Постанова від 29.05.2025 по справі 902/1087/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року Справа № 902/1087/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2025 року та додаткове рішення від 9 квітня 2025 року по справі №902/1087/24 (cуддя Маслій І.В.)

час та місце ухвалення рішення: 31 березня 2025 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст рішення складено 31 березня 2025 року

за позовом Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 315 753 грн 05 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Трач О.В.;

від Відповідача - Люлик Р.І..

ВСТАНОВИВ:

Агрофірма "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі Позивач) звернулася в Господарський суд Вінницької області з позовними вимогами до Фізичної особи ОСОБА_1 (надалі Відповідач) про стягнення з Відповідача 254842 грн 05 коп. прямих збитків оплачених Позивачем послуг, 25 484 грн 20 коп. штрафу в розмірі 10% передбаченого пунктом 8. 4 Договору про надання послуг та виконання робіт від 1 січня 2020 року та 35426 грн 80 коп. витрат, пов`язаних з розглядом справ, відшкодування яких передбачено пунктом 8.5 Договору про надання послуг та виконання робіт від 1 січня 2020 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та виконання робіт №1 від 1 січня 2020 року (надалі Договір; том 1, а.с. 9-11).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31 березня 202 року в задоволенні позову відмовлено (том 1, а.с. 241-253).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Позивачем не надано доказів неправомірної поведінки Відповідача, як і причинно наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та понесеними Позивачем збитками. Суд констатував, що Відповідач виконав, а Позивач прийняв виконані роботи згідно з умовами Договору без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт в яких зазначено агентські послуги з сприяння в укладенні договорів оренди.

Суд першої інстанції зазначив, що з укладеного між сторонами Договору та додатків до нього вбачається, що будь яке укладення виконавцем договорів оренди чи реєстрація речового права на земельні ділянки від імені замовника має здійснюватися на підставі довіреності, вказавши при цьому, що в матеріалах справи відсутня відповідна довіреність, та що в актах надання послуг та додатках до нього, підписаних сторонами без зауважень, визначено вартість послуг за агентські послуги з сприяння в укладенні договорів оренди, а не підписання та реєстрація даних договорів. Відповідно суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виснував, що обставин, які б свідчили про наявність у Відповідача обов`язку сплатити на користь Позивача 254 842 грн 05 коп. прямих збитків у цій справі судом не встановлено.

Щодо заявленого до стягнення 25 484 грн 20 коп. - 10% штрафу, то місцевий господарський суд вказав, що Відповідач виконав, а Позивач прийняв виконані роботи згідно з умовами Договору без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт. Зазначив, що послуги надано у строки визначені Договором, а доказів неправомірної поведінки Відповідача, як і причинно наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та понесеними Позивачем збитками останнім не надано та не доведено. З огляду на що суд першої інстанції виснував, що відсутні підстави в нарахуванні та стягненні з Відповідача штрафу визначеного пунктом 8.4 Договору.

Щодо заявлених до стягнення 35 426 грн 80 коп. витрат передбачених пунктом 8.5 Договору, то місцевий господарський суд зазначив, що як вбачається з рішень та постанов, досліджених та описаних судом вище, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, останні в своїх резолютивних частинах не містять будь яких штрафів, збитків чи інших санкцій покладених на Замовника, а лише стягнення судових витрат, які складаються з судового збору, витрат на послуги адвоката та судової експертизи. З огляду на викладене суд вважав, що в даному випадку відсутні підстави в стягненні з Відповідача витрат передбачених пунктом 8.5 Договору.

Крім того від представника Відповідача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 9 квітня 2025 року задоволено заяву Відповідача частково та стягнуто з Позивача на користь Відповідача 34 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У частині стягнення 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що оцінюючи витрати Відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту, складення відзиву, заперечень та додаткових пояснень як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг та участь в чотирьох судових засіданнях, суд зробив висновок про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення Позивачу 34 000 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції судовим рішеннями, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 32-40), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач вказує стосовно висновків суду про те, що Відповідач не підписував договорів оренди землі від імені Позивача, не отримував від Позивача довіреності та представництво, як то передбачено Договором, що згідно домовленостей сторін та умов Договору саме в разі такої необхідності Позивач мав право видати на ім`я представника Відповідача довіреність на право представлення інтересів. Констатує, що для мінімізації підстав визнання їх недійсними, договори оренди землі від імені Позивача підписувались безпосередньо керівником, який і не мав делегувати повноважень на цьому етапі виконання умов Договору та. що в даному випадку Позивач на підставі даних отриманих від Відповідача про фізичних осіб та їх земельних ділянок сформував договори оренди землі та передав їх безпосередньо Відповідачу, який і здійснював комунікацію з власниками землі, за участі Відповідача та його контролю мав відбуватись процес підпису договорів оренди землі з фізичними особами та вже підписані договори оренди землі Відповідач повертав для підпису керівнику Позивача. На переконання апелянта сторона Відповідача свідомо заплутує справу твердженнями, що нібито не приймала участі в даному процесі, так як відсутня довіреність. Зауважує, що представлення інтересів в даному випадку провадилось на підставі Договору, якого було достатньо для досягнення його цілей і що в той самий час підписані акти наданих послуг слугують доказом того, що саме Відповідач брав безпосередню участь в наданні послуг та має нести відповідальність за їх належне виконання. Вважає, що з наведеного вище доводиться, що сплата коштів за Договором за сприяння в укладенні договорів оренди земельних ділянок в сумі 254 842 грн 05 коп. є витратами Позивача за таким укладеним Договором, які за наслідками скасування права оренди на земельні ділянки стали реальними втратами Позивача без досягнення мети Договору.

Скаржник зауважує, що враховуючи, доведення факту наявного порушення умов Договору саме стороною Відповідача стосовно неналежного виконання умов Договору, що призвело до спричинення збитків Товариству в сумі 254 842 грн 05 коп. є обгрунтованим і правомірним стягнення господарським судом штрафу передбаченого Договором у розмірі 10 % від суми наданих послуг в сумі 25 484 грн 20 коп.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що необхідність подання позовів у зазначених справах, оскаржень прийнятих рішень, тощо та відповідно і необхідність сплати таких сум судового збору/виконання рішень суду, не виникла би, якщо б Відповідач виконував б належним чином свої зобов`язання за Договором і не надав Позивачу інформацію. Вказує, що Відповідач не сприяв останньому в укладенні договорів оренди земельних ділянок, що вже знаходилися в оренді у третіх осіб, на момент заключення договору оренди перебували в власності орендодавця, а тому вважає встановленими чотири складові збитків у сумі 35 426 грн 80 коп. їх розмір, протиправна поведінка, безпосередній зв`язок між цими складовими та виною Виконавця. Відтак вказує, що позов в частині стягнення 35 426 грн 80 коп. збитків є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Що ж стосується додаткового рішення, то скаржник вказав, що перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак відокремлення процесу отримання та ознайомлення з документами і узгодження правової позиції від безпосередньої правової допомоги у формі підготовки, складання та подання до суду відзиву з додатками суд вважає протиправним та такими, що вчинено на шкоду іншій стороні. Вказує, що саме з огляду на викладене суд дійшов висновку, що пункт 3 Акту прийому-передачі наданих послуг від 31 березня 2025 року включає в себе пункт 1 та пункт 2 даного акту, а тому правомірним та обґрунтованим є вартість наданих послуг по цих пунктах в розмірі 14 000 грн. Крім того, вартість послуги «Складання та подання до Господарського суду Вінницької області по справі № 902/1087/24 заяви про застосування строків позовної давності», що визначена пункті 5 Акту наданих послуг, є завищеною з огляду на зміст самої заяви, а тому обґрунтованою є вартість наданої послуги за вказаним пунктом у розмірі 2000 грн. Зі своєї сторони Позивач вважає, що визначена судом судових витрат є завищеною. Вказує, що текст відзиву містить неповних 4 сторінки тексту, більшість з якого то інтерпретація (переписування тексту) умов Договору та зазначення незначної кількості загальних норм, цивільного та господарського-процесуального права. Наголошує, що поданий відзив не є складним та до речі, не містить посилання на судову практику, як на підставу дослідження якої посилається адвокат в пункті 2 акту наданих послуг і що клопотання про долучення документів до матеріалів справи більшістю своє містить переписування тексту відзиву, містить мінімальні посилання на норми процесуального законодавства господарського процесу та як доказ долучено текст відзиву отриманий через електронний суд представником, що не створювало додаткових витрат часу для його отримання. Також апелянт зазначає, що заява про застосування строків позовної давності викладена на двох сторінках та є простим по суті документом, не містить спеціальних норм права, досліджень судової практики тощо, містить посилання на загальні норми права та на думку Позивача не потребує затрати 4 год часу та не може оцінюватись в розмірі мінімальної заробітної плати в місячному розмірі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/1087/24 та запропоновано Відповідачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на заяву з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Позивачу в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12 травня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29 травня 2025 року об 14:00 год..

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 14 травня 2025 року від представника Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що Відповідач виконав, а Позивач прийняв виконані роботи згідно з умовами Договору без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт в яких зазначено агентські послуги з сприяння в укладенні договорів оренди. Відсутні будь-які факти, котрі б вказували про неналежне виконання робіт Відповідачем.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2025 року заяву представника Позивача та представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/1087/24 задоволено.

В судовому засіданні від 29 квітня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Представник Позивача зазначив, що Позивач на підставі даних отриманих від Відповідача про фізичних осіб та їх земельних ділянок сформував договори оренди землі та передав їх безпосередньо Відповідачу, який і здійснював комунікацію з власниками землі, за участі Відповідача мав контролювати процес підпису договорів оренди землі з фізичними особами та вже підписані договори оренди землі Відповідач повертав для підпису керівнику Позивача. Представник зазначив, що Відповідач брав безпосередню участь в наданні послуг та має нести відповідальність за їх належне виконання та що сплата коштів за Договором за сприяння в укладенні договорів оренди земельних ділянок в сумі 254 842 грн 05 коп. є витратами Позивача за таким укладеним Договором, які за наслідками скасування права оренди на земельні ділянки стали реальними втратами Позивача без досягнення мети Договору. Представник вказав, що внаслідок визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними Позивач не досяг мети Договору та не отримав укладених договорів оренди землі. Вважає, що сам по собі підписаний Акт наданих послуг не свідчить про належне виконання Відповідачем умов Договору за наявності рішень суду про визнання договорів оренди землі недійсними. Констатував, що такий Акт наданих послуг не є окремо самостійним предметом Договору, а відтак вважає, що хоча Позивач і прийняв такі послуги і сплатив за них кошти, якість таких послуг не є підтвердженою за відсутності безпосередньо результату - чинних договорів оренди земельних ділянок. Також представник Позивача просив скасувати додаткове рішення суду з підстав, зазначених у апеляційній скарзі.

В судовому засіданні від 29 квітня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача вказала, що Позивач прийняв виконані роботи згідно з умовами Договору без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт в яких зазначено агентські послуги з сприяння в укладенні договорів оренди. При цьому представник вважає, що в даному випадку відсутні будь-які факти так як виписані довіреності на надання послуг, котрі б вказували про неналежне виконання робіт Відповідачем.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити частково, оскаржуване рішення та додаткове рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити частково та стягнути з Відповідача на користь Позивача 254842 грн 05 коп. прямих збитків та 25484 грн 20 коп. штрафу в розмірі 10 %.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 1 січня 2020 року між Відповідачем (Виконавець) та Позивачем (Замовник) укладено Договір (том 1, а.с. 9-11).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору, в порядку, передбаченому чинним законодавством, Позивач доручив, а Відповідач прийняв на себе зобов`язання здійснити надання послуг та виконання робіт, вказаних у Замовленні (Додаток №1), яке є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, Позивач звертається до Відповідача з Замовленням визначеного зразку на надання послуг та виконання робіт, передбачених Переліком (Додатком №2), який є невід`ємною частиною даного Договору.

У пункті 1.3 Договору сторонами визначено, що Позивач уповноважує Відповідача представляти у стосунках з будь - якими підприємствами, організаціями, установами, громадянами інтереси Похзивача з метою надання послуг та виконання робіт передбачених Замовленням. Представництво за цим Договором Відповідачем Позивача не є виключним і здійснюється на підставі цього Договору та Довіреності.

У відповідності до пункту 1.4 Договору, з моменту підписання даного Договору, всі обов`язки по оформленню спадщини та інших правовстановлюючих документів на земельні ділянки, паї покладаються виключно на Відповідача, до моменту повного оформлення документації.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що Відповідач надає Позивачу послуги відповідно до пункту 1.2 Договору, а Позивач приймає дану роботу та оплачує її відповідно до умов цього Договору.

Між тим пунктом 1.6 Договору обумовлено, що для виконання обов`язків, передбачених пунктом 1.1 Договору, Відповідач може залучати інших юридичних та фізичних осіб, в тому числі і на договірних умовах. При цьому відповідальність перед Позивачем за невиконання умов цього Договору, несе особисто Відповідач.

В силу дії пункту 3.5 Договору, зобов`язання Відповідача викладені в розділі 3 Договору, зокрема представляти інтереси Позивача, відповідно до довіреності та даного Договору, у стосунках з громадянами, організаціями, установами, підприємствами всіх форм власності з питань представництва інтересів Позивача та захисту його прав.

Пунктами 4.1-4.3 Договору визначено, що роботою Відповідача є надання послуг Позивачу у вирішенні питання (ситуацій), згідно з предметом цього Договору, та надання Позивачу інших послуг (інформаційних, технічних, представницьких тощо), що будуть необхідні Позивачу для представництва його інтересів, які пов`язані з предметом цього Договору. Позивач оплачує роботу Відповідача поетапно. Підставою для оплати роботи Відповідача є рахунок та акт приймання-передачі виконаних робіт, що наданий Позивачу Відповідачем, який Позивач за відсутності обґрунтованих зауважень зобов`язався підписати та оплатити на протязі десяти робочих днів з моменту його отримання.

Як вбачається з пункту 4.5.2 Договору, розрахунок за послуги та роботи передбачені у пункті 5 Замовлення (Додаток № 1) здійснюється у повному обсязі, після надання Відповідачем рахунку та підписання з обох сторін акту приймання- передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 8.4 Договору, за порушення взятих на себе зобов`язань, що передбачені договором та замовленням, а також за допущені неточності у документації з вини Відповідача, Відповідач сплачує Позивачу штраф в розмірі 10% від суми замовлення за факт такого порушення. * Сума замовлення - є сумою всіх попередніх розрахунків згідно виставлених зі сторони Відповідача та оплачених зі сторони Позивача рахунків по даному Договору.

Пунктом 8.5 Договору встановлено, що після підписання акту прийому здачі виконаних робіт, а також при виконанні Відповідачем своїх зобов`язань та у випадку виникнення претензій третіх осіб, державних (контролюючих органів), що безпосередньо випливає з договірних зобов`язань, Відповідач при першому повідомленні від Позивача негайно повинен вжити заходи по врегулюванню таких претензій. А у випадку виникнення позовів третіх осіб чи державних (контролюючих) органів Відповідач зобов`язався негайно виступити стороною в такому процесі на стороні Позивача та докласти всіх зусиль для вирішення таких спорів, як власних. При виникненні чи накладенні будь якого роду штрафів, збитків чи інших санкцій на Позивача у зв`язку з виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором останній зобов`язався їх відшкодувати, у іншому випадку Позивач може звернутися з регресним позовом до Відповідача, а також з вимогою про стягнення збитків.

Як визначено пунктом 11.1 Договору, Договір вступає в силу в день його підписання належним чином уповноваженими представниками Сторін та діє до 30 грудня 2020 року, а в частині виконання Сторонами прийнятих за договором зобов`язань до моменту їх повного виконання. Сторони домовилися між собою про скріплення цього Договору печатками.

Даний Договір обопільно підписано та скріплено печатками Позивача та Відповідача.

Також між сторонами підписано Додатки до Договору.

Зокрема 1 січня 2020 року Позивач та Відповідач підписали Додаток №1 наступного змісту:

Назва робіт:

1. Переоформлення спадщини з подальшим укладання нових договорів оренди землі, при умові, що діючий договір діє до 2022 року включно. Вартість послуги становить гривневий еквівалент 414 доларів США за 1 Га за офіційним курсом НБУ на дату, що передує даті оплаті.

2. Переоформлення спадщини з подальшим укладання нових договорів оренди землі, при умові, що діючий договір діє до 2023-2025 років включно. Вартість послуги становить гривневий еквівалент 270 доларів США за 1 Га за офіційним курсом НБУ на дату, що передує даті оплаті.

3. Перепідписання діючих договорів оренди землі, строк дії яких закінчується до 2022 року включно. Вартість послуги становить гривневий еквівалент 414 доларів США за 1 га за офіційним курсом НБУ на дату, що передує даті оплаті.

4. Оформлення договорів оренди землі із власниками (спадкоємцями), що нині перебувають у невитребуваних паях. Вартість послуги становить гривневий еквівалент 414 доларів США за 1 Га за офіційним курсом НБУ на дату, що передує даті оплаті.

5. Заключення договорів оренди землі, яка не перебуває в оренді Позивача. Вартість послуги становить гривневий еквівалент 500 доларів США за 1 Га за офіційним курсом НБУ на дату, що передує даті оплаті.

У відповідності до пункту 5.1 Договору, сторони визначили термін виконання цього замовлення, що прийняв на себе за цим Договором Виконавець - до 30 грудня 2020 року.

Перелік робіт:

1) надання інформації про спадкоємців власників земельних ділянок;

2) надання інформації щодо власників земельних ділянок;

3) підготовка та оформлення документації, яка підтверджує право власності на земельну ділянку (пай);

4) підготовка документації та проведення дій за довіреністю щодо реєстрації речового права на земельну ділянку (пай);

5) підготовка документації та проведення дій за довіреністю щодо укладання та реєстрації договорів оренди між власником земельної ділянки та Позивачем.

6) створення в електронному та паперовому виді реєстру договорів оренди земельних ділянок, відповідно до яких проведена реєстрація права оренди на користь Позивача.

Даний додаток обопільно підписано та скріплено печатками сторін.

Додаток №2 наступного змісту:

ПЕРЕЛІК ПОСЛУГ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИСЯ Відповідачем:

1. Отримання завдання. 2. Підбір матеріалів і їх аналіз. 3. Уточнення технічних умов, меж об`єкта та визначення обсягів робіт. 4. Збір інформації про топографо-геодезичну та картографічну вивченість території, перевірка та уточнення інформації. 5. Аналіз та систематизація матеріалів. 6. Складання проекту карти, нанесення земельних ділянок (землі запасу, вільні ділянки, земельні ділянки (паї), невитрибовані земельні ділянки (паї) тощо) на ортофотоплани графічне інтерактивне редагування цифрової інформації з використанням графічного редактора, у тому числі: перегляд інформації за типами об`єктів; переміщення точок і об`єктів; видалення точок, ліній і об`єктів та ін. 7. Формування реєстру земельних ділянок на задану територію. 8. Перевірка сформованого реєстру відповідності даним державного земельного кадастру. 9. Упорядкування відомостей реєстру. 10. Зарамкове оформлення, зведення рамок. 11. Підготовка файлів із зображеннями до друку. 12. Конвертація растрових зображень у необхідні формати. 13. Оформлення та здавання матеріалів. 14. Здійснення правового обґрунтування необхідності чи відсутності необхідності розробки проекту землеустрою, технічної документації на земельну ділянку. 15. Здійснення правового консультаційного супроводу щодо відведення, надання у власність або користування, зміни цільового призначення, оформлення права власності на земельні ділянки в органах державної влади і місцевого самоврядування. 16. Розробка проекту землеустрою (щодо відведення) земельних ділянок у власність, в оренду. 17. Розробка проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористування. 18. Розробка технічної документації на земельну ділянку. 19. Інвентаризація земель усіх категорій. 20. Винесення меж земельних ділянок (на місцевість). 21. Присвоєння кадастрових номерів. 22. Поділ та об`єднання земельних ділянок. 23. Топографічні зйомки масштабів 1:500 - 1:5000. 24. Інженерно - геодезичні вишукування. 25. Допомога в пошуку власників земельних ділянок, а також спадкоємців. 26. Допомога у виготовленні та оформленні належним чином документації, яка підтверджує право власності на земельну ділянку (пай). 27. Супровід при заключенні та реєстрації договорів оренди між власником земельної ділянки (Орендодавцем) та Замовником (Орендарем).

Крім того, між стоорнами також підписано Додаток №4 наступного змісту:

Замовлення №1 1 січня 2020 року. Відповідно до умов Договору та в порядку передбаченому чинним законодавством, Позивач доручив, а Відповідач прийняв на себе зобов`язання здійснити надання послуг та виконання робіт, вказаних у пункті 3 Замовленні (Додаток №1) в адміністративно - територіальних межах:

1. Область Вінницька; Район Тиврівський; Великовулизька сільська рада.

2. Область Вінницька; Район Тиврівський; Бушинська сільська рада.

3. Область Вінницька; Район Тиврівський; Довгополівська сільська рада.

4. Область Вінницька; Район Тиврівський; Жахнівська сільська рада.

5. Область Вінницька; Район Тиврівський; Маловулизька сільська рада.

6. Область Вінницька; Район Тиврівський; Рахно-Полівська сільська рада

Даний додаток обопільно підписано та скріплено печатками сторін.

В подальшому на виконання вимог Договору Відповідачем сформовано рахунки на оплату за надані агентські послуги з сприяння в укладенні договорів оренди: №2 від 19 лютого 2020 року на суму 210 098 грн 38 коп., №1 від 17 липня 2020 року на суму 635 796 грн 20 коп.; №1 від 6 жовтня 2020 року на суму 536 899 грн 71 коп. з.

Надання Відповідачем та отримання Позивачем послуг підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін Актами надання послуг №2 від 19 лютого 2020 року на суму 210 098 грн 38 коп., №1 від 17 липня 2020 року на суму 635 796 грн 20 коп. та №1 від 6 жовтня 2020 року на суму 536 899 грн 71 коп. за надані агентські послуги з сприяння в укладенні договорів оренди.

Відповідно до платіжних доручень №1024 від 2 липня 2020 року на суму 210 098 грн 38 коп., №2259 від 27 липня 2020 року на суму 635 796 грн 23 коп. та №3179 від 21 жовтня 2020 року на суму 536 899 грн 71 коп., Позивач за надані Відповідачем послуги розрахувався повністю.

До Актів надання послуг між сторонами підписано додатки де визначено ПІБ власника, кадастровий номер земельної ділянки, площа, дата підписання додаткової угоди/договору, дата реєстрації додаткової угоди/договору, дата закінчення дії угоди/договору та агентські послуги з сприяння в укладенні договору оренди.

В Додатку до акту виконаних робіт № 2 від 19 лютого 2020 року, відповідно до реєстру укладених та зареєстрованих Виконавцем договорів оренди землі, під порядковим номером 3 зазначено прізвище ОСОБА_2 , яка володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 0524583200:03:002:0023 площею 6,7281 Га та вказано, що за Позивачем зареєстровано право оренди на цю земельну ділянку терміном до 31 грудня 2027 року.

Водночас ОСОБА_2 звернулась до Тиврівського районного суду з вимогою про скасування державної реєстрації права оренди за Позивачем та повернення земельної ділянки власнику. У зазначеній судовій справі позовні вимоги були обґрунтовані тим, що договір оренди ОСОБА_2 з Позивачем не підписувала, а отже волевиявлення на укладення такого правочину у власника не було. По даній справі Позивачем заявлено проведення почеркознавчої експертизи підпису вчиненого в договорі оренди з Позивачем. В результаті висновком експертної установи було встановлено, що підпис в договорі оренди землі вчинений не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно рішення Тиврівського районного суду від 24 квітня 2024 року по справі № 145/474/20, скасовано державну реєстрацію права оренди за Позивачем та зобов`язано повернути земельну ділянку власнику, крім того стягнуто з Позивача судовий збір в сумі 1 681 грн 60 коп..

Також Тиврівським райсудом Вінницької області 2 вересня 2024 року по справі № 145/474/20 винесене додаткове рішення, згідно якого було ухвалено стягнути з Позивача витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 4 903 грн 20 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Позивач в добровільному порядку здійснив оплату державного мита в сумі 1681 грн 60 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 20003 від 18 вересня 2024 року. Згідно платіжної інструкції № 20004 від 18 вересня 2024 року Позивач здійснив оплату витрат на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 4 903 грн 20 коп. та згідно платіжної інструкції № 20005 від 18 вересня 2024 року оплату витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

В додатку до акту виконаних робіт № 1 від 17 липня 2020 року, відповідно до реєстру укладених та зареєстрованих Відповідачем договорів оренди землі, під порядковим номером 14 зазначено прізвище ОСОБА_3 , яка володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 0524585300:01:002:0308 площею 4,5174 Га та вказано, що за Позивачем зареєстровано право оренди на цю земельну ділянку терміном до 31 грудня 2030 року.

В той же час, ФГ Моргульський І.В. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , Позивача та Державного реєстратора Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області Мельник Н.Л. про визнання договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_3 та Позивачем недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію речового права та поновлення державної реєстрації речового права.

Позовні вимоги в цій судовій справі ґрунтувались на тому, що на момент укладення договору оренди з Позивачем 19 травня 2020 року за ОСОБА_3 не було зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку, таке право було зареєстровано за нею 22 травня 2020 року, коли вже існували договірні (орендні відносини) між ОСОБА_3 та ФГ Моргульський І.В.. Рішенням Тиврівського райного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року по справі №145/1495/20 позовні вимоги ФГ Моргульський І.В. задоволено.

Позивач оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року залишено без змін.

Позивач оскаржив постанову від 25 травня 2021 року та рішення місцевого суду від 16 лютого 2021 року по справі № 145/1495/20 в касаційному порядку.

В результаті Постановою Верховного Суду від 7 жовтня 2022 року по справі № 145/1495/20 в задоволенні касаційної скарги відмовлено, а вказані судові рішення залишено без змін.

Крім того, в додатку до акту виконаних робіт № 1 від 6 жовтня 2020 року, відповідно до реєстру укладених та зареєстрованих Відповідачем договорів оренди землі, під порядковими номерами 18 та 19 зазначено прізвище ОСОБА_4 , який володіє земельними ділянками з кадастровими номерами 0524585300:02:001:0083 площею 5,224 Га та 0524585300:02:001:0084 площею 5,0764 Га де також вказано, що за Позивачем зареєстровано право оренди на ці земельні ділянки терміном до 31 грудня 2030 року.

В 2021 році Позивач дізнався про те, що 8 жовтня 2021 року наказом Міністерства юстиції України №3582/5 задоволено скаргу СФГ Терра від 7 грудня 2020 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2020 року за № 37860-33-20. Зазначеним наказом скасовано рішення про державну реєстрацію іншого речового права на земельні ділянки (кадастрові номери 0594585300:02:001:0083 площею 5,224 Га та 0524585300:02:001:0084 площею 5,0764 Га) за Позивачем.

З метою захисту своїх прав Позивач звернувся з позовною заявою до Тиврівського районного суду Вінницької області з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішенням Тиврівського районного суду від 27 грудня 2022 року по справі №145/1753/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Дане рішення оскаржено в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 145/1753/21 в задоволенні скарги відмовлено частково. Рішення Тиврівського районного суду скасовано та ухвалено нове рішення яким в задоволенні позову Позивача про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.

Припинення речового права (права оренди) на земельні ділянки за Позивачем підтверджується також інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, а також Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №397303394 від 1 жовтня 2024 року та № 397302666 від 1 жовтня 2024 року.

Позивач зазначає, що в зв`язку з неналежним наданням послуг Відповідачем відповідно до Договору, Позивачем наразі понесено значні збитки, завдані як неналежним виконанням умов Договору, так і збитки, пов`язані з розглядом справ в судах різних інстанцій, що стало підставою для звернення до суду за захистом, порушеного, на його думку права, з позовом про стягнення збитків в розмірі 315753 грн 05 коп..

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Необхідною умовою розгляду таких справ є застосування категорій стандартів доказування та принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення чи стягнення за рішенням суду коштів з підприємства, установи, організації за невиконання зобов`язань, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.

Як вже вказувалося апеляційним господарським судом, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. Відповідні правові позиції вказані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 904/1448/20. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено Законом.

Колегія суду також враховує, що за правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26 листопада 2019 року за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі №753/7281/15-ц, від 21 лютого 2021 року в справі №904/982/19, від 21 липня 2021 року в справі №910/12930/18, від 21 вересня 2021 року в справі №910/1895/20, від 18 жовтня 2022 року в справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Відтак зважаючи на заперечення Позивача, наведені у апеляційній скарзі, щодо того, що доказами, долученими до матеріалами справи підтверджено склад цивільного правопорушення, вчиненого Відповідачем з огляду на неналежне виконання своїх зобов`язань по Договору, розмір збитків, протиправність поведінки, причинний зв`язок, в розрізі заперечень Відповідача щодо суті самих позовних вимог, зокрема, поняття самих збитків із визначенням їх розміру, колегія суддів зазначає таке.

Виходячи з предмету доведення Позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення Відповідача, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки Відповідача, колегія суддів досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття «вина». Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статті 614 Цивільного кодексу України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

При цьому колегія суддів зазначає, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо).

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов Договору Відповідач (Виконавець) зобов`язався надати послуги (виконати роботи) передбачені Додатком № 1 до Договору, а саме - заключити договори оренди землі, які не перебувають в оренді Позивача (пункт 5 Додатку № 1).

В обов`язки Відповідача входили: підготовка документації та проведення дій щодо укладання та реєстрації договорів оренди між власниками земельних ділянок та Позивачем.

Згідно Додатку 2 до Договору, зокрема пунктів 25-27, визначалось коло прав та обов`язків Відповідача щодо підшукування власників земельних ділянок, допомога у виготовленні та оформленні належним чином документації, яка підтверджує право власності на земельну ділянку та супроводі при заключенні та реєстрації договорів оренди землі між власником земельної ділянки (Орендодавцем) та Замовником (Орендарем).

Відповідно до пункту 4.3 Договору, підставою для оплати роботи Відповідача є рахунок та акт приймання-передачі виконаних робіт, що наданий Позивачу Відповідачем.

19 лютого 2020 року на виконання умов Договору, Виконавцем було надано рахунок на оплату № 2 від 19 лютого 2020 року на суму 210 098 грн 38 коп., акт наданих послуг № 2 від 19 лютого 2020 року та додаток до даного акту, який мав засвідчити належне виконання умов Договору щодо реєстрації прав оренди на земельні ділянки 3 (трьох) осіб, які вказані в Додатку до Акту за Позивачем. Згідно платіжного доручення № 1024 від 2 березня 2020 року, у відповідності пункту 4.3 Договору, Позивачем перераховано 210098 грн 38 коп. на рахунок Відповідача (зазначений в пункті 14 Договору). 17 липня 2020 року у виконання умов Договору, Відповідачем надано рахунок на оплату № 1 від 17 липня 2020 року на суму 635796 грн 23 коп.. Також було надано акт наданих послуг № 1 від 17 липня 2020 року та додаток до даного акту, який мав засвідчити належне виконання умов Договору щодо реєстрації прав оренди на земельні ділянки 16 осіб, які вказані в Додатку до Акту за Позивачем. Згідно платіжного доручення № 2259 від 27 липня 2020 року, у відповідності пункту 4.3 Договору, Відповідачем перераховано 635796 грн 23 коп. на рахунок, що належить Відповідачу та зазначений в пункті 14 Договору.

На виконання умов Договору Відповідач передав Позивачу примірники договорів оренди землі укладених від імені Позивачем (орендар) в тому числі з фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (2 земельні ділянки) та докази реєстрації прав оренди земельних ділянок за Позивачем.

Отже враховуючи наявне зареєстроване право оренди на земельні ділянки ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (2 земельні ділянки)) за Позивачем, передбачене умовами Договору, Позивач провів розрахунки з Відповідачем, у відповідності до умов пункту 2.6 Договору.

В той же час аналізуючи матеріали справи в контексті наявності чи відсутності протиправної поведінки Відповідача, колегія суддів зауважує, що до Позивача почали надходити претензії та позовні заяви/вимоги про скасування державної реєстрації права оренди за Позивачем на частину земельних ділянок, що були отримані в оренду за посередництва Відповідача, що випливало із Договору.

Так, в Додатку до акту виконаних робіт № 2 від 19 лютого 2020 року, відповідно до реєстру укладених та зареєстрованих Виконавцем договорів оренди землі, під порядковим номером 3 зазначено прізвище ОСОБА_2 , яка володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 0524583200:03:002:0023 площею 6,7281 Га та вказано, що за Позивачем зареєстровано право оренди на цю земельну ділянку терміном до 31 грудня 2027 року.

Водночас ОСОБА_2 звернулась до Тиврівського районного суду з вимогою про скасування державної реєстрації права оренди за Позивачем та повернення земельної ділянки власнику, обумовлюючи позовні вимоги тим, що договір оренди ОСОБА_2 з Позивачем не підписувала, а отже волевиявлення на укладення такого правочину у власника не було. По даній справі Позивачем заявлено проведення почеркознавчої експертизи підпису вчиненого в договорі оренди з Позивачем. В результаті висновком експертної установи було встановлено, що підпис в договорі оренди землі вчинений не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Рішенням Тиврівського районного суду від 24 квітня 2024 року по справі № 145/474/20, з підстав, вказаних у цьому судовому рішенні, скасовано державну реєстрацію права оренди за Позивачем та зобов`язано повернути земельну ділянку власнику, крім того стягнуто з Позивача судовий збір в сумі 1 681 грн 60 коп..

Також Тиврівським райсудом Вінницької області 2 вересня 2024 року по справі № 145/474/20 винесене додаткове рішення, згідно якого було ухвалено стягнути з Позивача витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 4 903 грн 20 коп. та витрат на правничу правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач в добровільному порядку здійснив оплату: державного мита в сумі 1681 грн 60 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 20003 від 18 вересня 2024 року; згідно платіжної інструкції № 20004 від 18 вересня 2024 року витрат на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 4 903 грн 20 коп.; згідно платіжної інструкції № 20005 від 18 вересня 2024 року оплату витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Також судом встановлено, що в додатку до акту виконаних робіт № 1 від 17 липня 2020 року, відповідно до реєстру укладених та зареєстрованих Відповідачем договорів оренди землі, під порядковим номером 14 зазначено прізвище ОСОБА_3 , яка володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 0524585300:01:002:0308 площею 4,5174 Га та вказано, що за Позивачем зареєстровано право оренди на цю земельну ділянку терміном до 31 грудня 2030 року.

Поряд з тим, ФГ Моргульський І.В. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , Позивача, Державного реєстратора Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області Мельник Н.Л. про визнання договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_3 та Позивачем недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію речового права та поновлення державної реєстрації речового права.

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що на момент укладення договору оренди з Позивачем 19 травня 2020 року за ОСОБА_3 не було зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку, таке право було зареєстровано за нею 22 травня 2020 року, коли вже існували договірні (орендні відносини) між ОСОБА_3 та ФГ Моргульський І.В.. Рішенням Тиврівського райного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року по справі №145/1495/20, з підстав, вказаних у цьому рішенні, позовні вимоги ФГ Моргульський І.В. задоволено.

Позивач оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку внаслідок чого постановою Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2021 року, з підстав, зазначених у даній постанові, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року залишено без змін.

Позивач оскаржив постанову апеляційного суду від 25 травня 2021 року та рішення суду першої інстанції від 16 лютого 2021 року по справі № 145/1495/20 в касаційному порядку, в результаті котрого постановою Верховного Суду від 7 жовтня 2022 року по справі № 145/1495/20 в задоволенні касаційної скарги відмовлено, а оспорені судові рішення залишити без змін.

Також як встановлено колегією суду в додатку до акту виконаних робіт № 1 від 6 жовтня 2020 року, відповідно до реєстру укладених та зареєстрованих Відповідачем договорів оренди землі, під порядковими номерами 18 та 19 зазначено прізвище ОСОБА_4 , який володіє земельними ділянками з кадастровими номерами 0524585300:02:001:0083 площею 5,224 Га та 0524585300:02:001:0084 площею 5,0764 га де також вказано, що за Позивачем зареєстровано право оренди на ці земельні ділянки терміном до 31 грудня 2030 року.

Як констатував апелянт, в 2021 році Позивач дізнався про те, що 8 жовтня 2021 року наказом Міністерства юстиції України №3582/5 задоволено скаргу СФГ Терра від 7 грудня 2020 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2020 року за № 37860-33-20 та що зазначеним наказом скасовано рішення про державну реєстрацію іншого речового права на земельні ділянки (кадастрові номери 0594585300:02:001:0083 площею 5,224 Га.

З метою захисту своїх прав Позивач звернувся з позовною заявою до Тиврівського районного суду Вінницької області з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішенням Тиврівського районного суду від 27 грудня 2022 року по справі №145/1753/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Дане рішення оскаржено в апеляційному порядку.

Усім описаним вище підтверджується припинення речового права (права оренди) на земельні ділянки за Позивачем, на противагу того, що зі змісту Договору вбачається, що саме Відповідач мав пересвідчитись у необтяженні кожної земельної ділянки, зокрема, орендних відносин з іншими орендарями, належного оформлення прав власності на виконання пункту 1.1 Договору, Замовлення № 1 (Додаток № 1 до Договору), Додаток № 2 до Договору). При цьому, відповідно додатків до актів наданих послуг, згідно зобов`язань взятих на себе Відповідачем, в користуванні Позивача, після прийняття таких послуг, мали залишитись земельні ділянки до визначеного в них строку.

Відповідно, Позивач мав очікування на те, що внаслідок виконання Відповідачем умов Договору щодо укладення договорів оренди Позивачем буде отримано відповідне благо (отримано земельні ділянки в оренду), яке внаслідок визнання окремих договорів оренди недійсними останнім було втрачено, що по суті й спричинило втрату сплачених ним за умовами Договору коштів.

При цьому за умовами спірного Договору та Додатку № 1 до Договору вбачається, що Відповідач мав перевірити інформацію щодо власників земельних ділянок, здійснити підготовку документації щодо укладення та реєстрації договорів оренди, що в свою чергу фактично має включати перевірку інформації щодо власника земельної ділянки, наявності користувачів тощо.

Наразі ж, як встановлено вищеописаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, записи про інше речове право - право оренди по вказаними вище земельними ділянками за Позивачем скасовано, що стало підставою неналежного надання послуг Відповідачем.

Що ж стосується зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, то колегія суддів зазначає, що Позивач не отримав результату Договору - вчасне, кваліфікаційне отримання належної наданої послуги/виконаної роботи, передбаченої пунктами 1, 1 та 6.1. Договору, а саме, про що вказано в Замовленні № 1 (Додаток № 1) - укладання договорів оренди землі терміном визначеним в Замовленні № 1. При цьому сама по собі робота не є метою Позивача, для досягнення якої Позивач вступив в договірні відносини з Відповідачем, оскільки кінцевий інтерес Позивача пов`язаний одночасно з конкретним результатом - укладенням договорів оренди земельних ділянок на строк визначений Додатком № 1, що в свою чергу досягнуто не було.

В той же час про неналежне виконання Договору Позивач дізнався виключно за наслідком появи в майбутньому судових рішень, що описано вище.

Відтак, внаслідок визнання вищеописаних договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування запису про інше речове право, право оренди Позивач позбавлений отримати мету Договору та фактично не отримав предмету укладених договорів оренди землі (істотна умова Договору).

За існування вищеописаних обставин та судових рішень, самі по собі підписані акти наданих послуг не свідчать про належне виконання Відповідачем умов Договору, оскільки на дату їх підписання Позивач мав правомірні очікування, що послуги надані належним чином та відповідно зі своєї сторони виконав умови Договору та провів розрахунки з Відповідачем, що в подальшому спростовано саме такими судовими рішеннями.

В той же час на переконання судової колегії, твердження Відповідача про відсутність його відповідальності у безпосередньому укладенні договорів оренди спростовується матеріалами справи, оскільки у Додатку № 1 (замовлення № 1) в пункті 5 зазначено назву робіт «Заключення договорів оренди землі», серед переліку робіт (пункт 2) - надання інформації щодо власників земельних ділянок, у Додатку № 2 серед переліку послуг зазначено - супровід при заключенні та реєстрації договорів оренди між власником земельної ділянки (Орендодавцем) та Позивачем.

Що ж до доводів Відповідача про відсутність довіреності в частині надання йому права на укладення договорів оренди, то колегія суддів зазначає про те, що відсутність такої довіреності на укладення від імені Позивача договорів оренди не може слугувати єдиною підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання та не спростовує невиконання Відповідачем дій щодо перевірки інформації про власників земельних ділянок, здійснення підготовки документації щодо укладення та реєстрації договорів оренди в частині з`ясування наявності дійсних договорів оренди, укладених з іншими особами.

Адже, Позивач на підставі даних отриманих від Відповідача про фізичних осіб та їх земельних ділянок сформував договори оренди землі та передав їх безпосередньо Відповідачу, який і здійснював комунікацію з власниками землі (що випливає з описаних вище умов Додатків 1 та 2 до Договору), за його участі та контролю мав відбуватись процес підпису договорів оренди землі з фізичними особами та вже підписані договори оренди землі Відповідач по суті повертав для підпису керівником Позивача. Відтак саме Відповідач брав безпосередню участь в наданні послуг та первинному укладенні договору оренди безпосередньо фізичними особами та має нести відповідальність за їх належне виконання.

Отже, вказані доводи у своїх сукупності свідчать про те, що Відповідачем не було належним чином виконано свої зобов`язання за Договором, зокрема перевірено інформацію щодо власників земельних ділянок, здійснено підготовку документації щодо укладення та реєстрації договорів оренди в контексті виявлення інших користувачів земельних ділянок, внаслідок чого Позивач поніс реальні збитки, оскільки не отримав в оренду відповідні земельні ділянки, що свідчить про наявність вини Відповідача, реальних збитків Позивача та причинного зв`язку між порушеннями відповідача та наявними збитками Позивача.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Що ж до розміру збитків, то на переконання апеляційного господарського сду сплата коштів за Договором за сприяння в укладенні договорів оренди земельних ділянок в сумі 254842 грн 05 коп. з врахуванням судових витрат, понесених Позивачем за розгляд вищеописаних справ є витратами Позивача за такими укладеними договорами оренди, які за наслідками визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними стали реальними втратами Позивача без досягнення мети Договору.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем доведено обставини наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, як то: протиправної поведінки відповідачів та їх вини, завдання самих збитків і їхній розмір, що є обов`язковою умовою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, які Відповідач не спростував в силу приписів частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України.

Отже підсумовуючи усе вищеописане, в даній судовій постанові, в площинні норм діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача про стягнення прямих збитків з Відповідача в сумі 254842 грн 05 коп. підлягають до задоволення. Відповідно суд апеляційної інстанції задоволює позовні вимоги в цій частині.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача 25 484 грн 20 коп. штрафу в розмірі 10% передбаченого пунктом 8. 4 Договору, то колегія суду зауважує таке.

Як встановлено статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначених умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В пункті 8.4 Договору сторони визначили, що за порушення взятих на себе зобов`язань, що передбачені Договором та замовленням, а також за допущені неточності в документації з вини Відповідача, Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 10 % від суми замовлення за факт такого порушення. Сума замовлення - є сумою всіх попередніх розрахунків відповідно до виставлених зі сторін Відповідача та оплачених зі сторін Позивача рахунків по даному Договору.

Порушенням зобов`язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з тим у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу дії частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Враховуючи, доведення факту наявного порушення умов Договору, що спричинило понесення Позивачем збитків у вигляді неотримання того, на що він розраховував укладаючи Договір, саме стороною Відповідача, стосовно неналежного виконання умов Договору, що стало підставою для стягнення збитків в сумі 254 842 грн 05 коп. то обгрунтованим і правомірним є стягнення штрафу передбаченого пунктом 8.4 Договором у розмірі 10 % (саме від суми замовлення за факт такого порушення, яка є сумою всіх попередніх розрахунків та становить 25484 грн 20 коп.) за порушення взятих Відповідачем зобов`язань по Договору про що зазначено вище в даній постанові.

Відтак, колегія суддів доходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 25 484 грн 20 коп. штрафу в розмірі 10% передбаченого пунктом 8. 4 Договору підлягають до задоволення. Відповідно суд апеляційної інстанції задоволює позовні вимоги в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення 35426 грн 80 коп. витрат передбачених пунктом 8.5 Договору, то колегія суду зазначає наступне.

У відповідності до пункту 8.5 Договору сторони визначили, що після підписання акту прийому здачі виконаних робіт, а також при виконанні Виконавцем своїх зобов`язань та у випадку виникнення претензій третіх осіб, державних (контролюючих органів), що безпосередньо випливає з договірних зобов`язань, Відповідач при першому повідомленні від Позивача негайно повинен вжити заходи по врегулюванню таких претензій. А у випадку виникнення позовів третіх осіб чи державних (контролюючих) органів Відповідач зобов`язався негайно виступити стороною в такому процесі на стороні Позивача та докласти всіх зусиль для вирішення таких спорів, як власних. При виникненні чи накладенні будь-якого роду штрафів, збитків чи інших санкцій на Позивача у зв`язку з виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором останній зобов`язується їх відшкодувати, у іншому випадку Позивач може звернутися з регресним позовом до Відповідача, а також з вимогою про стягнення збитків.

Як вбачається з рішень та постанов, досліджених та описаних вище, на які покликається Позивач як на підставу позовних вимог, останні в своїх резолютивних частинах не містять будь яких штрафів, збитків чи інших санкцій покладених на Позивача, а лише стягнення судових витрат, які складаються з судового збору, витрат на послуги адвоката та судової експертизи. При цьому, дані судові витрати в розумінні Закону не є штрафними санкціями чи збитками. Дане, в свою чергу виключає можливість стягненя цих коштів на підставі пункту 8.5 Договору.

Відповідно колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача про стягнення 35426 грн 80 коп. витрат передбачених пунктом 8.5 Договору є недоведеними та необгрунтованими, а відтак відмовляє в їх задоволенні.

В той же час суд апеляційної інстанції констатує, що відмовляючи в задоволенні позову у цій частині місцевий господарський суд застосував інше обгрунтування (щодо недоведеності в цілому підставності стягнення збитків), а відтак суд скасовує оскаржуване рішення і в цій частині, відмовляючи у позові з інших мотивів.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Позивачем апеляційну скаргу в частині відмови в стягнення 254842 грн 05 коп. прямих збитків та 25484 грн 20 коп. штрафу в розмірі 10 % підставною та обгрунтованою. Відповідно суд приймає рішення, яким позов задоволює частково, шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 254842 грн 05 коп. прямих збитків та 25484 грн 20 коп. штрафу в розмірі 10 %.

При цьому суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 35426 грн 80 коп. витрат передбачених пунктом 8.5 Договору, відповідно вважає подану Позивачем апеляційну скаргу та позовну заяву в цій частині необгнутованою та недоведеною.

Разом з тим, суд скасовує повністю рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2025 року.

Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення, котрим позов задоволено частково.

Судові витрати, в силу дії приписів частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що ж стосується заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності заявленої Відповідачем 27 січня 2025 року, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідач зазначає, що 19 лютого 2020 року між Сторонами підписано акт виконаних робіт № 2, згідно якого Позивач по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) претензій не мав, а отже послуги були прийняті ще 19 лютого 2020 року, а термін дії Договору закінчився 30 грудня 2020 року, тому враховуючи дату подачі позовної заяви 10 жовтня 2024 року, Відповідач вважає, що слід застосувати строки позовної давності.

Водночас колегія апеляційного господарського суду наголошує на наступному. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Відповідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), процесуальні строки, продовжуються на строк дії карантину. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (СОVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" дію карантину через (СОVID-19) відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Водночас Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану, який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 наступного змісту У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначена норма Цивільного кодексу не містить жодних застережень чи умов її застосування окрім безпосередньої дії воєнного чи надзвичайного стану.

Разом з тим, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ, Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №2915-IX, Указом Президента України від 1 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року №3057-IX, Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-IX, Указом Президента України від 6 листопада 2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року №3429-IX, Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року №3564-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року. Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року №3684-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 5 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року №3684-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 5 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб, Указом Президента України, строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб, а саме до 9 листопада 2024 року, Указом Президента України від 7 листопада 2024 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 19 квітня 2025 року строк дії воєнного стану в Україні продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15 березня 2022 року N2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Оскільки, з огляду на викладене та враховуючи те, що загальнодержавний карантин був запроваджений з 12 березня 2020 року та тривав до 30 червня 2023 року, водночас, з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 10 жовтня 2024 року (дата надходження позовної заяви до суду та станом на прийняття постанови апеляційним господарським судом) діяв на усій території України, апеляційний господарський суд, беручи до уваги продовження встановленого законом строку позовної давності на період дії карантину та на весь час дії воєнного стану, приходить до висновку, що Позивач звернувся з вимогами до суду першої інстанції в межах строку позовної давності (тобто є обгрунтованим).

Що ж стосується апеляційної скарги Позивача на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 9 квітня 2025 року, то колегія суду зазначає таке.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 9 квітня 2025 року в справі №902/1087/24 стягнуто з Позивача на користь Відповідача 34000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в місцевого господарському суді. У стягненні 16000 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що оцінюючи витрати Відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту, складення відзиву, заперечень та додаткових пояснень як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг та участь в чотирьох судових засіданнях, суд зробив висновок про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення Позивачу 34 000 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 9 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 7 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність повного скасування судового рішення від 31 березня 2025 року в цій справі, виходячи з частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, то додаткове рішення Господарського суду Вінницької області також підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 904/8884/21 провадження № 12-39гс22 від 5 липня 2023 року.

Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2025 року по справі №902/1087/24 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2025 року по справі №902/1087/24 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (с. Наливайка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26512; код ЄДРПОУ 30702633) 254842 грн 05 коп. прямих збитків, 25484 грн 20 коп. штрафу та 4694 грн 53 коп. судового збору за подання позовоної заяви.

5. Відмовити у стягненні 35426 грн 80 коп. витрат пов`язаних з розглядом судових справ, відшкодування яких передбачено пунктом 8.5 Договору.

6. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (с. Наливайка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26512; код ЄДРПОУ 30702633) 6308 грн 26 коп. судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

7. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 9 квітня 2025 року - скасувати.

8. Господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Відповідно до частини 1 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

11. Справу №902/1087/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 5 червня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.