Рішення від 30.05.2025 по справі 610/8/25

Справа № 610/8/25

провадження № 2/610/616/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2025 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

з участю секретарів судових засідань Черепахи А.А., Кучеренко Ю.М.,

прокурора Євсюкової Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 610/8/25 (провадження № 2/610/616/2025) за позовом Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області, Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2025 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла вказана позовна заява у якій позивач просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Балаклійської міської територіальної громади в особі Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області земельну ділянку, площею 1,14 га з кадастровим номером 6325482500:01:000:1173, розташовану за межами с. Волохів Яр Ізюмського району Харківської області; стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури судові витрати.

В обґрунтування позову посилалася на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,87 га, кадастровий номер 6325482500:02:000:2667 із земель державної власності на підставі наказу ГУ Держземагаенства у Харківській області № 1866-СГ від 17.06.2015. Водночас в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 18851-СГ від 09.10.2017 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Граківської сільської ради Чугуївського району Харківської області. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 18851-СГ від 09.10.2017, державним реєстратором КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 20.10.2017 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 22989794, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387602363000). В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.11.2017 № 1-2979 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . 06.09.2024 державним реєстратором Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області зареєстровано поділ об`єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467. В результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467 було утворено земельну ділянку № 6325483000:01:000:0768, площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована поза межами населеного пункту на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області та земельну ділянку № 6325483000:01:000:0769, площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована поза межами населеного пункту на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325483000:01:000:0768 та 6325483000:01:000:0769 зареєстровано 30.08.2024 за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3000957463254 та 3000931863254 відповідно).

Крім того, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.08.2021 державним реєстратором Балаклійської міської ради Харківської області на підставі рішення XIV сесії VIII скликання Балаклійської міської ради Харківської області від 29.07.2021 № 533-VIII «Про передачу земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні громадян, безкоштовно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства» зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану за межами с. Волохів Яр, площею 1,14 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325482500:01:000:1173.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (6325482500:01:000:1173) використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Окружною прокуратурою встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, а саме: право на безоплатне отримання земельної ділянки державної та комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, ОСОБА_1 , набуваючи втретє на безоплатній основі земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 6325482500:01:000:1173, діяла всупереч вимогам ст .ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

Спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності внаслідок незаконного використання втретє ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника земельної ділянки Балаклійської територіальної громади, у зв`язку із чим необхідно витребувати її з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 17.01.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 20.03.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні з підстав, зазначених у позові.

Представники Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області, Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області у судове засідання не з`явилися, заяви або клопотання від них не надходило.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку із відсутністю адресата за адресою доставки та шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада». Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано

Заслухавши пояснення прокурора, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися прокурор, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч. 1 ч. 3 та ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтовано прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що звернення прокурора до суду у цих спірних правовідносинах спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у комунальну власність земельної ділянки. Суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року (справа № 806/1000/17).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , попередньо реалізувавши своє право на безоплатну передачу їй земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 0,87 га за кадастровим номером 6325482500:02:000:2667 та площею 2 га з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467, втретє безоплатно, в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, отримала у власність спірну земельну ділянку кадастровий номер 6325482500:01:000:1173 площею 1,14 га, розташовану за межами с. Волохів Яр Ізюмського району Харківської області, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Балаклійська міська рада Ізюмського району Харківської області, Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області.

При цьому Балаклійська міськарада Ізюмськогорайону Харківськоїобласті,Балаклійська міськавійськова адміністраціяІзюмського районуХарківської областідотепер не звернулися до суду з вказаним позовом, що свідчить про їх бездіяльність та не здійснення захисту інтересів держави.

Це свідчить про свідоме нездійснення Балаклійською міською радою Ізюмського району Харківської області, Балаклійською міською військовою адміністрацією Ізюмського району Харківської області, які мають на це відповідні повноваження, захисту порушених інтересів держави.

Тому прокурор звертається до суду з цим позовом в інтересах держави.

Крім того, прокурором на виконання ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» 24.12.2024 було повідомлено Балаклійську міську раду та Балаклійську міську військову адміністрацію, тобто орган, який повинен представляє інтереси держави у даних правовідносинах, про те, що прокуратурою готується позовна заява до суду.

Таким чином, прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави в суді.

Судом встановлено,що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 405765456 від 28.11.2024 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,87 га, кадастровий номер 6325482500:02:000:2667, яка перебуває на території Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області (а.с. 25 зв.).

Вказана земельна ділянка їй передана на підставі наказу ГУ Держземагенства у Харківській області № 1866-СГ від 17.06.2015, із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) (а.с. 27).

Крім того, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 18851-СГ від 09.10.2017 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Граківської сільської ради Чугуївського району Харківської області (а.с. 30).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 405765456 від 28.11.2024 убачається, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 18851-СГ від 09.10.2017, державним реєстратором КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 20.10.2017 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 22989794, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387602363000).

В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.11.2017 № 1-2979 продала земельну ділянку земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467 ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 385304304 від 03.07.2024 та копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.11.2017 (а.с. 31, 32-33).

06.09.2024 державним реєстратором Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області зареєстровано поділ об`єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467 (а.с. 34).

В результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467 було утворено земельну ділянку № 6325483000:01:000:0768, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована поза межами населеного пункту на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області та земельну ділянку № 6325483000:01:000:0769, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована поза межами населеного пункту на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325483000:01:000:0768 та 6325483000:01:000:0769 зареєстровано 30.08.2024 за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3000957463254 та 3000931863254 відповідно) (а.с. 28).

Крім того, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.08.2021 державним реєстратором Балаклійської міської ради Харківської області на підставі рішення XIV сесії VIII скликання Балаклійської міської ради Харківської області від 29.07.2021 № 533-VIII «Про передачу земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні громадян, безкоштовно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства» зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану за межами с. Волохів Яр, площею 1,14 га, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6325482500:01:000:1173 (а.с. 25, 35).

Відповідно до ст.ст. 318, 324 КУ України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного Кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 Земельного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467, площею 2 га, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №18851-СГ від 09.10.2017 вдруге використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та перевищила норми безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

В подальшому, оформивши право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325482500:01:000:1173, площею 1,14 га, на підставі рішення XIV сесії VIII скликання Балаклійської міської ради Харківської області від 29.07.2021 № 533-VIII, ОСОБА_1 втретє використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та перевищила норми безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 при зверненні до Балаклійської міської ради Харківської області, із заявою не врахувала, що раніше використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Отже, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467 сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Граківської сільської ради Чугуївського району Харківської області та земельна ділянка, площею 1,14 га з кадастровим номером 6325482500:01:000:1173 сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовану за межами с. Волохів Яр, вибули із державної та комунальної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника.

Відповідачка ОСОБА_1 при зверненні до зазначених органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не повідомила, що вже скористалась своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки на підставі рішення Балаклійської міської ради від 29.07.2021 № 533-VIII «Про передачу земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні громадян, безкоштовно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства» використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання та не мала права на отримання втретє у власність земельної ділянки вказаної категорії на безоплатній основі.

Таким чином, ОСОБА_1 , набуваючи втретє на безоплатній основі земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 6325482500:01:000:1173, діяла всупереч вимогам ст .ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

Спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності внаслідок незаконного використання втретє ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника земельної ділянки Балаклійської територіальної громади.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас, відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Вказане підтверджує, що ОСОБА_1 всупереч вимогам законодавства тричі використала право на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду в межах норм безоплатної передачі, зокрема без достатньої правової підстави набула у власність спірну земельну ділянку за кадастровим номером 6325482500:01:000:1173, таким чином визначила пріоритетність свого приватного інтересу над суспільним, порушивши встановлену законом процедуру безоплатної приватизації землі.

Обставини даної справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, внаслідок реєстрації права власності за ОСОБА_1 .

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістом статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормами глави 29 ЦК України передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Згідно положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України).

На підставі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Правовий аналіз положень ст. 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України (пункт 21 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченого ст. 388 ЦК України, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Такі висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Власник, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 у справі П/811/1640/17 звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

При цьому статтею 346 ЦК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 , попередньо реалізувавши своє право на безоплатну передачу їй земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, площею 0,87 га за кадастровим номером 6325482500:02:000:2667 та площею 2 га з кадастровим номером 6325483000:01:000:0467, втретє безоплатно, в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, отримала у власність спірну земельну ділянку кадастровий номер 6325482500:01:000:1173, площею 1,14 га, розташовану за межами с. Волохів Яр Ізюмського району Харківської області.

Враховуючи, що відповідач отримала спірну земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства та не набула на неї права власності у передбаченому законом порядку, є підстави для її витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Балаклійської міської територіальної громади в особі Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області, Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Балаклійської міської територіальної громади в особі Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області земельну ділянку, площею 1,14 га з кадастровим номером 6325482500:01:000:1173, розташовану за межами с. Волохів Яр Ізюмського району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Балаклійська міська рада Ізюмського району Харківської області, місце знаходження: 64207, Харківська область Ізюмський район м. Балаклія, вул. Захисників України, 18.

Позивач: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місце знаходження: 64207, Харківська область Ізюмський район м. Балаклія, вул. Захисників України, 18.

Прокурор: керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, місцезнаходження: 64300, м. Ізюм Харківська область, вул. Донця-Захаржевського, 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 10 червня 2025 року.

Суддя В. М. Тімонова