Рішення від 07.05.2025 по справі 911/183/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/183/25

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Бучанської окружної прокуратури (08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Пушкінська, буд. 61/1, код 0290999624) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, місто Київ, площа Лесі Українки, будинок 1, код 00022533)

до

Головного управління Держгеокадастру України у м. Києві та Київській області (03115, місто Київ, вул. Серпова, будинок 3/14, код: 39817550)

Пісківської селищної ради (07820, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Пісківка, вул. Дачна, Будинок 66, код 04359962)

Пісківської селищної об`єднаної громади (07820, Київська обл., Бородянський р-н, селище міського типу Пісківка, вулиця Дачна, будинок 66, код 40883878)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код: 44768034)

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури:Лук`янчук А.В.;

від позивача:Новицька А.О.;

від відповідача 1: Мороз С.В.;

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився;

1. Зміст позовних вимог та заперечень.

Засобами підсистеми «Електронний суд» 10.01.2025 Бучанською окружною прокуратурою сформовано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (надалі КОДА) до Головного управління Держгеокадастру України у м. Києві та Київській області (надалі відповідач 1/ГУ Держгеокадастру), Пісківської селищної ради та Пісківської селищної об`єднаної громади про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066, а саме:

- скасування наказу ГУ Держгеокадастру № 10-5258/15-18-сг від 06.06.2018 «Про передачу земельних ділянок держаної власності у комунальну власність» в частині передачі Пісківській об`єднанні територіальній громаді у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3221085000:04:002:0048 площею 27,8275 га, в результаті поділів якої в подальшому на підставі рішень Пісківської селищної ради утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 площею 21,5025 га;

- визнання недійсним рішення Пісківської селищної ради від 28.08.2018 № 2/26-32 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині прийняття у комунальну власність земельних ділянок з кадастровим номером 3221085000:04:002:0048 площею 27,8275 га, в результаті поділів якої в подальшому на підставі рішень Пісківської селищної ради утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 площею 21,5025 га;

- скасування рішення державного реєстратора від 26.06.2020 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2113035132210, індексний номер 52923598) про державну реєстрацію за територіальною громадою в особі Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади права комунальної власності на земельну ділянку площею 21,5025 га з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 із припиненням речових прав щодо неї;

- усунути перешкоди власнику державі в особі КОДА у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 у Державному земельному кадастрі.

Узагальнені доводи прокурора.

Спірна земельна ділянка відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, як наслідок, право комунальної власності на неї як землі сільськогосподарського призначення зареєстровано всупереч вимог чинного законодавства.

При вирішенні питання щодо приналежності спірних земельних ділянок саме до земель державної власності лісогосподарського призначення необхідно враховувати природні і лісорослинні умови які на них склались, наявності природного складу лісів, тобто вкритість спірних ділянок лісовою рослинністю та чи розроблено на останні відповідні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які у відповідності до положень п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджують їх перебування в користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель державної власності лісогосподарського призначення підтверджується тим, що остання вкрита лісовою рослинністю, становить суцільний лісовий масив, перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Зокрема, відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» з долученими картографічними матеріалами від 16.10.2023 № 03-1026, земельна ділянка з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 частково накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, а саме на квартал № № 40, 123 Мигальського лісництва за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Тетерівське лісове господарство» 2014 року.

Крім того, відповідно до інформації філії «Тетерівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 08.08.2024 № 547/20.15-1-2024, спірна земельна ділянка згідно матеріалів базового лісовпорядкування 2014 року належать до земель лісогосподарського призначення, постійним користувачем яких є ДСГП «Ліси України» та закріплені за філією «Тетерівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства Мигальського лісництва ДП «Тетерівське лісове господарство» 2015 року, а саме таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, планшетів № 2, № 5 Мигальського лісництва, спірна земельна ділянка розташована у межах кварталів 40, 123, Мигальського лісництва, які мають наступні характеристики: площа лісових земель кварталу № 123 складає 103,1 га, площа кварталу № 40 - 57 га, лісові культури - береза повисла, дуб звичайний, сосна звичайна, дуб червоний, граб звичайний, акація біла, вік від 9 до 81 року, висота - від 6 до 28 метрів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «Тетерівське лісове господарство» 2014 року затверджені протоколом координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування 18.12.2014 та протоколом другої лісовпорядної наради від 10.07.2015.

Отже, в силу положень ст. ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Як наслідок, всупереч вимог ст. ст. 19, 55, 56, 57, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 5, 8, 16, 17, 34 Лісового кодексу України, наказом ГУ Держгеокадастру від 06.06.2018 № 10-5258/15-18-сг передано, а рішенням Пісківської селищної ради від 28.08.2018 № 2/26-32 прийнято із державної у комунальну власність спірну земельну ділянку для сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.

Єдиним уповноваженим державним органом, до компетенції якого віднесено повноваження на вилучення з постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства (за наявності його згоди) земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб є Кабінет Міністрів України.

Однак, згідно інформації філії «Тетерівське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 08.08.2024 № 547/20.15-1-2024, до підприємства не надходили звернення щодо вилучення з постійного користування чи зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, лісгосп не надавав погодження на їх вилучення з постійного користування, а Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із постійного користування ДП «Тетерівське лісове господарство» спірної земельної ділянки не приймалось, що підтверджується листом від 26.07.2024 №17937/0/2-24.

До повноважень ГУ Держгеокадастру у Київській області належить розпорядження виключно землями сільськогосподарського, а не лісогосподарського призначення, у тому числі щодо зміни їх цільового призначення.

Таким чином, спірна земельна ділянка, всупереч вимог ст. ст. 20, 55, 56, 57, 116, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 5, 8, 12, 16, 17, 57 Лісового кодексу України, передана у комунальну власність для сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства для ведення лісового господарства.

Крім того, прокурор зазначає, що на даний час п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Як наслідок, реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку із віднесенням її до категорії земель сільськогосподарського призначення, на даний час створює перешкоди дійсному власнику у розпорядженні і користуванні землями державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

В обґрунтування обраного способу захисту порушеного права прокурором було зазначено, що належним способом захисту порушеного права держави є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному статтею 391 Цивільного кодексу України, з метою усунення перешкод державі в особі КОДА у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, а саме шляхом визнання недійсними наказу ГУ Держгеокадастру від 06.06.2018 № 10-5258/15-18-сг, рішення Пісківської селищної ради від 28.08.2018 № 2/26-32, скасування реєстрації права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Додатково прокурор вказує що оскільки спірна земельна ділянка лише частково накладається на квартал № № 40, 123 Мигальського лісництва, саме негаторний позов про усунення перешкод у користування майном, зокрема у спосіб скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є належним способом захисту порушеного права, в підтвердження чого у позові було перераховано низку постанов Верховного Суду, в яких було сформульовані відповідні висновки, які зводяться до того, що у разі коли незаконно сформована земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, а інша належить іншій особі, повернення усієї земельної ділянки у власність держави порушуватиме право цієї особи на іншу частину земельної ділянки, а часткове повернення неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, зобов`язати відповідачів повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь держави у такому випадку буде неправомірним, при цьому здійснити її поділ неможливо, а тому скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки призведе до припинення прав відповідачів на цю земельну ділянку та поновить права ДСГП «Ліси України» на користування землями державного лісового фонду.

Узагальнені заперечення відповідача ГУ Держгеокадастру.

Відповідно до положень наведених позивачем щодо дії правових документів, слід зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв?язку з прийняттям цих рішень, виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є наказ Головного управління, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, - не може бути задоволений, оскільки такі накази вичерпали свою дію шляхом їх виконання та не несуть правових наслідків. Їх скасування не породжує наслідків тому вони не можуть бути скасовані після їх виконання.

Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію майнових прав, відповідач 1 посилався на те, що до його повноважень не належить скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з огляду на що у разі якщо рішенням суду буде скасовано речове право, наказ не підлягає скасуванню, оскільки скасовується саме право власності, а не підстава щодо реєстрації такого права.

2. Рух справи

Ухвалою суду від 21.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/183/25 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

На адресу суду 30.01.2025 від відповідача ГУ Держегодастру надійшов відзив та 10.02.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» прокурором сформовано відповідь на відзив.

Від ГУ Держегодастру 03.03.2025 надійшли додаткові пояснення, які судом було залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 12.03.2025 підготовче провадження у справі було закрито, а справу було призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні 07.05.2025 прокурор та представник КОДА підтримали позовні вимоги, представник Головного управління Держегодастру проти задоволення позову заперечував та по завершенні судом було проголошено скорочене судове рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

Наказом ГУ Держгеокадастру від 06.06.2018 № 10-5258/15-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Пісківській об`єднанні територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 228,1552 га, які розташовані на території Пісківської селищної та Мигалківської сільської рад Бородянського району Київської області, згідно з актом приймання-передач.

Відповідно до вказаного наказу та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06.06.2018, ГУ Держгеокадастру передало із державної власності, а Пісківська селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком.

Зокрема, відповідно до додатку до акту приймання-передачі від 06.06.2018, Пісківська селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність, у тому числі земельну ділянку площею 27,8275 га з кадастровим номером 3221085000:04:002:0048 з цільовим призначенням землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

У подальшому, рішенням Пісківської селищної ради від 28.08.2018 № 2/26-32 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 228,1552 га, які розташовані на території Пісківської селищної та Мигалківської сільської рад Бородянського району Київської області згідно з актом приймання-передачі.

На підставі рішення Пісківської селищної ради від 15.12.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 27,8275 га з кадастровим номером 3221085000:04:002:0048, яка знаходиться за межами с. Мигалки Бородянського району Київської області та поділена на 4 земельні ділянки: площею 2 га кадастровий номер 3221085000:04:002:0065, площею 1,505 га кадастровий номер 3221085000:04:002:0063, площею 0,8199 га кадастровий номер 3221085000:04:002:0064, площею 23,5025 га кадастровий номер 3221085000:04:002:0062.

На підставі рішення Пісківської селищної ради від 20.05.2020 №2/14-51 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 23,5025 га з кадастровим номером 3221085000:04:002:0062 на 3 земельні ділянки: площею 21,5025 га кадастровий номер3221085000:04:002:0066, площею 1 га кадастровий номер 3221085000:04:002:0067, площею 1 га кадастровий номер 3221085000:04:002:0068.

На підставі вищезазначених розпорядчих документів, державним реєстратором виконавчого комітету Пісківської селищної ради 26.06.2020 прийнято рішення за індексним номером 37129263 про державну реєстрацію за Пісківською селищною об`єднаною територіальною громадою права комунальної власності на земельну ділянку площею 21,5025 га з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Станом на дату прийняття судом цього рішення земельна ділянка з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 обліковується як землі комунальної власності сільськогосподарського призначення та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Пісківською селищною об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» з долученими картографічними матеріалами від 16.10.2023 № 03-1026, земельна ділянка з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 частково накладається на квартал №№ 40, 123 Мигальського лісництва за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Тетерівське лісове господарство» 2014 року.

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства Мигальського лісництва ДП «Тетерівське лісове господарство» 2015 року, а саме таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, планшетів № 2, № 5 Мигальського лісництва, земельні ділянки, що розташовуються у межах кварталів 40, 123, Мигальського лісництва, які мають наступні характеристики: площа лісових земель кварталу № 123 складає 103,1 га, площа кварталу № 40 - 57 га, лісові культури - береза повисла, дуб звичайний, сосна звичайна, дуб червоний, граб звичайний, акація біла, вік від 9 до 81 року, висота - від 6 до 28 метрів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «Тетерівське лісове господарство» 2014 року затверджені протоколом координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування 18.12.2014 та протоколом другої лісовпорядної наради від 10.07.2015.

4. Оцінка та висновки суду.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора про усунення перешкод власнику - державі в особі КОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування наказу ГУ Держгеокадастру про передачу у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3221085000:04:002:0048 площею 27,8275 га, в результаті поділів якої було утворено спірну земельну ділянку; визнання недійсним рішення Пісківської селищної ради в частині прийняття у комунальну власність земельних ділянок; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за територіальною громадою права комунальної власності на спірну земельну ділянку із припиненням речових прав щодо неї; скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані необхідністю захисту інтересів держави в особі КОДА у зв`язку з віднесенням спірної земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення та, відповідно, до земель державної власності.

Отже правильне вирішення цієї справи перебуває у залежності від того, чи знайшло в перебігу розгляду справи підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у державній власності, розпоряджатися якою могла тільки КОДА та користувачем якої є ДСГП «Ліси України».

В силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час передання земельних ділянок у приватну власність) земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Стаття 1 Лісового кодексу України визначає, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно ст. 8 Лісового Кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, належить державі на праві державної власності, а тому ГУ Держгеокадастру не мав повноважень на передання, а Пісківська селищна рада не мала повноважень на прийняття у комунальну власність спірної земельної ділянки та проводити державну реєстрацію права комунальної власності щодо неї в Державному реєстрі майнових прав.

Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, Земельного кодексу України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

За змістом ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, як в редакцій чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом та виникає з моменту державної реєстрації права.

Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності, на думку прокурора, підтверджується відповідними планово-картографічні матеріалами лісовпорядкування, які у відповідності до положень п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджують їх перебування в користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, в редакцій чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже умовами, за яких право постійного користування земельною ділянкою може підтверджуватися планово-картографічними матеріалами, є доведеність факту передання земельної ділянки на користь відповідного державного (комунального) підприємства до набрання чинності Земельним Кодексом України.

Земельний кодекс України набрав чинності 01.01.2002.

Відповідно, посилатися на планово-картографічні матеріали, у якості доказів перебування земельних ділянок лісогосподарського призначення на праві постійного користування було б можливим, якщо б така земельна ділянка була передана відповідному державному підприємству до 01.01.2002.

Проте, з наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити як сам факт передання у постійне користування спірної земельної ділянки чи масиву, що включав би її, так і дату такого ймовірного передання, що унеможливлює перевірку судом факту дійсного перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», та, відповідно, ставить під сумнів можливість доведення прокурором факту перебування спірних земельних ділянок на праві постійного користування вказаного підприємства планово-картографічними матеріалами.

Недоведеність факту віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, свідчить і про недоведення віднесення спірної земельної ділянки до об`єктів державної власності, порушення інтересів держави в особі КОДА, що є достатнім для відмови у задоволенні позову в цілому, що усуває необхідність надання оцінки іншим доводам прокурора.

Менше з тим, суд вважає за необхідне прокоментувати і обраний прокурором спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Так, способом захисту порушеного права прокурор обрав негаторний позов. Та сутність такого захисту, на думку прокурора, має полягати у необхідності усунути перешкоди у здійсненні КОДА права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування наказу ГУ Держгеокадастру про передачу у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3221085000:04:002:0048 площею 27,8275 га, в результаті поділів якої було утворено спірну земельну ділянку; визнання недійсним рішення Пісківської селищної ради в частині прийняття у комунальну власність земельних ділянок; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за територіальною громадою права комунальної власності на спірну земельну ділянку із припиненням речових прав щодо неї; скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що державним реєстратором виконавчого комітету Пісківської селищної ради 26.06.2020 прийнято рішення за індексним номером 37129263 про державну реєстрацію за Пісківською селищною об`єднаною територіальною громадою права комунальної власності на земельну ділянку площею 21,5025 га з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Верховний Суд відступив від своїх попередніх висновків, та зазначив, що оскільки законодавство прямо передбачає можливість перебування земель лісового фонду у володінні приватних суб`єктів, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності, то на відміну від земель водного фонду захист прав власника на які має здійснюватися у спосіб подання негаторного позову, захист прав власника на землі лісогосподарського призначення має здійснюватися у спосіб подання віндикаційного позову, в порядку передбаченому ст. 387 Цивільного кодексу України, за умови, що за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав, що є підтвердженням здійснення відповідачем володіння такою земельною ділянкою.

Так, у п. 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Згідно приписів ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У п. 70 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.

Як вже зазначалося право власності за Пісківською селищною об`єднаною територіальною громадою на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на майно, що з огляду на викладене вище дає підстави для висновку, що відповідач Пісківська селищна об`єднана територіальна громада є володільцем спірної земельної ділянки.

У п. 146 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Таким чином, прокурор, здійснюючи захист інтересів держави в особі КОДА, усвідомлюючи, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем Пісківською селищною об`єднаною територіальною громадою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння спірною земельною ділянкою, стверджуючи про її приналежність до земель лісогосподарського призначення та державної власності мав звернутися до суду не з негаторним позовом та просити усунути перешкоди у користуванні майном, а із віндикаційним позовом за правилами ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, а тому обраний прокурором спосіб захисту порушеного права не є належним до розглядуваних правовідносин.

В контексті зазначених висновків суд відхиляє посилання прокурора в позові на низку постанов Верховного Суду, відповідно до яких протиправне зайняття земельної ділянки державного лісового фонду або державну реєстрацію права власності на неї необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Додатково обґрунтовуючи обраний спосіб порушеного права прокурор посилався на правові висновки викладені Верховним Судом у відповідних постановах, згідно яких зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном, а тому ефективним слід вважати подання позову саме про усунення перешкод у користуванні майном.

Така позиція обумовлена тим, що у разі коли незаконно сформована земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, а інша належить іншій особі. За таких обставин повернення усієї земельної ділянки у власність держави порушуватиме право цієї особи на іншу частину земельної ділянка, а часткове повернення неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об?єкта цивільних прав.

Тому ефективним способом захисту порушеного права у разі часткового накладання спірної земельної ділянки на землі лісового фонду прокурор вважає подання саме негаторного позову, у складі позовних вимог якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Як вбачається, серед іншого, прокурор просить усунути перешкоди власнику - державі в особі КОДА у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 у Державному земельному кадастрі.

За твердженням прокурора, що ґрунтується на інформації ВО «Укрдержліспроект» з долученими картографічними матеріалами від 16.10.2023 № 03-1026, земельна ділянка з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 частково накладається на квартал №№ 40, 123 Мигальського лісництва за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Тетерівське лісове господарство» 2014 року.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, Верховний Суд, сформував висновки про те, що навіть у разі часткового накладання спірної земельної ділянки особи, за якою зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належним способом захисту порушеного права слід вважати саме віндикаційний позов.

Особа, що звертається із таким позовом має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо. Тобто позивач має ідентифікувати, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Інакше, особа, за якою в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право власності буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

У цій справі, прокурор, посилаючись на часткове накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності та у користуванні ДСГП «Ліси України» зазначених вимог не дотримався, межі ймовірного накладання не визначив, а тому вимоги про усунення перешкод у користуванні, зокрема, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221085000:04:002:0066 у Державному земельному кадастрі в цілому не відповідають ознакам законності та не можуть бути задоволені як з мотивів обрання неналежного способу захисту порушеного права (подання негаторного позову замість віндикаційного) так і з мотивів недоведеності позовних вимог (щодо меж часткового накладання).

Відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

А тому, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, викладених з відповідного питання, суд не приймає до уваги посилання прокурора в позові на висновки, що викладено у постановах Верховного Суду, перелік яких зазначено в позові та вважає, що релевантними для розглядуваної справи є саме висновки, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19.

Отже, оскільки прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, розглядуваний позов, окрім того, що він не доведений прокурором в частині віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель лісогосподарського призначення, не може бути задоволений і з підстав обрання неналежного способу захисту права.

Інші доводи та аргументи сторін судом враховано, проте на висновки суду не впливають та відповідь на них судом окремо в цьому рішенні не викладається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати на оплату судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписане 09.06.2025.

Суддя Р.М. Колесник