Постанова від 28.05.2025 по справі 921/426/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2025 р. Справа №921/426/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання Фарина Х.І.,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан б/н від 26.03.2025 (вх. № 01-05/891/25 від 26.03.2025)

та Тернопільської міської ради за № 100/01 від 02.04.2025 (вх. № 01-05/985/25 від 02.04.2025, вх. № 01-05/2025/25 від 07.04.2025)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2025 (м. Тернопіль, головуючий суддя Н.О. Андрусик, судді Н.В. Охотницька, Ю.О. Чопко)

за заявою Тернопільської окружної прокуратури за № 50-89-2782ВИХ-25 від 20.03.2025 (вх. № 2028 від 20.03.2025)

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 921/426/24

за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури, м. Тернопіль

до відповідача-1 Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м. Тернопіль

про визнання недійсними додаткових угод та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

від позивача (прокурор): Л.М. Винницька;

від відповідача-1: А.З. Левчак;

від відповідача-2: В.І. Михайлюк;

від третьої особи на стороні позивача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Тернопільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави до Тернопільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан в якому просить:

- визнати недійсною додаткову угоду до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (біля ресторану Файне місто), зареєстрованого в Книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №968, укладену 25.03.2024 між Тернопільською громадою м.Тернополя від імені якої діє Тернопільська міська рада та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна Ресторан, якою продовжено строк дії цього договору до 31.10.2024;

- визнати недійсною додаткову угоду до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №969 (біля бару Клуб Файного міста), укладену 25.03.2024 між Тернопільською громадою м.Тернополя від імені якої діє Тернопільська міська рада та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна Ресторан, якою продовжено строк дії цього договору до 31.10.2024;

- визнати недійсною додаткову угоду до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (біля ресторану «Файне місто»), зареєстрованого в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №968, укладену 07.10.2024 між Тернопільською громадою м. Тернополя від імені якої діє Тернопільська міська рада та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан, якою визначено строк дії цього договору з 01.11.2024 до 31.03.2025;

- визнати недійсною додаткову угоду до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №969 (біля бару «Клуб Файного міста»), укладену 07.10.2024 між Тернопільською громадою м. Тернополя від імені якої діє Тернопільська міська рада та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан, якою визначено строк дії цього договору з 01.11.2024 ДО 31.03.2025;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ресторан Україна звільнити земельну ділянку, зайняту тимчасовою спорудою, площею 0,0080 га, розміщеною в межах території пам`ятки архітектури місцевого значення, за адресою: м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка, 23, шляхом знесення (демонтажу) тимчасової споруди біля ресторану Файне місто;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ресторан Україна звільнити земельну ділянку, зайняту тимчасовою спорудою, площею 0,0080 га, розміщеною в межах території пам`ятки архітектури місцевого значення, за адресою: м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка, 23, шляхом знесення (демонтажу) тимчасової споруди біля бару Клуб файного міста (з урахуванням заяви прокуратури №50-89-10848ВИХ-24 від 18.12.2024 (вх.№9734, №9735 від 19.12.2024) про зміну предмету позову).

Позовні вимоги ґрунтуються на незаконності розміщення тимчасових споруд відповідачем-2 та незаконності оскаржуваних договорів, укладених між відповідачами про встановлення особистого строкового сервітуту, зокрема, на думку прокуратури договори про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди біля ресторану «Файне місто» та біля бару «Клуб файного міста», додаткові угоди до них від 25.03.2024 укладено з порушенням вимог чинного законодаства.

В подальшому, 20.03.2025 Тернопільською окружною прокуратурою подано заяву №50-89-2782ВИХ-25 від 20.03.2025 (вх.№2028 від 20.03.2025) про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом:

1) накладення арешту шляхом заборони розпорядження та вчинення дій, у тому числі реєстраційних, на земельні ділянки, за адресою м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка, 23, зайняті тимчасовими спорудами біля ресторану «Файне МІСТО» та біля бару «Клуб Файного міста»;

2) заборони Тернопільській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан укладати додаткові угоди до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (біля ресторану «Файне місто»), зареєстрованого в Книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №968 та інші цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки, за адресою м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка, 23, зайняту тимчасовою спорудою біля ресторану «Файне місто»;

3) заборони Тернопільській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан укладати додаткові угоди до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (біля бару «Клуб Файного міста»), зареєстрованого в Книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №968 та інші цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки, за адресою м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка, 23, зайняту тимчасовою спорудою біля бару «Клуб Файного міста».

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову прокуратурою обґрунтовується отриманою з матеріалів кримінального провадження №42023212050000035 інформацією, що слугувала підставою для подання 18.12.2024 заяви про зміну предмету позову, котра свідчить про факт укладення 07.10.2024 відповідачами додаткових угод до договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд біля ресторану «Файне місто» та бару «Клуб Файного міста». Додатковими угодами від 07.10.2024 внесено зміни та продовжено термін дії договорів сервітутного користування на строк з 01.11.2024 до 31.03.2025. Визначено, що після закінчення строку дії договорів, Сервітуарій (відповідач-2) має переважне право на їх поновлення.

Прокурор зазначає, що за отриманою інформацією від Тернопільської міської ради (лист №7696-Ю/2025 від 19.03.2025) встановлено, що 18.02.2025 на засіданні Комісії з організації та розміщення сезонних об`єктів сфери торгівлі, послуг, відпочинку та розваг на території Тернопільської міської територіальної громади (крім парків) розглянуто звернення ТОВ «Україна» Ресторан та погоджено розміщення та облаштування на літній період торгових майданчиків біля ресторану «Файне місто» та бару «Клуб Файного міста» за адресою бульвар Тараса Шевченка, 23. На даний час інформація щодо реєстрації додаткових угод до договорів про встановлення особистих строкових сервітутів для розміщення даних тимчасових споруд щодо продовження терміну сервітутів після 31.03.2025 у виконавчих органах Тернопільської міської ради відсутня.

Прокурор зауважує, що строк дії оскаржуваних додаткових угод спливає 31.03.2025, ТОВ «Україна» Ресторан отримало погодження Комісії на розміщення тимчасових споруд на літній сезон 2025 року, тому існує реальна можливість продовження 31.03.2025 строку дії оспорюваних правочинів щодо земельних ділянок. З урахуванням наведених обставин, прокурор вважає, що укладення нових додаткових угод відповідачами унеможливить захист прав та інтересів територіальної громади і держави за даним позовом та значно ускладнить його судовий розгляд, а також зумовить необхідність пред`явлення нових позовів до відповідачів в інтересах держави та територіальної громади з метою захисту прав на спірні земельні ділянки чи необхідність доповнення позову новими вимогами.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2025 заяву №50-89-2782ВИХ-25 від 20.03.2025 (вх.№2028 від 20.03.2025) Тернопільської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Тернопільській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан укладати додаткові угоди до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (біля ресторану «Файне місто»), зареєстрованого в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №968 щодо земельної ділянки за адресою м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка, 23, зайнятої тимчасовою спорудою біля ресторану «Файне місто». Заборонено Тернопільській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан укладати додаткові угоди до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (біля бару «Клуб Файного міста»), зареєстрованого в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №969 щодо земельної ділянки за адресою м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка, 23, зайнятої тимчасовою спорудою біля бару «Клуб Файного міста». В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у межах заявлених прокуратурою вимог у цій даній справі розглядається спір щодо встановлення законності укладених відповідачами додаткових договорів, якими продовжено строк дії сервітутного користування відповідачем-2 земельними ділянками комунальної власності, наданими міською радою для розміщення об`єктів сфери торгівлі (торгового майданчика), біля бару «Клуб Файного міста» та розміщення сезонного об`єкту сфери торгівлі (торгового майданчика) біля ресторану «Файне місто», площею 0,0080 га кожна, а також заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні спірними земельними ділянками, що знаходяться під даними об`єктами шляхом їх знесення (демонтажу). Отже, предметом позову є встановлення наявності/відсутності правових підстав у відповідача-2 на встановлення тимчасових споруд (як стверджує прокурор) на земельній ділянці по вул. Шевченка, 23 в м. Тернополі відповідно до укладених додаткових угод.

Суд першої інстанції зазначив, що у цій справі такий захід забезпечення позову як накладення арешту на земельні ділянки, на думку колегії суддів, не узгоджується з предметом та підставами позову.

Крім того, прокурором жодним чином не обґрунтовано як вказаний захід забезпечення враховуючи, що предметом позову у справі є вимоги немайнового характеру про визнання недійсними правочинів, у разі незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Разом з тим, щодо вимоги заявника про застосування такого заходу забезпечення позову, як заборони відповідачам укладати додаткові угоди до договорів особистого строкового сервітуту та інші цивільно-правові угоди щодо земельних ділянок відповідно до яких відповідачу-2 встановлено особистий строковий сервітут на об`єкт благоустрою в м. Тернополі, площею 0,0080 га, для розміщення об`єкту сфери торгівлі (торгового майданчика) біля бару «Клуб Файного міста» та розміщення сезонного об`єкту сфери торгівлі (торгового майданчика) біля ресторану «Файне місто», суд першої інстанції вказав наступне.

Так, місцевий господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що після відкриття судом провадження у справі відповідачами вчинялися дії щодо продовження строку дії сервітутного користування земельними ділянками для розміщення сезонних об`єктів сфери торгівлі (торгового майданчика) біля ресторану «Файне місто» та біля бару «Клуб Файного міста».

Разом з тим, судом першої інстанції з пояснень представника відповідача-2 встановлено, що товариство й надалі має намір здійснювати підприємницьку діяльність у вказаних об`єктах торгівлі та продовжити строк дії особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд. Додатково з наданої у листі інформації вбачається, що 26.09.2024 на засіданні комісії з організації та розміщення сезонних об`єктів сфери торгівлі, послуг, відпочинку та розваг на території Тернопільської міської територіальної громади (крім парків) було розглянуто звернення ТОВ «Україна» Ресторан та погоджено розміщення та облаштування на зимовий сезон торгових майданчиків біля ресторану «Файне місто» та біля бару «Клуб Файного міста» за адресою бульвар Тараса Шевченка, 23 (протокол комісії № 11 міститься в матеріалах справи, а.с. 146-247, 254-255 том 5).

Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що наведені в сукупності обставини свідчать про продовження в майбутньому сервітутного використання товариством спірних земельних ділянок та облаштування на літній сезон торгових майданчиків біля ресторану «Файне місто» та біля бару «Клуб Файного міста».

Натомість прокурор вбачає припинення такого користування за судовим рішенням, прийнятим у даній справі про задоволення позову.

За таких обставин, суд першої інстанції вважає доведеними фактичні обставини, з якими пов`язано застосування заявленого прокуратурою заходу забезпечення позову, у даному випадку це вчинення відповідачами дій, спрямованих на продовження терміну дії договорів особистого строкового сервітуту, законність розташування та використання земельної ділянки згідно яких, є предметом даного судового розгляду.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 26.03.2025 (вх. № 01-05/891/25 від 26.03.2025) у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24 березня 2025 у справі №921/426/24 про вжиття заходів забезпечення позову. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.

Апелянт вказує, що задовольняючи частково клопотання керівника Тернопільської окружної прокуратури про забезпечення позову від 20.03.2025 суд, фактично заблокував роботу літніх майданчиків Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан та грубо, з порушенням принципів співмірності та балансу, втрутились у господарську діяльність скаржника.

Застосувавши захід забезпечення позову у вигляді заборони Тернопільській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан укладати додаткові угоди до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди та інші цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки, за адресою м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка, 23 суд фактично позбавив Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан можливості законно користуватись земельною ділянкою для розміщення тимчасових споруд.

На переконання апелянта, встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору.

Разом з тим, скаржник вказує, що в заяві про забезпечення позову позивачем жодним чином не доведено яким чином укладення в майбутньому додаткових угод до договору про встановлення строкового особистого сервітуту, що не є предметом спору, вплинуть на первісні вимоги позивача, тобто на визнання недійсності додаткових угод, які на даний час є предметом позову.

Таким чином, апелянт вважає, що застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними з позовними вимогами позивача.

Також, не погодившись з даним рішенням суду Тернопільська міська рада звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 26.03.2025 (вх. № 01-05/891/25 від 26.03.2025) у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24 березня 2025 у справі №921/426/24 про вжиття заходів забезпечення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.

На переконання Тернопільської міської ради, заходи забезпечення позову вжиті оскаржуваною ухвалою, порушують принцип збалансованості інтересів сторін спору обмежуючи права Тернопільської міської ради на володіння, користування та розпорядженням майном.

Скаржник вказує, що в заяві про забезпечення позову позивачем жодним чином не доведено яким чином укладення в майбутньому додаткових угод до договору про встановлення строкового особистого сервітуту, що не є предметом спору, вплинуть на первісні вимоги позивача тобто на визнання недійсності додаткових угод №968 та №969 від 25.03.2024 та додаткових угод №968 та №969 від 07.10.2024 які на даний час є предметом позову.

Дійшовши висновку про задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції не здійснив оцінки обґрунтованості доводів відповідачів щодо необґрунтованості заяви та застосування відповідних заходів, не з`ясував співмірності виду забезпечення позову позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів пославшись лише доводи прокурора та загальні норми процесуального права.

У судове засідання 21.05.2025 з`явився прокурор, відповідач -1, -2, надали пояснення.

У судове засідання 21.05.2025 третя особа явки уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомленна про час та дату розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Господарський суд Тернопільської області постановив ухвалу про забезпечення позову у справі № 921/426/24 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: заборони Тернопільській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан укладати додаткові угоди до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (біля ресторану «Файне місто»). зареєстрованого в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №968 щодо земельної ділянки за адресою м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка. 23, зайнятої тимчасовою спорудою біля ресторану «Файне місто»; заборони Тернопільській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан укладати додаткові угоди до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (біля бару «Клуб Файного міста»). зареєстрованого в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №969 щодо земельної ділянки за адресою м. Тернопіль. вул. Т. Шевченка, 23, зайнятої тимчасовою спорудою біля бару «Клуб Файного міста»

Однак, колегія суддів вказує, що правовою підставою користування земельними ділянками під тимчасовими спорудами - літніми майданчиками біля ресторану «Файне місто» та бару «Клуб Файного міста» є договори про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, які зареєстровані в книзі реєстрації договорів сервітутного користування за №968 від 12.04.2017 р. та №969 від 12.04.2017 р.

Додатковими угодами від 07.10.2024 сторонами погоджено внести зміни у відповідні договора про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди та п.2.2. розділу 2 викласти в такій редакції: «Договір укладено терміном з 01 листопада 2024 року до 31 березня 2025 року.»

Відтак, застосувавши захід забезпечення позову у вигляді заборони Тернопільській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» Ресторан вподальшому укладати додаткові угоди до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди та інші цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки, за адресою м. Тернопіль, вул. Т. Шевченка, 23 суд фактично позбавив ТОВ «Україна» Ресторан можливості законно користуватись земельною ділянкою для розміщення тимчасових споруд.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов?язані з предметом спору. (Постанови КГС ВС від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20. від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі №904/7930/21).

Встановлення такої заборони фактично обмежить відповідача Тернопільську міську раду, як орган місцевого самоврядування у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, окрім того призводить до втручання суду в договірні відносини сторін, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору.

Разом з тим, відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2025 р. у справі № 916/4391/24 зазначив про те, що «вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог».

Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Враховуючи неможливість продовження договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди в силу застосовних заходів забезпечення позову та відсутність правової підстави для користування земельною ділянкою починаючи з 01.04.2025 р., фактично має наслідком звільнення земельних ділянок шляхом демонтажу тимчасових споруд та повернення їх власнику.

Відтак, суд фактично задовільнив позовні вимоги керівника Тернопільської обласної прокуратури, викладені в позовній заяві, з урахуванням зміни предмета позову.

Відтак, наслідки застосування визначених судом заходів забезпечення позову є тотожними з позовними вимогами позивача без вирішенням спору по суті, що прямо суперечить ч.11 ст.137 ГПК України.

Колегія суддів, також вказує, що в заяві про забезпечення позову позивачем не доведено яким чином укладення в майбутньому додаткових угод до договору про встановлення строкового особистого сервітуту, що не є предметом спору, вплинуть на первісні вимоги позивача, тобто на визнання недійсності додаткових угод, які укладені на термін до 31.03.2025, які на даний час є предметом позову.

Окрім того, ст. 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Заборона укладення додаткових угод до договору про встановлення особистого строкового сервітуту та інших цивільно-правових угод суперечить презумпції правомірності укладених додаткових угод.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що застосовані судом заходи забезпечення позову не відповідають принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін та наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

На підставі викладеного, враховуючи, що заявником не надано належних доказів на підтвердження існування на даний час конкретних обставин, з якими пов?язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, апеляційні скарги підлягають до задоволення, а ухвала суду Тернопільської області від 24.03.2025 скасуванню.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала не відповідає таким критеріям. Суд першої інстанції дійшов висновку про зупинення провадження у справі без ґрунтовного вивчення обставин справи, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення у вирішенні питання про зупинення провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україн» Ресторан б/н від 26.03.2025 (вх. № 01-05/891/25 від 26.03.2025) та Тернопільської міської ради за № 100/01 від 02.04.2025 (вх. № 01-05/985/25 від 02.04.2025, вх. № 01-05/2025/25 від 07.04.2025) задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2025 у справі №921/426/24 скасувати, прийняти нову ухвалу.

Відмовити у задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак