Постанова від 25.02.2025 по справі 160/25184/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/25184/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

за участю секретаря судового засідання Ретинської В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року

у адміністративній справі № 160/25184/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними та нечинними рішень в частині і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідачів Дніпровської міської ради і Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, та третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

А саме, визнано протиправним та нечинним: рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року №82/24 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та інших матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради №2/17 від 25.07.2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по АДРЕСА_1 на проекту територію багатоквартирної забудови за рахунок реконструкції кварталів садибної забудови; пункт 2 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по АДРЕСА_1 на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та, в тому числі, включення до таблиці № 62 текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро» на розрахунковий строк, дислокація «б», за рахунок винесення об`єктів за експлікацією 11»; рішення Дніпровської міської ради від 24.11.2021 року № 88/12 «Про внесення змін до проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра»; пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року № 74/47 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по АДРЕСА_1 на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та в тому числі, включення до таблиці № 62 текстових матеріалів Генерального плану розвитку м, Дніпропетровська «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро» на розрахунковий строк, дислокація «б», за рахунок винесення об`єктів за експлікацією 11»; рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року № 75/47 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів плану зонування м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпровської міськради № 54/66 від 22 липня 2015 року, щодо зміни зони існуючої садибної житлової забудови по АДРЕСА_1 на зону проектної змішаної багатоквартирної житлової забудови (різної поверховості).

Водночас, цим же рішенням суду відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та нечинними: пункту 1 рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2020 року № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по АДРЕСА_1 на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та, в тому числі, включення до таблиці № 62 текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро» на розрахунковий строк, дислокація «б», за рахунок винесення об`єктів за експлікацією 11»; та рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 року № 212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра», в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів плану зонування м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпровської міськради № 54/66 від 22 липня 2015 року, щодо зміни зони існуючої садибної житлової забудови по пр. Гагаріна - вул. Ласточкіна (Гнатюка) - вул. Армійська на зону проектної змішаної багатоквартирної житлової забудови (різної поверховості); а також в частині зобов`язання Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради відновити (відкоригувати) функціональне призначення «території існуючої садибної житлової забудови» проспекту Гагаріна - вул:Ласточкіна (Гнатюка) - вул.Армійська, привівши графічні та інші матеріали Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради: №2/17 від 25.07.2007, з урахуванням змін та доповнень, у відповідність до графічних та інших матеріалів Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, в редакції станом на 25 липня 2007 р., та відновити (відкоригувати) зону «існуючої садибної житлової забудови» території проспекту Гагаріна - вул. Ласточкіна (Гнатюка) - вул. Армійська, привівши графічні та інші матеріали плану зонування м. Дніпропетровська, затверджені рішенням Дніпровської міської ради №54/66 від 22.07.2015 р., з урахуванням змін та доповнень, у відповідність до графічних та інших матеріалів плану зонування м. Дніпропетровська, в редакції станом на 22.07.2015 р.

Обов`язок публікації резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у відповідності до вимог статті 265 КАС України судом покладено на Дніпровську міську раду.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку представниками позивача Синах К.В. в частині, що стосується відмови у задоволенні вимог зобов`язального характеру, а також у частині мотивів суду першої інстанції відносно відхилення певних доводів позивача відносно порушень процедури проведення громадських слухань при обговоренні проекту спірного рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24, та щодо неправильного застосування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 р. № 926 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, у зв`язку з чим просить в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким зобов`язати Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради відновити (відкоригувати) функціональне призначення «території існуючої садибної житлової забудови» проспекту Гагаріна - вул.Ласточкіна (Гнатюка) вул.Армійська, привівши графічні та інші матеріали Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради №2/17 від 25.07.2007, з урахуванням змін та доповнень, у відповідність до графічних та інших матеріалів Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, в редакції станом на 25.07.2007 р., та відновити (відкоригувати) зону «існуючої садибної житлової забудови» території проспекту Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка) вул.Армійська, привівши графічні та інші матеріали плану зонування м. Дніпропетровська, затверджені рішенням Дніпровської міської ради №54/66 від 22.07.2015 р., з урахуванням змін та доповнень, у відповідність до графічних та інших матеріалів плану зонування м. Дніпропетровська, в редакції станом на 22.07.2015 р.

В апеляційній скарзі позивача наголошується на тому, що повідомлення в газеті «Наше місто» від 28.01.2016 р. про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості в проекті містобудівної документації про внесення змін до Генерального плану м. Дніпра не відповідає встановленим вимогам (а.с.43 т.5) оскільки: з цього повідомлення неможливо встановити, що воно стосується вулиці Армійської, це повідомлення сформовано максимально абстрактно; у повідомлення відсутні графічні матеріали та зокрема, техніко-економічні показники, зокрема, про зміну садибної забудови на багатоквартирну, а докази оприлюднення графічних матеріалів у інший спосіб не представлено; відсутні будь-які інші заходи передбачені п.4 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 (поширення брошур, повідомлення в ЗМІ, сайт, тощо); з повідомлення неможливо зрозуміти час початку громадського обговорення та кінець строку прийому пропозицій, бо у повідомленні не зазначається момент з якого починає обліковуватись строк подання пропозицій та завершення розгляду (з моменту оприлюднення, з моменту закінчення строку на ознайомлення, з іншого моменту, тощо), при цьому початок строку на ознайомлення обумовлений моментом оприлюднення (з дати оприлюднення); а лист Управлінням СБУ в Дніпропетровській області від 10.11.2017 № 5514-2564 (а.с.65 т. 9) не підтверджує факт оприлюднення проекту спірного рішення від 20.09.2017 року №82/24 з відповідними матеріалами на сайті Дніпровської міської ради, оскільки датований (10.11.2017), тобто, вже після прийняття спірного рішення (20.09.2017), та не містить посилань на те що мова йде про оприлюднення проекту містобудівної документації і відомостей про вже діючи оприлюднену містобудівну документацію.

Наведене, з урахуванням положень п.4 і п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» та висловленої Верховним Судом у п.65-66 постанови від 07.12.2021 р. по справі №380/142/20 позиції, на переконання позивача та її представників свідчить про те, що ОСОБА_1 не могла знати, що проект внесення до генерального плану міста її стосується і відповідно, не мала можливості реалізувати право на участь у обговоренні, тим більш, що судом першої інстанції встановлена не відповідність текстових матеріалів графічним щодо території існуючої садибної житлової забудови: проспект Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка) -вул.Армійська (2,5 га), оскільки текстові матеріали не містять вул.Армійську.

З приводу невірного застосування судом першої інстанції положень п.9 та п.п.6 п.43 Розділу «Основний етап» Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації №926 від 01.09.2021 при оцінці прийнятих Дніпровською міською радою рішень від 21.02.2024 року № 74/47 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» та від 21.02.2024 року № 75/47 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» вказується, що до вказаних рішень (№ 74/47 і № 75/47) повинно було застосовуватися чинне на момент подання документації на затвердження законодавство, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 31.03.2021 по справі №803/1541/16 та від 26.09.2023 по справі № 320/2015/22, але відповідно до тексту оскаржуваних рішень №74/47 та 75/47 містобудівна документація була подана на затвердження 22.12.2023 р., а проекти рішень були розглянуті постійною комісію з питань архітектури, містобудування та земельних відносин 14.02.2024, що підтверджено протоколом № 53.

При цьому, посилаючись на приписи ч.4 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 2, 3 пункту 9 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та на лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту активів Дніпровської міської ради від 25.03.2024 за № 9/25-174, яким відповідач заперечує необхідність проведення містобудівного моніторингу, представники позивача в апеляційній скарзі стверджують, що рішення Дніпровської міської ради за №74/47 та 75/47 є протиправними у силу прямої норми законодавства, оскільки прийняті без проведення містобудівного моніторингу та без узгодження з державними інтересами.

За наведених вище обставин у їх сукупності, а також з урахуванням мотивувальної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 по справі №160/19750/22, яким визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» та рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра», що залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023, всупереч змісту якого відповідач повторно прийняв нові рішення від 21.02.2024 року № 74/47 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» та від 21.02.2024 року № 75/47 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра», позивач та її представники вважають, що задля повного і всебічного захисту прав у цій справі існують обґрунтовані підстави застосувати у даному спірному випадку найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права шляхом зобов`язання відповідача відновити функціональне призначення «території існуючої садибної житлової забудови» проспекту Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська на графічних та інших матеріалах Генерального плану розвитку міста та плану зонування, що на їх переконання буде виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення буде здійснюватися його примусове виконання, і не виникне необхідність повторного звернення до суду.

Відповідачами по справі та третьою особою ТОВ «НЕСТ СІТІ» рішення суду першої інстанції у цій справі оскаржується в частині задоволення вимог позивача з підстав його незаконності та необґрунтованості, а також неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, тому просять скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та прийняти в оскаржувані ними частині інше рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Зокрема, стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідачі та третя особа акцентують увагу на тому, що суд першої інстанції прийнявши до розгляду ухвалою від 28.03.2024 року заяву представника позивача від 15.03.2024 року про зміну предмету позову не узяв до уваги, що подання вказаної заяви не повинно призводити до заявлення по суті нового адміністративного позову, оскільки під зміною предмету позову розуміється заявлення інших вимог, замість раніше визначених, при збереженні раніше існуючих підстав позову, а заявлення нових (додаткових) вимог не є зміною предмету позову та відповідно, не допускається за правилами ст.47 КАС України. При цьому, наголошують на тому, що подана представником позивача заява не охоплюється критерієм «зміна» предмету позову, як і не охоплюється критерієм «збільшення розміру» позовних вимог, оскільки зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову є зміною обставин, на яких ґрунтується заявлена позивачем вимога, і зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин, проте, одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається. При цьому, спираючись на порівняльний аналіз предмету та підстав поданого позивачем первісного позову у даній справі і за заявою про зміну предмету позову, відповідачі та третя особа ТОВ «НЕСТ СІТІ» наголошують, що заява представника позивача про зміну предмету позову фактично містить нові позовні вимоги немайнового характеру, що стосується обставин, які виникли пізніше спірних, а також характеризуються самостійним предметом спору та правовими підставами для звернення до суду, що вказує на одночасну зміну предмета та підстави позову, що в свою чергу не допускається адміністративно-процесуальним законом. Одночасно, відповідач звертає увагу на те, що на момент прийняття постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року, якою суд повернув справу на новий розгляд та надав вказівки щодо подальшого розгляду справи ще не існувало оскаржуваних позивачем рішень Дніпровської міської ради від 21 лютого 2024 року № 74/47 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» та № 75/47 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра».

Мотивуючи безпідставність висновків суду першої інстанції в частині, які стосуються порушення Дніпровською міськрадою норм Закону України «Про екологічну експертизу», ч.12 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також Порядку проведення експертизи містобудівної документації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 548 відповідачі та третя особа акцентують увагу на тому, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 № 82/24 чинним законодавством було передбачено проведення єдиної комплексної експертизи проектів містобудівної документації, у тому числі і екологічної, яка входила до комплексної експертизи. Посилаючись на п.2 Розділу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону, а також на надані листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в від 28.09.2015 № 7/14-11587 роз`яснення про те, що чинне містобудівне законодавство регламентує проведення єдиної комплексної експертизи проектів визначеної містобудівної документації, у тому числі за екологічним напрямом, наголошується на тому, що за результатами розгляду проекту внесення змін до містобудівної документації було надано позитивний висновок експертизи, який станом на момент розгляду справи в суді є чинним та не оскаржувався, тому він є беззаперечним доказом відповідності змісту містобудівної документації законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій, а також вимогам завдань з розроблення містобудівної документації.

Так, в апеляційній скарзі Дніпровської міської ради вказується, що позитивні висновки Експертного звіту ДП «УДНДІ «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя з додатками «щодо розгляду містобудівної документації від 13 липня 2017 року № 00-2115-16/МД», складеного на підставі укладеного між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та договору від 11 червня 2013 року № 06/2013 «про проведення експертизи змін до Генерального плану міста», містять в собі також експертну оцінку екологічних питань, а чинні та не оскаржувані на момент розгляду справи в суді вказані висновки є беззаперечними доказами відповідності змісту містобудівної документації законодавству, у тому числі і Закону України «Про екологічну експертизу», будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій, а також вимогам завдань з розроблення містобудівної документації, відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача та висновки суду у цій частині, що узгоджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2019 року по справі № 806/90/16.

Одночасно, Дніпровська міська рада вказує, що в матеріалах проекту внесення змін до генерального плану, який є предметом судового розгляду, виходячи з приписів п.6.3 ДБН 6.1.1-15:2012 у складі пояснювальної записки є спеціальний розділ «Пропозиції щодо поліпшення санітарно-епідеміологічного стану території міста», в якому викладено наявні проблеми в сфері навколишнього природнього середовища і визначено напрямки діяльності з метою його охорони та оздоровлення. Також акцентує увагу апеляційної інстанції на тому, що в Експертному звіті щодо розгляду містобудівної документації від 13.07.2017 року № 00-2115-16/МД чітко відзначено про запропоновані в генеральному плані планувальні і технічні заходи з охорони та оздоровлення навколишнього середовища міста: заходи по охороні атмосферного повітря, водного басейну, ґрунтів, зменшення впливу фізичних факторів на навколишнє середовище, у тому числі і шумового забруднення від залізниці, автомобільного та авіаційного транспорту, впорядкування та озеленення санітарно-захисних зон, винесення за межі населеного пункту шкідливих та нерентабельних підприємств, а також прямо вказується на те, що за результатами розгляду містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану розвитку міста Дніпропетровська» встановлена відповідність змісту зазначеної містобудівної документації законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування та забудови територій і вимогам завдання на розроблення містобудівної документації, що в свою чергу свідчить про відповідність вказаного Експертного звіту від 13.07.2017 року № 00-2115-16/МД вимогам Закону України «Про екологічну експертизу».

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради в своїй апеляційній скарзі також наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції стосовно не відповідності експертного звіту від 13.07.2017 р № 00-2115-16 вимогам Закону України «Про екологічну експертизу» суперечать вимогам чинного законодавства України та встановленим Верховним Судом при розгляді даної справи №160/25184/21 обставинам, оскільки у пунктах 180-181 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 р. у цій справі зазначено, що: згідно позитивного Експертного звіту з додатками щодо розгляду містобудівної документації від 13 липня 2017 року № 00-2115-16/МД експертній оцінці також піддавалися екологічні питання; а з урахуванням наведеного у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 806/90/16 правового висновку Верховного Суду, висновок Департаменту екології у складі Експертного звіту містобудівної документації є достатнім, щоб вважати, що така документація пройшла необхідну процедуру експертизи, включаючи екологічну, що свідчить про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 ; і для правильного вирішення спору щодо правомірності рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24 в частині, що стосується віднесення території, обмеженої пр. Гагаріна - вул. Ласточкіна (Гнатюка) - вул. Армійська (2,5 га) у м. Дніпро, до проектної території багатоквартирної забудови за рахунок реконструкції кварталів садибної забудови, судам необхідно було надати правову оцінку висновків з екологічних питань, що містяться в Експертному звіті від 13 липня 2017 року №00-2115-16/МД, на їх відповідність Закону України «Про екологічну експертизи».

Крім того, обидва відповідача наголошують в своїх апеляційних скаргах на висновках Верховного Суду у цій справі про те, що матеріали проекту внесення змін до генерального плану пройшли необхідну процедуру експертизи, включаючи екологічну і про те, що правовій оцінці на предмет відповідності Закону України «Про екологічну експертизу» підлягав не сам звіт та порядок проведення експертизи, а його висновки з екологічних питань, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради посилаючись на положення ст.1 і ч.1 ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу» звертає увагу апеляційної інстанції на зазначенні в експертному звіті намічені на розрахунковий етап основні заходи з інженерної підготовки території: захист від затоплення та підтоплення; розчищення русел рік та водойм; ліквідація заболоченостей; протизсувні, протиерозійні заходи; берегоукріплення; заходи на просадних грунтах; рекультивація порушених територій, а також на пропозицію ряду планувальних та технічних заходів з охорони й оздоровлення навколишнього середовища м. Дніпропетровська в генеральному плані: заходи по охороні атмосферного повітря, водного басейну, ґрунтів, зменшення впливу фізичних факторів на навколишнє середовище, зокрема, шумового забруднення від залізниці, автомобільного та авіаційного транспорту, впорядкування та озеленення санітарно-захисних зон, винесення за межі населеного пункту шкідливих та нерентабельних підприємств, тощо.

Отже, на переконання Дніпровської міської ради та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у спірному випадку суд першої інстанції мав би врахувати, що складений за результатами розгляду проекту містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану розвитку міста Дніпропетровська» Експертний звіт від 13.07.2017 року № 00-2115-16 містить оцінку заходів з охорони та оздоровлення навколишнього середовища міста та встановлює відповідність проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста і змісту містобудівної документації вимогам законодавства будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування та забудови територій, а також вимогам завдання на розроблення містобудівної документації, а також містить в собі висновки про те, що дана містобудівна документація може бути рекомендована до затвердження у встановленому законодавством порядку та про можливості затвердження, що повністю відповідає вимогам Закону України «Про екологічну експертизу».

Третя особа ТОВ НЕСТ СІТІ» в апеляційній скарзі відносно висновків суду першої інстанції, які стосуються державної екологічної експертизи, посилаючись на положення ч.12 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.6 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 548, п.2 розділу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і на лист від 28.09.2015 № 7/14-11587 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України акцентує увагу, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 № 82/24 чинним законодавством було передбачено проведення єдиної комплексної експертизи проектів містобудівної документації, у тому числі і екологічної, яка входила до комплексної експертизи, і відповідно, складений за результатами розгляду проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста в 2017 та 2020 роках Експертний звіт щодо розгляду містобудівної документації від 13 липня 2017 року № 00-2115-16/МД, згідно якого експертній оцінці піддавалися також і екологічні питання, який є чинним та не оскаржувався позивачем - є беззаперечним доказом відповідності змісту містобудівної документації чинному законодавству, у тому числі і ст.5 Закону України «Про екологічну експертизу» та будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій, а також вимогам завдань з розроблення містобудівної документації.

Мотивуючи помилковість висновків суду першої інстанції у цій справі про відсутність у Дніпровської міської ради правових підстав для включення частини території кварталу існуючої садибної житлової забудови в зоні просідання ґрунтів II типу: пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська (2,5 га) до «Переліку площадок під розміщення багатоквартирного будівництва на розрахунковий строк» (рішення від 20.09.2017 № 82/24), до «Площадок нового багатоквартирного будівництва у м.Дніпро на розрахунковий строк» (рішення від 02.09.2020 №84/60) та зміни (рішення від 20.10.2021 №212/11, від 24.11.2021 №88/12) зони садибної житлової забудови (Ж-1) на зону проектної змішаної багатоквартирної забудови (різної поверховості) - П-Ж-7, виходячи з не доведеності відповідачами виконання заходів щодо: виконання загальних та спеціальних заходів з інженерної підготовки території існуючої садибної житлової забудови пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська - 2.5 га.; проведення інженерно-геологічних вишукувань території існуючої садибної житлової забудови: пр.Гагаріна вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська - 2.5 га.; проведення прогнозу зміни інженерно-гідрологічних умов та висновків відповідних інженерних служб, які слугували умовами для освоєння території існуючої садибної житлової забудови пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська - 2.5 га на просідаючих ґрунтах II типу з несприятливими умовами для будівництва під багатоквартирну забудову; та наявності єдиного рішення для комплексної забудови території по інженерній підготовці всієї території під забудову, що виключає прояв ризиків розвитку несприятливих інженерно-геологічних процесів при освоєнні території існуючої садибної житлової забудови пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська - 2.5 га. на просідаючих ґрунтах II типу з несприятливими умовами для будівництва під багатоквартирну забудову відповідачі по справі звертають увагу на безпідставне залишення судом без уваги пояснень відповідачів про різницю за своїм змістом та метою між такими видами проектних матеріалів, як проекти містобудівної документації та проекти будівництва конкретних об`єктів, і на момент розроблення оскаржуваних у цій справі змін до генерального плану розвитку міста та плану зонування території міста основними будівельними нормами, які визначали склад та зміст зазначеної містобудівної документації, були саме ДБНБ.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» та ДБНБ.1.1-22:17 «Склад та зміст плану зонування території», відповідно яких до складу генерального плану розвитку та плану зонування території входила Схема існуючих планувальних обмежень, яка має відображати існуючі обмеження, встановлені відповідно до законів України, нормативно-правових та нормативних актів, в тому числі території зі складними інженерними умовами (підвищеної сейсмічності, підтоплення, затоплення, зсувів, просідань внаслідок гірських виробок тощо).

Відповідачі та третя особа в своїх апеляційних скаргах наголошують, що розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них здійснюється з метою планування територій на місцевому рівні, і можливість її розроблення не залежить від особливостей території щодо якої розробляється містобудівна документація (складні геологічні умови, радіоактивне забруднення, необхідність проведення берегоукріплювальних робіт тощо) та має лише відображати існуючі планувальні обмеження. Оскільки усі перелічені особливості мають бути враховані саме при освоєнні конкретних ділянок, які потрапляють в зону з несприятливими інженерно-геологічними умовами, та при розробленні проектів будівництва (реконструкції) конкретних об`єктів, що прямо передбачено в матеріалах містобудівної документації, зокрема, в матеріалах плану зонування території міста зазначено, що освоєння територій з несприятливими інженерно-геологічними умовами виконується відповідно до проектної документації, а перед початком проектування необхідне проведення інженерно-геологічних вишукувань, і умови освоєння ділянок, які потрапляють до цієї категорії, визначаються з урахуванням прогнозу зміни інженерно гідрологічних умов та висновків відповідних інженерних служб відповідачі зазначають, що вказані особливості мають значення при розробленні проектів будівництва (реконструкції) конкретних об`єктів та їх можливий негативний вплив на суміжні земельні ділянки та об`єкти нерухомості, які на них розташовані, і відповідно, дотримання умов комплексної забудови території та наявності єдиного рішення по інженерній підготовці території під забудову необхідно саме при освоєнні конкретних ділянок задля виключення проявів ризиків розвитку несприятливих інженерно-геологічних процесів та задля врахування сейсмічності території відповідно класів наслідків.

Виходячи з того, що матеріали оскаржуваної містобудівної документації в частині відображення існуючих планувальних обмежень та визначення заходів з інженерної підготовки території за своїм змістом повністю відповідають вимогам нормативних актів, а правомірність розміщення об`єкту «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по проспекту Гагаріна 50, 52, 54, 56 у м. Дніпрі», у тому числі і в частині дотримання замовником цього будівництва вимог містобудівної документації та правомірності проектування і розміщення цього об`єкта будівництва - не є предметом спору у цій справі, відповідачі та третя особа ТОВ «НЕСТ СІТІ» вважають, що твердження позивача про негативні наслідки для неї та довкілля будівництво багатоквартирного будинку є лише припущенням, а викладені вище висновки суду першої інстанції не можуть розглядатися як підстава для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі.

На спростування висновків суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для включення території пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська (2,5 га) в таблицю 62 «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м.Дніпро на розрахунковий строк» в розділ Б «За рахунок винесення об`єктів» під номером за експлікації 11 («Пояснювальна записка», «Основні положення»), а також на підтвердження правомірності віднесення спірними рішеннями території, обмеженої пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська (2,5 га) у м. Дніпро, до проектної території багатоквартирної забудови за рахунок реконструкції кварталів садибної забудови - відповідачі та третя особа ТОВ «НЕСТ СІТІ» акцентують увагу апеляційного суду на те, що проектом внесення змін до генерального плану, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 № 82/24, чітко визначені фактори, що визначають вибір ділянок для житлового будівництва, а саме: наявність придатних для житлової забудови земель; необхідність створення зручних зав`язків сельбищних зон з місцями праці, закладами обслуговування, рекреацією; можливість забезпечення ділянок джерелами і мережами інженерного обладнання; стан навколишнього середовища. Також як і передбачено розвиток житлової забудови за рахунок освоєння ділянок в існуючих межах міста на вільних землях, в результаті реконструкції і на ділянках промислових підприємств, спецтериторіях, що виносяться або ліквідуються, з визначені території розміщення садибної території в периферійних районах міста, де такий тип забудови традиційно склався та зафіксований в попередніх затверджених містобудівних документах, і саме з урахуванням визначених містобудівною документацією факторів вибору ділянок для житлового будівництва, можливістю проведення реконструкцій існуючих територій для розміщення житлової забудови та пріоритетності розміщення садибної забудови в периферійних районах міста розробниками містобудівної документації були визначені ділянки для розміщення багатоквартирного будівництва, в тому числі спірна ділянка, що знайшло своє відображення в текстових та графічних матеріалах проекту внесення змін до генерального плану міста.

Посилаючись на п.6.1 ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» відповідачі та третя особа ТОВ «НЕСТ СІТІ» наголошують, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть стосуватися всієї території населеного пункту або його окремих частин і пов`язані із, зокрема: зміною параметрів територіального розвитку населеного пункту; зміною функціонального призначення територій, а згідно чинних на той час п.3.3, п.3.8 розділу «Забудова вільних територій і реконструкція житлових кварталів» ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудов міських і сільських поселень» та п.6 «Зміни до генерального плану населеного пункту» ДБН Б.1.1-15:2012, на переконання відповідачі та ТОВ «НЕСТ СІТІ» зміна функціонального призначення за рахунок реконструкції садибної забудови на землі багатоквартирного будівництва є допустимою, що фактично і здійснено у спірній частині рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24 в таблиці до якого «Гідротехнічні заходи щодо площадок нового багатоквартирного будівництва на розрахунковий строк» зазначено, що використання спірних територій під житлове будівництво потребують складної інженерної підготовки території, а у розділі 4 «Житловий фонд» текстової частини вказаного рішення зазначено, що багатоквартирне будівництво передбачається здійснювати на вільних від забудови територіях, на територіях об`єктів, які не функціонують або виносяться зі зміною функціонального призначення, за рахунок реконструкції (щодо площадки з детальним планом території).

Також відповідачі і третя особа акцентують увагу на тому, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, а головною метою розроблення генерального плану є визначення напрямків розвитку міста в цілому, відповідно, перед розробником ставляться узагальнені завдання для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто, завдання формулюються узагальнено (наприклад, визначення територій для багатоквартирної забудови, оптимізація дорожньо-транспортної інфраструктури міста, пошук альтернативних варіантів використання залишкових територій промислових підприємств міста, аналіз перспектив організації об`єктів природо-заповідного фонду тощо), саме тому у спірному випадку завдання на розробку містобудівної документації в межах всього міста не могло містити деталізованого та повного переліку усіх територій, функціональне призначення яких може зазнати змін. За вказаних обставин та того, що підставою для зміни функціонального призначення тієї чи іншої території була необхідність досягнення завдань розвитку населеного міста, зокрема, у тому числі і визначення територій для багатоквартирної забудови, а реконструкція існуючих кварталів чи нове будівництво є лише способом реалізації завдань розвитку міста - відповідачі і третя особа ТОВ «НЕСТ СІТІ» спираючись на п.1.10 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 та на приписи статей 17-19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказують, що необхідність розроблення детального плану території, в межах якої розташований квартал обмежений пр.Гагаріна-вул.Миколи Гнатюка (Ласточкіна)-вул.Армійською, у випадку внесення змін до генерального плану міста не передбачена чинним законодавством.

На спростування висновків суду першої інстанції, які стосуються частини задоволених вимог позивача з тих підстав: «що результати містобудівного моніторингу реалізації містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану розвитку міста Дніпропетровська на період до 2026 року» щодо території, обмеженої пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна-вул.Армійська, у виді аналітичного звіту не оформлювались»; того, що «пояснювальні записки до рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» та до рішення Дніпровської міської ради від 24.11.2021 №88/12 «Про внесення змін до проекту внесення змін до плану зонування території. Дніпра» відрізняються текстуальною частиною»; а «експертний звіт від 13.12.2016 р № 00-2115-16/МД не відповідає вимогам Закону України «Про екологічну експертизу», оскільки зазначений експертний звіт не містить в переліку наданих для експертизи документів текстового документу «Охорона навколишнього природного середовища» і відсутнє посилання на Закони України «Про екологічну експертизу», «Про охорону навколишнього природного середовища», ДСТУ-Н Б Б.1.1-10:2010 «Настанова з виконання розділів «Охорона навколишнього природного середовища», а також відсутня оцінка відповідності екологічної оцінки проектних рішень із планування і забудови території» - відповідачі зазначать в апеляційних скаргах:

- з приводу різниці текстуальних частин пояснювальних записок до рішень Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 та від 24.11.2021 №88/12 «Про внесення змін до проекту внесення змін до плану зонування території. Дніпра» вказують, що під час оприлюднення пояснювальної записки була допущена технічна помилка самим розробником ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М.Білоконя внаслідок підкреслення та викреслення речення на декількох аркушах пояснювальної записки, яка була оприлюднена саме в такому вигляді до рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 № 212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану території зонування території м. Дніпра», а рішенням Дніпровської міської ради від 24.11.2021 № 88/12 «Про внесення змін до проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» не вносилося взагалі ніяких змін до рішення міської ради від 20.10.2021 № 212/11, лише тільки було викладено пояснювальну записку без підкреслень і технічних описок у новій редакції;

- з приводу невідповідності експертного звіту від 13.12.2016 р № 00-2115-16/МД вимогам Закону України «Про екологічну експертизу», відповідачі посилаються на помилковість застосування судом до спірних правовідносин положень Закону України «Про екологічну експертизу», якими в дійсності регламентується порядок проведення екологічної експертизи (проведення публічних слухань або відкритих засідань, визначення установ, які мають право проводити екологічні експертизи, особливості оформлення результатів екологічної експертизи тощо). Вказують, що подібне розуміння судом одо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про екологічну експертизу» не відповідає вимогам чинного законодавства України та встановленим при розгляді цієї справи висновкам Верховного Суду (пункти 180-181 постанови від 30.01.2024);

- з приводу помилковості позиції суду першої інстанції у цій справі стосовно відсутності розділу «Охорона навколишнього природнього середовища» у складі текстових матеріалів проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, який було затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 № 82/24, що суперечить вимогам ДСТУ-Н Б Б.1.1-10:2010) відповідачі наголошують, що при розробленні проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 № 82/24, застосовувалися діючі на той момент державні будівельні норми України, а саме ДБН Б.1.1-15:2012 (набрав чинності 01.11.2012), які призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами (пп. 1.1 та 1.2 ДБН Б.1.1 -15:2012) та якими саме і встановлювалися вимоги до складу та змісту генерального плану населеного пункту, і якими не передбачено розроблення окремого розділу з охорони навколишнього природнього середовища, а натомість передбачена необхідність проведення аналізу відомостей про стан навколишнього природного середовища та розроблення пропозиції щодо охорони навколишнього природного середовища, подолання та запобігання впливу проявів негативних природно-техногенних факторів для поліпшення життєвого середовища. Відповідно, в апеляційних скаргах відповідачів наголошується, що у відповідності до вимог ДБН Б.1.1-15:2012 аналіз відомостей про стан навколишнього природного середовища викладено в пояснювальні записці проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста (розділ «Еколого-містобудівне обґрунтування»), а пропозиції щодо охорони навколишнього природного середовища в розділі «Пропозиції щодо поліпшення санітарно-епідеміологічного стану території міста», що також зазначено в експертному звіті від 13.07.2017 № 00 2115-16.

Стосовно моніторингу, відповідачами в апеляційних скаргах зазначається, що моніторинг проводиться постійно, а результати проведеного відповідно до затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 № 170 Порядку моніторингу є лише однією із визначених п.5.1 Порядку 290 підстав для внесення змін у містобудівну документацію, і відповідно, згідно вимог чинного законодавства України рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію може бути прийнято за наявності однієї або декількох підстав, тому відповідач вважає, що для прийняття міською радою відповідного рішення оформлення результатів моніторингу її реалізації не є обов`язковим.

Крім того, в апеляційній скарзі Дніпровською міською радою наголошується, що за наявності затвердженого рішенням міської ради від 19.09.2018 № 92/35 проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, прийнятого на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 804/1596/18, а також наданого з метою усунення виявлених проблемних питань рішенням міської ради від 19.09.2018 № 91/35 дозволу на розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста - безпідставними є твердження того, що чинні, не скасовані та не оскаржені рішення міської ради від 30.05.2012 № 36/24 та від 19.09.2018 № 91/35, які були підставою для розроблення внесення змін до генерального плану розвитку міста, і рішення міської ради від 20.09.2017 № 81/24, яке було підставою для розроблення плану зонування території міста не можуть бути підставою для розроблення містобудівної документації. Акцентується також увага на беззаперечні докази наявності достатніх правових підстав для розроблення проектів містобудівної документації у даному спірному випадку, якими є чинні рішення міської ради від 30.05.2012 № 36/24, від 20.09.2017 № 81/24 та від 19.09.2018 № 91/35.

За наявності вищезазначених підстав та виходячи з того, що проект внесення змін до генерального плану розвитку міста розроблявся відповідно до рішення від 19.09.2018 № 91/35 «Про надання дозволу на розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» і з огляду на розроблений та погоджений в установленому порядку проект внесення змін до генерального плану розвитку міста - відповідачі та третя особа вважають, що Дніпровська міська рада мала всі правові підстави для прийняття рішення про його затвердження, а враховуючи зміст отриманого позитивного експертного висновку, який свідчить про відповідність процедури розроблення та змісту проекту вимогам чинного законодавства України - відповідачі та третя особа вважають визначену ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» процедуру повністю дотриманою станом на момент прийняття рішення міської ради від 25.03.2020 № 108/55, яким було затверджено проект внесення змін до генерального плану розвитку міста.

Разом з тим, відповідачі і третя особа звертають увагу апеляційної інстанції на тому, що саме внаслідок не врахування у вказаному рішенні від 25.03.2020 № 108/55 певних особливостей розроблення детальних планів території на період до приведення плану зонування території міста у відповідність до матеріалів затвердженого генерального плану, міською радою було прийнято рішення від 02.09.2020 № 84/60, яким пунктом 2.2 визначено здійснення розроблення, погодження та затвердження детальних планів територій відповідно до генерального плану розвитку м.Дніпра до затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпро, але у той же час, зазначеним рішенням міської ради від 02.09.2020 № 84/60 не затверджувались жодні зміни до генерального плану порівняно із рішенням міської ради від 25.03.2020 № 108/55, і відповідно, рішення від 02.09.2020 № 84/60 фактично є рішенням про внесення змін до тексту рішення від 25.03.2020 № 108/55.

Крім того, оскільки п.1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра» та рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 № 212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» визнано протиправним і нечинним на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року у справі № 160/19750/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 року і постановою Верховного Суду від 11.06.2024 року - відповідачі акцентують увагу апеляційної інстанції на тому, що у період з 30.11.2023 (дата постанови ТААС у справі № 160/19750/22) та станом на 21.02.2024 (дата прийняття рішення № 74/47) у замовника Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради була наявна розроблена до 17.06.2020 ДП «ДІПРОМІСТО» (зміни до генерального прану та зонінг) на підставі договору № 4/4 від 19.04.2019 містобудівна документація, яка станом на 21.02.2024 не пройшла процедуру затвердження в силу того, що рішення Дніпровської міської ради № 108/55 від 25.03.2020, втратило чинність на підставі рішення міської ради № 84/60 від 02.09.2020, яке в свою чергу було визнано недійсним на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/19750/22.

З огляду на розпочату відповідно до чинної на той час редакції ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» процедури розробки містобудівної документації, що була затверджена рішенням міської ради № 74/47 від 21.02.2024 року, а також у зв`язку із втратою чинності рішенням міської ради № 108/55 та визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради № 84/60, і наявності необхідності завершення процедури затвердження розроблених до 17.06.2020 ДП «ДІПРОМІСТО» змін до містобудівної документації, на переконання відповідачів та третьої особа, станом на 21.02.2024 існувала необхідність завершення процесу затвердження містобудівної документації, що було підставою для застосування вимог п.3 розділу II Перехідних положень Закону № 711-IX при прийнятті Дніпровською міською радою рішення № 74/47 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» згідно розробленої до 17.06.2020 містобудівної документації (зміни до генплану) та рішення № 75/47 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра»

Окремо, в апеляційній скарзі Дніпровської міської ради звертається увага на те, що в постанові Верховного Суду по справі № 160/19750/22, якою залишено без змін судові рішення про протиправність і не чинність п.1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 та від 20.10.2021 № 212/11 виключно з підстав того, що внесення змін до генерального плану розвитку міста відбулося частіше ніж один раз на 5 років, тобто поза межами строків, визначених ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення міської ради). Більш того, вирішуючи спір у зазначеній справі № 160/19750/22, судами розглядалося виключно питання дотримання процедури прийняття рішення про затвердження змін до генерального плану, але разом з тим не було встановлено невідповідність містобудівної документації вимогам законодавства на підставі оцінки змісту розробленого проекту внесення змін до виданого замовником завдання розробнику.

З приводу безпідставності висновків суду першої інстанції про протиправність рішень Дніпровської міської ради від 21.02.2024 № 74/47 та №75/47, в апеляційних скаргах відповідачів та ТОВ «НЕСТ СІТІ» також вказується на те, що процедура розробки містобудівної документації, яка затверджена рішенням № 74/47 була розпочата до набрання чинності нової редакції ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», внесеної Законом України № 711-ІХ від 17.06.2020, а з огляду на Перехідні положення Закону № 711-IX (абзац 1-4 пункту 3 розділу II Перехідних положень), якими передбачається, що містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена до набрання чинності цим Законом, зберігає чинність, і до 1 січня 2025 року внесення змін до такої документації допускається без урахування вимог цього Закону щодо її складу та змісту, тобто, містобудівна документація на місцевому рівні, розроблення якої розпочато до дня набрання чинності цим Законом, може затверджуватися без урахування вимог цього Закону щодо складу та змісту містобудівної документації на місцевому рівні. При цьому, у разі якщо така документація, затверджена у встановленому порядку, не містить відомостей, визначених ст.451 Закону України «Про землеустрій», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки щодо території, на яку розроблена така документація, можуть видаватися без дотримання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо визначення містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, лише на підставі даних Державного земельного кадастру. За вказаних обставин третьою особою підкреслюється, що затверджені до набрання чинності Законом № 711-ІХ плани зонування територій вважаються невід`ємними складовими генеральних планів населених пунктів, і в населених пунктах, у яких не затверджені плани зонування територій станом на день набрання чинності цим Законом, можуть затверджуватися плани зонування територій шляхом внесення змін до генеральних планів населених пунктів.

Отже, за наведених вище обставин та з огляду на діючі під час прийняття оскаржуваних рішень Дніпровської міської ради від 21.02.2024 № 74/47 та 75/47 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 17.06.2020 № 711-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», відповідачі та третя особа вважають правильним застосування Дніпровською міською радою приписів пункту 3 розділу II Перехідних положень Закону № 711 при прийнятті оскаржуваних рішень, з використанням вже наявної містобудівної документації, що була розроблена до 17.06.2020 та пройшла експертизу та не була предметом розгляду жодної судової справи, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість викладених у рішенні суду першої інстанції висновків про протиправність рішень Дніпровської міськради №74/47 та №75/47 з підстав порушення процедури їх прийняття як у цілому, так і в частині хибних висновків щодо не проведення громадських слухань у 2019 році, які передували прийнятим рішенням від 21.02.2024 № 74/47 та № 75/47.

Описуючи помилковість висновків суду першої інстанції в частині, яка стосується необхідності захисту судом порушених прав позивача, відповідачі та третя особа ТОВ «НЕСТ СІТІ» в апеляційних скаргах акцентуючи увагу на положеннях ч.1 ст.2, ч.1 ст.5 КАС України вказують про не надання судом першої інстанції належної ґрунтовної та всебічної правової оцінки доводам, які наводилися відповідачами стосовно обраного позивачем неналежного способу захисту і відсутності правових підстав вважати, що визначення містобудівною документацією (генеральним планом та планом зонування території) спірної території зоною проектної багатоквартирної забудови порушує права позивача.

Зокрема, в апеляційних скаргах Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та ТОВ «НЕСТ СІТІ», останні спираючись на положення ч.1 ст.16, ч.1 і ч.2 ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» вказують, що згідно плану зонування території міста, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року № 75/47 означені як зони садибної житлової забудови, що призначені для розташування одноквартирних житлових будинків до 4-х поверхів із земельними ділянками або зблокованих житлових будинків, в яких можуть розміщуватись об`єкти соціального і культурно-побутового обслуговування населення та інші об`єкти, так і зони багатоквартирної житлової забудови або проектної багатоквартирної житлової забудови, що призначені для розташування багатоквартирних житлових будинків різної поверховості, супутніх об`єктів побутового обслуговування населення, комунальних об`єктів, окремих об`єктів загальноміського значення, та земельні ділянки з розташованими на них індивідуальними житловими будинками, які існували до впровадження в дію зонінгу, які можуть використовуватись без визначення терміну їх приведення у відповідність до містобудівного регламенту.

Окремо в апеляційних скаргах відповідачів та третьої особи ТОВ «НЕСТ СІТІ» наголошується увага апеляційного суду на положення ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації», відповідно якої зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Зазначене, на переконання апелянтів свідчить, що правові можливості власників земельних ділянок та індивідуальних житлових будинків в зонах садибної житлової забудови та зоні багатоквартирної житлової забудови (проектної багатоквартирної житлової забудови) є однаковими за своїм змістом і жодним чином не відрізняються, і відповідно, власники земельних ділянок, до яких відносяться позивач та треті особи у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ТОВ «НЕСТ СІТІ» мають право вільно розпоряджатися своїми земельними ділянками, здійснювати їх поділ або об`єднання, отримувати паспорти забудови земельних ділянок, відповідно до будівельних норм та правил будувати та ремонтувати свої індивідуальні житлові, і таким чином вважають, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання рішень міської ради протиправними та нечинними та віднесення спірної території до зони (квартал) садибної забудови) жодним чином не відновлює (захищає) прав позивача, особливо щодо питання будівництва багатоквартирних житлових будинків.

З приводу побоювання позивача, що через затвердження генерального плану або плану зонування території на суміжних земельних ділянках буде здійснюватися будівництво багатоквартирних житлових будинків, що може призвести до порушення її прав, посилаючись на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 по справі № 640/17011/20, яким було визнано протиправним та нечинним абз.2 пп.6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 щодо не можливості розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного окружного адміністративного суду від 01.09.2021, а також на рішення Шостого апеляційного окружного адміністративного суду м.Києва від 07.12.2022 по справі № 640/17011/20, яким зазначені судові рішення було скасовано та прийнято нове рішення про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104 в частині затвердження абз.2 п.6.1.3 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» - відповідачі і третя особа ТОВ «НЕСТ СІТІ» підсумково вказують, що згідно чинного законодавства України та державних будівельних норм не заборонено будівництво багатоквартирних (секційних) житлових будинків в кварталах садибної забудови, у зв`язку з чим, визначення спірної території як зони (кварталу) садибної забудови не перешкоджає власникам земельних ділянок, які перебувають в зоні садибної забудови, отримувати вихідні дані та здійснювати будівництво багатоквартирних житлових будинків, тобто рішення суду не забороняє будівництво багатоквартирних житлових будинків в зоні (кварталі) садибної забудови і відповідно не сприятиме відновлення тих прав, які нібито порушені прийняттям містобудівної документації.

На подані у цій справі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та третьої особи ТОВ «НЕСТ СІТІ» - представниками позивача Синах К.В., третіми особами Шахуновим В.Б., Яровенко М.В., ОСОБА_4 , ТОВ «НЕСТ СІТІ» та відповідачами Дніпровською міською радою і Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради надано відзиви, в яких кожна із перелічених сторін заперечує проти задоволення вимог апеляційних скарг, а саме, представники позивача Синах К.В. та треті особи ОСОБА_2 , Яровенко М.В., ОСОБА_4 - заперечують проти задоволення апеляційних скарг Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та ТОВ «НЕСТ СІТІ», а останні в свою чергу заперечують проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Під час апеляційного перегляду даної справи, представниками позивача Синах К.В., третіми особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «НЕСТ СІТІ» та відповідачами Дніпровською міською радою і Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради неодноразово подавалися додаткові письмові пояснення, а у судовому засіданні як представниками сторін по справі позивача ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради і ТОВ «НЕСТ СІТІ», так і безпосередньо самими учасниками спірних правовідносин ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надано усні пояснення з приводу обставин спірних правовідносин, які колегією суддів проаналізовано разом з долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Заслухавши пояснення сторін по справі та їх представників, обговоривши доводи апеляційних скарг (а.с.86-102, а.с.118-141, 144-152, 156-167 т.21) та відзивів на них (а.с.178-187, 202-233 т.21; а.с.7-13, 19-21, 28-44, 51-60, 67-75, 82-86, 87-91, 92-96, 97-101, 105-106, 107-108, 109-110, 111-114 т.22), а також дослідивши їх у сукупності з встановленими судом першої інстанції фактичних обставинами та долученими у період з грудня 2021 року по червень 2024 року до матеріалів справи письмовими доказами (т.т.1-20), а також поданими до суду апеляційної інстанції у 2024 році письмовими поясненнями учасників спору (а.с.179-186, 202, 236-239, 237-239 т.22) і додатково долученими письмовими доказами (а.с.159-172, 240-250 т.22; а.с.1-12, 72-74 т.23) - колегією суддів встановлено, що предметом спору у цій справі є нормативно-правові акти, що відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97) прийняті Дніпровською місцевою радою у формі рішення, які у розумінні ст.4 КАС України встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) загальні правила регулювання однотипних відносин, і розраховані на довгострокове та неодноразове застосування та відповідно до ст.144 Конституції України є обов`язковими до виконання на відповідній території.

А саме, у цій справі оскаржуються:

-рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року №82/24 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» (а.с.165 т.1, а.с.31 т.2) в частині внесення змін до графічних та інших матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради №2/17 від 25.07.2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по проспекту Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)- вул.Армійська на проекту територію багатоквартирної забудови за рахунок реконструкції кварталів садибної забудови;

-пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2020 року № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» (а.с.170 т.1, а.с.12 т.2) в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по пр. Гагаріна - вул. Ласточкіна (Гнатюка) - вул. Армійська на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та, в тому числі, включення до таблиці № 62 текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро» на розрахунковий строк, дислокація «б», за рахунок винесення об`єктів за експлікацією 11»;

-пункт 2 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» (а.с.170 т.1, а.с.12 т.2) в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та, в тому числі, включення до таблиці № 62 текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро» на розрахунковий строк, дислокація «б», за рахунок винесення об`єктів за експлікацією 11»;

-рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 року № 212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» (а.с.181 т.1, а.с.10 т.2), в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів плану зонування м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпровської міськради № 54/66 від 22 липня 2015 року, щодо зміни зони існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська на зону проектної змішаної багатоквартирної житлової забудови (різної поверховості);

-рішення Дніпровської міської ради від 24.11.2021 року № 88/12 «Про внесення змін до проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» (а.с.221 т.3);

-пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року № 74/47 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» (а.с.79-80 т.13) в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та в тому числі, включення до таблиці № 62 текстових матеріалів Генерального плану розвитку м, Дніпропетровська «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро» на розрахунковий строк, дислокація «б», за рахунок винесення об`єктів за експлікацією 11»;

-рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року № 75/47 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» (а.с.81 т.13) в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів плану зонування м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпровської міськради № 54/66 від 22 липня 2015 року, щодо зміни зони існуючої садибної житлової забудови по АДРЕСА_1 на зону проектної змішаної багатоквартирної житлової забудови (різної поверховості).

-а задля повного захисту своїх прав, позивачем заявлено вимоги зобов`язального характеру стосовно відновлення (відкоригування) функціонального призначення «території існуючої садибної житлової забудови» проспекту Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)- вул.Армійська, з приведенням графічних та інших матеріалів Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №2/17 від 25.07.2007, з урахуванням змін та доповнень, у відповідність до графічних та інших матеріалів Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, в редакції станом на 25 липня 2007 р., та відновленням (відкоригуванням) зони «існуючої садибної житлової забудови» території проспекту Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська, з приведенням графічних та інших матеріалів плану зонування м.Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпровської міської ради №54/66 від 22.07.2015 р., з урахуванням змін та доповнень, у відповідність до графічних та інших матеріалів плану зонування м. Дніпропетровська, в редакції станом на 22.07.2015 р.

Оскільки спірні у цій справі правовідносини в частині заявлених ОСОБА_1 у грудні 2021 року вимог щодо протиправності та нечинності рішень Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року №82/24, від 02.09.2020 року № 84/60, від 24.11.2021 року № 88/12, від 20.10.2021 року № 212/11 та вимог зобов`язального характеру - вже були предметом перевірки Верховного Суду за поданими касаційними скаргами ОСОБА_1 , Дніпровською міською радою та Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року (а.с.115

-134 т.8) та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 року (а.с.178-188 т.10) були скасовані Верховним Судом через порушення норм процесуального права внаслідок не належного з`ясування судами обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору по суті спору у цій справі, та не надання належної правової оцінки встановленим у цій справі обставинам на підставі правильного застосування норм матеріального права у редакції, чинній на дату прийняття кожного зі спірних у цій справі рішень Дніпровської міськради, що не відповідає вимогам статті 242 КАС України, що в свою чергу і стало підставою для повернення даної справи до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.96-134 т.12) - колегія суддів переглядаючи в апеляційному порядку рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року визнає обов`язковим обговорення повноти та об`єктивності здійсненого судом першої інстанції під час нового розгляду даної справи дослідження фактичних обставин і їх оцінки саме з урахуванням викладених Верховним Судом у постанові від 30.01.2024 року висновків та їх обґрунтувань.

Разом з тим, враховуючи, що прийняте судом першої інстанції за результатом обговорення у попередньому судовому засіданні клопотання представника Дніпровської міської ради ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 року про закриття провадження по справі № 160/25184/21 (а.с.217-220 т.20) в частині: визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення Дніпровської міської ради від 02 вересня 2020 року № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м.Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та, в тому числі, включення до таблиці № 62 текстових матеріалів генерального плану розвитку м.Дніпропетровська «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро» на розрахунковий строк, дислокація «б», за рахунок винесення об`єктів за експлікацією 11»; а також визнання протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20 жовтня 2021 року № 212/11 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м.Дніпра», в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів плану зонування м.Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпровської міськради № 54/66 від 22 липня 2015 року, щодо зміни зони існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська на зону проектної змішаної багатоквартирної житлової забудови (різної поверховості) в апеляційному порядку учасниками спору у цій справі не оскаржується, колегія суддів не вбачає правових підстав та необхідності перевіряти законність рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, яка стосується закриття провадження у справі за вимогами позивача про визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення Дніпровської міської ради від 02 вересня 2020 року № 84/60 і рішення Дніпровської міської ради від 20 жовтня 2021 року № 212/11.

Крім того, виходячи з того, що ухвалене за результатом повторного розгляду справи рішення суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку не тільки з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а й у зв`язку з порушенням норм процесуального, а апеляційні скарги та відзиви на них, також як і подані під час апеляційного перегляду даної справи заперечення сторін у цій справі мотивовані у тому числі і порушенням норм процесуального права як судом, так і учасниками спору при здійсненні певних процесуальних дій під час повторного розгляду справи та під час апеляційного провадження колегія суддів вважає за необхідне розпочати перевірку спірних у цій справі правовідносин саме з обговорення питань дотримання учасниками спору та судом першої інстанції процесуально-правових норм, якими встановлюється порядок застосування норм матеріального права та правил, на підставі яких можливе вирішення справи по суті.

Відповідно, перш за все колегія суддів звертає увагу на доводи позивача, відповідачів та третіх осіб в частині, яка стосується: заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову, поданої після повернення Верховним Судом справи на новий розгляд та прийнятої і вирішеної судом по суті судом; та поданих відповідачами до апеляційної інстанції додаткових письмових доказів.

Вказані у попередньому абзаці питання колегія суддів вважає за доцільне обговорити з урахуванням положень ст.44 та ч.2, ч.3 і ч.4 ст.45 КАС України, якими визначено суть принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами сторонами по справі і прописуються повноваження суду, а також спираючись на положення ч.3 ст.322 КАС України, якою узагальнено визначено зміст мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції, але не регламентовано послідовність викладення у цій постанові висновків по встановленим у справі обставинам.

Так, навіть виходячи з прописаних ст.45 КАС України правил, якими чітко прописано, що учасники судового процесу при здійсненні своїх прав повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та не мають право зловживати процесуальними правами, а суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами саме ті дії, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, чи на створення перешкод іншим учасникам процесу та які суперечать завданню адміністративного судочинства, апеляційний суд у даному спірному випадку вважає за необхідне брати до уваги не просто конкретні процесуальні дії учасників спору під час розгляду справи після її повернення Верховним Судом, і відповідно, зауважує на необхідності здійснення оцінки таких дій на предмет наявності ознак зловживання процесуальними правами як з боку позивача внаслідок зміни під час повторного розгляду даної справи предмету позову, про що стверджується безпосередньо в апеляційних скаргах відповідачів і ТОВ «НЕСТ СІТІ», так і з боку відповідачів внаслідок надання під час апеляційного перегляду справи додаткових доказів, на чому наполягають представники позивача.

Виходячи з положень ч.3 ст.322 КАС України, колегія суддів доцільним вважає окремо перш за все обговорити доводи апеляційних скарг відповідачів та ТОВ «НЕСТ СІТІ» про зловживання позивачем процесуальними правами, у той же час доводи представників позивача про зловживання відповідачами своїми процесуальними правами колегія суддів вважає за можливе обсудити вже під час перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті, що є виправданим з огляду на предмет спору та зміст відповідних процесуальних прав сторін по справі під час повторного розгляду даної справи.

Так, подана представником позивача заява про зміну предмету позову від 15 березня 2024 року (а.с.43-78 т.13) з додатками (а.с.79-112 т.13), вимоги якої підтримано третіми особами по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і представниками позивача (а.с.199-202, 203, а.с.29-35, 36-41 т.20 і т.д.), але проти яких заперечувалося відповідачами і третьою особою ТОВ «Нест Сіті» як у судовому засіданні (а.с.121-122 т.13, а.с.35-36 т.14, а.с.182-184 т.20) так і у поданих до матеріалів справи письмових поясненнях та запереченнях (а.с.236-240 т.13, а.с.2-5 а.с.18-30 т.14, а.с.27-43, а.с.48-77, а.с.113-118 т.19) дійсно надійшла до матеріалів справи після ухвалення Дніпропетровським окружним адміністративним судом 16.02.2024 року про прийняття даної справи до свого провадження, з визначенням її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 15.03.2024 року (а.с.143-144 т.12)

Заява позивача про зміну предмету позову задоволена судом першої інстанції за результатом проведеного попереднього судового засідання 28.03.2024 року (а.с.35-36 т.14), а саме, ухвалою від 28.03.2024 року (а.с.39-42 т.14) прийнято заяву про зміну предмету позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як таку, що відповідає вимогам ст.47 КАС України, а справу вирішено розглядати з урахуванням зміни предмету позову (а.с.41 т.14), що на переконання відповідачів та третьої особи ТОВ «НЕСТ СІТІ» є грубим порушенням норм процесуального права виходячи з того, що зміна предмету позову у даному випадку пов`язана із зміною фактичних обставин справи, які за твердженням позивача відбулися протягом судового розгляду цієї адміністративної справи, хоча у загальноприйнятому розумінні зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна обставин, на яких ґрунтується заявлена позивачем вимога означає зміну підстав позову, і одночасна зміна предмету і підстав позову не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України, крім визначених у ст.44 цього Кодексу прав та обов`язків, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а ч.2 ст.47 КАС України визначено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Дійсно, за загальним правилом зміна предмету та підстав позову під час нового розгляду справи не допускається, оскільки процесуальний закон встановлює часові межі, у яких сторони мають зробити заяви стосовно суті справи, і відповідно, під час нового розгляду предмет та підстави позову, як правило, повинні залишитись незмінними, а наведені ч.1 і ч.3 ст.47 КАС України положення буквально визначають про можливість зміни «або підстав або предмету позову», чим дійсно підтверджується неможливість одночасно змінювати предмет і підставу позову, оскільки замінюючи ці два елемента позову одночасно, фактично замінюється первісний позов на інший самостійний позов, який нічого спільного із первісним позовом не має, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.06.2019 року по справі № 924/1473/15 і Верховного Суду, висловленої у постановах від 13.03.2018 року по справі № 916/1764/17, від 22.01.2020 року по справі №210/2289/17, від 30.01.2020 року по справі №817/831/18 та від 17.02.2022 року по справі № 360/746/19 якою підкреслювалося, що зміна предмета позову, тобто, матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову розуміється як зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, і якими можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, що тягнуть певні правові наслідки (виникнення, зміну чи припинення правовідносин) та які свідчать про існування правовідносини, що стали спірними внаслідок певних дій.

Разом з тим, аналізуючи обставини оспорюваного в апеляційному порядку права і підстав подання позивачем заяви про зміну предмету позову після повернення справи Верховним Судом на новий розгляд, колегія суддів зауважує на необхідності розмежування правових конструкцій «зловживання процесуальними правами» та «зловживання матеріальними правами», які відрізняються між собою як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. Так, при зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу, а правовим наслідком зловживання матеріальними правами натомість може бути, зокрема, відмова у захисті права та інтересу, тобто, відмова в позові.

У даному випадку колегія суддів акцентує увагу на тому, що необхідність зміни предмету позову після повернення даної справи Верховним Судом на новий розгляд позивач пов`язує з необхідністю захисту її прав у зв`язку із зміною фактичних обставин справи прийнятими Дніпровською міською радою рішень від 21.02.2024 року № 74/47 та № 75/47 внаслідок скасування рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №160/19750/22 рішень Дніпровської міської ради № 84/60 і № 212/11, в які є безпосередньо пов`язаними з оскаржуваними нею у 2021 році рішеннями Дніпровської міської ради №82/24, № 84/60, № 212/11 та № 88/12. Оскільки вказані обставини об`єктивно перевірити на стадії подання позивачем заяви про зміну предмету позову суд першої інстанції не мав можливості перевірити, з огляду на положення ст.5 та ст.9 КАС України адміністративний суд дійсно на стадії підготовчого провадження не мав правових підстав для відмови у праві позивачки на звернення до суду та у судовому захисті її прав без офіційного з`ясування всіх обставин у справі та їх оцінки на засадах змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів не вважає раціональним застосування у даному спірному випадку приписів ч.2 ст.47 КАС України, якою не допускається зміна предмета або підстав позову у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, також як і не сприймає обраний позивачем у 2024 році спосіб захисту своїх прав, як зловживання процесуальними правами, оскільки усі оскаржувані позивачем у 2021 році (а.с.1-39, 201-220 т.1) та у 2024 році (а.с.43-78 т.13) рішення Дніпровської міської ради стосуються внесення змін до затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м.Дніпропетровська, а також до затверджених рішенням Дніпровської міськради № 54/66 від 22 липня 2015 року графічних та текстових матеріалів плану зонування м.Дніпропетровська, чим позивач вважає порушуються її права та інтереси.

Колегія суддів також вважає, що обмеження права позивача у спірному випадку доповнити свої позовні вимоги після повернення справи з Верховного Суду на новий розгляд вочевидь не призведе до остаточного вирішення існуючого у цій справі спору, а стане лише підставою до заявлення нового позову в іншій справі.

Відтак, унеможливлюючи повторні звернення позивача до суду за захистом своїх прав, що на її погляд порушенні внаслідок внесення змін до генерального плану розвитку м.Дніпра та до плану зонування території м. Дніпра, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції у даному спірному випадку положень ч.3 ст.47 КАС України, якою допускається можливість зміни предмета або підстав позову при новому розгляді справи у випадку якщо це необхідно для захисту прав позивача, і не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині саме з підстав порушення норм процесуального права навіть не враховуючи, що визначені ч.3 ст.47 КАС України випадки для зміни предмета або підстав позову при новому розгляді справи не мають відношення до спірних у цій справі правовідносин, оскільки до таких випадків відноситься виключено: зміна фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання; або зміна фактичних обставин справи після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

Підсумовуючи описані вище обставини, колегія суддів визнає доводи відповідачів та третьої особи ТОВ «НЕСТ СІТІ» стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову і вирішення по суті спору в цій частині позовні вимоги не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права у зазначеній частині, тобто, в частині яка стосується рішень Дніпровської міської ради від 21 лютого 2024 р №74/47 та №75/47, правомірність яких має перевірятися по суті під час розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції.

Перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у цій справі по суті, зважаючи на викладені у п.201 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року зауваження стосовно необхідності з`ясування обставин справи, без надання належної правової оцінки яких на підставі правильного застосування норм матеріального права у редакції, чинній на дату прийняття кожного зі спірних у цій справі рішень Дніпровської міськради, судове рішення не може вважатися таким, що повністю відповідає вимогам статті 242 КАС України - колегія суддів г огляду на предмет спору і характер спірних у цій справі правовідносин вважає за необхідне здійснити перевірку законності та обґрунтованості рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів спираючись на викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у цій справі, до яких касаційна інстанція дійшла під час перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права внаслідок дослідження доводів касаційних скарг і їх оцінки виходячи з положень ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент звернення позивачки до суду), частин 1, 3 та 4 ст.17 і частини 2 ст.24, а також частини 1 ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з огляду на зміст яких Верховний Суд дійшов висновку, що «містобудівна документація на місцевому рівні істотно та протягом тривалого часу впливає на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів» (п.95 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року), що підтверджується висловленою у постановах Верховного Суду правовою позицією по справам № 280/759/16-а, № 675/1905/16-а, № 500/2992/16-а, № 344/9913/15-а, № 807/166/16, № П/320/900/20, № 210/3729/17(2-а/210/204/17), № 320/1510/20, № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), № 640/9995/20, № 400/3396/19, № 826/13852/17, № 824/376/19-а (пункт 96 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року).

Відповідно, під час нового розгляду даної справи після її повернення Верховним Судом, на переконання колегії суддів суд першої інстанції повинен був надати оцінку правомірності чинних на момент звернення позивача до суду у цій справі оскаржуваних нею нормативно-правових актів Дніпровської міськради на їх відповідність прописаним у ст.2 КАС України критеріям не тільки з урахуванням мотивів позову ОСОБА_1 щодо порушення її прав, а й з урахуванням доводів відповідачів на предмет дотримання ними під час розробки та затвердження містобудівної документації збалансованого підходу до різних інтересів не тільки окремих груп та осіб, а й інтересів держави та територіальної громади міста Дніпро.

Проте, у даному випадку, судом першої інстанції хоча і процитовано по тексту свого рішення пункт 218 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 стосовно необхідності «Під час нового розгляд суду взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. У разі необхідності суд може зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України», але у той же час всупереч наведених рекомендацій суд вдався виключно до детального обговорення лише:

- питання права позивачки оскаржити нормативно-правовий акт, хоча вказане питання взагалі не є спірним у цій справі, а Верховним Судом у пунктах 98-100 постанови від 30.01.2024 року було детально описано та проаналізовано конституційне право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

- та наведених позивачем доводів про порушення її прав внаслідок зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та зміни зони існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська на зону проектної змішаної багатоквартирної житлової забудови різної поверховості. спірними рішеннями Дніпровської міськради

При цьому, обґрунтовуючи право позивачки на оскарження у судовому порядку нормативно-правових актів, суд першої інстанції не врахував наданих Верховним Судом у пунктах 101-105 постанови від 30.01.2024 роз`яснень, в яких з огляду на положення ст.55 Конституції України, що передбачає не тільки право на судовий захист, а й одночасно вимагає щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим, а також з урахуванням процитованого у пунктах 99-100 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 змісту рішень Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп та від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, касаційною інстанцією наголошувалося на тому, що суд має встановити чи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу позивача, та чи є це право, свобода або інтерес порушено відповідачем, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, тобто, реальним і стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, з урахуванням поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняття «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом, а також регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що міститься у постановах по справам № 21-1115во10, № 826/4406/16, № 1340/4630/18, № 826/37/17, № 522/3665/17, № 140/ 2630/18, № 369/7844/17, № 640/21611/19, № 200/9772/18-a та № 640/31850/20.

Оскільки право позивачки оскаржити у судовому порядку нормативно-правовий акт взагалі не є спірним у цій справі питанням, колегія суддів не вважає за необхідне перевіряти та аналізувати висновки суду першої інстанції в частині наявності у позивача права звернутися до суду з позовом у цій справ.

При цьому, колегія суддів наголошує, що процитований судом першої інстанції в своєму рішенні зміст пунктів 107-115 постанови Верховного Суду від 30.01.2024, якими роз`яснено тлумачення поняття «юридичного спору» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виходячи з підходу Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ, зокрема «Georgiadis v. Greece» (заява № 21522/93, пункт 34), «Ferrazzini v. Italy» (заява № 44759/98, пункт 30), «Benthem v. the Netherlands» (заява № 8848/80, пункт 32) не спростовує обов`язку суду вирішуючи спір у цій справі по суті перевірити які саме права чи інтереси позивачки були порушені оскаржуваними рішеннями Дніпровської міської ради, та не надає адміністративному суду права обмежуватися лише наведеними позивачкою узагальненими доводами про порушення її прав, без зазначення жодного обґрунтування негативного впливу на її права внаслідок прийнятих відповідачем спірних рішень від 20.09.2017 року №82/24, від 02.09.2020 року № 84/60, від 24.11.2021 року № 88/12, від 21.02.2024 року № 74/47 та від 21.02.2024 року № 75/47.

Дійсно, відповідно до сталої судової практики генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а тому позивачка має право оскаржити нормативно-правові акти місцевого з урахуванням особливостей, визначених статтями 264-265 КАС України. Проте, очевидним є відмінність між правом позивача ініціювати у суді справу про визнання протиправним та нечинним нормативно-правових актів відповідача, та доказовою доведеністю реального порушення її прав цими нормативно-правовими актами на час її звернення до суду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка обґрунтовує порушення своїх прав спірними рішеннями Дніпровської міськради тим, що земельні ділянки площею 0,1235 га з кадастровим номером 1210100000:03:196:0074 та площею 0,0154 га з кадастровим номером 1210100000:03:196:0043, що належать їй на праві власності, знаходяться на території вул.Армійської, яка межує з пр.Гагаріна у м.Дніпро, а тому включення території по пр.Гагарінавул.Армійська, за відсутності ретельної інженерної підготовки території, без інженерно-геологічного вишукування та досліджень, без проведення екологічної експертизи території, без прогнозу змін інженерно-геологічних та гідрологічних умов при різних видах техногенного навантаження території садибної житлової забудови з просідаючими (просадними) ґрунтами багатоквартирними будинками є незаконним та несе загрозу життю всіх жителів кварталу садибної забудови, може порушити умови безпеки проживання жителів, умови належного функціонування будинків, соціального захисту, умови навколишнього природного середовища, соціально-екологічних проблем проживання.

Колегія суддів не оспорюючи безумовне право позивачки звернутися до суду з позовом у цій справі наголошує у той же час на тому, що цей факт, також як і зміст у п.118 постанови Верховного Суду від 30 січня 2024 року «про необґрунтованість викладених у касаційних скаргах доводів Дніпровської міськради та Департаменту щодо того, що визначення містобудівною документацією спірної території зоною проектної багатоквартирної забудови не порушує права позивачки» - не звільняє суд від обов`язку під час нового розгляду перевірити який саме негативний вплив на права та інтереси позивачки мають оскаржувані у цій справі рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року №82/24, від 02.09.2020 року № 84/60, від 24.11.2021 року № 88/12, від 21.02.2024 року № 74/47 та від 21.02.2024 року № 75/47, які є предметом спору у цій справі та які мають оцінюватися з урахуванням всіх обставин справи, у сукупності із суспільною важливістю оскаржуваних рішень міськради та мети, на досягнення якої вони спрямовані.

Тобто, вирішуючи спір у цій справі по суті, адміністративний суд має виходити з того, що законний інтерес позивачки, за захистом якого вона звернулася до суду, може бути захищатися у запропонований нею в позові спосіб тільки у разі встановлення та доказового підтвердження того, що рішеннями Дніпровської міськради ущемляються її законні інтереси та порушуються конкретно визначені права, чи створюються перешкоди для реалізації її прав та інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування адміністративним судом саме тих обставин, які свідчать про порушення прав та інтересів позивачки з боку суб`єкта владних повноважень, а також недотримання відповідачами оптимального балансу між інтересами позивачки та публічними (суспільними) інтересами територіальної громади у цілому під час прийняття оскаржуваних у цій справі рішень, що повністю узгоджується зі сталою сформованою практикою ЄСПЛ (рішення у справах «Ocalan v.», заява № 46221/99, пункт 168; «Former King of Greece and Others v. Greece» [GC], заява № 25701/94, пункт 89; «Iatridis v. Greece», заява № 31107/96, пункт 55 та ін.) якою акцентується увага на принципах пропорційності, справедливий баланс між вимогами спільного (публічного) інтересу та захистом фундаментальних прав особи, і збалансованості інтересів окремого індивіда з інтересами інших членів суспільства. І такі настанови ЄСПЛ постійно враховуються у практиці Верховного Суду, відповідно до якої судовий контроль за законністю рішень місцевих органів влади щодо планування забудови території перш за все стосується захисту суспільного (публічного) інтересу, про що зокрема зазначається у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 20 травня 2019 року у справі № 826/15338/18, від 15 січня 2020 року у справі № 813/4060/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.004102, та інш.

Необхідність перевірки досягнення міською радою оптимального балансу між інтересами позивачки, про порушення яких вона твердить звертаючись за судовим захистом, та публічними (суспільними) інтересами територіальної громади у цілому під час прийняття оскаржуваних у цій справі рішень, на переконання колегії суддів підтверджується також викладеними у п.200 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року у цій справі зауваженнями стосовно «особливої ретельності, включаючи перевірку досягнення відповідачем-1 оптимального балансу між інтересами жителів території садибної забудови, їх права на безпечні для життя та здоров`я умови життя, гарантовані ст.50 Конституцією України та інтересами забудовників як суб`єктів господарювання, які мають право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст.42 Конституції України), та інтересами жителів територіальної громади м. Дніпро в особі її представницьких органів самостійно вирішувати питання місцевого значення (ст.7 та ст.140 Конституції України)».

Разом з тим, за результатом перевірки рішення суду першої інстанції у цій справі, колегією суддів встановлено, що під час нового розгляду даної справи наведені у п.200 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року пропозиції касаційної інстанції судом не досліджувалися, і питання дотримання відповідачем балансу між інтересами позивачки, жителів спірної території садибної забудови та інтересами інших жителів територіальної громади м.Дніпро і діючих в їх інтересах представницьких органів взагалі не обговорювалися, також як і не аналізувалося які саме права та законні інтереси позивачки і мешканців спірної території були порушені внаслідок прийняття Дніпровською міськрадою оскаржуваних у цій справі рішень, які стосуються внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра у цілому та до плану зонування території м. Дніпра і до проекту внесення змін до плану зонування, що приймалися задля стратегічного розвитку міста та функціонального розподілу і використання територних ресурсів в існуючих адміністративних межах, з внесенням відповідних змін до графічних та інших матеріалів генерального плану розвитку м.Дніпропетровська (м.Дніпро) та зміни до плану зонування території м.Дніпра і до графічних та текстових матеріалів плану зонування м.Дніпропетровська (м.Дніпро), тобто, стосувалися загального розвитку території міста з урахуваннм постійного зростання чисельності мешканців міста та з метою активізації містобудівних процесів, тощо.

Зокрема, вирішуючи повторно спір у цій справі по суті, суд першої інстанції виходив лише наведених позивачкою обґрунтувань порушення її прав спірними рішеннями Дніпровської міськради тим, що земельні ділянки площею 0,1235 га з кадастровим номером 1210100000:03:196:0074 та площею 0,0154 га з кадастровим номером 1210100000:03:196:0043, що належать їй на праві власності, знаходяться на території вул. Армійської, яка межує з пр. Гагаріна у м. Дніпро, а тому включення території по пр. Гагаріна вул. Армійська, за відсутності ретельної інженерної підготовки території, без інженерно-геологічного вишукування та досліджень, без проведення екологічної експертизи території, без прогнозу змін інженерно-геологічних та гідрологічних умов при різних видах техногенного навантаження території садибної житлової забудови з просідаючими (просадними) ґрунтами багатоквартирними будинками є незаконним та несе загрозу життю всіх жителів кварталу садибної забудови, може порушити умови безпеки проживання жителів, умови належного функціонування будинків, соціального захисту, умови навколишнього природного середовища, соціально-екологічних проблем проживання.

Відповідно до наведених у попередньому абзаці обставин та посилаючись на п.118 постанови Верховного Суду від 30 січня 2024 року у цій справі стосовно необґрунтованості викладених в касаційних скаргах Дніпровської міськради і Департаменту доводів про те, що визначення містобудівною документацією спірної території зоною проектної багатоквартирної забудови не порушуються права позивачки, а також цитуючи зміст: ч.1 ст.19, ч.1 і ч.5 ст.20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату ухвалення рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24); ст.1 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення від 20 вересня 2017 року № 82/24); таблиці розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованої Міністерством юстиції України 01.112010 за № 1011/18306, (чинною на дату ухвалення рішення від 20 вересня 2017 року № 82/24); ст.2, ч.2 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; ч.1 ст.10, ч.1 ст.11, п.2 ч.1 ст.14, ч.1 ст.15, ч.1 і ч.2 та ч.3 ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу» (у редакції, чинній на дату прийняття рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24); ст.1 і ст.2 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку`ч.1 ст.27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (у редакції, чинній на дату прийняття рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24); підпунктів 1, 4 ч.1 ст. 34, ч.2 ст.45 Кодексу цивільного захисту України Розділу IV Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 296 від 10.08.2018 року; п.5.5.2, п.5.5.3, п.6.1, п.6.3 ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту»; п. 3.8* розділу «Забудова вільних територій і реконструкція житлових кварталів» ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» - суд першої інстанції зазначив, що в ході судового розгляду відповідачами не доведено виконання ними у спірних правовідносинах заходів по:

- виконанню загальних та спеціальних заходів з інженерної підготовки території існуючої садибної житлової забудови пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська 2.5 га.;

- проведенню інженерно-геологічних вишукувань території існуючої садибної житлової забудови: пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська 2.5 га.;

- проведенню прогнозу зміни інженерногідрологічних умов та висновків відповідних інженерних служб, які слугували умовами для освоєння території існуючої садибної житлової забудови пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська - 2.5 га на просідаючих ґрунтах ІІ типу з несприятливими умовами для будівництва під багатоквартирну забудову;

- наявності єдиного рішення для комплексної забудови території по інженерній підготовці всієї території під забудову, що виключає прояв ризиків розвитку несприятливих інженерно-геологічних процесів при освоєнні території існуючої садибної житлової забудови проспект Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська - 2.5 га. на просідаючих ґрунтах ІІ типу з несприятливими умовами для будівництва під багатоквартирну забудову.

Недоведеність відповідачами перелічених у попередньому абзаці обставин, за висновками суду першої інстанції свідчить про відсутність у Дніпровської міської ради правових підстав для включення частини території кварталу існуючої садибної житлової забудови в зоні просідання ґрунтів ІІ типу: пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул. Армійська (2,5 га) до «Переліку площадок під розміщення багатоквартирного будівництва на розрахунковий строк» (рішення від 20.09.2017 №82/24), до «Площадок нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро на розрахунковий строк» (рішення від 02.09.2020 №84/60) та зміни (рішення від 20.10.2021 №212/11, від 24.11.2021 №88/12) зони садибної житлової забудови (Ж-1) на зону проектної змішаної багатоквартирної забудови (різної поверховості)- П-Ж-7.

При цьому, вказані висновки судом першої інстанції фактично мотивовано тільки тим, що в графічних матеріалах проекту рішення від 02.09.2020 №84/60 «План існуючого використання території» територія кварталу, в межах якого розміщена територія пр.Гагаріна-вул. Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська, відображена тільки як існуюча садибна житлова забудова, а по «Схемі існуючих планувальних обмежень» квартал, в межах якого розташована територія пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська, відображено в межах території «Інженерно-геологічні фактори» - просадочні ґрунти, що підтверджено листа Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради від 19.11.2021р. № 4/2-181.

Крім цього, суд першої інстанції підтверджуючи свої висновки хоча і послався на положення п.14 Розділу «Перелік територій з особливими умовами використання та обґрунтування їх меж» Глави 3 «Планувальні обмеження, які діють на території міста» та на підрозділ «Ділянки з несприятливими інженерно-геологічними умовами (рельєф, стан ґрунтів, ділянки, що потребують інженерної підготовки для їх забудови)» наданих відповідачами матеріалів проекту «Дніпро. Внесення змін до плану зонування території» (рішення від 20.10.2021 №212/11), але суд не врахував та не надав оцінку змісту вказаних положень, якими чітко прописано, що усі заходи по плануванню та організації відведення дощових та талих вод, інженерному захисту від затоплення і підтоплення, підсипки території, ліквідації заболоченостей, розчищення русел річок, струмків, проведення протиерозійних, протизсувних заходів, рекультивація порушених територій та тощо має здійснюватися при плануванні організації використання таких ділянок територій і подальшого їх освоєння, забудови, проведення благоустрою, тощо, і саме у перелічених випадках (освоєння, забудови і т.д.) потребується виконання загальних та спеціальних заходів з інженерної підготовки конкретних ділянок цієї території відповідно до проектної документації, з наголосом на те, що саме перед освоєнням таких ділянок, які потрапляють до цієї категорії, і початком проектування на них (у тому числі і їх забудови) необхідно проведення інженерно-геологічних вишукувань з урахуванням прогнозу зміни інженерно гідрологічних умов та висновків відповідних інженерних служб. Тобто, зазначені заходи прописані були на майбутнє, а застереження необхідності дотримуватися умов комплексної забудови території та наявності єдиного рішення по інженерній підготовці всієї території під забудову, що виключає прояв ризиків розвитку несприятливих інженерно-геологічних процесів, а також врахування сейсмічності території відповідно класів наслідків відповідальності стосуються конкретно визначених випадків освоєння і забудови ділянок цієї території, що не є предметом спору у цій справі, оскільки право і можливість освоєння та забудови власником ТОВ «НЕСТ СІТІ» земельних ділянок розташованих на просідаючих ґрунтах ІІ типу по пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська - 2.5 га., позивачем не оспорюється взагалі.

Більш того, на переконання колегії суддів вищенаведені висновки суду першої інстанції про те, що у Дніпровської міської ради були відсутні правові підстави для включення частини території кварталу існуючої садибної житлової забудови в зоні просідання ґрунтів ІІ типу: пр.Гагаріна - вул.Ласточкіна (Гнатюка) - вул.Армійська (2,5 га) до "Переліку площадок під розміщення багатоквартирного будівництва на розрахунковий строк" (рішення від 20.09.2017 №82/24), до "Площадок нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро на розрахунковий строк" (рішення від 02.09.2020 №84/60) та зміни (рішення від 20.10.2021 №212/11, від 24.11.2021 №88/12) зони садибної житлової забудови (Ж- 1) на зону проектної змішаної багатоквартирної забудови (різної поверховості)- П-Ж-7 є такими, що виходять за межі предмету спору у цій справі, який ініційовано позивачем з приводу протиправності рішень Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року №82/24, від 02.09.2020 року № 84/60, від 24.11.2021 року № 88/12, від 21.02.2024 року № 74/47 та від 21.02.2024 року № 75/47, саме які і мають оцінюватися з урахуванням всіх обставин справи у сукупності із суспільною важливістю оскаржуваних рішень міськради та мети, на досягнення якої вони спрямовані.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване у цій справі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, виходячи з предмету спору у цій справі, яким по суті є правомірність віднесення території, обмеженої пр. Гагаріна - вул. Ласточкіна (Гнатюка) - вул.Армійська (2,5 га) у м. Дніпро до проектної території багатоквартирної забудови за рахунок реконструкції кварталів садибної забудови -колегія суддів звертає увагу на здійснений Верховним Судом у постанові від 30.01.2024 року аналіз рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24, яким внесено зміни до Генерального плану м.Дніпро, зокрема, територія по пр. Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійської віднесена до проектної території багатоквартирної забудови за рахунок реконструкції кварталів садибної забудови та внесена до Переліку площадок під розміщення багатоквартирного будівництва на розрахунковий строк, та проект якого було розроблено на виконання рішення Дніпропетровської міськради VI скликання від 30 травня 2012 року № 36/24 «Про надання дозволу на розроблення проекту внесення змін до Генерального плану розвитку міста Дніпропетровська на період до 2026 року».

Так, у пунктах 149-151 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року з приводу наявності у Дніпровської міськради права змінювати функціональне призначення земельної ділянки у межах одного цільового призначення шляхом ухвалення рішення про внесення змін до Генерального плану, Верховний Суд наголосив, що згідно з ч.1 ст.19 та ч.1 і ч.5 ст.20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату ухвалення рішення від 20 вересня 2017 року № 82/24) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, у числі яких визначені, зокрема землі житлової та громадської забудови, а віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень,

У пунктах 154-156 постанови Верховного Суду від 30.01.2024, касаційною інстанцією виходячи з положень розробленої відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» і Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів Класифікації видів цільового призначення земель, що була затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 та зареєстрована Міністерством юстиції України 01.11.2010 року за № 1011/18306 (далі Класифікація, яка була чинною на дату ухвалення рішення від 20.09.2017 року № 82/24) - було наголошено, що в межах категорії земель з цільовим призначенням землі житлової забудови визначалися, зокрема землі з функціональним призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, при цьому право визначати категорію земель за цільовим призначенням належить саме органам місцевого самоврядування у межах їх повноважень та в порядку, визначеному законодавством.

Отже, наведені вище висновки та обґрунтування Верховного Суду свідчать, що вирішуючи питання віднесення земель до тієї чи іншої категорії та про зміну цільового призначення земельних ділянок в межах територіальної громади міста Дніпро - Дніпровська міськрада фактично діяла в межах наданих їй повноважень.

Оскільки зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення в межах вимог, встановлених законом до використання земель певної категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, під час перевірки в апеляційному порядку питання стосовно дотримання Дніпровською міськрадою під час розробки та ухвалення спірної частини рішення від 20 вересня 2017 року № 82/24 вимог чинних на той час ДБН 360-92** та пункту 6 «Зміни до генерального плану населеного пункту» ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» (як зазначено Верховним Судом у пункті 171 постанови від 30.01.2024), колегія суддів також звертає увагу на проведений Верховним Судом у пунктах 152-153 аналіз положень статті 1 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення від 20 вересня 2017 року № 82/24) та сталої судової практики (зокрема у постановах від 4 лютого 2020 року у справі № 915/47/17, від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19, від 16 травня 2023 року у справі № 640/4844/22 та від 12 грудня 2023 року у справі № 640/10893/22) стосовно «цільового призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» у розумінні Земельного кодексу України та «функціонального призначення території» у розумінні містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території населеного пункту, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Так, виходячи зі змісту діючих на час розробки та ухвалення рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24 положень ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», а з згідно з пунктом 6.1 ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», якими визначалися вимоги до складу та змісту генерального плану населеного пункту, що вносилися шляхом розроблення проекту зміни до генерального плану населеного пункту, зміни до генерального плану населеного пункту які стосуються всієї території населеного пункту або його окремих частин і які пов`язані із, зокрема зміною параметрів територіального розвитку населеного пункту, зміною функціонального призначення територій (пункти 157-158 постанови ВС), а також з огляду на зміст пункт 6.3 ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» яким визначено, що до складу проекту змін до генерального плану обов`язково включають наступні текстові та графічні матеріали: а) пояснювальну записку з обґрунтуванням запропонованих змін; б) схеми розташування територій, щодо яких вносяться зміни, у функціонально-планувальній структурі населеного пункту; г) план існуючого використання території, щодо якої вносяться зміни; д) схему планувальних обмежень території, щодо якої вносяться зміни; є) основне креслення (відображає зміну і вплив цієї зміни на прилеглі території) і у залежності від змісту зміни до генерального плану виконують відповідні коригування розділів генерального плану (пункт 159 постанови ВС) Верховний Суд у пункті 160 постанови підсумував, що проект змін до генерального плану розробляється у тому числі і з урахуванням інвестиційних намірів юридичних та фізичних осіб щодо забудови та іншого використання території з урахуванням земельних ділянок, наданих для забудови та іншого використання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд під час касаційного перегляду даної справи наголошував на тому, що у досліджуваний період чинними були ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджені наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44 зі змінами (пункт 162-163 постанови ВС), а тому положення затверджених наказом Мінрегіонбуду від 27 грудня 2017 року № 344 (чинні з 1 червня 2018 року) ДБН Б.1.1-22:17 «Склад та зміст плану зонування території» та затверджених наказом Мінрегіонбуду від 26 квітня 2019 року № 104 (чинні з 1 жовтня 2019 року) ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» є у спірному випадку незастосовними, оскільки ці державні будівельні норми набули чинності після прийняття спірного рішення (20 вересня 2017 року), саме внаслідок чого Верховний Суду у пунктах 165-166 своєї постанови у цій справі виснував про безпідставність висновків суду першої інстанції стосовно допущення Дніпровською міськрадою суттєвих порушень під час розробки та прийняття спірної частини рішення від 20 вересня 2017 року № 82/24 внаслідок не відображення графічних матеріалів «План існуючого використання території», не виконання заходів з інженерної підготовки території існуючої садибної житлової забудови по проспект Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська-2.5 га та не проведення інженерно-геологічних вишукувань вказаної території, а відповідно, і про помилковість наданої правової оцінки правомірності рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24 та формулювання висновку про не проведення відповідачами заходів з інженерної підготовки території.

Окремо, Верховний Суду у постанові від 30.01.2024 р по цій справі наголошував на необхідності врахування у даному випадку положень ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», які мають бути покладені в основу надання правової оцінки внесенню змін до генерального плану, а саме - пункту 6 «Зміни до генерального плану населеного пункту» ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» (пункт 167 постанови ВС), а при перевірці допустимості зміни функціонального призначення спірної у цій справі території за рахунок реконструкції садибної забудови на землі багатоквартирного будівництва, що фактично здійснено у спірній частині рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24, слід брати до уваги вимоги чинних на той час ДБН 360-92** (пункт 168 постанови ВС), і дотримання відповідачем під час розробки та прийняття спірної частини рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24 вимог ДБН Б1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» у частині, що стосується внесення змін до генерального плану населеного пункту, та ДБН 360-92**; а також надати належну правову оцінку встановленим обставинам справи (пункт 170 постанови ВС)стосовно того, що: в таблиці «Гідротехнічні заходи щодо площадок нового багатоквартирного будівництва на розрахунковий строк» рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24 зазначено, що використання спірних територій під житлове будівництво територій потребують складної інженерної підготовки території; а у розділі 4 «Житловий фонд» текстової частини рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 № 82/24 визначено, що багатоквартирне будівництво передбачається здійснювати на вільних від забудови територіях, на територіях об`єктів, які не функціонують або виносяться зі зміною функціонального призначення, чи за рахунок реконструкції (щодо площадки з детальним планом території).

Важливими також у спірному випадку колегія суддів визнає викладені у пунктах 172-181 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року обставини та висновки, які стосуються проведеної згідно укладеного між Департамент та ДП «УДНДІ «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя договору від 11 червня 2013 року № 06/2013 експертизи змін до Генерального плану міста, за змістом яких саме позитивним Експертним звітом з додатками щодо розгляду містобудівної документації від 13 липня 2017 року № 00-2115-16/МД беззаперечно підтверджується, що екологічні питання також піддавалися експертній оцінці.

Зокрема, Верховний Суд аналізуючи долучені до матеріалів справи висновки з екологічних питань, що містяться в Експертному звіті від 13 липня 2017 року № 00-2115-16/МД, на їх відповідність вимогам ч.1 ст.10, ч.1 ст.11, ч.2 ст.14, ч.1 ст.15, ч.1 і ч.2 ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу», п.«а» ч.1 ст.27, ч.1 ст.28 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», детально дослідивши питання проведеної експертизи у спірному випадку та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2023 року по справі № 160/7600/20, від 30.08.2022 року по справі № 810/1044/18, від 24.01.2023 року по справі № 160/7600/20, від 14.08.2019 року по справі № 806/90/16 (пункти 172-179, 181 постанови ВС) - касаційна інстанції у постанові від 30.01.2024 у цій справі вже наголосив на тому, що висновок Департаменту екології у складі Експертного звіту містобудівної документації є достатнім, щоб вважати, що така документація пройшла необхідну процедуру експертизи, включаючи екологічну, а відповідно, і про необґрунтованість доводів позивача Синах у цій частині.

