Постанова від 27.05.2025 по справі 914/1157/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2025 р. Справа №914/1157/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Панчишина-5 від 27.12.2024 (вх. №ЗАГС 01-05/3776/24 від 30.12.2024) та Львівської міської ради від 30.12.2024 (вх. №ЗАГС 01-05/3787/24 від 31.12.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 27.11.2024 (повний текст рішення складено та підписано 09.12.2024, суддя Бортник О.Ю.)

у справі № 914/1157/23

за позовом:Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Панчишина-5 (надалі- ОСББ Панчишина-5) м. Львів

до відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м.Тернопіль

до відповідача-4: Державного кадастрового реєстратора Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Пендзей Назарія Михайловича, м. Тернопіль,

про: визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

за участі представників:

від прокуратури (позивач): Винницька Л.М.;

від відповідача-1: Гордєєва О.В.;

від відповідача-2: Ярош В.В.;

від відповідача-3 (в режимі відеоконференції): Оленяк В.Я.;

від відповідача 4: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Панчишина-5, до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, до Державного кадастрового реєстратора Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Пендзей Назарія Михайловича про визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради № 6764 від 07.09.2020 «Про надання ОСББ «Панчишина-5» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. М. Панчишина, 5» та № 2747 від 06.12.2022 «Про затвердження ОСББ «Панчишина-5» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у постійне користування земельної ділянки на вул. М. Панчишина, 5»; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0823 га кадастровий номер 4610137200:04:005:0134 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності в особі Львівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 площею 0,0823 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2692908146101) з одночасним припиненням речового права; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 площею 0,0823 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2692908146101) за ОСББ Панчишина-5 (номер запису про інше речове право 49264341), припинивши інше речове право - право постійного користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134, як об`єкта цивільних прав, невірно визначено таку її істотну характеристику як цільове призначення (категорія) земельної ділянки. На думку прокуратури, земельна ділянка площею 0,0823 га з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 не вірно сформована та зареєстрована як об`єкт цивільних прав в якості земельної ділянки житлової та громадської забудови. На цій земельній ділянці розташований будинок № 5, який є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення. Земельна ділянка розташована в межах історичного ареалу міста, тому вказана земельна ділянка за своїм цільовим призначенням, відповідно до приписів ст.ст. 53, 54 ЗК України та ч. 1 ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини, є землею історико-культурного призначення. Вказане, на думку прокуратури, порушує інтереси держави та територіальної громади м. Львова, оскільки правовий режим використання та захисту земельної ділянки, яка фактично є землею історико-культурного призначення, не буде збережений, забезпечений та дотриманий при її використанні в якості такого об`єкта цивільних прав, як земля житлової та громадської забудови. Правовий режим захисту земель історико-культурного призначення, передбачений ЗК України, Законом України Про охорону культурної спадщини, різниться від правового режиму використання та захисту земельних ділянок житлової та громадської забудови. Особливості правового режиму, який поширюється на землі історико-культурного призначення, не будуть застосовані за наявності у земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 такого цільового призначення як земля житлової та громадської забудови.

При цьому, прокурор зауважив, що Львівська міська рада уповноважена на захист інтересів держави, будучи органом місцевого самоврядування у даному випадку сама ж і допустила порушення вимог земельного законодавства, що виразилось у прийнятті незаконних рішень, а отже, повинна у даному випадку виступати відповідачем у справі, що процесуально позбавляє її можливості бути позивачем у даній справі. У зв`язку з тим, що Львівська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор звертається до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача. Водночас, спір що виник, порушує інтереси територіальної громади м. Львова, як законного власника спірної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у справі №914/1157/23 (суддя О.Ю. Бортник) позов задоволено повністю. Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради № 6764 від 07.09.2020 Про надання ОСББ Панчишина-5 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. М. Панчишина, 5. Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради № 2747 від 06.12.2022 Про затвердження ОСББ Панчишина-5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у постійне користування земельної ділянки на вул. М. Панчишина, 5. Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0823 га кадастровий номер 4610137200:04:005:0134 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності в особі Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 площею 0,0823 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2692908146101) з одночасним припиненням речового права. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 площею 0,0823 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2692908146101) за ОСББ Панчишина-5 (ідентифікаційний код юридичної особи 39672691) (номер запису про інше речове право 49264341), припинивши інше речове право право постійного користування земельною ділянкою. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Львівської обласної прокуратури 13 420,00 грн. судового збору.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що незалежно від цільового використання будівлі, споруди, яка є пам`яткою і розташована на земельній ділянці, земельна ділянка, на якій розташоване таке нерухоме майно, належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. За Законом такий правовий режим пов`язаний лише з фактом знаходження на земельній ділянці споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Водночас, зауважив, що вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки як об`єкта цивільних прав із цільовим призначенням (категорією): землі громадської і житлової забудови.

Що стосується участі у справі прокурора, суд врахував, що в силу висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 11.06.2024 справа №925/1133/18, прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСББ Панчишина-5 звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, рішення ухвалене при неповному з`ясуванні усіх обставин, які мають значення для справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що згідно абз. 6 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. В свою чергу, 18.01.2021 було внесено будинок №5 по вулиці Панчишина у м. Львові до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, при цьому судом не було встановлено, що будинок №5 по вулиці Панчишина у м. Львові брався на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом. Таким чином, станом на 07.09.2020 року майбутня земельна ділянка була віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, при цьому відсутні підстави для застосування ст.53 ЗК України та ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки підстави для цього виникли лише 18.01.2021 року, та жодним положенням Закону не передбачено необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки в разі встановлення факту наявності пам`ятки культурної спадщини на земельній ділянці категорії - землі житлової та громадської забудови. Скаржник зауважує, що чинним законодавством розрізнено поняття встановлення цільового призначення земельної ділянки та поняття зміни цільового призначення земельної ділянки, а за обставинами справи відбулося саме встановлення цільового призначення земельної ділянки, а не зміна цільового призначення, як помилково зазначив суд першої інстанції. Приймаючи оспорюванні рішення, Львівська міська рада діяла відповідно до ст.42 ЗК України, яка не містить жодних винятків з правил та передбачає, що в разі знаходження багатоквартирного будинку на земельній ділянці, організація, яка здійснює управління таким багатоквартирним будинком отримує земельну ділянку під таким будинком з категорії земель житлової та громадської забудови. При цьому, на переконання скаржника оспорювані ухвали Львівської міської ради є актами індивідуальної дії, що вже були виконані, а отже можуть бути оскаржені суб`єктом якого такий акт стосується. Також скаржник зазначає, що цільове призначення земельної ділянки на якій розташована пам`ятка культурної спадщини може бути відмінним від земель історико-культурного призначення, а вирішальним є встановлення обмежень у використанні земель. В свою чергу, згідно долученого позивачем Витягу з Державного земельного кадастру встановлено низку обмежень у використанні земельної ділянки, зокрема й обмеження пов`язане із перебуванням земельної ділянки в межах історичного ареалу населеного пункту, що свідчить про відсутність порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Крім того, на переконання скаржника, навіть якщо дійти до висновку, що відповідачу у справі мала бути передана земельна ділянка не з цільовим призначенням в межах категорії земель житлової та громадської забудови, а з цільовим призначенням в межах земель історико-культурного призначення, то обраний прокуратурою спосіб захисту не забезпечить відновлення вимог законодавства, оскільки не забезпечить зміну (відновлення тощо) цільового призначення земельної ділянки на землі історико-культурного призначення чи будь-яким іншим чином не підтвердить, що земельна ділянка під багатоквартирним будинком є земельною ділянкою історико-культурного призначення, а лише здійснить скасування реєстрації існуючої земельної ділянки, тобто земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 просто перестане існувати.

Львівська міська рада, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим з аналогічних підстав, наведених ОСББ Панчишина-5 у поданій апеляційній скарзі, при цьому зазначає, що згідно абз. 1 ст. 20 ЗК України (станом на 07.09.2020) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Таким чином, станом на 07.09.2020 майбутня земельна ділянка була віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, при цьому відсутні підстави для застосування ст.53 ЗК України та ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки підстави для цього виникли лише 18.01.2021, та жодним положенням Закону не передбачено необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки в разі встановлення факту наявності пам`ятки культурної спадщини на земельній ділянці категорії - землі житлової та громадської забудови. Отже, відсутні підстави для визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №6764 від 07.09.2020, якою ОСББ "Панчишина-5" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будинком та визначене цільове призначення такої земельної ділянки, а також ухвали №2747 від 06.12.2022, якою затверджено проект землеустрою із цільовим призначенням, що було наперед визначено ухвалою №6764 від 07.09.2020. Водночас, з аналізу абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону. У разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земельної ділянки, зміна функціонального призначення території, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, не є підставою для припинення обмежень у використанні земель, встановлених у зв`язку з наявністю таких об`єктів. Скаржник вважає, що при зверненні до суду прокурором був не правильно обраний спосіб захисту.

Львівська обласна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним. Зокрема, зазначає, що 09.12.2005 Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», яким затвердив межі історичного ареалу та зону регулювання забудови м. Львова. Додатки до цього рішення складаються із графічної та текстової частин, які визначають межі історичного ареалу міста Львова та зону регулювання забудови міста Львова; територія історичного ареалу м. Львова становить 2441 га. Оскільки рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про затвердження меж історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова» від 09.12.2005 № 1311, яким затверджені межі історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова, у встановленому законом порядку не було скасоване то воно є чинним. Водночас, не затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу не може скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини. Зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої у ст. 53 ЗК України, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка на вул. М. Панчишина, 5 належить до земель історико- культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури та знаходження її в межах історичного ареалу міста Львова. В оспорюваній ухвалі зазначено цільове призначення земельної ділянки, яка надаватиметься ОСББ «Панчишина-5» у постійне користування, а саме для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови. Проте, в силу Закону така земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення (багатоквартирний житловий будинок), а також така знаходиться в межах історичного ареалу міста Львова, що відповідає генеральному плану міста Львова. Отже, з урахуванням особливості правового статусу будівлі - багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. М. Панчишина, 5, як об`єкта культурної спадщини та знаходження земельної ділянки в межах історичного ареалу міста Львова, при вирішенні питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на якій розташована ця будівля, не враховано вищезазначені положення закону. Відтак, при прийнятті ухвали № 6764 від 07.09.2020 не враховано місце розташування земельної ділянки, зокрема, в межах історичного ареалу м. Львова та особливостей використання такої ділянки, як земель історико-культурного призначення, а тому така суперечить вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ч. 1 ст.123 ЗК України. Не скасований, не визнаний недійсним акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє (при подальшому розпорядженні спірною ділянкою). Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення. Прокурор звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що адміністративний акт у сфері земельних відносин, що є підставою для виникнення речових прав на земельну ділянку не втрачає чинності після державної реєстрації відповідного речового права і продовжує діяти протягом усього часу існування такого права. На переконання прокурора, обраний у цій справі спосіб захисту порушеного права є належний, достатній та ефективний, установлений законом, об`єктивно виправданий та обґрунтований і виключає в подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у даній справі залишити без змін.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області у відзиві на апеляційну скаргу, підтримує доводи, наведені скаржником та наголошує, що Державний кадастровий реєстратор самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених Законом України «Про Державний земельний кадастр». 31.10.2021 Відділом № 1 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільському районі на підставі відповідної заяви та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ПП «Геокапітал» до Державного земельного кадастру внесено, передбачені статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про земельну ділянку площею 0,0823 га за кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована по вул. Панчишина, 5 м. Львів, а також внесено відомості про обмеження щодо використання земельної ділянки із позначенням коду та опису обмежень, а саме: 01.08 Охоронна зона навколо інженерних комунікацій, 16.07 Історичні ареали населених місць, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.01.2023. Відповідач-3 звертає увагу суду апеляційної інстанції, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 на основі відповідної землевпорядної документації, дозвіл на розроблення якої надано органом місцевого самоврядування. Просить апеляційну скаргу ОСББ «Панчишина-5» задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-4 не надав суду письмового відзиву на апеляційні скарги.

Західний апеляційний господарський суд у судовому засіданні 20.05.2025 після судових дебатів оголосив сторонам про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав розгляд справи на 27.05.2025.

В судове засідання 27.05.2025 з`явились прокурор та представники відповідачів-1, -2, -3.

Відповідач-4 явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення прокурора та уповноважених представників відповідачів, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Львівська міська рада 07.09.2020, розглянувши звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Панчишина-5 від 12.12.2019, прийняла ухвалу № 6764 «Про надання ОСББ «Панчишина-5» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. М. Пачишина, 5», якою надано ОСББ «Панчишина-5» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0823 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови (п. 1 ухвали) (т. 1, а.с. 89).

У Державному земельному кадастрі 31.10.2022 відділ № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області зареєстрував новосформований об`єкт цивільних прав, а саме земельну ділянку площею 0,0823 га з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134, розташовану у м.Львові по вул.Панчишина, 5, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також вид обмеження у використанні земельної ділянки: історичний ареал населеного місця. Вказані обставини підтверджуються Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-4600073222023, який сформовано 26.01.2023 (т. 1, а.с. 57-58).

Ухвалою Львівської міської ради № 2747 від 06.12.2022 «Про затвердження ОСББ «Панчишина-5» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у постійне користування земельної ділянки на вул. М. Панчишина, 5» затверджено відведення відповідачу-2 проекту землеустрою щодо відведення згаданої земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0823 га на вул. Панчишина, 5 (кадастровий номер 4610137200:04:005:0134) з обмеженнями без права перекриття наскрізних проїздів, у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової і громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування (т. 1, а.с. 90).

Право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 та право постійного користування ОСББ «Панчишина-5» даною земельною ділянкою зареєстровано 13.02.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 324113274 від 27.02.2023 (т. 1, а.с. 31).

Згідно з листом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 06.12.2022 № 0004-вих-107946 та Паспорта об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, будинок № 5 по вулиці Панчишина у м. Львові, відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України № 14 від 18.01.2021, занесено в Перелік пам`яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 5085-Лв, охоронний номер 2770). Вказана будівля взята на облік згідно із розпорядженням Представника Президента України у Львівській області № 374 від 15.04.1994, розташована в межах історичного ареалу м. Львова, а також в буферній зоні об`єкта Світової спадщини ЮНЕСКО, є раритетною пам`яткою житлової архітектури 30-рр. ХХ ст. (т. 1, а.с. 42, 48-49).

Прокурор оспорює правомірність присвоєння земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 при формуванні об`єкта цивільних прав, такої істотної її властивості як категорія земель (землі житлової та громадської забудови). Прокурор стверджує, що об`єкту цивільних прав (земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134) безпідставно та неправомірно встановлено (змінено) цільове призначення і переведено земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови. На думку прокуратури, спірна земельна ділянка, в силу приписів ст.ст. 53, 54 ЗК України та ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини, належить до земель історико-культурного призначення.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває піл особливою охороною держави.

Згідно з ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення: землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення: землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, шо віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель ці категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто, переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Визначення земель житлової та громадської забудови, а також порядок використання таких земель передбачені ст.38 та ст. 39 ЗК України, відповідно до яких, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм державних стандартів і норм.

Відповідно до ст. 42, ч. 1 та п. д ч. 2 ст. 92 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з приписами ст.ст. 53 та 54 ЗК Україні та ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини, в редакції, яка діяла на момент прийняття спірних ухвал та вирішення питання про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 до земель житлової і громадської забудови, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

На момент прийняття спірних ухвал № 6764 від 07.09.2020 та № 2747 від 06.12.2022 та на момент державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у Державному земельному кадастрі (31.10.2022 ) нормами ч. 2 та ч. 3 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

На підставі встановлених вище обставин та норм права, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що незалежно від цільового використання будівлі, споруди, яка є пам`яткою і розташована на земельній ділянці, земельна ділянка, на якій розташоване таке нерухоме майно, належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. За законом такий правовий режим пов`язаний лише з фактом знаходження на земельній ділянці споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.12.2023 справа № 380/13557/21).

В оспорюваній ухвалі № 6764 від 07.09.2020 «Про надання ОСББ «Панчишина-5» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. М.Панчишина, 5» зазначено цільове призначення земельної ділянки, яка надаватиметься ОСББ «Панчишина-5» у постійне користування, а саме для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови. Проте, в силу Закону така земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення (багатоквартирний житловий будинок), а також така знаходиться в межах історичного ареалу міста Львова, що відповідає генеральному плану міста Львова.

Невиконання Львівською міської радою передбачених робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі на місцевості, віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення не може спростувати належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення в силу статей 1, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Отже, з урахуванням особливості правового статусу будівлі - багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. М. Панчишина, 5, як об`єкта культурної спадщини та знаходження земельної ділянки в межах історичного ареалу місто Львова, при вирішенні питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, відповідачем-1 не враховано вищезазначені положення Закону.

З врахуванням викладеного, при прийнятті ухвали № 6764 від 07.09.2020 Львівською міською радою не враховано місце розташування земельної ділянки, зокрема, в межах історичного ареалу м. Львова та особливостей використання такої ділянки, як земель історико-культурного призначення, а тому така суперечить вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ч. 1 ст. 123 ЗК України.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, при вирішенні земельних питань, Львівська міська рада, її виконавчі органи та посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

За приписами ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення (багатоквартирний житловий будинок). Відтак, з урахуванням особливості правового статусу будівлі (багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Львів, вул.Панчишина, 5) як об`єкта культурної спадщини, при вирішенні питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, слід враховувати особливості використання земель історико-культурного призначення, відповідно до положень ст.83 та ст. 84 ЗК України.

Згідно з ч.ч.6,7 ст.20. ст.21, 96 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнанню недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання в передачу земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною.

Суд апеляційної інстанції констатує, що під час прийняття ухвали № 6764 від 07.09.2020 Львівською міською радою не було враховано місце розташування земельної ділянки, зокрема, в межах історичного ареалу м.Львова та особливостей використання такої ділянки, як земель історико-культурного призначення. Тому ухвала № 6764 від 07.09.2020 «Про надання ОСББ «Панчишина-5» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. М.Панчишина, 5», суперечить вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини та ч. 1 ст. 123 Земельного Кодексу України.

