Рішення від 05.06.2025 по справі 127/16363/25

Справа № 127/16363/25

Провадження № 2-о/127/274/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Вінниці впорядку окремогопровадження цивільнусправу зазаявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Відділу державноїреєстрації актівцивільного стануу містіВінниці Центральноміжрегіонального управлінняюстиції Міністерстваюстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті в порядку статті 317 ЦПК України,

В С Т А Н О В И В :

27.03.2025 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лимар А.В., звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сватове, Сватівського району Луганської області у віці 75 років. Причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт смерті особи, вона не може зареєструвати в органах реєстрації актів факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сватове, Сватівського району Луганської області у віці 75 років. Причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

Заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт її смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України заявнику необхідне для державної реєстрації смерті померлої особи, що має бути проведена державним органом України.

Викладене стало підставою для звернення до суду з цією заявою.

В судове засідання заявниця та її представник не з`явилася, однак у заяві просили розгляд справи провести за їївідсутності, заявлені вимоги підтримали та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Відділу державноїреєстрації актівцивільного стануу містіВінниці Центрально міжрегіонального управлінняюстиції Міністерстваюстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився, на електронну адресу суду надійшла заява начальника відділу Юлії Романенко в якій остання просила судовий розгляд проводити без участі представника відділу, при вирішенні справи поклалася на розсуд суду.

З огляду на викладене суд вирішив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до абз. 2 ч. 1ст. 317 ЦПК України,заява провстановлення фактусмерті особина тимчасовоокупованій територіїУкраїни,визначеній ВерховноюРадою України,може бутиподана родичамипомерлого абоїхніми представникамидо судуза межамитакої територіїУкраїни .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сватово, Сватівського району, Луганської області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Здійснила поховання ОСОБА_2 та отримала медичне свідоцтво про смерть серії 43, № НОМЕР_1 , що видане медичним закладом окупаційної влади від 05.05.2025 його племінниця ОСОБА_3 .

Племінниця Заявника ОСОБА_3 після смерті та поховання ОСОБА_2 , отримавши медичне свідоцтво про смерть, довідку про смерть і свідоцтво про смерть виданого окупаційною владою зробила знімки вищеперерахованих документів і надіслала їх ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 за життя у встановленому законом порядку склав заповіт на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) (далі Заявник) та її дочку ОСОБА_4 , а тому заявник є належною особою для звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті.

Згідно із ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Як вбачається із копії документу з назвою свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 06.05.2025 року, виданого так званим «Сватовським районним отделом записи актов гражданского состояния департамента записи актов гражданского состояния Министерства юстиции Луганской Народной Республики», згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сватове, Сватівського району ЛНР РФ у віці 75 років.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 43 від 05.05.2025 року та довідки про смерть №С-00443 від 06.05.2025, що видане органами окупаційної влади, смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала внаслідок який хронічна серцево-судинна недостатність, кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

Однак, отримати свідоцтво про смерть матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заявник не може, оскільки документи, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, не є підставою для державної реєстрації смерті, що стало причиною відмови відділу у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України N 1085 від 07.11.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» Куйбишевський район, м. Донецьк, Донецька область, входить до переліку таких населених пунктів.

Відповідно до Указу Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» №32/2019 від 07.02.2019 року, Луганська область, Сватівський район, м. Сватово, є тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ч. 1- 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Отже, документ з назвою свідоцтво про смерть серії серії НОМЕР_3 від 06.05.2025 року, виданого так званим «Сватовським районним отделом записи актов гражданского состояния департамента записи актов гражданского состояния Министерства юстиции Луганской Народной Республики», згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сватове, Сватівського району ЛНР РФ у віці 75 років», не створює правових наслідків, а тому не може бути прийнятий будь-яким органом як документ, що підтверджує факт смерті ОСОБА_2 .

Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд враховує те, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав (в даному випадку спадкових прав).

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі«Мозер проти Республіки Молдови та Росії»наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст. 81, 263-265, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Відділу державноїреєстрації актівцивільного стануу містіВінниці Центральноміжрегіонального управлінняюстиції Міністерстваюстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті в порядку статті 317 ЦПК України задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сватове, Сватівського району Луганської області у віці 75 років, внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності, кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники судового розгляду:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ;

Зацікавлена особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 25497415, місцезнаходження: м.Вінниця, вул. Замостянська,26а.

Суддя: