Рішення від 06.06.2025 по справі 731/130/25

Справа №731/130/25

Провадження №2/731/115/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2025 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Трохименко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦУКРОВИК», Варвинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на земельну ділянку, а також про припинення права власності та скасування запису про право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Варвинського районного суду Чернігівської області із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 39 років, помер її батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку 2023 року їй стало відомо, що за життя її померлому батькові належала на праві приватної власності земельна ділянка, площею 3,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №7421183000:04:000:0618.

Оскільки за життя ОСОБА_5 заповітів не складав, то спадкування після його смерті повинно здійснюватися за законом.

До кола імовірних спадкоємців першої черги входили: вона сама як донька померлого; ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) інша донька померлого; ОСОБА_2 - батько померлого; ОСОБА_4 мати померлого. При цьому, її мати - ОСОБА_7 , на момент смерті ОСОБА_5 не належала до кола його спадкоємців, оскільки їхній з батьком шлюб було розірвано задовго до його смерті.

На момент смерті спадкодавця вона та її сестра ОСОБА_3 були неповнолітніми. Оскільки вони із сестрою не відмовлялися від прийняття спадщини, то, в розумінні ч. 4 ст. 1286 ЦК України вони вважаються такими, що прийняли спадщину.

Проте, свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №7421183000:04:000:0618, отримав лише батько померлого - ОСОБА_2 .

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 10травня 2024 року у справі №731/145/24 задоволено її позовну заяву про визнання вказаного свідоцтва про прийняття спадщини за законом недійсним.

Однак, коли вона звернулась до Варвинської державної нотаріальної контори для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, то їй було відмовлено. Відмова вмотивована тим, що рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 10травня 2024 року не було вирішено питання про припинення речових прав на земельну ділянку за ОСОБА_2 , державна реєстрація яких була здійснена на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02грудня 2005 року серії ВСЕ №903399.

Просить визнати недійсним та скасувати Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЧН №137943 від 26 грудня 2005 року, виданий Варвинською державною адміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02грудня 2005 року серії ВСЕ №903399 на ім`я ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, площею 3,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №7421183000040000565, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була розташована на території колишньої Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, а також припинити право власності та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №22213368 від 04вересня 2017 року про право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2025 року цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 11 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 травня 2025 року. У звязк уз неявкою відповідача розгляд справи відкладено до 06 червня 2025 року.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду, у судове засідання не з`явилась, подала заяву про здійснення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні (а.с. 52).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.91), подав клопотання про розгляд справи без його участі, у якому пред`явлені до нього вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував щодо їх задоволення (а.с. 98). Відзиву на позов не подавав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про розгляд справи без її участі, щодо вимог позивача не заперечувала (а.с. 93).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, СТОВ «ЦУКРОВИК», явку свого представника в судове засідання не забезпечили, подали клопотанням про розгляд справи без участі представника СТОВ «ЦУКРОВИК» (а.с. 89).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином (а.с. 92). Причину своєї неявки до суду не повідомляла. Заперечень, пояснень або заяв з процесуальних питань до суду від третьої особи не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Варвинська державна нотаріальна контора, явку свого представника в судове засідання не забезпечили. В.о. Варвинської державної нотаріальної контори Домашенко Л. подала клопотання про розгляд справи без присутності представника держнотконтори (а.с.73, 96).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мармизівка Варвинського району Чернігівської області, у віці 39 років, помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18, справа №731/145/24).

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, зокрема, земельна ділянка, площею 3,23 га, кадастровий №7421183000040000565, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була розташована на території Мармизівської сільської ради, що підтверджується копією відповідного Державного акта серії І-ЧН №020585 від 19 березня 2003 року, копією витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №1075 від 30 листопада 2005 року та довідкою Варвинської державної нотаріальної контори №650153-2192 від 02 грудня 2005 року (а.с. 59, 60, справа №731/145/24).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №76485373 від 04 квітня 2024 року вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя заповітів не складав (а.с. 65, справа №731/145/24).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).

Матеріали справи містять відомості про таких спадкоємців померлого ОСОБА_5 , які належать до першої черги:

- донька померлого - ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7, 8, 9, справа №731/145/24);

- донька померлого ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11-12, 14, справа №731/145/24);

- батько померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10, 15, справа №731/145/24);

- мати померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 13, 15, справа №731/145/24).

Інформації про наявність інших спадкоємців за законом першої черги матеріали справи не містять.

При цьому ОСОБА_7 - колишня дружина померлого ОСОБА_5 , яка є матір`ю їхніх двох спільних дітей, позивача та її сестри, не належить до кола його спадкоємців за законом, оскільки їх зі спадкодавцем шлюб було розірвано задовго до його смерті, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про одруження та розірвання такого шлюбу (а.с. 16, 17, справа №731/145/24).

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 його діти, доньки ОСОБА_9 (позивач по справі) та ОСОБА_10 , були малолітніми/неповнолітніми, оскільки їм тоді виповнилося лише повних 13 та 15 років відповідно.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_3 прийняли спадщину на підставі ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до спадкової справи №266/2005, яка була заведена Варвинською районною державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_5 , свідоцтва про прийняття спадщини за законом були видані лише на користь відповідача ОСОБА_2 , а саме:

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 грудня 2005 року, зареєстроване в реєстрі за №2798, на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки розміром 3,23 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, вартістю 34936, 02 грн, належної спадкодавцю ОСОБА_5 (а.с. 61, справа №731/145/24);

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 березня 2008 року, зареєстроване в реєстрі за №1057, на спадкове майно, яке складається із грошових внесків з належними відсотками, суми компенсації по спецрахунках на ці внески, що зберігаються в філії-№3093/012 в с. Мармизівка Варвинського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , з нарахованими компенсаційними внесками, належних спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі ощадних книжок ощадбанку (а.с. 61, зворот, справа №731/145/24).

Вищезазначені обставини узгоджуються з відомостями Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №76485373 від 04 квітня 2024 року (а.с. 65, справа №731/145/24).

Зазначені свідоцтва про прийняття спадщини за законом були видані за заявою ОСОБА_2 від 30 листопада 2005 року за №320, адресованою Варвинській районній державній нотаріальній конторі, про прийняття ним спадщини після померлого сина ОСОБА_5 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому, під час заповнення вказаної заяви відповідач зазначив, що у його померлого сина немає інших спадкоємців, передбачених законом (а.с. 57, справа №731/145/24).

Інформація щодо відмови дітей померлого: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті їхнього батька ОСОБА_5 , матеріали спадкової справи №266/2005 не містять (а.с.56-66, справа №731/145/24).

У подальшому відповідач ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про прийняття спадщини за законом від 02 грудня 2005 року серії ВСЕ №903339, зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, площею 3,23 га, кадастровий №7421183000040000565, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була розташована на території Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, що підтверджується копією відповідного Державного акта серії ЧН №137943 від 26грудня 2005 року (а.с. 25, справа №731/145/24).

У зв`язку із помилковим присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера №7421183000040000565 було внесено відповідні зміни до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та виготовлено новий аркуш поземельної книги із зміненими відомостями, земельній ділянці присвоєно реєстраційний номер 7421183000:04:000:0618 (а.с. 26, справа №731/145/24).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000214752024 від 30 січня 2024 року, земельна ділянка, площею 3,23, з кадастровим №7421183000:04:000:0618, належна на праві приватної власності ОСОБА_2 , з 29 червня 2010 року передана в оренду СТОВ«Цукровик» (а.с.10; а.с. 19-24, справа №731/145/24).

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 10травня 2024 року у справі №731/145/24 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦУКРОВИК», Варвинська державна нотаріальна контора) про визнання свідоцтва про прийняття спадщини за законом недійсним; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 02грудня 2005 року, серії ВСЕ №903399, зареєстроване у реєстрі за №2798, видане державним нотаріусом Варвинської районної державної нотаріальної контори у спадковій справі №266/2005 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 3,23 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області (а.с.13-15; 100-102, справа №731/145/24).

Проте коли позивач ОСОБА_1 звернулася до Варвинської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , їй було відмовлено, оскільки не скасовано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання недійсним Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЧН №137943 від 26 грудня 2005 року та скасування запису про право власності в ДРРП №22213368 (а.с.11).

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Згідно з абз. 5 п. 5 ППВСУ № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином застосування наслідків недійсності правочину шляхом припинення відповідних речових прав відповідача ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно є належним способом захисту спадкових прав позивача на спадщину, яка відкрилася після смерті її батька.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту Державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У постанові від 14 квітня 2021 року по справі № 629/1853/16-ц Верховний Суд звернув увагу на те, що порядок скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно передбачений Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141. Так, відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № І-52-1V у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Законом України від 05 грудня 2019 року №340-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, внесено зміни до положень Земельного Кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які визначають, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких трав, обтяжень).

Таким чином, визнання недійсним та скасування відповідного державного акта про право власності та державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку є похідними вимогами, які заявлені позивачем після прийняття судом рішення, яким визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке первісно і було правовстановлюючим документом для видачі відповідного державного акта та внесення відомостей про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, що відповідно є незаконними та підлягають скасуванню.

Позов поданий з метою створення умов для подальшої видачі державним нотаріусом свідоцтв для прийняття спадщини за законом щодо спірної земельної ділянки з урахуванням положень ЦК України та переліку всіх спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Можливість захистити своє порушене право в інший спосіб, окрім як звернутися з вказаним позовом до суду, у позивача відсутня, оскільки позасудовий порядок скасування держаного акта та запису про право власності в ДРРП законодавством не передбачений.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав (а.с.98).

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн (а.с.1, 2, 21, 22), який відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України покладається на відповідача.

При цьому, оскільки відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, то враховуючи положення ст.ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50% судового збору, а позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 142, 206, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦУКРОВИК» (код ЄДРПОУ: 30829636; юридична адреса: 17584, Чернігівська область, Прилуцький район, с-щеЛиновиця, вул.Заводська, б.4), Варвинська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ: 02901581; юридична адреса: 17507, Чернігівська область, м.Прилуки, вул.Шевченка, б.107, Перша Прилуцька державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на земельну ділянку, а також про припинення права власності та скасування запису про право власності на земельну ділянку, задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЧН №137943 від 26 грудня 2005 року, виданий Варвинською державною адміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02грудня 2005 року серії ВСЕ №903399 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , щодо земельної ділянки, площею 3,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер7421183000040000565, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була розташована на території колишньої Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.

Припинити право власності та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №22213368 від 04вересня 2017 року про право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , на земельну ділянку площею 3,23 га, кадастровий номер7421183000:04:000:0618, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20копійок.

Головному управлінню державної казначейської служби України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 37972475, що розташоване за адресою: 14000, м. Чернігів, вул.Реміснича, б. 27, повернути позивачу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,ІПН НОМЕР_3 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20копійок, сплаченого при поданні позову в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок на р/р НОМЕР_7 , код ЄДРПОУ 37972475, відповідно до двох фіскальних чеків: 1) чек №1459209252 від 22 лютого 2024 року; 2) чек №1462933560 від 04березня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Савенко