Постанова від 04.06.2025 по справі 911/2001/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р. Справа№ 911/2001/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Кравчука Г.А.

при секретарі судового засідання Король Я.П.

розглянувши апеляційну скаргу Бориспільської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2025

у справі № 911/2001/21 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент»

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном

за участю представників:

від прокуратури: Батюк І.В.

від позивача: Новицька А.О.

від відповідача: не з`явились

від третіх осіб: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Київської області розглядається справа № 911/2001/21 за позовом Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (позивач) до ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» (відповідач) за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053.

03.10.2024 до Господарського суду Київської області від Заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову, у якій прокурор уточнив предмет позову та просив суд позовні вимоги прокурора у справі № 911/2001/21 розглядати в наступній редакції:

1. усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора з індексним номером 55560837 від 08.12.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053;

2. скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих за ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» щодо неї.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053 належить до земель державного лісогосподарського фонду, однак право власності на неї за відповідачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

17.04.2025 до Господарського суду Київської області від Виконувача обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури (далі - прокурор) надійшла заява про забезпечення позову від 16.04.2025 № 51-2073вих25 (вх.№3611 від 17.04.2025), у якій прокурор просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2025 у справі № 911/2001/21 відмовлено у задоволенні заяви Бориспільської окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи прокурора про наявність на момент розгляду судом заяви про забезпечення позову від 16.04.2025 у відповідача реальної можливості в будь-який момент змінити спірний первісний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу, об`єднання, відчуження тощо, спростовується тим, що на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053 вже і так накладений арешт у цивільній справі № 359/3411/21.

Не погодившись з ухвалою, Бориспільська окружна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2025 у справі № 911/2001/21 та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка розташована на території Бориспільського району, з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053 площею 3,2967 га, яка належить ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент».

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що гіпотетична можливість скасування арешту спірної земельної ділянки за наявності одночасного господарського спору щодо неї може слугувати лише додатковим доводом для її відчуження відповідачем, що відповідно підтверджує необхідність забезпечення позову у даній справі. Крім того, скаржник зазначає, що чинним процесуальним законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості накладення обтяження на одну земельну ділянку в рамках різних проваджень, юрисдикцій тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Кравчук Г.А., Яценко О.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бориспільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2025 у справі № 911/2001/21, справу призначено до розгляду на 28.05.2025 о 15:15.

У зв`язку з перебуванням судді Яценко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 911/2001/21 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 прийнято справу № 911/2001/21 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні - 28.05.2025 о 15:15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.06.2025.

В судовому засіданні 04.06.2025 прокурор та представник позивач надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є:

усунення перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора з індексним номером 55560837 від 08.12.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих за ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» щодо неї.

Отже, колегія суддів зазначає, що між сторонами існує спір щодо права власності на майно, а способом захисту свого права заявник обрав звернення з віндикаційним позовом.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що прокурором позов обґрунтовується тим, що на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 18.11.2009 від № 3481 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18.02.2010 видано державні акти серії ЯА № 893398 та ЯА № 893399 на право власності на земельні ділянки площею 2,0000 і 1,2967 га відповідно.

В подальшому, відповідач за відплатними договорами від 18.11.2009 та 24.12.2010 придбав у вказаних осіб обидві земельні ділянки загальною площею 3,2967 га в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Згодом, шляхом об`єднання вказаних ділянок утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053, право власності на яку за відповідачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В той же час, прокурор зазначає, що з інформації Українського державного проектного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» з долученими картографічними матеріалами від 01.03.2021 №91, листів державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» від 13.01.2021 № 11 та від 24.03.2021 № 131, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 05.03.2021 № 04-48/352 вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053 загальною площею 3,2967 га за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років частково накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство», при цьому погоджень на вилучення вказаної ділянки з постійного користування та зміни її цільового призначення не надавалось.

Крім цього, відповідно до інформації ДП «Бориспільське лісове господарство» починаючи із січня 2021 розпочато господарське освоєння спірної земельної ділянки, встановлюється паркан, вирубуються дерева, лісова охорона до неї не допускається.

Однак, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053 є ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент».

В свою чергу в заяві про забезпечення позову прокурор вказує, що в процесі розгляду справи № 911/2001/21 відповідач може в будь-який момент змінити спірний первісний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання, а також відчужити, тобто наявне обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, про які просить прокурор, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Відтак, колегія суддів зазначає, що матеріали справи одночасно містять докази того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053 загальною площею 3,2967 га за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років частково накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство», а також належить на праві приватної власності відповідачу.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент» (код ЄДРПОУ 35252632) є зокрема будівництво житлових і нежитлових будівель (основне), інші спеціалізовані будівельні роботи.

Отже, в даному випадку, колегія суддів вважає, що оскільки одним із видів економічної діяльності відповідача є будівництво житлових і нежитлових будівель, вірогідно відповідач здійснив купівлю спірної земельної ділянки саме для здійснення будівництва на ній.

В той же час, відповідним та співмірним обмеженням має виступати утримання від подальшої зміни якісних характеристик земельних ділянок.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову визначеним прокурором шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку може призвести до утруднення чи навіть зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення та за наявності рішення суду по суті на користь позивача, обраний позивачем спосіб захисту стане неефективним, оскільки необхідно буде застосовувати вже інші способи захисту незаконно порушених прав позивача, а також докладати значних зусиль з метою відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що такий захід, як накладення арешту на земельну ділянку, безпосередньо пов`язаний з позовної вимогою про усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора з індексним номером 55560837 від 08.12.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що внаслідок накладення арешту на спірну земельну ділянку, відповідачу не буде завдано збитків, які б підлягали б відшкодуванню у випадку відмови у задоволенні позову, оскільки доказів, що вказана земельна ділянка на даний час використовується відповідачем в комерційних цілях з метою отримання прибутку матеріали справи не містять.

Також колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки земельна ділянка залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатись спірним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду даної справи по суті.

Проте, місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, відтак дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Також колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі № 756/7833/19 вказав, що ненадання позивачем доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, не є безумовною підставою для відмови в забезпеченні позову, оскільки умовою застосування відповідних заходів є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Крім того, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти всі обставини, які мають значення для справи і встановлення яких необхідне для вирішення спору по суті. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, щоб захистити законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення у подальшому.

Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) є не що інше, як застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Колегія суддів також зазначає, що обтяження спірної земельної ділянки ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.04.2021 у справі № 359/3411/21 накладено в межах конкретного цивільного провадження та обґрунтовано відповідними ризиками, що встановлені цивільним процесуальним законодавством.

В той же час, чинним процесуальним законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості накладення обтяження на одну земельну ділянку в рамках різних проваджень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що за наведених прокурором доводів та поданих доказів наявні обумовлені ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Бориспільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського Київської області від 18.04.2025 у справі №911/2001/21 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бориспільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2025 у справі № 911/2001/21 року задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.04.2025 у справі № 911/2001/21 скасувати.

3. Заяву Виконувача обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури про забезпечення позову від 16.04.2025 (вх.№3611 від 17.04.2025) у справі № 911/2001/21 задовольнити.

4. Вжити заходи забезпечення позову - накласти арешт на земельну ділянку, яка розташована на території Бориспільського району, з кадастровим номером 3220886000:04:001:0053 площею 3,2967 га, яка належить ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» (ЄДРПОУ 35252632).

5. Матеріали оскарження у справі № 911/2001/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.06.2025.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Ю.Б. Михальська

Г.А. Кравчук