Постанова від 03.06.2025 по справі 380/14292/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14292/22 пров. № СК-А/857/22055/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року з питань роз`яснення судового рішення (головуючий суддя: Кедик М.В., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 24.03.2023 у справі № 380/14292/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023, позов Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнив повністю; визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо несписання пені Державному підприємству «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» за період з 01.03.2020 до 07.04.2021 відповідно до пунктів 9-11.1, 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI; зобов`язав Головне управління ДПС у Львівській області списати нараховану пеню Державному підприємству «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» за період з 01.03.2020 до 07.04.2021 відповідно до пунктів 9-11.1, 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI; стягнув з Головного управління ДПС у Львівській області на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» 13579,51 грн судових витрат.

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення рішення суду, у якій просило роз`яснити судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 у справі № 380/14292/22, а саме щодо того чи є зазначене рішення узгодженням недоїмки, штрафів та пені відповідно до процедури, визначеної статтею 25 Закону 2464-VI, так як предметом розгляду у цій справі, не являється рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 30.06.2021 № 15441/13-01-24-08/2643503.

Заява обґрунтована тим, що на адресу ГУ ДПС у Львівській області скеровано лист Державної податкової служби України від 20.05.2024 № 14583/7/9-00-24-03-01-07 де вказано про доцільність звернення ГУ ДПС у Львівській області за роз`ясненням рішення суду від 24.03.2023 по справі № 380/14292/22. Зокрема, у листі ДПС України наголошує, що Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) із змінами визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, права та обов`язки платників єдиного внеску, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, умови та порядок її узгодження, сплати. Стягнення з нарахуванням пені та застосування штрафів, а у разі незгоди з розрахунком недоїмки - шляхи її оскарження. Станом на 27.05.2024 в ІС «Податковий блок» в режимі «Податковий аудит», рішення по застосування штрафних санкцій та нарахування пені обліковується як вручене платнику, узгоджене платником (не оскаржене) та по якому відсутня інформація щодо його оскарження в підсистемі «податковий аудит» ІС «Податковий блок».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про роз`яснення судового рішення.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що рішення суду є дещо не зрозумілим у частині, що стосується зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області здійснити списання штрафної санкції та пені позивачу за період з 01.03.2020 по 07.04.2021, які фактично є складовими суми винесеного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.06.2021 № 15441/13-01-24-08/26453503 на загальну суму 1 320 252, 25 грн, яке не було раніше оскаржене позивачем.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у роз`ясненні судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду є цілком зрозумілим та не потребує роз`яснення. З резолютивної частини судового рішення вбачається, що його текст труднощів для розуміння не викликає, суть є зрозумілою та не двозначною, тому розширеного тлумачення, шляхом її роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 2 статті 254 КАС України).

Суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко або незрозуміло ним сформульовані, що в свою чергу, позбавляє можливості його виконання. Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Отже, є дві умови, за яких роз`яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов`язано його виконувати і орган, який буде його виконувати.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.

Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.

Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08, від 01 вересня 2020 року у справі № 806/984/18.

Таким чином, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2023, яке просить роз`яснити апелянт викладене чітко і зрозуміло, а суд роз`яснює саме судове рішення, а не порядок його виконання, а тому судом першої інстанції дотримано норми процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття ухвали щодо роз`яснення судового рішення у справі, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 312, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року з питань роз`яснення судового рішення у справі № 380/14292/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін