Ухвала від 04.07.2025 по справі 274/1063/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року

м. Київ

справа № 274/1063/24

провадження № 61-7297ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана адвокатом Батюком Антоном Геннадійовичем, на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, стягнення коштів, 3 % річних, пені та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про захист прав споживачів, стягнення коштів, 3 % річних, пені та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Ощадбанк» договір на строковий вклад (депозит), у зв`язку з чим перерахувала на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5 500,00 дол. США. Крім того, 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Ощадбанк» договір №39245007 на строковий вклад (депозит) «Максимальний», згідно з яким передала відповідачеві грошові кошти на строк до 26 грудня 2022 року.

Однак, у визначений договором строк кошти разом із нарахованими відсотками їй не були виплачені, а її звернення до АТ «Ощадбанк» від 27 червня 2023 року, 28 червня 2023 року, 28 листопада 2023 року відповіді не було надано. У подальшому було повідомлено про те, що її заяву про виплату коштів передано на розгляд відповідних служб банку для прийняття відповідного рішення. Проте, з усної розмови з працівниками банку їй стало відомо, що належні їй кошти були привласнені керуючою ТВБВ 10005/048 ОСОБА_2 . У зв`язку із цим вона звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою, про що внесені відомості до ЄДРДР.

ОСОБА_1 просила стягнути з АТ «Ощадбанк» на свою користь:

грошові кошти у розмірі 5 500,00 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату здійснення платежу та три відсотки річних у розмірі 888,00 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату здійснення платежу;

пеню у розмірі 121 168 453 грн (324 060 дол. США), передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;

моральну шкоду у розмірі 70 000,00грн.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що: сума отриманих ОСОБА_1 коштів, включаючи відсотки за депозитним договором, становить 5 722,51 дол. США, викладене свідчить про належне виконання відповідачемзобов'язань із повернення депозитних коштів в розмірі 5 500,00 дол. США, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки коштів в сумі 5 500,00 дол. США в еквіваленті по курсу НБУ на дату здійснення платежу. Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та пені за несвоєчасне повернення депозитних коштів, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги щодо стягнення коштів в сумі 5 500,00 доларів США. Разом з тим, ОСОБА_1 не доведено факт невиконання банком договірних зобов'язань щодо депозитних коштів на суму 5 500,00 дол. США, тому підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача на її користь відсутні.

Постановою від 22 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд скасував рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року та ухвалив нове, згідно з яким стягнув із АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 921,63 дол. США за договором №39245007 на строковий вклад (депозит) «Максимальний», укладеним 26 вересня 2022 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , а також 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивачка, посилаючись на існування між нею та відповідачем тривалих договірних правовідносин, пов`язаних із розміщенням нею депозитних вкладів, просила стягнути кошти саме за договором № 39245007 на строковий вклад (депозит) «Максимальний», укладений між нею та відповідачем 26 вересня 2022 року. Та обставина, що зазначена у позовній заяві сума 5 500,00 дол. США є тотожною розміру банківського вкладу за договором від 21 вересня 2018 року, жодним чином не позбавляла суд можливості з`ясувати обставини справи й вирішити спір по суті, в межах позовних вимог. Посилання у позові на інші договори банківського вкладу зумовлене тим, що позивачка намагалася довести ту обставину, що грошові кошти за попереднім договором не були їй виплачені, а стали предметом спірного договору, укладеного 26 вересня 2022 року.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 вкладу у розмірі 2 475, 96 дол. США, а також відсотків за користування депозитними коштами у розмірі 445,67 дол. США (2 475,96 дол. США х 0,20 % х 90 дн.).

Суд апеляційної інстанції врахував ту обставину, що внаслідок тривалого порушення прав ОСОБА_1 їй спричинено моральну шкоду та стягнув з відповідача на її користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

10 червня 2025 року АТ «Ощадбанк» подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Підставою, на якій подається касаційна скарга, зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскарженому рішенні застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14.

Касаційна скарга мотивована тим, що ні в ході службового розслідування, ні в процесі судового розгляду дати та номера документа на підтвердження внесення коштів банківського вкладу № 39245007 від 26 вересня 2022 року на суму 2 477,32 дол. США не встановлено. Відтак договір є неукладеним, а вказана в ньому сума депозиту банком не отримувалась.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Суди встановили, що 26 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» договір № 39245007 на строковий вклад (депозит) «Максимальний», який у графі «Банк» містить печатку ТВБВ № 10005/048 та підпис уповноваженої особи - керуючої ТВБВ № 10005/048 Філії Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_2., з видачею вкладнику виписки з рахунку на підтвердження внесення депозиту.

Матеріали справи не містять доказів того, що вклад та відсотки були виплачені ОСОБА_1 у встановлені договором строк, порядок та розмірі.

26 та 28 червня 2023 року позивачка звернулася до начальника філії Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк» із заявами, в яких просила повернути їй депозитні кошти за вказаним договором та сплатити проценти. 28 листопада 2023 року вона звернулася з аналогічною заявою до голови правління АТ « Ощадбанк». 3 січня 2024 року така ж заява була подана позивачкою до Житомирського обласного управління АТ « Ощадбанк».

Проведеним комісією філії банку службовим розслідуванням встановлено, що інформація про вказаний договір не була внесена до автоматизованої банківської системи «BARS MMFO», кошти у розмірі 2 475,96 дол. США не були внесені в касу банку.

У ОСОБА_1 , починаючи з 21 вересня 2018 року, був депозитний вклад на суму 5 500 дол. США ? рахунок № НОМЕР_1 , який був закритий 25 березня 2019 року.

22 березня 2019 року кошти за вкладом з нарахованими відсотками у сумі 5 576,85 дол. США перераховані на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1

22 березня 2019 року через Web-banking відкрито вклад №19439245007 на суму 3 576,35 дол. США, який було закрито 24 березня 2021 року.

Видачу готівки у розмірі 3 722,51 дол. США було здійснено 23 березня 2021 року.

Комісією встановлено, що станом на 14 липня 2023 року сума привласнених керуючою ТВБВ №10005/048 ОСОБА_2 коштів за договором № 39245007 від 26 вересня 2022 року на ім`я ОСОБА_1 складає 90 542, 39 грн (2475,96 дол. США за курсом НБУ станом на 14 липня 2023 року).

У висновку також зазначено про неможливість отримання від ОСОБА_2 пояснень з тих підстав, що остання із 13 березня 2023 року не з`являлася на роботу, у зв`язку з чим наказом №249-к від 14 липня 2023 року її звільнено на підставі п. 8-3 статті 36 КЗпП України.

На підставі наведених обставин комісією запропоновано відділу організації продажів у термін до 25 липня 2023 року звернутися до правління АТ «Ощадбанк» щодо прийняття банком рішення про можливість здійснення виплат коштів ОСОБА_1 . Прийняття банком рішення щодо можливості виплат коштів за фіктивним депозитним договором відповідно до заяви клієнтки ОСОБА_1 вважати потенційною майновою шкодою банку.

Вказані кошти не були сплачені позивачці.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

У частині третій статті 1060 ЦК України зазначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 718/2903/19.

Верховний Суд України зазначав, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу (див. постанови Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі

№ 6-20цс12 та від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12).

Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми (див. пункти 67, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19));

Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду викладала у постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (провадження

№ 14-703цс19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) вказано, що «з огляду на те, що позивачі правомірно сподівалися на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Позивачі не можуть бути відповідальними за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ними виконані умови укладених угод. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів про наявність між сторонами договірних правовідносин за договорами банківського вкладу. Суди правильно вказали, що задоволення позовних вимог з підстав статей 1172, 1192 ЦК України за встановлених фактичних обставин справи не відповідатиме вимогам чинного законодавства, оскільки з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода злочином його працівників».

У пунктах 48-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт шахрайства з боку уповноважених працівників банку при укладенні та виконанні депозитного договору, недотримання такими особами вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору та не звільняє банк від обов`язку належного виконання умов договору, укладеного між ним та позивачем, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій.

Встановивши факт укладення між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» 26 вересня 2022 року депозитного договору, за умовами якого банк зобов`язаний повернути вкладнику на його вимогу суму депозиту разом з відсотками, внесення позивачем грошових коштів у розмірі 2 475,96 дол. США та відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо їх повернення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з АТ «Ощадбанк» суми вкладу, а також відсотків за користування депозитними коштами.

З урахуванням встановлених обставин при визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, апеляційний суд обґрунтовано визначив розмір такої компенсації в сумі 10 000,00 грн.

Наведені висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14 (провадження № 14-90цс19), на які є посилання в у касаційній скарзі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Оскільки Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, то клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного суду колегія суддів не розглядає.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі № 274/1063/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко