Ухвала від 06.06.2025 по справі 910/6569/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.06.2025Справа № 910/6569/25

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Банк Альянс» про забезпечення позову у справі

за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот»

про стягнення 3.900.483,72 дол США

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

26.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Банк Альянс» з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення 3.900.483,72 дол США, з яких 3.566.862,34 дол США заборгованості за кредитом та 333.621,38 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот» (позичальник) було укладено Договір №20-257/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії. Однак, позичальник неналежним чином виконував свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 3.900.483,72 дол США, з яких 3.566.862,34 дол США заборгованості за кредитом та 333.621,38 грн заборгованості за процентами за користування кредитом. Оскільки виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором було забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі Договору поруки №20-257/ЮК/П від 18.12.2020, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути вказану суму заборгованості з відповідача як поручителя.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 відкрито провадження у справі №910/6569/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2025; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот», встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

30.05.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 03.06.2025 була залишена без розгляду за заявою заявника (позивача).

05.06.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

1) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 3.900.483,72 дол США на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належать ОСОБА_1 на праві власності;

2) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 3.900.483,72 дол США на корпоративні права, що належать ОСОБА_1 , а саме на: - 50% статутного капіталу ТОВ «ЕВОТЕРРА ЛОГІСТИКА» (код за ЄДПРОУ 44063274); - 50% статутного капіталу ТОВ «ЕВОТЕРРА АЗОТ» (код за ЄДРПОУ 44317312); - 50% статутного капіталу ТОВ «АЛЬЯНС ЕЛЕВАТОР» (код за ЄДРПОУ 45320326); - 50% статутного капіталу ТОВ «ІНФОАЗОТ» (код за ЄДРПОУ 13918691); - 100% статутного капіталу ТОВ «БРОДІВСЬКИЙ АГРАРІЙ» (код за ЄДРПОУ 44173950);

3) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на право оренди земельних ділянок, що полягає у забороні відчуження та забороні передачі в заставу прав оренди земельних ділянок, які виникли на підставі договорів, укладених між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612), а саме на:

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0153, площею 0,5 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0156, площею 0,6 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0158, площею 0,5 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0159, площею 0,6 га що виникло на підставі Договору оренди землі від 12.07.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0160, площею 0,6 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0161, площею 0,6 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0162, площею 0,6 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0163, площею 0,6 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0164, площею 0,5631 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:004:0011, площею 0,5 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:004:0012, площею 0,5 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023;

- право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:004:0013, площею 0,4 га, що виникло на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

З аналізу положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що означеною нормою процесуального права передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто, за змістом частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року в справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Також судом враховано висновок, викладений у Рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

За таких обставин суд дійшов висновку вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 3.900.483,72 дол США на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 належать частки в статутних капіталах ряду юридичних осіб, а саме: - ТОВ «ЕВОТЕРРА ЛОГІСТИКА», код за ЄДПРОУ 44063274 - 50% статутного капіталу; - ТОВ «ЕВОТЕРРА АЗОТ», код за ЄДРПОУ 43670590 - 50% статутного капіталу; - ТОВ «АЛЬЯНС ЕЛЕВАТОР» код за ЄДРПОУ 45320326 - 50% статутного капіталу; - ТОВ «ІНФОАЗОТ» код за ЄДРПОУ 13918691, - 50% статутного капіталу; - ТОВ «БРОДІВСЬКИЙ АГРАРІЙ» код за ЄДРПОУ 44173950 - 100% статутного капіталу.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою корпоративні права є майновими правами боржника, є оборотоздатними та можуть переходити від однієї особи до іншої із врахуванням вимог актів законодавства.

У даному випадку, заявлений спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частки у статутному капіталі співвідноситься з предметом позову, існує логічний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Обраний заявником захід забезпечення позову не обмежує відповідача в реалізації його корпоративних прав та не перешкоджає господарській діяльності вказаних товариств, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких сприятиме поновленню прав позивача у випадку задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку накласти арешт на корпоративні права, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), а саме на: - 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Логістика» (37861, Полтавська обл, Лубенський р-н, с. Бовбасівка, вул. Шевченка, буд. 17; ідентифікаційний код: 44063274); - 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 4; ідентифікаційний код: 43670590); - 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Елеватор» (37800, Полтавська обл, Лубенський р-н, м. Хорол, вул. Залізнична, буд. 28-Б; ідентифікаційний код: 45320326); - 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот» (19300, Черкаська обл, Лисянський р-н, смт. Лисянка, вул. Вокзальна, буд. 37; ідентифікаційний код: 13918691); - 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівський аграрій» (80600, Львівська обл, Бродівський р-н, м. Броди (з), вул. 22 Січня, буд. 17; ідентифікаційний код: 44173950).

Крім того, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 користується рядом земельних ділянок (орендар), зокрема такими як: - земельна ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0153, площею 0,5 га на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0156, площею 0,6 га на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка сільськогосподарського призначення під кадастровим номером 5324886203:03:001:0158, площею 0,5 га, на підставі Договору оренди землі від 12.07.2023; - земельна ділянка сільськогосподарського призначення під кадастровим номером 5324886203:03:001:0159, площею 0,6 га на підставі Договору оренди землі від 12.07.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка сільськогосподарського призначення під кадастровим номером 5324886203:03:001:0160, площею 0,6 га на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка сільськогосподарського призначення під кадастровим номером 5324886203:03:001:0161, площею 0,6 га на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка сільськогосподарського призначення під кадастровим номером 5324886203:03:001:0162, площею 0,6 га на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка сільськогосподарського призначення під кадастровим номером 5324886203:03:001:0163, площею 0,6 га на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка сільськогосподарського призначення під кадастровим номером 5324886203:03:001:0164, площею 0,5631 га на підставі Договору оренди землі від 06.11.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:004:0011, площею 0,5 га на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:004:0012, площею 0,5 га на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612); - земельна ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:004:0013, площею 0,4 га на підставі Договору оренди землі від 06.03.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 22528612).

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Згідно із частинами 1, 2 статті 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, право оренди земельної ділянки є майновим (речовим) правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації, оборотоздатність якого, зокрема, залежить від повноважень учасників цивільного обороту.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі».

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX частину 5 статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: « 5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02.05.2023 № 3065-IX частину 5 статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: « 5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Отже, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Такі винятки визначені, зокрема, статтею 8-1 Закону України «Про оренду землі» та стосуються земель державної або комунальної власності. Так, відповідно до частини 1, 2 статті 8-1 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною 2 цієї статті випадків. Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.

Під час виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/968/18).

Оскільки орендодавцем спірних земельних ділянок є Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області, то орендар-боржник ( ОСОБА_1 ) згідно із змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, не набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди відносно вказаних земельних ділянок, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для накладення арешту на вказані земельні ділянки.

Так само суд вважає необгрунтованими вимоги заявника про накладення арешту на все майно, яке належить Бартецькому Андрію Юрійовичу, оскільки доказів володіння боржником будь-яким іншим майном, ніж вказаним вище, позивачем (заявником) суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Частково задовольнити заяву Акціонерного товариства «Банк Альянс» про забезпечення позову у справі №910/6569/25.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 3.900.483,72 дол США на:

2.1. грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах.

2.2. на корпоративні права, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), а саме на:

- 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Логістика» (37861, Полтавська обл, Лубенський р-н, с. Бовбасівка, вул. Шевченка, буд. 17; ідентифікаційний код: 44063274);

- 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 4; ідентифікаційний код: 43670590);

- 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Елеватор» (37800, Полтавська обл, Лубенський р-н, м. Хорол, вул. Залізнична, буд. 28-Б; ідентифікаційний код: 45320326);

- 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот» (19300, Черкаська обл, Лисянський р-н, смт. Лисянка, вул. Вокзальна, буд. 37; ідентифікаційний код: 13918691);

- 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівський аграрій» (80600, Львівська обл, Бродівський р-н, м. Броди (з), вул. 22 Січня, буд. 17; ідентифікаційний код: 44173950).

3. В іншій частині заяви відмовити.

Cтягувачем за даною ухвалою є Акціонерне товариство «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360506).

Боржником за даною ухвалою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).

Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред`явлення даної ували до виконання до 07.06.2028.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Спичак