Виходячи з наданих Верховним Судом рекомендацій, колегія суддів вважає, що у даному випадку для правильного вирішення спору по суті в цілому у цій справі, головним питанням є саме перевірка правомірності рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24 в частині, що стосується віднесення території, обмеженої пр Гагаріна - вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська (2,5 га) у м.Дніпро до проектної території багатоквартирної забудови за рахунок реконструкції кварталів садибної забудови, перевірці підлягали саме питання: дотримання Дніпровською міськрадою вимог ДБН 360-92** та пункту 6 «Зміни до генерального плану населеного пункту» ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту»; та відповідність Закону України «Про екологічну експертизу» висновків з екологічних питань, що містяться в Експертному звіті від 13 липня 2017 року № 00-2115-16/МД, що судом першої інстанції під час нового розгляду справи було проігноровано, тому під час апеляційного перегляду даної справи колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу саме на обставини, які стосуються повноважень міськради на зміну функціонального призначення території, обґрунтування таких змін в генеральному плані, обсягу внесених змін до містобудівної документації, а також оцінки результатів експертизи містобудівної документації.

Перевіряючи зазначені у попередньому абзаці обставини, колегія суддів перш за все звертає увагу на те, що наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 затверджено ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» із змінами і доповненнями (далі по тексту ДБН 360-92**), і відповідно до преамбули вказаного ДБН 360-92** ці норми поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Зокрема, відповідно до п.3.8 ДБН 360-92** реконструкція житлової забудови, яка склалася, повинна передбачати: планомірне упорядкування територій; модернізацію старих капітальних будинків, ліквідацію аварійних і малопридатних для проживання будинків; знесення частини придатного для експлуатації фонду з метою вирішення невідкладних загальноміських потреб; винос або перепрофілювання шкідливих у санітарно-гігієнічному і вибухово-, пожежонебезпечному відношенні об`єктів; використання вивільнюваних ділянок для розміщення нового житлового і культурно-побутового будівництва, озеленення, улаштування спортивних і дитячих майданчиків, куточків відпочинку тощо. А здійснення реконструкції забудови повинно обґрунтовуватися спеціальними техніко-економічними розрахунками, містобудівними і санітарно-гігієнічними вимогами.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» (в редакції на момент розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста та прийняття рішення міської ради від 20.09.2017 р. № 82/24) склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Оскільки на момент розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, затвердженого оскаржуваним у цій справі рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 р. №82/24, державними будівельними нормами, які визначали склад та зміст генерального плану, були саме затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.07.2012 № 358 ДБН Б.1.1-15:2012, відповідно, у спірному випадку слід керуватися саме ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», який набрав чинності з 01.11.2012 р. та пунктом 4.1 якого (ДБН Б.1.1-15:2012) чітко визначено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до п.5.1 ДБН Б.1.1-15:2012 Генеральний план населеного пункту складається з текстових та графічних матеріалів, а пояснювальна записка містить в собі розділи: вступ, аналітична частина, а також обґрунтування та пропозиції; і додатки (п.5.3 ДБН Б.1.1-15:2012).

Отже, генеральний план населеного пункту відповідно до вимог чинного законодавства України та державних будівельних норм є саме тим документом, який обґрунтовує необхідність проведення реконструкції житлової забудови та зміну функціонального призначення території. Відповідно, при формуванні архітектурно-планувальної структури міста розміщення житлової забудови є основоформуючим, і у даному проекті в якості основних факторів, що визначають вибір ділянок для житлового будівництва прийняті наступні: наявність придатних для житлової забудови земель; необхідність створення зручних зав`язків сельбищних зон з місцями праці, закладами обслуговування, рекреацією; можливість забезпечення ділянок джерелами і мережами інженерного обладнання; стан навколишнього середовища. Зазначені обґрунтування зміни функціонального призначення спірної території в генеральному плані викладені на сторінці 47 пояснювальної записки, в якій окрім іншого також наведено обґрунтовано визначені даним проектом об`єми нового житлового будівництва, які обумовлені наявною чергою на отримання житла і прогнозом чисельності населення міста 1018,6 тис.осіб, що порівняно з діючим генеральним планом вони значно скоротилися і становлять по багатоквартирному будівництву 1960,4 тис.м2 , або 31% від раніше наміченого і потребують на прогнозний період 182,8 га території

Відповідно до змісту вказаної пояснювальної записки розвиток житлової забудови передбачається саме за рахунок освоєння ділянок в існуючих межах міста на вільних землях, в результаті реконструкції і на ділянках промислових підприємств, спецтериторіях, що виносяться або ліквідуються. Оскільки загальна потреба у новому багатоквартирному житловому фонді складає біля 1941,6 тис.м2 загальної площі, будівництво передбачається здійснювати на вільних від забудови територіях (на площі 85,5 га; 5 площадок у 4 адмінрайонах міста; більше половини в АНД районі), на територіях об`єктів, які не функціонують або виносяться зі зміною функціонального призначення (на площі 60,5 га; 10 площадок в 6 адмінрайонах міста), а за рахунок реконструкції (площадка ДПТ у Кіровському районі та 3 площадки в 2 адмінрайонах міста) (сторінки 52, 55 пояснювальної записки).

При цьому, в таблиці «Площадки під розміщення багатоквартирного будівництва на розрахунковий строк» (сторінка 53 пояснювальної записки) чітко зазначено, що площадка по проспекту Гагарінавул.Ласточкіна віднесено до площадок під розміщення багатоквартирного будівництва за рахунок реконструкції.

Додатком В до ДБН Б.1.1-15:2012 визначено, що вихідні дані для розроблення генерального плану населеного пункту включають серед іншого матеріали містобудівного кадастру та матеріали раніше виконаних проектно-вишукувальних, планувальних і інших робіт, тому у даному випадку дійсно слід врахувати розглянуті на засіданні архітектурно-містобудівної ради протягом 2004-2008 рр. та схвалені для подальшої роботи (затвердження) проектні матеріали: містобудівне обґрунтування розміщення будівлі магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_2 , замовник ОСОБА_5 (протокол від 15.12.2004 № 845); містобудівне обґрунтування та ескізний проект «Житловий комплекс з вбудованими приміщеннями багатофункціонального призначення по АДРЕСА_3 », замовники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (протокол від 25.05.2007 № 335); містобудівне обґрунтування «Багатофункціональний комплекс з реконструкцією житлового будинку по АДРЕСА_4 », замовник ОСОБА_8 (протокол від 14.03.2008 № 114); містобудівне обґрунтування «Багатофункціональний центр комерційного призначення з реконструкцією житлового будинку (в межах землекористування) по АДРЕСА_5 », замовник ОСОБА_9 (протокол від 14.03.2008 № 114).

Колегія суддів у даному випадку також вважає за необхідне врахувати, що рішеннями міської ради надавалися дозволи на проектування та будівництво, зокрема: рішенням від 06.08.2008 р. № 187/35 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надано дозвіл на проектування та будівництво житлового комплексу приміщеннями багатофункціонального призначення по АДРЕСА_6 ; рішенням від 19.09.2008 р. № 59/36 ОСОБА_8 надано дозвіл на проектування та будівництво багатофункціонального комплексу з реконструкцією житлового будинку по АДРЕСА_4 ; рішенням від 26.11.2008 р. № 89/39 ОСОБА_9 надано дозвіл на проектування та будівництво багатофункціонального центру комерційного призначення по АДРЕСА_5 з урахуванням знесення існуючого жилого будинку, будівель та споруд і ці рішення були враховані розробником при розробленні проекту внесення змін до генерального плану щодо конкретної території. При цьому, колегія суддів наголошує, що ділянки для розміщення багатоквартирного будівництва, у тому числі на спірній ділянці, були в дійсності визначені розробником містобудівної документації з урахуванням визначених містобудівною документацією факторів вибору ділянок для житлового будівництва, можливості проведення реконструкцій існуючих територій для розміщення житлової забудови, з огляду на напрацювання попередніх років щодо конкретної території та пріоритетності розміщення садибної забудови в периферійних районах міста, і це знайшло своє відображення в текстових та графічних матеріалах проекту внесення змін до генерального плану міста.

Виходячи з того, що відповідно до п.6.1 ДБН Б.1.1-15:2012 зміни до генерального плану населеного пункту можуть стосуватися всієї території населеного пункту або його окремих частин, а згідно п.6.2 ДБН Б.1.1-15:2012 обсяги та зміст зміни до генерального плану визначають у завданні на розроблення, колегія суддів звертає увагу на зазначену в завданні на розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста мету розроблення проекту, якою визначено: обґрунтування стратегії планування та забудови міста; визначення напрямків планувальної організації та функціонального призначення території; розробка заходів щодо удосконалення системи закладів обслуговування населення та інженерно-транспортної інфраструктури, врахування пропозицій, наданих листом Замовника від 28.11.2013 № 11/1-70 (п.7 Завдання), в якому визначено перелік пропозицій, які Головне архітектурно-планувальне управління міської ради просить проаналізувати та врахувати під час розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, і зазначені пропозиції стосуються всієї території міста, у тому числі і стосовно питань: винесення виробничих підприємств з центральної частини міста та надати пропозиції щодо подальшого використання звільнених територій; розміщення нової житлового-громадської забудови з передбаченням найменшого знесення садибної житлової забудови; врахування наявності розроблених детальних планів територій житлових кварталів на території міста; тощо.

Також колегія суддів у даному спірному випадку звертає увагу на те, що відповідно до діючих на момент розроблення проектів оскаржуваних позивачкою змін до генерального плану розвитку та плану зонування території міста основними будівельними нормами, якими визначався склад та зміст містобудівної документації були ДБН Б.1.1-15:2012 та ДБН Б.1.1-22:17, а саме зазначеними будівельними нормами було визначено, що до складу генерального плану розвитку та плану зонування території входила Схема існуючих планувальних обмежень, яка має відображати існуючі обмеження, встановлені відповідно до законів України, нормативно-правових та нормативних актів, в тому числі території зі складними інженерними умовами (підвищеної сейсмічності, підтоплення, затоплення, зсувів, просідань внаслідок гірських виробок тощо).

Оскільки схема існуючих планувальних обмежень входить до складу генерального плану розвитку м.Дніпро та плану зонування території м.Дніпро, і територія кварталу, в межах якого розташована існуючої садибної забудови в районі пр.Гагаріна вул. Ласточкіна (Гнатюка) вул.Армійської входить до зони просадочних ґрунтів, а п. 4.3 ДБН Б.1.1-15:2012 чітко прописано, що генеральний план визначає основні принципи і напрямки планувальної організації та функціонального призначення території, формування системи громадського обслуговування населення, організації вулично-дорожньої та транспортної мережі, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту території та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони навколишнього природного середовища, охорони та збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища історичних населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території колегія суддів звертає увагу на зміст пояснювальної записки проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста (розділ «Еколого-містобудівне обґрунтування») в якій: - на сторінці 26 зазначено: «Матеріали проекту внесення змін до генерального плану вирішують основні принципові питання з планування територій і не можуть бути використані замість спеціальних проектів, схем та програм розвитку галузей економіки, охорони навколишнього середовища та здоров`я населення, пам`яток історії культури, інженерного захисту й підготовки території, розвитку систем транспорту, безпеки та організації дорожнього руху, інженерного обладнання тощо. При складанні зазначеної документації повинні враховуватись пропозиції відповідних розділів генерального плану (ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту»)»; а на сторінці 125 стосовно плану зонування території міста зазначено, що «освоєння територій з несприятливими інженерно-геологічними умовами виконується відповідно до проектної документації. Перед початком проектування необхідне проведення інженерно - геологічних вишукувань. Умови освоєння ділянок, які потрапляють до цієї категорії, визначаються з урахуванням прогнозу зміни інженерно гідрологічних умов та висновків відповідних інженерних служб. При освоєнні таких ділянок особливо необхідно дотримуватись умови комплексної забудови території та наявності єдиного рішення по інженерній підготовці всієї території під забудову, що виключає прояв ризиків розвитку несприятливих інженерно-геологічних процесів, а також врахування сейсмічності території відповідно класів наслідків відповідальності»

Отже, наведене свідчить, що за своїм змістом матеріали оскаржуваної містобудівної документації в частині відображення існуючих планувальних обмежень та визначення заходів з інженерної підготовки території повністю відповідають вимогам нормативних актів, а відповідно, помилковим є врахування судом першої інстанції тверджень позивача про порушення відповідачами будівельних норм при розробці оскаржуваних проектів генерального плану розвитку та плану зонування території міста, у тому числі і в частині інженерного захисту території.

Оскільки розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них здійснюється з метою планування територій на місцевому рівні, можливість її розроблення не залежить від особливостей території щодо якої розробляється містобудівна документація (складні геологічні умови, радіоактивне забруднення, необхідність проведення берегоукріплювальних робіт тощо) та має лише відображати існуючі планувальні обмеження, а усі ці особливості мають бути враховані при освоєнні конкретних ділянок, які потрапляють зокрема в зону з несприятливими інженерно-геологічними умовами, та розробленні проектів будівництва (реконструкції) конкретних об`єктів, колегія суддів повністю погоджується з позицією відповідачів по справі про помилковість ототожнення як позивачем так і судом першої інстанції проектів містобудівної документації та проектів будівництва конкретних об`єктів, які по суті за своїм змістом та метою розрізняються між собою.

У даному випадку колегія суддів також акцентує увагу на тому, що 12.03.2011 р. набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який запровадив нові вимоги щодо змісту містобудівної документації, саме у зв`язку з чим діюча містобудівна документація підлягала оновленню та приведенню у відповідність до нових стандартів, а рішенням міської ради від 28.12.2011 № 19/19 було внесено зміни до Програми розроблення планувальної документації на території міста Дніпропетровська на період 2011-2015 років, якою передбачалось розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на включення території смт.Авіаторське до адміністративно-територіальних меж м.Дніпропетровська рішенням міської ради від 21.12.2011 № 14/18 та затвердження рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23.03.2012 № 255-12/VI Схеми планування Дніпропетровської області, реалізація положень якої, зокрема, в частині обґрунтування територіального розвитку територій, передбачає необхідність внесення змін до містобудівної документації населених пунктів, з урахуванням чого Дніпропетровська державна адміністрація з метою організаціїя роботи щодо реалізації положень Схеми планування зверталася до міського голови листом від 20.04.2011 р. № 21-3047/0/2-12 з проханням розглянути питання щодо дострокового внесення змін до генерального плану розвитку міста шляхом включення смт Авіаторське до адміністративно-територіальних меж м.Дніпропетровська, що у сукупності є беззаперечним підтвердженням того, що розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.09.2017р. №82/24, стосувалося змін відносно усієї території міста, а не його окремих частин.

Обговорюючи питання розроблення містобудівної документації, колегія суддів виходить з того, що міська рада під час розроблення містобудівної документації наділена досить чіткими та обмеженими повноваженнями, а саме, міська рада може прийняти тільки два рішення: про розроблення генерального плану та про затвердження генерального плану.

При цьому, абз.1 ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно ч.6 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада, а відповідно до ч.10 ст.17 цього Закону Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Виходячи з того, що прийняття рішення про затвердження генерального плану або змін до генерального плану повністю залежить від результатів експертизи, а відповідно до п.13 Порядку проведення експертизи (затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.05.2011 № 548) проект містобудівної документації може бути затверджений замовником за умови відсутності у ньому помилок та невідповідностей законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій колегія суддів під час апеляційного перегляду даної справи, на виконання наданих у цій справі рекомендацій Верховного суду вважає за необхідне детальніше зупинитися на питанні «експертизи містобудівної документації», саме висновки якої мають ключове значення для визначення можливості застосування такої містобудівної документації та її затвердження органами місцевого самоврядування.

Так, колегія суддів наголошує, що експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст, а порядок проведення експертизи як зазначено у ч.12 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначається Кабінетом Міністрів України, і у даному випадку слід брати до уваги затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 25.05.2011 № 548 Порядок проведення експертизи (далі по тексту Порядок № 548).

Відповідно до п. 5 Порядку № 548 (в редакції на момент розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.09.2017 р. № 82/24 та проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням міської ради від 21.02.2024 № 74/47) під час проведення експертизи визначається відповідність змісту містобудівної документації законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій, а також вимогам завдань з розроблення містобудівної документації.

Саме за результатами проведеної експертизи згідно п.11 Порядку №548 замовнику експертизи подається письмовий звіт, який містить інформацію про: відповідність проекту містобудівної документації законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій; наявність помилок, які підлягають усуненню; наявність помилок та невідповідність проекту містобудівної документації законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій, що потребує його доопрацювання.

При цьому, проект містобудівної документації може бути затверджений замовником за умови відсутності у ньому помилок та невідповідностей законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій (п.13 Порядку 548), а відповідно, міська рада може прийняти рішення про затвердження проекту генерального плану (внесення змін до генерального плану) лише за умови наявності експертного звіту про відповідність проекту містобудівної документації законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій.

Відповідно до експертного звіту Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» від 13.07.2017 року № 00-2115-16 за результатами розгляду проекту містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану розвитку міста Дніпропетровська» і зняття зауважень встановлено, що зміст зазначеної містобудівної документації відповідає законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування та забудови територій, а також вимогам завдання на розроблення містобудівної документації. Дана містобудівна документація може бути рекомендована до затвердження у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до експертного звіту Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» від 17.03.2020 року № 11/1 за результатами розгляду проекту містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану розвитку міста Дніпра» і зняття зауважень встановлено, що зміст зазначеної містобудівної документації відповідає законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування та забудови територій, а також вимогам завдання на розроблення містобудівної документації. Даний проект містобудівної документації може бути рекомендований до затвердження у встановленому законодавством порядку.

