Постанова від 22.05.2025 по справі 274/1063/24

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/1063/24 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/1063/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка Олександра Володимировича, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що є клієнтом АТ « Державний ощадний банк України». 21 вересня 2018 року вона уклала з відповідачем договір на строковий вклад ( депозит), у зв`язку з чим перерахувала на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5500 дол. США.

Аналогічні договори були укладені між нею та відповідачем протягом інших періодів.

Так, 26 вересня 2022 року вона уклала з АТ « Державний ощадний банк України» договір №39245007 на строковий вклад ( депозит) « Максимальний», згідно з яким передала відповідачеві грошові кошти на строк до 26 грудня 2022 року.

Проте, у визначений договором строк кошти разом із нарахованими відсотками їй не були виплачені.

На її звернення до відповідача від 27 червня 2023 року, 28 червня 2023 року, 28 листопада 2023 року відповіді не було надано.

У подальшому було повідомлено про те, що її заяву про виплату коштів передано на розгляд відповідних служб банку для прийняття відповідного рішення.

Проте, з усної розмови з працівниками банку їй стало відомо про те, що належній їй кошти були привласнені керуючою ТВБВ 10005/048 ОСОБА_2 .

У зв`язку із цим вона звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою, про що внесені відомості до ЄДРДР.

Враховуючи вищезазначене, просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 5500 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату здійснення платежу та три відсотки річних у розмірі 888 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату здійснення платежу.

Також просила стягнути пеню у розмірі 121168453 грн( ( 324060 дол. США), передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів».

Окрім того, просила стягнути на свою 70000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки - адвокат Гуменюк О.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що грошові кошти за договором вкладу разом з відсотками у розмірі 3722,51 дол. США 23 березня 2021 року не були видані їй готівкою через касу банку, як це стверджує відповідач.

Вказує, що ці кошти позивачка не отримувала, а вони були незаконно привласнені керуючою ТВБВ 10005/048 ОСОБА_2 , яка порадила позивачці укласти ще один договір банківського вкладу. Вказана обставина підтверджується висновком службового розслідування, який був долучений до матеріалів справи.

Наголошує на тому, що саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, відтак у спірних правовідносинах відповідач зобов`язаний сплатити кошти за договором банківського вкладу.

Та обставина, що передані позивачкою кошти не були обліковані належним чином, не свідчить про недодержання сторонами письмової форми договору банківського вкладу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив про те, що позивачка просила стягнути 5500 дол. США, а не 2475,96 дол. США. Натомість, цей висновок є незрозумілим та таким, що суперечить попередньому висновку суду про те, що 26 вересня 2022 року між сторонами все ж таки був укладений договір банківського вкладу. Враховуючи такий висновок, суд беззаперечно мав можливість стягнути кошти у розмірі 2475,96 дол. США, що не вважається виходом за межі позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гуменюк О.В., підтримали апеляційну скаргу.

При цьому, ОСОБА_1 пояснила, що кошти за попереднім договором банківського вкладу у розмірі 3722,51 дол. США не були їй повернуті, оскільки керуюча відділенням банку Пшезмірська Л.О. пояснила, що необхідно укласти ще один договір банківського на вказану суму. Саме таким чином 26 вересня 2022 року й був укладений договір банківського вкладу. Депозит разом з відсотками не були їй сплачені, відтак вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Представник позивачки також звернув увагу суду на ту обставину, що вказаний договір банківського владу був укладений між сторонами, форма цього договору узгоджується з вимогами законодавства, а та обставина, що кошти за цим договором були незаконно привласнені працівником банку, жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку виконати умови даної угоди.

Представник АТ « Державний ощадний банк України» не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснив, що 26 вересня 2022 року договір банківського вкладу не був укладений між сторонами, оскільки кошти не були зараховані на відповідний банківський рахунок. Щодо факту підписання цього договору відповідальною особою АТ « Державний ощадний банк України», зазначив, що не може ні підтвердити, ні спростувати зазначений факт.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 надала суду примірник договору №39245007 на строковий вклад ( депозит) « Максимальний», укладеного 26 вересня 2022 року між нею та ПАТ « Державний ощадний банк України», за умовами якого позивачка перерахувала, а банк здійснив зарахування на вкладний ( депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошову суму 2475,96 дол. США, з видачею вкладнику виписки з рахунку на підтвердження внесення депозиту. При цьому банк взяв на себе зобов`язання повернути депозит та виплачувати вкладникові проценти у розмірі 0,20 відсотків річних, які нараховуються на фактичний залишок коштів на рахунку.

Договором передбачено, що виплата процентів за користування депозитом здійснюється щомісячно, шляхом перерахування нарахованих процентів на картковий рахунок. Виплата вкладу здійснюється 26 грудня 2022 року.

Пунктами 4.1.3 та 4.1.4 договору, зокрема, передбачено, що банк зобов`язаний забезпечити збереження ввірених йому коштів вкладника, а також повернення депозиту та виплату нарахованих процентів, обумовлених договором, шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у філії Житомирського обласного управління АТ « Ощадбанк», код банку 311647.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 та представником ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ №10005/048 Філії Житомирського обласного управління ПАТ « Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять доказів того, що вклад та відсотки були виплачені ОСОБА_1 у встановлені договором строк, порядок та розмірі.

26 та 28 червня 2023 року позивачка звернулася до начальника філії Житомирського обласного управління АТ « Ощадбанк» із заявами, в яких просила повернути їй депозитні кошти за вказаним договором та сплатити проценти.

28 листопада 2023 року вона звернулася з аналогічною заявою до голови правління АТ « Ощадбанк».

3 січня 2024 року така ж заява була подана позивачкою до Житомирського обласного управління АТ « Державний ощадний банк України».

Листом від 2 січня 2024 року директор департаменту роздрібного бізнесу АТ « Державний ощадний банк» В. Малахова повідомила ОСОБА_1 про те, що за інформацією філії - Житомирського обласного управління, її заяву передано на розгляд відповідних служб для прийняття відповідного рішення. Також вказано, що її буде повідомлено про результати розгляду заяви.

В судовому засіданні також встановлено, що комісією філії - Житомирське обласне управління АТ « Ощадбанк» з 29 червня 2023 року по 14 липня 2023 року проведено службове розслідування, під час якого було встановлено, що в автоматизованій банківській системі « BARS MMFO» : автоматизоване робоче місце « Робота з клієнтом» - договору №39245007 від 26 вересня 2022 року на ім`я ОСОБА_1 не існує та не існувало, кошти у розмірі 2475,96 дол. США в касу не вносились.

На підставі даних, отриманих з автоматизованої банківської системи «BARS MMFO», з`ясовано, що у ОСОБА_1 , починаючи з 21 вересня 2018 року був депозитний вклад на суму 5500 дол. США на депозитний рахунок № НОМЕР_3 , який був закритий 25 березня 2019 року.

22 березня 2019 року кошти за вкладом з нарахованими відсотками у сумі 5576, 85 дол. США перераховані на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , автоматично, згідно з умовами депозитного договору.

22 березня 2019 року було здійснено видачу готівки з платіжної карти № НОМЕР_4 ( рахунок НОМЕР_2 ) за допомогою POS-терміналу у розмірі 2000 дол. США.

22 березня 2019 року через Web-banking відкрито вклад №19439245007 на суму 3576,35 дол. США, який було закрито 24 березня 2021 року.

Видачу готівки у розмірі 3722,51 дол. США було здійснено 23 березня 2021 року, операцію проводила керуюча ТВБВ Пшезмірська Л.О. та касир відділення ОСОБА_3 ( в банку не працює з 16 липня 2021 року згідно з наказом від 14 липня 2021 року №273-к).

Таким чином, комісією встановлено, що станом на 14 липня 2023 року сума привласнених керуючою ТВБВ №10005/048 ОСОБА_2 коштів за договором №39245007 від 26 вересня 2022 року на ім`я ОСОБА_1 складає 90542 грн. 39 коп. ( 2475,96 дол. США за курсом НБУ станом на 14 липня 2023 року).

У висновку також зазначено про неможливість отримання від ОСОБА_2 пояснень з тих підстав, що остання із 13 березня 2023 року не з`являлася на роботу, у зв`язку з чим наказом №249-к від 14 липня 2023 року її звільнено на підставі п.3-8 статті 36 КЗпП України.

На підставі наведених вище обставин комісією запропоновано відділу організації продажів у термін до 25 липня 2023 року звернутися до правління АТ «Ощадбанк» щодо прийняття банком рішення про можливість здійснення виплат коштів ОСОБА_1 .

У п.п. 6,7 висновку також зазначено, що до прийняття банком рішення щодо можливості виплат коштів за фіктивним депозитним договором, виявлену на дату написання висновку суму 90542 грн. 39 коп., відповідно до заяви клієнтки ОСОБА_1 , вважати потенційною майновою шкодою банку.

Відділу організації продажів до 25 липня 2023 року підготувати службову записку до департаменту бек-офісу з метою відображення в обліку суми заборгованості за депозитом клієнтки ОСОБА_1 (2475,96 дол. США), пов`язаною із шахрайськими діями працівників банку та відображення цих сум на позабалансових рахунках відповідно до п.8.11 « Порядку відшкодування майнової шкоди завданої АТ « Ощадбанк» від 12 листопада 2013 року №799.