При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду наведені у постанові від 07.06.2022 справа № 918/434/21, що «Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.»

Зважаючи на загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, спірна ухвала є актом індивідуальної дії, оскільки: видана відповідачем-1 у результаті реалізації владних управлінських функцій суб`єкта розпорядження землями комунальної власності, та не розрахована на багаторазове застосування.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 6764 від 07.09.2020 Про надання ОСББ Панчишина-5 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. М. Панчишина, 5, оскільки така є актом індивідуальної дії і не розрахована на багаторазове застосування.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2747 від 06.12.2022, оскільки, спірна земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення, а відтак, ухвала Львівської міської ради № 2747 від 06.12.2022 «Про затвердження ОСББ «Панчишина-5» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у постійне користування земельної ділянки на вул. М. Панчишина, 5» за рахунок земель житлової та громадської забудови перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. ст. 19, 20, 53, 54, 123 ЗК України, а відтак, може бути визнана незаконною в судовому порядку.

Щодо позовних вимог в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі колегія суддів враховує наступне.

Прокурор у даній справі не оспорює ані факту наявності у територіальної громади м.Львова наданого законом права власності на земельну ділянку, ані факту наявності у співвласників багатоквартирного будинку № 5 по вул. Панчишина у м. Львові чи створеного ними ОСББ встановленого законом права на набуття права постійного користування земельною ділянкою.

Прокурор оспорює правомірність формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав із категорією земель - землі житлової та громадської забудови, в той час як така належить до земель історико - культурного призначення з відповідним правовим статусом та обмеженим режимом використання, а також законність прийнятих органом місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження такою всупереч імперативним вимогам закону.

Згідно з правовими висновками, наведених Верховним Судом у постанові від 12.03.2025 справа № 914/192/23, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Тому право власності належить чи не належить суб`єкту права незалежно від того, чи правильно визначена категорія цільового призначення, чи ні. Цільове ж призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, тобто правила, відповідно до яких здійснюються права на земельну ділянку.

Неправильне визначення цільового призначення саме по собі може свідчити про неправильне визначення правового режиму земельної ділянки, а не про відсутність права власності на неї. Отже, вираз «право власності на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням» позбавлений змісту через еклектичне поєднання різнорідних правових явищ, що призводить до їх змішування: з одного боку, належність особі права власності не залежить від її цільового призначення, а з іншого боку, цільове призначення земельної ділянки визначає її правовий режим незалежно від того, хто саме є власником такої ділянки.

У постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не може бути належним (правомірним) способом захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору (пункт 125).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Оскільки категорія цільового призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, то держава має публічний інтерес у правомірному визначенні категорії цільового призначення земельної ділянки і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, причому незалежно від того, які саме та чиї саме права на земельну ділянку зареєстровані.

Тому належному способу захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки; судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням.

Водночас, суд першої інстанції не врахував наведених висновків Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

В силу положень частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 року у справі № 914/1157/23 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 6764 від 07.09.2020 «Про надання ОСББ «Панчишина-5» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. М. Панчишина,5»; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0823 га кадастровий номер 4610137200:04:005:0134 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності в особі Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 площею 0,0823 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2692908146101) з одночасним припиненням речового права, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 площею 0,0823 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2692908146101) за ОСББ Панчишина-5 (ідентифікаційний код юридичної особи 39672691) (номер запису про інше речове право 49264341), припинивши інше речове право право постійного користування земельною ділянкою - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню.

З огляду на те, що суд частково задовольняє апеляційні скарги, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1.Апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Панчишина-5 та Львівської міської ради задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 року у справі №914/1157/23 в частині визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 6764 від 07.09.2020 «Про надання ОСББ «Панчишина-5» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. М. Панчишина,5»; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0823 га кадастровий номер 4610137200:04:005:0134 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності в особі Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 площею 0,0823 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2692908146101) з одночасним припиненням речового права, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:04:005:0134 площею 0,0823 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2692908146101) за ОСББ Панчишина-5 (ідентифікаційний код юридичної особи 39672691) (номер запису про інше речове право 49264341), припинивши інше речове право право постійного користування земельною ділянкою - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення. Відмовити в задоволенні позову.

3.В решті рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 року у справ № 914/1157/23 - залишити без змін.

4.Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

5.Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 2 684,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

6.Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Панчишина-5 (79000, м.Львів, вул. Панчишина, буд. 5, код ЄДРПОУ 39672691) 16 104,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7.Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, м..Львів, пр. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, буд. 1, код ЄДРПОУ 04055896) 16 104,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

8.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

9.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

Судді Матущак О.І.

Скрипчук О.С.