Станом на момент прийняття оскаржуваних рішень від 20.09.2017 р. №82/24 та від 21.02.2024 № 74/47 вказані експертні звіти були чинними та не оскаржувалися, відповідно, за наявності позитивного висновку експертизи містобудівної документації у міської ради були відсутні підстави для неприйняття рішення про затвердження такої містобудівної документації

Як встановлено судом у цій справі, позитивні висновки експертизи були надані за результатами розгляду проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста в 2017 та 2020 рр., і станом на момент розгляду даної справи в суді ці висновки були чинними та не оскаржувалися, тому вони є беззаперечними доказами відповідності змісту містобудівної документації законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій, а також вимогам завдань з розроблення містобудівної документації.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що Верховний Суд України раніше вже дійшов у цій справі висновку, що матеріали проекту внесення змін до генерального плану пройшли необхідну процедуру експертизи, включаючи екологічну, і відповідно, правовій оцінці на предмет відповідності Закону України «Про екологічну експертизу» підлягає не сам звіт та порядок проведення експертизи, а його висновки з екологічних питань (про що вище по тексту цієї постанови вже згадувалося), колегія суддів керуючись рекомендаціями касаційної інстанції виходить з положень: ст.1 Закону України «Про екологічну експертизу»; п.2 ч.1 ст.14 Закону України «Про екологічну експертизу»; та ч.1 ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу» вважає за необхідне детально проаналізувати вже вищезгаданий по тексту постанови апеляційної інстанції експертний звіт Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» від 13.07.2017 року № 00-2115-16.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом вказаного експертного звіту (а.с.89-119 т.10): «Основними заходами з інженерної підготовки території, наміченими на розрахунковий етап є: захист від затоплення та підтоплення; розчищення русел рік та водойм; ліквідація заболоченостей; протизсувні, протиерозійні заходи; берегоукріплення; заходи на просадних грунтах; рекультивація порушених територій. А в генеральному плані запропоновано ряд планувальних та технічних заходів з охорони й оздоровлення навколишнього середовища м. Дніпропетровська: заходи по охороні атмосферного повітря, водного басейну, ґрунтів, зменшення впливу фізичних факторів на навколишнє середовище, зокрема шумового забруднення від залізниці, автомобільного та авіаційного транспорту, впорядкування та озеленення санітарно-захисних зон, винесення за межі населеного пункту шкідливих та нерентабельних підприємств тощо» (сторінка 13 додатку експертного звіту).

Крім того, як вбачається з експертного звіту Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» від 13.07.2017 року № 00-2115-16 за результатами розгляду проекту містобудівної документації прописано (сторінка 1 експертного звіту), що «Внесення змін до генерального плану розвитку міста Дніпропетровська» і зняття зауважень встановлено, що зміст зазначеної містобудівної документації відповідає законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування та забудови територій, а також вимогам завдання на розроблення містобудівної документації. Дана містобудівна документація може бути рекомендована до затвердження у встановленому законодавством порядку.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів наголошує, що експертний звіт Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» від 13.07.2017 № 00-2115-16 містить оцінку заходів з охорони та оздоровлення навколишнього середовища міста, зазначає відповідність проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста вимогам законодавства та містить висновок про можливості його затвердження, що в свою чергу свідчіть про відповідність висновків звіту вимогам Закону України «Про екологічну експертизу».

З урахуванням предмету спору та вимог позивача і її доводів про те, що наслідком прийнятих відповідачем рішень, які оскаржуються у цій справі, створена загроза життю всіх жителів кварталу садибної забудови та можуть бути порушені умови безпеки проживання жителів і належного функціонування будинків, соціального захисту, умови навколишнього природного середовища, соціально-екологічних проблем проживання - колегія суддів також не може також залишити без уваги висновки суду першої інстанції стосовно:

1)відсутності у складі текстових матеріалів проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, який було затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 № 82/24 розділу «Охорона навколишнього природнього середовища», що на перконання суду першої інстанції суперечить вимогам ДСТУ-Н Б Б.1.1-10:2010 «Настанова з виконання розділів «Охорона навколишнього природного середовища» у складі містобудівної документації. Склад та вимоги» (далі по тексту ДСТУ-Н Б Б.1.1-10:2010),

2)та порушення прав позивача внаслідок визначення містобудівною документацією (генеральним планом та планом зонування території) спірної території зоною проектної багатоквартирної забудови порушує

Обговорюючи перше питання, колегія суддів виходить з положень ДБН Б.1.1-15:2012, діючих на час розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, який було затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 № 82/24, у пунктах 1.1 та 1.2 яких (ДБН Б.1.1-15:2012) чітко визначено вимоги до складу та змісту генерального плану населеного пункту, які призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами.

Так, у п. 5.1 ДБН Б.1.1-15:2012 прописано, що генеральний план населеного пункту складається з текстових та графічних матеріалів. При цьому, до складу текстових матеріалів включаються: пояснювальна записка та основні положення генерального план (п. 5.2 ДБН Б.1.1-15:2012). Відповідно до п. 5.3 ДБН Б.1.1-15:2012 пояснювальна записка містить такі декілька розділів: вступ, аналітична частина, обґрунтування та пропозиції, додатки. Зокрема, у розділі «Аналітична частина» (п. 5.3.2 ДБН Б.1.1-15:2012) у підпункті «д» прописується аналіз відомостей про стан навколишнього природного середовища, у розділі «Обґрунтування та пропозиції» (п. 5.3.4.1 ДБН Б.1.1-15:2012) у підпункті «к» вказується про пропозиції щодо охорони навколишнього природного середовища, подолання та запобігання впливу проявів негативних природно-техногенних факторів для поліпшення життєвого середовища

Отже, наведене свідчить, що ДБН Б.1.1-15:2012 взагалі не передбачено розроблення окремого розділу з охорони навколишнього природнього середовища, але натомість передбачена необхідність проведення аналізу відомостей про стан навколишнього природного середовища та розроблення пропозиції щодо охорони навколишнього природного середовища, подолання та запобігання впливу проявів негативних природно-техногенних факторів для поліпшення життєвого середовища.

У відповідності до вимог ДБН Б.1.1-15:2012 аналіз відомостей про стан навколишнього природного середовища викладено на сторіках 26-43 пояснювальної записки до проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста (розділ «Еколого-містобудівне обґрунтування», а пропозиції щодо охорони навколишнього природного середовища в розділі «Пропозиції щодо поліпшення санітарно-епідеміологічного стану території міста» описані на сторінках 88-93 пояснювальної записки до проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, про що також зазначено в експертному звіті Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» від 13.07.2017 № 00-2115-16 (сторінка 13 додатку до експертного звіту).

В розділі 2 ДБН Б.1.1-15:2012 містяться посилання на: ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН Б.1.1-5-2007 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у містобудівній документації», ДБН Б.2.2-3:2012 «Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту», ДБН В.1.2-4:2006 «Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)», ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 «Настанова про склад, зміст плану зонування територій (зонінг)».

Оскільки ч.4 ст.11 Закону України «Про будівельні норми» (в редакції на момент розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста та прийняття рішення міської ради від 20.09.2017 р. № 82/24) чітко визначено, що стандарти є обов`язковими до застосування тільки у разі якщо у будівельних нормах є посилання на стандарти, а у ДБН Б.1.1-15:2012, які відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» встановлюють вимоги до складу та змісту генерального плану населеного пункту відсуне посилання на ДСТУ-Н Б Б.1.1-10:2010, колегія суддів вважає, що при розробленні проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.09.2017 р. №82/24 не є обов`язковим застосування ДСТУ-Н Б Б.1.1-10:2010, яким саме і була передбачена обов`язковість розроблення розділу «Охорона навколишнього природного середовища» у складі генерального плану населеного пункту, що в свою чергу було обумовлено прийняттям Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», який набрав чинності 12.04.2018 р. та введено в дію 12.10.2018 р., тобто після завершення процедури розроблення проекту внесення змін до генерального плану та прийняття рішення міської ради від 20.09.2017 р. № 82/24.

У даному спірному випадку також звертає на себе увагу той факт, що відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» у складі містобудівної документації звітом про стратегічну екологічну оцінку для проектів містобудівної документації міститься розділ «Охорона навколишнього природного середовища».

Обговорюючи друге (вищенаведене) питання стосовно порушення прав позивача, зокрема, внаслідок визначення містобудівною документацією (генеральним планом та планом зонування території) спірної території зоною проектної багатоквартирної забудови, колегія суддів виходить з приписів абз.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної документації», якою передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, та з положень ч.2 ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної документації», якою визначено, що план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Як встановлено колегією суддів, затвердженим рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року № 75/47 планом зонування території міста, зони садибної житлової забудови призначені для розташування одноквартирних житлових будинків до 4-х поверхів (включно з мансардним поверхом) із земельними ділянками або зблокованих житлових будинків. В зоні можуть розміщуватись об`єкти соціального і культурно-побутового обслуговування населення та інші об`єкти. Переважні види використання: одноквартирні житлові будинки до 4-х поверхів (включно з мансардним поверхом) господарські будівлі та споруди або зблоковані житлові будинки; супутними видами дозволеного використання є: дитячі дошкільні заклади, в тому числі зблоковані з загальноосвітнім школами; окремі, вбудовані чи прибудовані об`єкти соціального і культурно-побутового обслуговування населення; споруди комунальної та інженерної інфраструктури; озеленені території загального користування; а допустимими видами використання, які потребують спеціальних погоджень є: адміністративні будівлі місцевого значення, культові споруди, об`єкти торгівлі, заклади харчування, заклади медичного обслуговування населення загальною площею не більше 250 кв. м, об`єкти обслуговування транспорту (АЗС, СТО, автомийки тощо) на земельних ділянках, розташованих вздовж магістральних вулиць, а також на територіях садибної забудови, на яку розповсюджується дія обмежень по її використанню за функціональним призначенням (санітарно-захисні зони, охоронні зони, тощо).

Апеляційним судом у даному спірному випадку також береться до уваги, що на сторінці 47 Пояснювальної записки зрозуміло прописано не лише можливість розташування багатоквартирних житлових будинків різної поверховості, супутніх об`єктів побутового обслуговування населення, комунальних об`єктів, окремих об`єктів загальноміського значенняу як у зонах багатоквартирної житлової забудови так і проектної багатоквартирної житлової забудови, а і те, що земельні ділянки та розташовані на них індивідуальні житлові будинки, які існували до впровадження в дію зонінгу, граничні розміри і граничні параметри яких не відповідають містобудівному регламенту, можуть використовуватись без визначення терміну їх приведення у відповідність до містобудівного регламенту.

Аналогічно використання земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, які існували до впровадження в дію зонінгу, граничні параметри яких не відповідають містобудівному регламенту, без визначення терміну їх приведення у відповідність з містобудівним регламентом, якщо вони не створюють загрози для життя, здоров`я людей, для навколишнього середовища, об`єктів культурно ї спадщини та природно-заповідного фонду прописується і у п. 4.11 ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території».

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.10 ст.20 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час звернення до суду і вирішення справи) включення земельної ділянки із визначеним видом цільового призначення до меж функціональної зони не тягне за собою обов`язковості зміни виду її цільового призначення незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, визначення яких є можливим у межах такої зони, і анологічні приписи містять у ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» якою вказується на те, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Отже, вище наведене свідчить, що правові можливості власників земельних ділянок та індивідуальних житлових будинків в зонах садибної житлової забудови та зоні багатоквартирної житлової забудови (проектної багатоквартирної житлової забудови) є однаковими за своїм змістом і жодним чином не відрізняються, оскільки сама по собі зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, виходячи з того, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власники земельних ділянок, до яких відносяться позивачка та треті особи, мають право вільно розпоряджатися своїми земельними ділянками, здійснювати їх поділ або об`єднання, отримувати паспорти забудови земельних ділянок, відповідно до будівельних норм та правил будувати та ремонтувати свої індивідуальні житлові будинки, господарські будівлі та споруди, вчиняти будь-які не заборонені чинним законодавством дії щодо своєї власності

Застосовуючи загальні висновки в контексті обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що оскаржувані позивачем затвердження змін до Генерального плану і Плану зонування території міста Дніпро та визначення проектної змішаної багатоквартирної житлової забудови різної поверховості не покладає на позивачку обов`язку щодо зміни цільового призначення та не обмежує її право на користування земельною ділянкою за чинним цільовим призначенням, тобто, позивачка і надалі може використовувати земельну ділянку за чинним її цільовим призначенням, з огляду на що колегія суддів вважає, що рішення про затвердження проекту змін до Генерального плату міста і Плану зонування території прав та інтересів позивачки не порушує, а її побоювання про можливі порушення її прав в майбутьному на переконання колегії суддів є безпідставними.

Виходячи з того, що права позивача як власника домоволодіння та земельної ділянки, яка знаходиться в межах спірної зони проектної багатоквартирної забудови, жодним чином не порушуються і її побоювання щодо порушення прав через затвердження генерального плану або плану зонування території на суміжних земельних ділянках, на яких можливо буде здійснюватися будівництво багатоквартирного житлового будинку є не тільки безпідставним, а й суперечить положенням ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» норми якого поширюються на планування та забудову територій населених пунктів та свідчать про намір позивача захистити свої права на майбутнє, що суперечить принципам адміністративного судочинства колегія суддів визнає неналежно обраним у цій справі позивачем способом захисту заявлені нею вимоги про визнання протиправними та нечинними оскаржуваних у цій справі рішень міської ради, які фактично направлені на спонукання відповідача віднести спірну територію до зони (кварталу) виключно садибної забудови (як це було визначено до 2007 року), що суперечить інтересам як громади міста в цілому так і інших власників земельних ділянок розташованих по пр.Гагаріна, який є центральною магістральною вулицею міста Дніпро, на якій вже розташовано працюючі багатоповерхові магазини, офіси, установи та житлові будинки.

Доводи позивача та її представників, у тому числі і з посиланням на інформацію Державного земельного кадастру не спростовують вищенаведених обставин, оскільки відповідно до ч.3 ст.20 Земельного кодексу України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту, а ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» допускається можливість встановлення цільового призначення земельної ділянки відповідно до функціонального призначення нерухомого майна, яке знаходиться в межах цієї ділянки, незалежно від виду функціонального призначення території, передбаченого містобудівною документацією, і відповідно додатків 59 та 60 до Порядку ведення Державного земельного кадастру зі змінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 р. № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» в межах території житлової багатоквартирної забудови визначено основні та супутні види цільового використання земельних ділянок згідно з Класифікатором видів цільового використання земельних ділянок.

Стосовно дотримання процедури прийняття оскаржуваного у цій справі рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року №82/24, окрім вищевикладених по тексту даної постанови обставин, колегія суддів також вважає за необхідне зауважити на тому, що згідно п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій передбачає, зокрема, прогнозування розвитку територій, забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій, визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, і відповідальними за розробку та затвердження містобудівної документації є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які діючи з дотриманням принципів належного урядування повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.

Тобто, адміністративний суд вирішуючи спір у цій справі має розуміти, що відповідачі по справі під час розробки та затвердження містобудівної документації, яка по своїй суті визначає розвиток та планування територій (такої як генеральний план, план зонування, детальний план території) на законодавчому рівні зобов`язані враховувати усі інтереси територіальної громади, у зв`язку з чим законодавцем в було включено до процедури розробки та затвердження містобудівної документації: громадські обговорення, консультації з експертами, та, при необхідності, залучення представників різних груп населення.

Отже, законним способом узгодження різних інтересів у сфері містобудування є громадське обговорення, і процедура громадського обговорення є запобіжником порушення важливих інтересів різних груп та осіб та забезпечує їх виявлення та врахування під час прийняття рішень у сфері містобудування.

За приписами ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється, а ч.3 вказаної норми Закону замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Обговорючи питання дотримання відповідачами наведених у попередньому абзаці вимог Закону, колегія суддів знову ж таки звертає увагу на зміст пунктів 120-143 постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року в яких оцінючи дії відповідачів на предмет дотриманням дотримання вимог ст.21 Закону у цій справі України «Про регулювання містобудівної діяльності» стосовно процедури громадського обговорення та вимог затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 555 Порядку проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі Порядок № 555) , з урахування положень затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.11 № 290 Порядку розроблення містобудівної документації (далі Порядок № 290), а також акцентуючи увагу на оприлюдне у газеті «Наше місто» від 28.01.2016 повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості в проєкті містобудівної документації про внесення змін до Генерального плану м. Дніпра, що є підставою для подання пропозицій до проєкту та на лист Управлінням СБУ в Дніпропетровській області від 10.11.2017 № 5514-2564 з інформацією про оприлюденння проєкту спірного рішення від 20.09.2017 року № 82/24 на офіційному веб-сайті Дніпровської міськради касаційна інстанція виходячи з того, що Генеральний план населеного пункту розрахований на тривале та неодноразове використання з урахуванням потреби міста у розвитку забудови території повністю погодилася з висновками апеляційної інстанції про те, що позивачка не була позбавлена права на участь у громадському обговоренні проєкту спірного рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24, а окремі формальні недоліки у процедурі проведення громадських слухань не можуть слугувати самостійною підставою для скасування цього рішення у відповідній частині, і відповідно, Верховний Суд наголосив на безпідставності доводів позивачки в частині неправильного застосування у спірному випадку положень Порядку № 555.

Під час нового розгляду даної справи судом першої апеляційної інстанції інстанції не встановлено, яких саме обов`язків, пов`язаних із громадськими слуханнями, визначених ст.21 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком № 555 і Порядком № 290, відповідач не виконав.

Оскільки оприлюднення загальнодоступної інформації про громадські слухання є належним виконанням обов`язків, передбачених Законом «Про регулювання містобудівної діяльності», а позивачкою у встановленому законом порядку не доведено та доказово не підтверджено вчинення з боку відповідачів протиправних дій на позбавлення саме її в участі у громадських слухань, колегія суддів вважає, що сама по собі пасивна поведінка позивача не може свідчити про протиправні дії ради чи ухвалення нею протиправного рішення. Відповідно, апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивачки у наведеній частині як доказ протиправності та нечинності оскаржуваних нею у цій справі рішень відповідача.

