Постанова від 26.05.2025 по справі 944/5648/23

Справа № 944/5648/23 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.

Провадження № 22-ц/811/3797/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Яцишина Івана Володимировича на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області, Мостиська міська рада як орган опіки та піклування про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - Яцишин Іван Володимирович звернувся в Яворівський районний суд Львівської області із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання особи недієздатною та встановлення опіки направлено за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 20 листопада 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 та Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року клопотання представника заявника - адвоката Яцишина І.В. про призначення судово-психіатричної експертизи - задоволено, по справі призначено судово-психіатричну експертизу, зупинено провадження по справі.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 08 травня 2024 року провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області та Мостиська міська рада, як орган опіки та піклування, про: визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, - поновлено, у зв`язку з тим, що обставини, що викликали зупинення провадження у даній цивільній справі відпали, а саме надійшов висновок експерта за №448 від 24 квітня 2024 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області №5 від 08 липня 2024 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу вищевказаної судової справи, призначеного повторний автоматизований розподіл зазначеної справи, в зв`язку із вибуттям судді Білоуса Ю.Б. зі штату Мостиського районного суду Львівської області у відрядження до Личаківського районного суду м.Львова з 01 липня 2024 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2024 року, головуючим суддею у вказаній справі визначеного суддю Гіряк С.І.

Ухвалою від 16 серпня 2024 року вказана цивільна справа прийнята до провадження судді Гіряк С.І.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2024 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області, Мостиська міська рада як орган опіки та піклування про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - визнано неподаною та повернуто заявнику.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - Яцишин Іван Володимирович .

В апеляційній скарзі не погоджується з тим, що суд першої інстанції надав строк на усунення недоліків, які на думку заявника є предметом доказування по суті справи, а не при вирішенні питання при відкритті провадження.

Наголошує на тому, що на момент повернення заяви, у справі вже була призначена та проведена судова-психіатрична експертиза, яка встановила, що заінтересована особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, відповідно потребує опіки.

При цьому, звертає увагу на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23.

Зазначає, що суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів.

Просить скасувати ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 26 травня 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що представник ОСОБА_1 - Яцишин Іван Володимирович звернувся в Яворівський районний суд Львівської області із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2024 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - залишено без руху.

Надано заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Управління соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації Львівської області, Мостиська міська рада як орган опіки та піклування про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - визнано неподаною та повернуто заявнику.

Визнаючи заяву ОСОБА_1 неподаною і повертаючи її заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена заява ухвалою від 10 жовтня 2024 була залишена без руху, оскільки, подана з порушенням вимог встановлених статтей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

Заявнику та його представнику було запропоновано в строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, привести заяву у відповідність з вимогами статтей 175-177 ЦПК шляхом усунення недоліків зазначених в ухвалі суду.

Копію ухвали було направлено заявнику за зазначеною ним в заяві адресою, однак ухвала адресована заявнику повернулась до суду 05 листопада 2024 з довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Також, згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвала про залишення заяви без руху була доставлена до електронної скриньки представника позивача - Яцишина І.В. 14 жовтня 2024 року.

Таким чином, у встановлений судом строк, станом на 11 листопада 2024 року, заявник та його представник не усунули вказаних в ухвалі недоліків, отже, вимоги до заяви, визначені ЦПК України не виконали, жодних заяв чи клопотань з приводу неможливості виконання ними вимог ухвали до суду не надіслали.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту заяви ОСОБА_1 встановлено, що останній просить визнати свого двоюрідного брата ОСОБА_3 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його (заявника) його опікуном. Проте зміст заяви не містить даних, що органом опіки та піклування таке подання виносилось, хоча вимога з даного питання пред`явлена. Також не додано до заяви відповідного подання органу опіки та піклування про можливість призначення заявника ОСОБА_1 опікуном над недієздатною особою, при тому, що наявність такого подання є обов`язковим для ухвалення судом рішення за результатами розгляду заяви про обмеження цивільної дієздатності особи.

Крім того, заявник просить визнати свого двоюрідного брата недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його (заявника) його опікуном, при цьому не зазначивши щодо наявності інших осіб чи їх відсутність, які можуть бути опікуном його двоюрідного брата, який не є членом сім`ї першого ступеня спорідненості фізичної особи.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення заяви ОСОБА_1 , суд виходив з тих обставин, що позивач не усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі про залишення заяви без руху.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За приписами статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року в справі № 372/2474/21 викладено правовий висновок, згідно якого близькими родичами є особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що відсутність доказів наявності інших осіб чи їх відсутність, які можуть бути опікуном його двоюрідного брата, який не є членом сім`ї першого ступеня спорідненості фізичної особи, є підставою для залишення заяви без руху та повернення.

Апеляційний суд наголошує, що встановлення сімейних відносин можливо лише в судовому засіданні шляхом дослідження обставини справи та доказів на їх підтвердження.

Судом першої інстанції не перевірено доводів заявника викладених у заяві, що батько ОСОБА_3 помер близько трьох років тому, за останнім доглядає заявник.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи або постановлення ухвали про залишення заяви без розгляду, а не на стадії відкриття провадження у справі.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 на підставі статті 185 ЦПК України є передчасним.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд з`ясовує, зокрема, чи відповідає заява за формою та змістом вимогам статей 175, 177 ЦПК України, встановлює наявність чи відсутність підстав, визначених статтями 185-186 ЦПК України, для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

Процесуальні вимоги до змісту заяви про визнання особи недієздатною визначені ч. 3 ст. 297 ЦПК України. Зокрема, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

З матеріалів справи, зокрема зі змісту поданої до суду першої інстанції заяви вбачається, що заявник зазначив особу, яку просив визнати недієздатною ОСОБА_3 , вказав його реєстраційні дані та адресу проживання. Також у поданій заяві заявник просив провести судову психіатричну експертизу, додав необхідні докази, на підставі яких можливо вирішити питання про відкриття провадження.

Колеггія суддів зауважує, що ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року клопотання представника заявника - адвоката Яцишина І.В. про призначення судово-психіатричної експертизи - задоволено, по справі призначено судово-психіатричну експертизу, зупинено провадження по справі.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 08 травня 2024 року провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області та Мостиська міська рада, як орган опіки та піклування, про: визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, - поновлено, у зв`язку з тим, що обставини, що викликали зупинення провадження у даній цивільній справі відпали, а саме надійшов висновок експерта за №448 від 24 квітня 2024 року.

Згідно висновку експерта за №448 від 24 квітня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_3 страждає тяжким психічним розладом у вигляді розумової відсталості в ступені вираженої імбецильності з емоційно-вольовими розладами та поведінковими порушеннями, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує опіки, не здатний правильно сприймати обставини, які мають значення по справі та давати по них відповідні докази.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з підставою для залишення заяви без руху, як не долучення до заяви подання органу опіки та піклування про можливість призначення заявника ОСОБА_1 опікуном над недієздатною особою, з огляду на то, що наявність такого подання є обов`язковим для ухвалення судом рішення за результатами розгляду заяви про обмеження цивільної дієздатності особи.

Колегія суддів наголошує, що надання відповідних доказів та встановлення вищевказаних обставин має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення за наслідками вирішення заяви про визнання особи недієздатною та встановлення опіки над особою, проте не може бути визнано підставою для залишення такої заяви без руху і її повернення, у випадку не зазначення таких, відповідно до вищенаведених норм ЦПК України, натомість може бути підставою для відмови у задоволенні заяви по суті з підстав недоведеності таких вимог або залишення заяви без розгляду у випадку наявності підстав для застосування положень частини 6 ст. 294 ЦПК України.

В свою чергу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2023 у справі № 990/114/23 зробила висновок з того приводу, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання заяви неподаною та повернення заяви, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала про визнання заяви неподаною та про повернення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з поверненням справи до Мостиського районного суду Львівської області для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Яцишина Івана Володимировича задовольнити.

Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 травня 2025 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.