Вирок

від 09.06.2025 по справі 293/1095/17

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №293/1095/17

Провадження №1-кп/293/10/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів кримінальне провадження №12017060310000323 від 28.07.2017 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,одруженого,має троєповнолітніх дітей,з неповноюсередньою освітою,не працюючого, військовозобов`язаного, в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

20 липня 2017 року близько 14 години ОСОБА_4 перебував поблизу будинку АДРЕСА_2 , де на підґрунті неприязних відносин в нього виник злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 у вказаний час зайшов до вищевказаного будинку, де на ліжку побачив ОСОБА_8 . Тоді ж, ОСОБА_4 , з метою умисного спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, наніс останньому кулаками своїх рук близько18ударів поголові, внаслідок чого спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, набряку-набухання головного мозку, що супроводжувалося видаленням гострої субдуральної гематоми, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться з прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Внаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_4 , 04.09.2017 ОСОБА_8 , перебуваючи на лікуванні в Черняхівському ТМО, від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Своїми умисними діями, які виразились у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст.121 ч.2 КК України.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний усудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4 свою винуу вчиненніінкримінованому йомуправопорушенні визнавповністю,щиро розкаявсята пояснив,що дійсноу липні2017року вінразом зводієм ОСОБА_9 на його автомобілі приїхали до будинку, де проживав ОСОБА_8 , оскільки останній був винен йому гроші, близько 4000,00 грн., які ОСОБА_8 отримав від нього як аванс за роботу, яку не виконав та зник на два тижні. В цей час сестра ОСОБА_8 , - ОСОБА_6 , будучи неподалік, сказала, що ОСОБА_8 знаходиться в сусідньому будинку. Зайшовши до цього будинку, ОСОБА_4 побачив жінку, яка спала, і ОСОБА_8 , який сидів на ліжку. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. ОСОБА_4 наніс ОСОБА_8 два удари кулаком у область обличчя, розбив ніс, після чого на обличчі ОСОБА_8 з`явилась кров. В цей час до будинку зайшов водій ОСОБА_9 , з яким він приїхав, і попросив припинити вказані дії. Після цього в будинок зайшли сестра потерпілого ОСОБА_6 та її син ОСОБА_10 , запитавши чого ОСОБА_4 . б`є ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_4 припинив бійку, вийшов з ОСОБА_9 з будинку та поїхав.

В судовихдебатах обвинуваченийсвою винуу вчиненніінкримінованому правопорушеннівизнав повністю,попросив вибаченняу потерпілоїта щиророзкаявся.

Щодо заявленого цивільного позову потерпілої вказав, що визнає частково, а саме: в частині матеріальної шкоди - визнає повністю в сумі 15000 грн., втім моральну шкоду, заявлену в розмірі 500000,00 грн, визнає частково, в сумі яку задовольнить суд. Стверджував, що надавав матеріальну допомогу потерпілому ОСОБА_8 , коли він знаходився в лікарні, купував медикаменти, та після смерті оплачував витрати на поховання, що становило близько 60000,00 грн. Однак, будь яких чеків для підтвердження цієї суми у нього не збереглось.

Також ОСОБА_4 вказав, що визнає в повному обсязі пред`явлений прокурором цивільний позов у сумі 16587,09 гривень.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні вказав, що обвинувачений свою вину визнав повністю та щиро розкаявся, частково відшкодувавматеріальні витратипотерпілій,просив врахувати наявністьтрьох дітейна утриманніта мотив,який передувавзаподіянню тілеснихушкоджень,та припризначенні покараннязастосувати ст.69КК України. Розмір заявленої моральної шкоди у сумі 500000,00 грн. вважає завищеним, тому просив суд її зменшити.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 20.07.2017 в обідню пору вона разом зі своїм сином ОСОБА_10 була в смт Черняхові за місцем проживання її матері ОСОБА_11 ,де рвали вишні. До будинку у нетверезому стані приїхав ОСОБА_4 та запитав, де її брат ОСОБА_12 . Вона сказала, що напроти в будинку, де проживає ОСОБА_13 . Відразу після цього її син ОСОБА_10 спустився з вишні та побіг до вказаного будинку, побачити що відбувається. Повернувшись її син сказав, що ОСОБА_4 б`є дядька ОСОБА_8 . Коли вони разом прибігли до хати, то побачила, що її брат ОСОБА_12 лежав на ліжку в дальній кімнаті будинку, його голова була вся в крові, він був побитий. Вказала також, що коли бігла до будинку, то чула крики ОСОБА_14 та глухі звуки ударів, при цьому було чути як ОСОБА_4 кричав «я тебе вб`ю». ОСОБА_6 також бачила як ОСОБА_4 вдарив брата близько чотирьох разів в область голови. З правого боку кімнати будинку на ліжку сиділа ОСОБА_13 . В цей момент до будинку увійшов інший чоловік, який приїхав на автомобілі з ОСОБА_4 , почав його заспокоювати, після чого, взявши ОСОБА_4 за плечі, вивів на вулицю, посадив до автомобіля, потім сів за кермо та разом з ОСОБА_4 поїхали. Коли прийшла її мати до будинку, де знаходився побитий ОСОБА_12 , вони забрали останнього додому, обмили кров з обличчя, після чого поклали його спати. Швидку не викликали, бо думали, що нічого страшного його здоров`ю та життю не загрожує. В період з 20 по 25 липня 2017 року брат перебув вдома, проте часто скаржився на те, що йому болить голова. 26.07.2017 він впав в кому, після того як втратив свідомість на залізничному вокзалі в м. Житомирі, там швидка забрала його до лікарні ім.Горбачевського в м.Житомирі, в якій лікувався близько 2 тижнів, а потім його перевели в реанімацію до Черняхівського ТМО, де ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Окрім того, ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та стягнути з ОСОБА_15 15000,00 грн. матеріальної шкоди, які вона особисто понесла, та 500000,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю брата. Підтвердила, що ОСОБА_4 частково допомагав з лікуванням ОСОБА_8 , оплачував деякі витрати, проте, вони не входить до її особистих витрат, які заявлені до відшкодування у позовній заяві.

Допитана всудовому засіданнісвідок ОСОБА_11 показала,що вонає матір`юпомерлого ОСОБА_16 .20.07.2017до неїдодому приїхаладочка ОСОБА_6 з внуком ОСОБА_10 рвати вишні. Про побиття її сина ОСОБА_16 його знайомим ОСОБА_4 вона дізналася відразу від своєї дочки та внука. Дочка допомогла забрати ОСОБА_8 з будинку ОСОБА_17 . Коли вона побачила сина, він був весь у крові, після чого його обмили та поклали відпочивати. Швидку медичну допомогу не викликали, так як не думали, що побиття загрожуватиме життю та здоров`ю ОСОБА_8 . Через кілька днів син впав в кому, лікувався у лікарнях в м. Житомирі та в смт Черняхові, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Свідок ОСОБА_18 судупоказала,що вонає сусідкоюпотерпілої ОСОБА_6 і пояснила,що їїневістка ОСОБА_19 проживала вбудинку АДРЕСА_2 ,а самебудинку,де відбулосяпобиття ОСОБА_8 . Так,20.07.2017 ОСОБА_18 , зайшовши до вказаного будинку, побачила, що на одному ліжку спала ОСОБА_19 на іншому спав ОСОБА_12 . Вона пішла з будинку, а потім їй сказали, що ОСОБА_14 побили. 20.07.2017 на її мобільний телефон подзвонила ОСОБА_6 та розповіла, що в будинку по АДРЕСА_2 , де проживав її син ОСОБА_20 , особа на ім`я ОСОБА_21 , який проживає в с.Бежів побив її брата ОСОБА_8 . Наступного дня, свідок побачила ОСОБА_8 , який був зі слідами побиття на обличчі та в розмові ОСОБА_14 скаржився на болі в голові. Кілька днів ОСОБА_14 ще їздив на роботу з її сином, а потім впав в кому. Через декілька днів вона їхала кінною підводою по справах і її зупинила ОСОБА_11 та попросила забрати її сина ОСОБА_8 який впав в кому та відвезти до їх будинку. Потім ОСОБА_8 госпіталізовано до Черняхівського ТМО.

Допитана всудовому засіданнісвідок ОСОБА_22 , показала, що в липні 2017 року вона перебувала на городі поблизу будинку АДРЕСА_2 та чула крики, які лунали з цього будинку. Через деякий час до будинку прийшла ОСОБА_6 . Після цього, з будинку вийшли два чоловіки, які сіли до автомобіля та поїхали у невідомому напрямку. Пізніше, свідкові стало відомо, що в той день особа на ім`я ОСОБА_21 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_10 в судовомузасіданні показав,що 20.07.2017близько 13год вінразом зматір`ю ОСОБА_6 приїхали домісця проживанняйого бабусі ОСОБА_11 та дядька ОСОБА_8 , де рвали вишні. В той час його дядько ОСОБА_8 перебував в гостях у сусідки ОСОБА_19 , яка проживає навпроти будинку його бабусі. Близько 14 год до подвір`я бабусі під`їхав автомобіль марки «Жигулі» червоного кольору, з якого зі сторони пасажира вийшов обвинувачений ОСОБА_4 та запитав, де знаходиться ОСОБА_8 , на що його мати ОСОБА_6 показала будинок навпроти, куди ОСОБА_4 разом з водієм автомобіля під`їхали до будинку сусідки ОСОБА_17 . В цей час ОСОБА_10 вирішив піти подивитись, що відбувається в будинку, де знаходився його дядько ОСОБА_8 . Зайшовши до будинку, свідок чув як ОСОБА_4 кричить на ОСОБА_8 , а також чув глухі удари та зрозумів, що ОСОБА_4 б`є ОСОБА_8 . Зайшовши в кімнату, свідок побачив, як обвинувачений кулаком наніс ОСОБА_8 близько п`яти ударів в область голови. ОСОБА_8 лежав на ліжку на спині, обличчя його було в крові. ОСОБА_10 зробив зауваження ОСОБА_4 , щоб той не бив ОСОБА_8 , на що ОСОБА_4 агресивно відреагував та хотів вдарити і ОСОБА_10 . ОСОБА_4 вийшов з будинку разом зі своїм водієм. В цей час ОСОБА_10 вибіг з будинку повідомити матір ОСОБА_6 про те що сталося. Також повідомив, що під час цієї події в кімнаті знаходилася ОСОБА_19 . Через деякий час йому стало відомо, що його дядько ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, надано наступні документи, письмові та речові докази, які відповідно до ст.ст. 358, 359 КПК України судом безпосередньо оголошені та досліджені, а саме:

-протокол протоколу оглядумісця подіївід 28.07.2017, проведеного у домоволодінні, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , згідно якого в кімнаті на дивані виявлено подушку з плямами неправильної форми, різних розмірів бурого кольору. На тканевій оббивці дивану, на дерев`яній підлозі поруч з диваном та на шпалерах стіни, поруч з якою знаходиться диван, також виявлено плями бурого кольору різних розмірів. Зі слів, ОСОБА_19 на вказаному дивані знаходився ОСОБА_8 , якому заподіяно тілесні ушкодження(т.1 а.с.217-223);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 30.07.2017 із фото таблицями до них за участю свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_19 , де вони розповіли обставини події, яка сталася 20.07.2017 та показали на ліжку, в якому положенні знаходився ОСОБА_8 під час нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . При цьому свідок ОСОБА_19 показала, як саме ОСОБА_4 наніс близько 10 ударів кулаками своїх рук по голові ОСОБА_23 (т.1 а.с.225-231, 232-238).

Висновком експерта бюро судово-медичної експертизи №1634 ОСОБА_24 від 08.08.2017 встановлено, що згідно представлених на вивчення медичних документів, у ОСОБА_8 виявлено:

скальпованурану вділянці правогоколінного суглобу,дане тілеснеушкодження відноситьсядо категоріїлегкого тілесногоушкодження зкороткочасним розладом здоров`я,що утвориласявід діїтупого твердогопредмету,однак взв`язкуз відсутністюв представленихмедичних документахзаписів щодоморфологічних особливостейвиявлених ушкодженьвстановити достовірнодавність спричиненняне представляється можливим;

закриту черепно-мозкову травму у вигляді синця в правій навколо орбітальній, геморагічного забою головного мозку та гострої внутрішньо-черепної гематоми. Дане тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя, що виникли від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, могло виникнути, в термін та при обставинах вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи;

рана в ділянці правого колінного суглобу могла утворитися при падінні з положення сточи на площину. Враховуючи відсутність ушкоджень шкірних покровів на голові та обличчі і характер черепно-мозкової травми утворення її при падінні з положення стоячи можна виключити.

В зв`язку, з відсутністю в представлених медичних документах детального опису морфологічних особливостей зовнішніх тілесних ушкоджень достовірно судити про можливість їх спричинення в один і той самий чи різний проміжок часу не представляється можливим. Спричинення виявленої у ОСОБА_8 черепно-мозкової травми за обставин, на які вказують в ході слідчих експериментів ОСОБА_19 та ОСОБА_6 не виключається (т.1.а.с.239-241);

-висновом судово - медичної експертизи №799 від 06.10.2017, з якого вбачається, що ОСОБА_8 , 1982 р.н., знаходився на стаціонарному лікуванні з 26.07.2017 по 27.07.2017 в Черняхівській ТМО з діагнозом заключним клінічним: «Важка черепно-мозкова травма. Геморагічний забій головного мозку. Гостра внутрішньочерепна гематома. Набряк головного мозку». З виписки з медичної картки стаціонарного хворого №17856 відомо, що ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні ЖОКЛ з 27.07.2017 по 09.08.2017 з діагнозом «Важка ЗЧМТ. Забій головного мозку. Гостра субдуральна гематома в правій гемісфері головного мозку. Забій легень. Хронічна обструктивна хвороба легень». З 09.08.2017 по 01.09.2017 курс лікування у ВАІТ Черняхівського ТМО. 27.07.2017 краніотопія праворуч. Видалення гематоми. 04.09.2017 о 06.30 стан пацієнта різко погіршився, виникла зупинка кровообігу, дихання. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 07.15 констатовано смерть.

При судово-мединчій експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено тілесне ушкодження: на внутрішніх поверхнях м`яких тканин голови залишки крововиливів в правій лобно - скронево тім`яній ділянці, тверда мозкова оболонка з наявністю субдуральної гематоми спаяної з нею в правій гемісфері. Дані тілесні ушкодження в своїй сукупності складають закриту черепно - мозкову травму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, тобто знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, виникли від дії тупого(их) предмета зі значною силою прикладення (силою необхідною для їх утворення), не залишивши в них яких - небудь спецефічних та характерних ознак, дозволяючи ідентифікувати їх контактуючу слідоутворюючу поверхню, в термін та за обставин вказаних в постанові та медичній документації. Не виключаючи можливість отримання вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок дії рук зажатої в кулак. Будь - яких об`єктивних даних, що могли б свідчити про падіння з положення стоячи з прискоренням чи без, немає.

Під час отримання тілесних ушкоджень постраждалий міг знаходитись в будь - якому положенні та розташуванні відносно нападника.

Смерть ОСОБА_8 настала від закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась крововиливами під тверду мозкову оболонку та на внутрішніх поверхнях м`яких тканин голови і ускладнилась розвитком посттравматичного продуктивного - гнійного лептоменінгіту та набряку, набубнявіння речовини головного мозку.

Під час дослідження були виявлені патоморфологічні зміни з боку внутрішніх органів у вигляді портального гепатиту за застійної пневмонії, що не знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю, але могли сприяти її наступленню (т.1 а.с.247-250).

Окрім того, висновком судово-психіатричної експертизи №299-2017 від 12.09.2017 встановлено, що ОСОБА_4 на час проведення експертизи психічними захворюваннями не страждає. В період часу до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, будь якими психічними захворюваннями, або слабоумством не страждав, та в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними - не перебував. Вчинки, які йому інкримінують потребували від нього цілеспрямованих, послідовних дій. Згідно показів свідка були пролонговані в часі, з чіткою орієнтацією в просторі та ситуації, при цьому зв`язок з оточенням не втрачав, цілеспрямовано рухався та розподілів власну увагу, відтворює згідно своєї версії. ОСОБА_4 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відноситься інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій те керувати ними на даний час. По своєму психічному стану не потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру(т.1 а.с.252-253).

Також актом спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів для направлення на примусове лікування Д-239 від 12.09.2017 підтверджено, що ОСОБА_4 примусового лікування не потребує (т.1 а.с.251).

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Водночас, суд не покладає в основу вироку та визнає неналежним доказом сторони обвинувачення протокол допиту свідка ОСОБА_19 (т.2 а.с.30-32), оскільки він не є процесуальним джерелом доказу у розумінніст. 84 КПК Українита в даному випадку суперечить регламентованим у ст. ст.23,95 КПК Україниправилам, згідно з якими показання суд отримує під час допиту усно та сприймає безпосередньо і лише такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки. Вказана позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.06.2019 у справі № 235/6552/15-к.

Таким чином, розглядаючи кримінальне провадження в межах доведеного обвинувачення, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, повністю доведена.

ІІІ. Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей50,65КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Вирішуючи питання про покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно дост. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідност.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Варто відмітити, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені уст. 65 ККзагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При визначенні міри покарання ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, яке призвело до смерті потерпілого; особу обвинуваченого, який посереднього характеризується за місцем проживання; в силу ст.89 КК України не судимого, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також той факт, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, однак, матеріальну шкоду в повному обсязі потерпілій не відшкодував.

З урахуванням наведених обставин, суд, у відповідності до вимогст. 65 КК України, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ч.2ст.121 КК України,у вигляді позбавлення волі у межах мінімальної межі визначеної в санкції статті.

Підстав, у відповідності до ч.3ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Визначене обвинуваченому покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановленихст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Разом з тим суд не знаходить підстав для призначення покарання ОСОБА_4 з урахуванням ст.69 КК України, враховуючи наступне.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст.66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті, водночас, визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивовано у вироку.

Судом зазначається, що кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м`якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення, так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.

При цьому, суд повинен установити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Водночас, їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного.

Під час визначення поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень статей 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків, спричинених кримінальним правопорушенням, та вжитих заходів для їх усунення, інших факторів, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного.

Суд, застосовуючи положення ст.69 КК України під час призначення покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Оскільки у даному випадку ОСОБА_4 вчинив тяжкий умисний злочин, внаслідок якого настала смерть потерпілої особи, суд уважає, що щире каяття обвинуваченого лише в судових дебатах та часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілій не є підставою для застосування вимогст.69 КК України.

На переконання суду стороною захисту не доведено та матеріали справи не вказують на те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення з необережності. Натомість, в ході судового розгляду встановлено та доведено, що ОСОБА_4 діяв свідомо та умисно, не перебуваючи в стані афекту.

За викладених обставин підстави для застосуванняст.69КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 відсутні.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не застосовувався. Клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав передбачених ст.177,178 КПК Українидля застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не убачає.

IV. Щодо вирішеного судом цивільного позову, розміру морального відшкодування

13.11.2023потерпіла ОСОБА_6 впорядку ст.128КПК України пред`явилацивільний позовдо обвинуваченогопро відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним злочином, за змістом якої просить стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 15000,00 грн., вказуючи, що це кошти, які вона витратила на лікування за час перебування брата ОСОБА_8 в Житомирській обласній та Черняхівській районній лікарнях та на його поховання, що підтверджується відповідними чеками. А також просить стягнути заподіяну їй моральну шкоду, яку матеріально оцінити не можливо, хоча може бути частково компенсовано в розмірі 500000,00 гривень (т.1 а.с.158-159).

13.11.2023 прокурор Коростишіської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_25 подала до суду позовну заяву в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, з участю третьої особи на стороні позивача Комунального некомерційного підприємства «Черняхівське територіальне медичне об`єднання» Черняхівської селищної ради до ОСОБА_4 про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення. За змістом позову прокурор просить стягнути з ОСОБА_4 на користь Черняхівської селищної ради Житомирської області кошти витрачені лікарнею на стаціонарне лікування хворого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 16587 грн. 09 коп. (т.1 а.с.160-169).

Ухвалою від 13.11.2023 суд прийняв до розгляду цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральних та матеріальних збитків та цивільний позов прокурора Хорошівського відділу окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_4 про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (т.1а.с.175).

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, з приводу заявлених вимог, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали цивільного позову та додані докази, судом встановлено наступне.

Згідно з ч.2 ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.

Стаття 128КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.129КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до положень ч.3ст.62 КПК Україницивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Відповідно до ч.1ст.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідност.1177 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз`яснено, що при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Вирішуючи заявлений позов прокурора, суд зазначає наступне.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №799 від 06.10.2017 вбачається, що ОСОБА_8 , 1982 р.н., 26.07.2017 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Важка ЗЧМТ. Забій головного мозку. Гостра субдуральна гематома в правій гемісфері головного мозку. Забій легень. Хронічна обструктивна хвороба легень». Незважаючи на лікування його стан погіршувався. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер в Черняхівському ТМО. Смерть ОСОБА_8 настала від закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась крововиливами під тверду мозкову оболонку та на внутрішніх поверхнях м`яких тканин голови і ускладнилась розвитком посттравматичного продуктивного - гнійного лептоменінгіту та набряку, набубнявіння речовини головного мозку.

Судом встановлено та документально підтверджено, що ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Черняхівського ТМО Черняхівської селищної ради з 26.07.2017 по 27.07.2017 та з 09.08.2017 по 01.09.2017.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 7 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року (далі - Порядок).

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 7 липня 1995 року №11, витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно вимог п. 2 згаданого Порядку, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Так, згідно довідки КНП «Черняхівське ТМО» № 1559 від 23 червня 2023 року, вартість лікування ОСОБА_8 становила 16587,84 грн за рахунок коштів бюджету на даний час в особі Черняхівської селищної ради.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позов прокурора в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_4 слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_4 зазначену суму коштів в розмірі 16587,84 грн. на користь Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, витрачених КНП «Черняхівське ТМО» Черняхівської селищної ради на стаціонарне лікування хворого ОСОБА_8 , який потерпів внаслідок кримінального правопорушення.

Вирішуючи позов потерпілої ОСОБА_6 суд зазначає, що в судовому засіданні встановлено та доведено матеріалами справи, що потерпілій ОСОБА_6 , яка є сестрою померлого ОСОБА_8 заподіяно матеріальну шкоду, яку вона понесла у формі витрат на тривале стаціонарне лікування та поховання брата ОСОБА_8 в розмірі 15000,00 грн. Розмір вказаної шкоди визначається обвинуваченим та підтверджується копіями чеків на придбання ліків, тому вказана сума підлягає стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої. Разом з тим, судом встановлено, що часткове відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди на придбання ліків ОСОБА_8 безпосередньо під час його лікування та в подальшому на поховання не входить у розмір даної шкоди, яка підлягає стягненню.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних, душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, ступеня вини особи, що завдала шкоду. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди і не пов`язана із розміром цього відшкодування.

Водночас, частиною 1статті 1167ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно приписів пунктів 5,9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з наступними змінами та доповненнями, судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини (далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які… зіткнулися з проблемами... можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд бере до уваги доводи потерпілої, а саме, що спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_8 доводить факт спричинення ОСОБА_6 моральної шкоди, яка полягає в отриманні психологічної травми через втрату рідної людини, що призвело до того, що вона на протязі тривалого часу не могла виконувати роботу по господарству та в побуті, була позбавлена можливості повноцінно працювати, її відпочинок і сон був порушений. Заявлений розмір моральної шкоди в сумі 500000,00 грн, на думку позивача, у лише певній мірі компенсує її психологічний біль та часові втрати, яких вона зазнала внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого.

В ходісудового розглядусудом встановлено,що побиттяобвинуваченим потерпілого ОСОБА_8 безспірно свідчитьпро наявністьпричинно-наслідковогозв`язкуміж умиснимипротиправними діямиобвинуваченого ОСОБА_4 та смертю ОСОБА_8 . При вчиненні цього злочину умисел ОСОБА_4 був направлений саме на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, емоційних і моральних страждань, які перенесла потерпіла у зв`язку з смертю брата ОСОБА_8 , яка настала внаслідок незаконних умисних дій ОСОБА_4 , часткове визнання самим обвинуваченим позову про відшкодування моральної шкоди, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що сума у розмірі 500 000 грн. є завищеною.

При цьому слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує фізичні та душевні страждання потерпілої, а також враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, тому вважає за можливе позовні вимоги потерпілої задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 150000,00 гривень моральної шкоди, оскільки ця сума, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Питання про речові докази суд вирішує в порядкуст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався та підстав передбачених ст.177,178 КПК Українидля обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не убачає.

Керуючись ст.ст.2,7,100,124,128,368-370,373,374,376,394,395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень матеріальної шкоди та 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Позов прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради, третя особа на стороні позивача КНП «Черняхівське ТМО» Черняхівської селищної ради до ОСОБА_4 про стягнення витрат на лікування задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області кошти витрачені КНП «Черняхівське ТМО Черняхівської селищної ради на стаціонарне лікування хворого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 16587 (шістнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень 09 коп.

Речові докази: зіскоб плям бурого кольору з паперовими шпалерами та виріз тканини з нашаруванням речовини бурого кольору, які зберігаються в камері схову сектору поліцейської діяльності №1 ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУ НП в Житомирській області, знищити.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеномуст. 376 КПК України.

Згідно ч.15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_26