Враховуючи вищевикладене у сукупності стосовно правомірності дій Дніпровської міської ради при розробці та затвердженні рішенням від 20.09.2017 року №82/24 проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра, а також виходячи з того, що чинним законодавством України і державними будівельними нормами не заборонено будівництво багатоквартирних (секційних) житлових будинків в кварталах садибної забудови, а визначення до 2017 року спірної території як зони (кварталу) садибної забудови не перешкоджає на теперішній час власникам земельних ділянок, які перебувають в зоні садибної забудови, отримувати вихідні дані та здійснювати будівництво багатоквартирних житлових будинків навіть при залишенні в силі рішення суду першої інстанції у цій справі колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року №82/24 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та інших матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради №2/17 від 25.07.2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна-вул.Ласточкіна (Гнатюка)-вул.Армійська на проекту територію багатоквартирної забудови за рахунок реконструкції кварталів садибної забудови.

Обговорюючи рішення суду першої інстанції в іншій частині, зокрема в частині, яка стосується визнання протиправним та нечинним пункту 2 рішення Дніпровської міськради від 2 вересня 2020 року № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м.Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна - вул.Ласточкіна (Гнатюка) - вул.Армійська на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та, в тому числі, включення до таблиці № 62 текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро» на розрахунковий строк, дислокація «б», за рахунок винесення об`єктів за експлікацією 11» та рішення Дніпровської міської ради від 24.11.2021 року № 88/12 «Про внесення змін до проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» - колегія суддів враховує зміст пунктів 183 та 190 прийнятої у цій справі Верховним Судом постанови від 30.01.2024 року, якими касаційна інстанція зрозуміло наголосила, що функціональне призначення спірних територій фактично змінено рішення Дніпровської міськради від 20 вересня 2017 року № 82/24 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра», а відповідно, правомірність оскаржуваного у цій справі рішення міськради № 84/60 як і інших оскаржуваних у цій справі рішень міськради, що є похідними, залежить саме від встановивлення у судовому порядку правомірності зміни функціонального призначення спірних територій на підставі рішення від 20.09.2017 року №82/24 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра».

Оскільки апеляційним судом у цій справі встановлено правомірність зміни функціонального призначення спірних територій на підставі рішення від 20.09.2017 року №82/24 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» (що описано вище по тексту постанови апеляційного суду), можливо було б зупинитися на обговоренні питання правомірності оскаржуваних у цій справі пункту 2 рішення Дніпровської міськради від 2 вересня 2020 року № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м.Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року та рішення Дніпровської міської ради від 24.11.2021 року № 88/12 «Про внесення змін до проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра», проте, виходячи з викладених у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 висновків про необхідність задля правильного вирішення спору перевірки судами попередніх інстанцій доводів Дніпровської міськради та надання їм належної правової оцінки стосовно ідентичності рішень Дніпровської міськради від 2 вересня 2020 року № 84/60 та від 25 березня 2020 року № 108/55 у спірній частині, а у разі підтвердження такої ідентичності, перевірити дотримання відповідачем визначеного порядку внесення змін до Генерального плану м.Дніпро на підставі рішення Дніпровської міськради від 25 березня 2020 року № 108/55, а також питання внесення рішенням Дніпровської міськради від 2 вересня 2020 року № 84/60 у спірні пункти 1 та 2 зміни до Генерального плану порівняно з рішення від 25 березня 2020 року № 108/55, і чи можна таке рішення вважати уточненням окремих положень, які в силу частини другої ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не потребують дотримання встановленої статтею 17 цього ж Закону процедури.

Оскільки наведені у попередньому абзаці рекомендації надані Верховним Судом надані з урахуванням того, що суди попередніх інстанцій оцінюючи у спірній частині рішення Дніпровської міськради від 02.09.2020 року № 84/60 керувалися тим, що відповідно до ч.9 ст.17 Закону (у редакції станом на дату прийняття рішення Дніпровської міськради № 84/60 від 2 вересня 2020 року) зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років, і такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту, а питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією - колегію суддів було проаналізовано доводи відповідачів в наведеній частині у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами на підставі яких встановлено наступне:

Зміни до Генерального плану населеного пункту міста Дніпро було ініційовано Дніпровською міськрадою відповідно до рішення від 10.09.2018 року № 91/35 «Про надання дозволу на розроблення проекту внесення змін до Генерального плану розвитку міста Дніпра», яке не оскаржувалося і є чинним, та не є предметом судового розгляду у цій справі, і відповідно, вказане рішення № 91/35 від 10.09.2018 було та є цільком законною підставою для розроблення проекту внесення змін до Генерального плану міста та прийняття оскаржуваного позивачем у цій справі рішення Дніпровської міськради від 02.09.2020 року № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м.Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року.

Стосовно дотримання законодавчо визначених підстав та встановленої процедури під час прийняття рішення Дніпровської міськради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра», колегія суддів перш за все звертає увагу на те, що внесення змін до затвердженої містобудівної документації та внесення змін до рішення про затвердження містобудівної документації є два абсолютно різних за своєю правовою природою та процедурою випадки, оскільки у першому випадку є чітко визначена чинним законодавством України процедура розроблення містобудівної документація, що передбачає прийняття рішення про розроблення містобудівної документації, проведення громадських обговорень, розгляд містобудівної документації на архітектурно-містобудівній раді, проведення експертизи, тощо, а в другому випадку має місце лише внесення певних змін до самого рішення про затвердження містобудівної документації, яка вже пройшла всі визначені законодавцем процедури, і не стосується зміни вже затвердженої документації.

Виходячи з того, що міська рада в межах своїх повноважень може змінювати раніше прийняті ним нормативно-правові акти як шляхом зміни змісту існуючих складових частин документу (статті, пункту, абзацу, розділу, тощо) так і викладенням їх у новій редакції чи додавання нових складових, або скасування існуючого документа в цілому та прийняття нового, і обрання юридичної форми таких змін відноситься до повноважень міської ради, колегія суддів з огляду на те, що рішенням Дніпровської міськради від 02.09.2020 № 84/60 внесено зміни до самого рішення Дніпровської міськради від 25.03.2020 № 108/55 про затвердження проекту внесення змін до Генерального плану розвитку міста та жодним чином не зачіпає зміст вже затвердженої раніше проектної документації, яка саме і була затверджена вказаним від 25.03.2020 № 108/55 після завершення всіх процедур щодо розроблення та погодження проекту внесення змін до Генерального плану розвитку міста - колегія суддів вважає, що відповідач з`ясувавши, що рішенням Дніпровської міськради від 25.03.2020 № 108/55 не враховано певні особливості розроблення детальних планів території на період до приведення плану до зонування території міста у відповідність до матеріалів затвердженого Генерального плану, обґрунтовано та законно прийняв рішення від 02.09.2020 № 84/60, у п.2.2 якого саме і зазначив, що до затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м.Дніпро розроблення, погодження та затвердження детальних планів територій здійснюється відповідно до генерального плану розвитку м.Дніпра.

Описані у попередньому абзаці обставини щодо виявлення помилки технічного характеру в затверджених матеріалах плану зонування території міста стосуються і рішення Дніпровської міської ради від 24.11.2021 № 88/12, за яким було підготовлено відповідний проект рішення міської ради про внесення змін до плану зонування території міста, яке в подальшому було прийнято міською радою для врегулювання проблемної ситуації відповідно норм законодавства.

Крім того, для правильного вирішення спору у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне узяти до уваги обставини, які передували прийняттю Дніпровською міськрадою рішень від 02.09.2020 року № 84/60 та від 24.11.2021 року № 88/12, а саме того, що відповідачем з дотриманням вимог ст.16 та ст.17 «Про регулювання містобудівної діяльності» і п.4.1 Порядку № 290: затверджувався Генеральний план розвитку міста рішенням від 25.07.2027 року № 2/17; надавався дозвіл на розроблення проекту змін до генерального плану розвитку міста рішенням від 30.05.2012 року № 36/24; затверджувався проект внесення змін до Генерального плану розвитку міста рішенням від 20.09.2017 № 82/24

Як встановлено за матеріалами справи, до моменту завершення розроблення проекту внесення змін та проходження всіх процедур, які необхідні для внесення проекту на розгляд міської ради для його затвердження, з`ясувалось, що через суттєвий проміжок часу від отримання вихідних даних та завершення всіх погоджувальних процедур з об`єктивних причини не були враховані рішення міської ради щодо окремих територій та зміни містобудівної ситуації, а нехтування вказаними обставинами могло призвести до численних судових спорів із зацікавленими особами, які набули право власності або користування земельними ділянками в місті, а на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року по справі № 804/1596/18 Департамент по роботі з активами міської міської ради було зобов`язано в межах процедур, визначених згідно з рішенням міської ради від 30.05.2012 № 36/24, переглянути проект внесення змін до генерального плану розвитку міста в частині забезпечення прав ТОВ «Половиця» щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями та паркінгом в районі вул.Довга Балка, а Дніпровську міську раду було зобов`язано в межах процедур, визначених згідно з рішенням міської ради від 30.05.2012 № 36/24 розглянути проект внесення Генерального плану розвитку міста

Виходячи з того, що: прийняте на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 804/1596/18 рішення Дніпровської міськради від 19.09.2018 № 92/35 (уточнення Генерального плану); прийняте з метою усунення виявлених проблемних питань рішення Дніпровської міської ради від 19.09.2018 № 91/35 «Про надання дозволу на розроблення проекту змін до генерального плану розвитку м. Дніпра», яким надано дозвіл на розроблення проекту внесення змін до Генерального плану розвитку міста; а також рішення Дніпровської міської ради від 30.05.2012 року № 36/24 та від 19.09.2018 року № 91/35, які саме і були підставою для розроблення внесення змін до Генерального плану розвитку міста, також як і рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року № 81/24, яке було підставою для розроблення плану зонування території міста - не оскаржувалися, є чинними та не скасованими, колегія суддів вважає, що у відповідача були усі правові підстави для розроблення проектів містобудівної документації.

Крім того, колегія суддів проаналізувавши зміст п.5.1 Порядку № 290, який передбачає, що зміни до містобудівної документації можуть бути прийняті за наявності однієї або декількох із визначених цим пунктом підстав, визнає, що відсутність лише документально оформлених результатів моніторінгу не може слугувати підставою для задоволення вимог позивача у цій справі. При цьому, колегія суддів враховує, що підстави для розроблення проекту внесення змін до генерального плану населеного пункту, що стосуються як всієї території населеного пункту так і його окремих частин, чітко визначені п.6.1 ДБН Б.1.1-15:2012, і можуть і пов`язані із: необхідністю розроблення нових розділів генерального плану відповідно до законодавства; зміною параметрів територіального розвитку населеного пункту; зміною показників розрахункової чисельності населення; зміною функціонального призначення територій; необхідністю зміни магістральної вулично-дорожньої мережі, червоних ліній; необхідністю змін межі населеного пункту; необхідністю врахування державних інтересів; зміною основних видів економічної діяльності; зміною планувальних обмежень; занесенням населеного пункту до Списку історичних населених місць України; необхідністю розвитку інженерної інфраструктури; при розробленні історико-архітектурного опорного плану, визначенні меж історичних ареалів, нововиявлених пам`яток; занесенням населеного пункту до переліку курортів, що у сукупності свідчить про можливість прийняття міськрадою рішень щодо внесення змін до містобудівної документації за наявності однієї або декількох із передбачених підстав п.5.1 Порядку № 290 та п.6.1 ДБН Б.1.1-15:2012, навіть без документально оформлених результатів моніторінгу.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів визнає, що оскаржувані у цій справі рішення від 02.09.2020 № 84/60 та від 24.11.2021 № 88/12, які є похідними від рішення Дніпровської міськради від 20.09.2017 року №82/24 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» - були прийняті Дніпровською міськрадою в межах своїх повноважень, обґрунтовано та на підставі і у спосіб визначений чинним законодавством, а відповідно і підстави для визнання нечинними вказаних рішень у адміністративного суду відсутні, оскільки відповідачі у спірних по цій справі правовідносинах виконували дії, які передбачені законами та іншими регуляторними документами, включаючи визначені законом форми та процедури, що повністю відповідає визначеним ст.2 КАС України критеріям правомірності рішень та дій суб`єктів владних повноважень.

Обговорюючи правомірність прийнятих Дніпровською міською радою у 2024 році, тобто вже після касаційного перегляду даної справи Верховним Судом, рішень про затвердження містобудівної документації, колегія суддів знову ж таки повертаючись до вище досліджених по тексу постанови апеляційної інстанції обставин наголошує, що:

Рішенням міської ради від 20.09.2017 № 82/24 було затверджено проект внесення змін до генерального плану розвитку міста. Але до моменту завершення розроблення проекту внесення змін та проходження всіх процедур, які необхідні для внесення проекту на розгляд міської ради для його затвердження, з`ясувалось, що через суттєвий проміжок часу від отримання вихідних даних до завершення всіх погоджувальних процедур з об`єктивних причини не були враховані рішення міської ради щодо окремих територій та зміни містобудівної ситуації, що саме і було підставою для прийняття рішення Дніпровської міської ради від 19.09.2018 № 91/35 «Про надання дозволу на розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра», яким саме з метою усунення виявлених проблемних питань було надано дозвіл на розроблення проекту внесення змін до генерального плану розвитку міста.

Рішенням Дніпровської міської ради від 25.03.2020 № 108/55 було затверджено проект внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра, а у подальшому рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 було затверджено проект внесення змін до Генерального плану розвитку м.Дніпра та визнано рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 № 108/55 таким, що втратило чинність.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 р. по справі № 160/19750/22 визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра», і саме цим рішенням суду наведено зауваження щодо змісту матеріалів проекту внесення змін до генерального плану, але єдиним недоліком в діях Дніпровської міської ради та її виконавчих органів судом було визначено саме недотримання строків внесення змін до Генерального плану. При цьому, судом у цій справі не висловлювалося будь-яких зауважень до розробника містобудівної документації.

Після набрання чинності рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 р. по справі № 160/19750/22 (30.11.2023 р.) і до прийняття Дніпровською міською радою рішення від 21.02.2024 № 74/47, на території міста був чинним генеральний план розвитку міста, затверджений рішенням міської ради від 20.09.2017 № 82/24 (з урахуванням змін, внесених рішенням міської ради від 19.09.2018 № 92/35 на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 р. по справі № 804/1596/18).

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17.06.2020 № 711-ІХ (в подальшому Закон 711-ІХ), який набрав чинності 24.07.2021 р., передбачено, що містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена до набрання чинності цим Законом, зберігає чинність, а до 1 січня 2025 року внесення змін до такої документації допускається без урахування вимог цього Закону щодо її складу та змісту. Тобто, до 1 січня 2025 року містобудівна документація на місцевому рівні, розроблення якої розпочато до дня набрання чинності цим Законом, допускалася до затвердження без урахування вимог цього Закону щодо складу та змісту містобудівної документації на місцевому рівні.

Оскільки розроблення проекту внесення змін до Генерального плану розвитку міста, який був затверджений рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №74/47, було розпочато на підставі рішення міської ради від 19.09.2018 № 91/35 та завершено складанням позитивного експертного звіту Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» від 17.03.2020 року №11/1, тобто до набрання чинності Законом 711-ІХ, а рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 р. по справі № 160/19750/22 не скасовувалося та не визнавалося нечинним або будь-яким іншим чином не обмежувала дія або застосування експертного звіту Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» від 17.03.2020 року № 11/1, який було надано за результатами розгляду проекту внесення змін до генерального плану - колегія суддів вважає, що на момент прийняття оскаржуваного позивачем у цій справі рішень Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року № 74/47 та від 21.02.2024 року № 75/47 відповідач по справі мав усі законі підстави керуватися експертним звітом Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи» від 17.03.2020 року №11/1, який був і є до теперішнього часу чинними та не оскаржувався у визначеному законом порядку.

Тобто, за наявності діючого та не обмеженого в своїй дії позитивного висновку експертизи містобудівної документації та за умови дотримання визначених чинним законодавством строків внесення змін до містобудівної документації відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17.06.2020 № 711-ІХ, у адміністративного суду відсутні правові підстави ставити під сумнів дотримання Дніпровською міською радою та її виконавчими органами вимог чинного законодавства України при рішення від 21.02.2024 №74/47 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради № 2/17 від 25 липня 2007 року, щодо зміни функціонального призначення території існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна - вул. Ласточкіна (Гнатюка) - вул. Армійська на територію з функціональним призначенням проектна територія багатоквартирної житлової забудови та в тому числі, включення до таблиці № 62 текстових матеріалів Генерального плану розвитку м, Дніпропетровська «Площадки нового багатоквартирного будівництва у м. Дніпро» на розрахунковий строк, дислокація «б», за рахунок винесення об`єктів за експлікацією 11», та рішення від 21.02.2024 року № 75/47 «Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра» в частині внесення змін до графічних та текстових матеріалів плану зонування м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Дніпровської міськради № 54/66 від 22 липня 2015 року, щодо зміни зони існуючої садибної житлової забудови по пр.Гагаріна - вул.Ласточкіна (Гнатюка) - вул.Армійська на зону проектної змішаної багатоквартирної житлової забудови (різної поверховості), що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання цих рішень міськради протиправними та нечинними.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та факти у їх сукупності, а також враховуючи, що адміністративне судочинство спрямоване саме на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, і обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, колегія суддів встановивши відсутність з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваних у цій справі рішень і безпосереднього порушення прав або інтересів позивача, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у цій справі та вимог про стягнення на її користь витрат по цій справі, а відповідно і про відсутність підстав для задоволення вимог поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року. Натомість, колегія суддів вважає за необхудне задовольнити апеляційні скарги Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», та залишивши без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав його незаконності та необгрунтованості в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , і ухвалити в цій частині інше рішення про відмову у повному обсязі в задоволені позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними та нечинними рішень і зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без змін.

Апеляційні скарги Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ» - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТ СІТІ», Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними та нечинними рішень і зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови буде складено у строк, передбачений ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун