Постанова

від 12.09.2006 по справі 14-23/25-06-825а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14-23/25-06-825А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" вересня 2006 р. Справа № 14-23/25-06-825А

Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду   у   складі:

Головуючого                                                                       Лашина В.В.

Суддів :                                                                                Єрмілова Г.А.                                                                                                                         Воронюка О.Л.

при секретарі                                                                      Ковальчук Р.Л.          

за участю представників сторін:

від позивача -  Круковська Л.М, довіреність  № 13-45 від 13.12.05; Кравченко О.А, довіреність  № 13-239 від 06.02.06;  

від відповідача -  Сибоглова С.П., довіреність  № 34/07 від 07.07.06; Кічук І.Г., довіреність  від 20.01.06.  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу компанії “Карготранс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р.  

зі справи № 14-23/25-06-825А

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області

до компанії “Карготранс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

про стягнення 172 098,93 грн.  

В С Т А Н О В И Л А:

17.01.2006 р. Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області звернулася до господарського суду з позовом до компанії “Карготранс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ “Карготранс”) про стягнення 57 366,31 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 114 732,62 грн. штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки у зв`язку з порушенням відповідачем державної дисципліни цін.

Постановою господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р. (суддя Горячук Н.О.) позов було задоволено, стягнуто з ТОВ “Карготранс” в доход Держбюджету 57 366,31 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 114 732,62 грн. штрафу, 1720 грн. держмита.

Не погоджуючись з цією постановою, ТОВ “Карготранс” в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати нечинним оскаржуване судове рішення, посилаючись на неповне з`ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки Держінспекція вже зверталася до господарського суду з аналогічним позовом до відповідача 29.12.2005р., але ухвалою господарського суду Одеської області від 30.12.2005 р., яка є чинною на теперішній час, останній було відмолено у відкритті провадження в адміністративній справі, а тому згідно до ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом не допускається. Також скаржник зазначає, що порушень розпорядження Одеської облдержадміністрації він не допускав, оскільки у даному акті мова йде про граничні торговельні надбавки до оптово-відпускних цін виробників, зокрема, на цукор-пісок в розмірі 20 %, а не 5 %, як вказує позивач. Крім того, під час перевірки Держінспекцією при розрахунку розміру торговельної надбавки приймалися до уваги тільки транспортні витрати, але не були враховані поточні витрати відповідача, що складаються з фінансових витрат (сплата відсотків за кредит), ПДВ, витрат на зберігання цукру, його навантаження та розвантаження. Скаржник вказує, що вимоги позивача про вилучення у ТОВ “Карготранс” виручки, отриманої внаслідок перевищення 5 % торговельної надбавки і стягнення штрафу йдуть всупереч Конституції України, ст.ст. 41, 42 якої встановлено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, а згідно зі ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” надання письмових чи усних вказівок або інші дії органів влади, які призвели або можуть призвести до обмеження, а також встановлення обмежень на реалізацію певних видів товарів, дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, є антиконкурентними діями органів влади. Звертає увагу скаржник й на те, що акт № 000489 складений Держінспекцією 25.06.2005 р., а звернувся позивач до суду з адміністративним позовом 17.01.2006 р., тобто з перевищенням 6 місячного строку, встановленого ст. 250 ГК України та 30-денного строку, передбаченого п. 3.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами.

У запереченнях на апеляційну скаргу Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області вважає постанову господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р. законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 р., основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Законом України “Про ціни і ціноутворення”, зокрема, у статтях 6 та 7 визначено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані ціни та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Частиною 1 статті 9 цього Закону передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення і займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

З метою стабілізації ринку основних продовольчих товарів Одеська облдержадміністрація відповідно до повноважень, наданих постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, розпорядженням № 790/А-2003 від 02.10.2003 р. (зареєстровано в Одеському обласному управлінні юстиції 03.10.2003 р. за № 19/494), встановила для підприємств і організацій усіх форм власності граничні рівні торговельних надбавок до оптово-відпускних цін товаровиробників (митної вартості) на основні продовольчі товари, у тому числі на цукор-пісок в розмірі 20 %. Однак, при цьому, в розпорядженні зазначено, що перерозподіл торговельних надбавок між оптовими і роздрібними підприємствами торгівлі здійснюється за умови, що граничний рівень оптової надбавки становить 5 відсотків.

Перевіркою, проведеною Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області встановлено, що ТОВ “Карготранс”, яке здійснює оптову торгівлю цукром-піском, в порушення вимог Одеської облдержадміністрації від 02.10.2003 р. № 790/А-2003 при формуванні оптових цін застосувало оптові надбавки у розмірах від 6,3 до 17,8 відсотка замість встановленого граничного рівня - 5 % до оптово-відпускних цін виробників, зафіксованих бухгалтерським обліком підприємства.

Згідно з актом № 000489 від 25.06.2005 р. необґрунтовано одержана виручка, яка виявлена на підставі дослідження первинних бухгалтерських документів, склала 57 366,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

У відповідності до ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

На підставі зазначеної статті Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області прийняла рішення № 278 від 08.07.2005 р. про вилучення з ТОВ “Карготранс” необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 57 366,31 грн. та стягнення штрафу в розмірі 114 732,62 грн.

Це рішення та претензія № 13-1468 від 11.07.2005 р. були направлені відповідачу та отримані ним, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 14/, але ТОВ “Карготранс” від виконання рішення відмовилося. Проте, рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області № 278 від 08.07.2005 р. ТОВ “Карготранс” не оскаржило у встановленому законом порядку.

Аналізуючи матеріали справи, законодавство, що регулює спірні питання, судова колегія доходить до висновку, що суд першої інстанції, виносячи постанову про задоволення позовних вимог Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області, цілком вірно встановив обставини справи, належним чином надав оцінку допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також з`ясував достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, у зв`язку з чим ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Посилання ТОВ “Карготранс” на порушення господарським судом ст. 121 КАС України у зв`язку з тим, що суд призначив справу до судового розгляду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже було вирішено, про що свідчить ухвала господарського суду Одеської області від 30.12.2005 р. по справі № 25/2023А-05 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, судова колегія вважає помилковими, оскільки на момент винесення зазначеної ухвали ще не існувало досить чіткої практики розмежування та співвідношення Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосування п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України щодо порядку розгляду адміністративних справ у господарських судах, тоді як відповідно до ст.ст. 3, 17 КАС України справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до ТОВ “Карготранс” з приводу порушення останнім державної дисципліни цін слід вирішувати у порядку адміністративного судочинства. До того ж, з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 р. видно, що провадження у справі з перегляду зазначеної ухвали суду в апеляційному порядку було припинено у зв`язку з тим, що в провадженні господарського суду Одеської області є справа № 23/25-06-825А, по якій розглядається спір з тих самих підстав, про той самий предмет і між тими сторонами, що і по справі № 25/2023А-05.

Також не може погодитися судова колегія й з твердженням відповідача про недопущення ним порушень розпорядження Одеської облдержадміністрації, яким для торгівлі цукром-піском встановлений граничний рівень торговельних надбавок у розмірі 20 %, з огляду на таке.

Згідно з розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 790/А-2003 від 02.10.2003 р. (зареєстрованому в Одеському обласному управлінні юстиції 03.10.2003 р. за № 19/494) перерозподіл торговельних надбавок між оптовими і роздрібними підприємствами торгівлі здійснюється за умови, що граничний рівень оптової надбавки становить 5 відсотків, тоді як встановлений рівень торговельної надбавки на цукор-пісок у розмірі 20 % є загальним, що складається з оптової надбавки та ПДВ.

Отже, при здійсненні оптової торгівлі цукром-піском ТОВ “Карготранс”, яке за установчими документами та згідно з довідкою ЄДРПОУ займається в тому числі й оптовою торгівлею, повинно було при розрахунках із іншими суб`єктами господарювання не перевищувати граничного 5 % рівня оптової надбавки до оптово-відпускних цін товаровиробників та формувати подальшу ціну саме з урахуванням цих приписів розпорядження Одеської облдержадміністрації.

Твердження ТОВ “Карготранс” про те, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області безпідставно не були враховані витрати підприємства, а саме: сплата відсотків за кредит, витрат на зберігання цукру, його навантаження і розвантаження, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 790/А-2003 від 02.10.2003 р. враховані лише оптова надбавка та ПДВ, а також транспортні витрати, за винятком внутрішньоміських, витрати з розфасування і пакування товарів.

Посилання скаржника на незаконність вказаного розпорядження, судова колегія не приймає до уваги, оскільки в суді першої та апеляційної інстанції вже розглядалась справа про визнання недійсним цього розпорядження і обидві судові інстанції в своїх рішеннях визнали його повністю відповідаючим вимогам діючого законодавства, що підтверджується ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 р. по справі № 31/124-06-3737А  

Також не відповідаючим дійсності є твердження відповідача про те, що жодним документом не підтверджується перевищення ТОВ “Карготранс” оптової надбавки, оскільки це спростовується матеріалами справи, в тому числі й актом № 000489 від 25.06.2005 р. та розрахунком до нього необґрунтовано отриманої виручки, складеними на підставі первинної бухгалтерської документації (накладні, рахунки та ін.).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Не погоджується судова колегія й з посиланням ТОВ “Карготранс” на те, що позивачем пропущені строки, передбачені ст. 250 ГК України, оскільки застосування до відповідача санкцій відбулося з прийняттям Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеської області рішення № 278 від 08.07.2005 р. про вилучення з ТОВ “Карготранс” необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 57 366,31 грн. та стягнення штрафу в розмірі 114 732,62 грн., яке є чинним та у встановленому законом порядку не скасовано.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом з моменту прийняття рішення про застосування санкцій до відповідача не минув.

Враховуючи невідповідність приписів п. 3.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, строку, визначеному ст. 99 КАС України, судова колегія з огляду на ч. 2, 4 ст. 9 КАС України вважає, що до даних правовідносин положення п. 3.6 Інструкції застосовуватися не можуть.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 198-207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу компанії “Карготранс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р. по справі № 14-23/25-06-825А –без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                                 Лашин В.В.

Суддя                                                                                          Єрмілов Г.А.

Суддя                                                                                Воронюк О.Л.