Як встановлено в судовому засіданні, вказані кошти не були сплачені позивачці.

Статтею 2 Закону України « Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу ( статті 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Згідно зі статтею 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577.

Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункти 1.8 та 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493.

У пункті 10.1 Інструкції № 492 передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до статей 526, 530,598,599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Як свідчать матеріали, укладений 26 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та ПАТ « Державний ощадний банк» договір №39245007 на строковий вклад ( депозит) « Максимальний» у графі « Банк» містить печатку ТВБВ №10005/048 та підпис уповноваженої особи - керуючої ТВБВ №10005/048 Філії Житомирського обласного управління ПАТ « Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 .

Однак, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що інформація про вказаний договір не була внесена до автоматизованої банківської системи «BARS MMFO», кошти у розмірі 2475,96 дол. США не були внесені в касу банку.

Отже, судом встановлений факт укладення між сторонами вказаного договору банківського вкладу та внесення позивачкою грошових коштів у розмірі 2475,96 дол. США.

Та обставина, що ці кошти не були внесені до каси банку жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку повернути ОСОБА_1 суму вкладу та сплатити відсотки за користування депозитними коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зроблено висновок, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга цієї статті). Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.

Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивачка правомірно сподівалася на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.

При цьому саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка просила стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 5500 дол. США (із застосуванням гривневого еквіваленту за курсом НБУ). Проте, вказані кошти були виплачені ОСОБА_1 . Позовних вимог про стягнення грошових коштів саме у розмірі 2475,96 дол. США не було заявлено, як й не було подано заяву про уточнення позовних вимог, з якої було б зрозуміло, з чого складається сума 5500 дол. США ( за яким депозитним рахунком).

Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивачка, посилаючись на існування між нею та відповідачем тривалих договірних правовідносин, пов`язаних із розміщенням нею депозитних вкладів, просила стягнути кошти саме за договором №39245007 на строковий вклад (депозит) « Максимальний», укладений між нею та відповідачем 26 вересня 2022 року.

Та обставина, що зазначена у позовній заяві сума 5500 дол. США є тотожною розміру банківського вкладу за договором від 21 вересня 2018 року, жодним чином не позбавляла суд можливості з`ясувати обставини справи й вирішити спір по суті, в межах позовних вимог.

Посилання у позові на інші договори банківського вкладу зумовлене тим, що позивачка намагалася довести ту обставину, що грошові кошти за попереднім договором не були їй виплачені, а стали предметом спірного договору, укладеного 26 вересня 2022 року.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 вкладу у розмірі 2475, 96 дол. США, а також відсотків за користування депозитними коштами у розмірі 445,67 дол. США ( 2475,96 дол. США х 0,20 % х 90 дн.).

Що стосується стягнення трьох відсотків річних, слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, внаслідок того, що керуюча ТВБВ №100005/048 ОСОБА_2 , в порушення вимог банківського законодавства, не внесла інформацію про укладення спірного договору до банківської системи та не внесла грошові кошти за цієї угодою до каси банку, відповідач не був обізнаний про існування у нього договірних зобов`язань перед позивачкою, що позбавило його можливості сплати кошти у строк, передбачений договором №39245007 на строковий вклад ( депозит). Після звернення позивачки у червні 2023 року було ініційовано проведення службового розслідування щодо фактів привласнення керуючою ТВБВ №10005/048 філії ОСОБА_2 коштів клієнтів банку.

Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для стягнення з відповідача трьох відсотків річних за порушення зобов`язання.

Колегія суддів також вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення пені.

Так, згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3 % вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів», застосовується у разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Відповідно до вказаної норми права базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача( статті 1066,1070 ЦК України). Сама сума коштів, розміщених на рахунках, не може бути врахована у базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів».

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).

Разом із цим, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частина п`ята статті 1061 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 зроблено висновок, що після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у цій справі зазначила, що при вирішенні даного спору судами не враховано, що виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дій договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються.

Верховний Суд вказав, що у зв`язку з розірванням відповідних договорів банківських вкладів за заявою вкладника між сторонами припинено правовідносини з цих договорів, тому частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини.

Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України « Про захист прав споживачів» слід відмовити.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи ту обставину, що внаслідок тривалого порушення прав ОСОБА_1 їй спричинено моральну шкоду, з відповідача підлягає стягненню 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка Олександра Володимировича, задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути із Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2921,63 дол. США за договором №39245007 на строковий вклад ( депозит) «Максимальний», укладеним 26 вересня 2022 року між Акціонерним товариством « Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , а також 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 6 червня 2025 року.