Рішення від 10.06.2025 по справі 200/2349/25

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 року Справа№200/2349/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 № 262140015327 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ періоди роботи з 09.09.1996 по 13.06.2000, з 01.09.2000 по 01.12.2000, з 01.12.2000 по 30.08.2024 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1996 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16), починаючи з 12.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.03.2025 звернулась (через портал електронних послуг) до Відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 12.03.2025 №262140015327 про відмову в призначені пенсії за вислугу, оскільки до страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1996 не зарахований період роботи в СШ N№241 Московського району м. Києва з 09.09.1996 по 13.06.2000, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження заявниці не зазначена, до страхового стажу не зарахований період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 26.06.2000, оскільки додаток до диплома про період навчання не надавався, більше того, Відповідачем 2 стаж за вислугу років не обчислювався, оскільки трудова книжка не прийнята до розгляду.

Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не погодившись з доводами позивача викладеними у позовній заяві надало відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечувало проти позову та просило суд відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

04.03.2025 ОСОБА_1 , звернулась через веб - портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

До страхового стажу згідно з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1996 не зарахований:

- період роботи в СШ № 241 Московського району м. Києва з 09.09.1996 по 13.06.2000, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не зазначена дата народження заявниці, що не відповідає вимогам пунктів 2.11 та 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993.

Страховий стаж враховано з 01.01.2000 по 19.01.2000, з 01.02.2000 по 29.02.2000, з 01.09.2000 по 30.08.2024 згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу

Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Стаж роботи відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 на посадах працівника освіти станом на 11.10.2017 не підтверджено.

Стаж за вислугу років не обчислювався, оскільки трудова книжка не прийнята до розгляду.

Довідки, що підтверджують стаж роботи на посадах працівника освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 для розгляду не надавалися.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 262140015327 від 12.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, передбаченого статтею 55 Закону 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано відзив на позовну заяву, у якому викладено аналогічні пояснення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Як встановлено судом та визнається сторонами, позивач 04 березня 2025 року позивач засобами веб-порталу ПФУ звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років через вебпортал відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 № 262140015327 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Спірне рішення мотивоване наступним.

Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 26 років 06 місяців 18 днів, стаж на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 року становить працівники освіти відсутній.

До страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1996 не зарахований період роботи в СШ № 241 Московського району м. Києва з 09.09.1996 по 13.06.2000, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження заявниці не зазначена. Стаж врахований з 01.01.2000 по 19.01.2000, з 01.02.2000 по 29.02.2000 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ок-5.

До страхового стажу не зарахований період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 26.06.2000, оскільки додаток до диплома про період навчання не надавався.

Стаж за вислугу років не обчислювався, оскільки трудова книжка не прийнята до розгляду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 особам, які на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбаченим Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зіст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.7, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно здодатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним упункті 1.3розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так, згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , в межах позовних вимог, встановлено, що позивач працювала:

- з 09.09.1996 по 13.06.2000 вчителем іноземної мови в середній школі № 241 Московського району м. Києва (з 02.04.1997- ліцей «Голосіївський» № 241);

- з 01.09.2000 по 01.12.2000 секретарем в ТДВ «Мистецька агенція «Територія «А»;

- з 01.12.2000 по 30.08.2024 вчителем англійської мови.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань призначення пенсії.

При цьому, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

За таких обставин, суд вважає неприйнятними доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неприйняття до розгляду трудової книжки позивача.

Щодо розрахунку спеціального стажу позивача, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з трудової книжки позивача, остання у період з 01.09.2000 по 01.12.2000 працювала секретарем в ТДВ «Мистецька агенція «Територія «А», код ЄДРПОУ: 22963845.

Разом з тим, як встановлено судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний КВЕД ТДВ "Мистецька агенція "ТЕРИТОРІЯ "А" - 90.02 Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (в редакції, чинній на момент звернення прийняття спірного рішення) юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Права та обов`язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права і обов`язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.

Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця).

У справі № 643/11758/16-а Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 дійшов висновку, що вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

На час роботи позивача спірні правовідносини було врегульовано Законом України «Про освіту» 23 травня 1991 року № 1060-XII.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1060-XII заклади освіти створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.

Відповідно до ч. 5 ст.18 Закону № 1060-XII діяльність закладу освіти розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов`язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону № 1060-XII заклад освіти повинен мати власну назву, в якій обов`язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.

Таким чином, ТДВ "Мистецька агенція "ТЕРИТОРІЯ "А" не є закладом освіти ані в розумінні чинного на момент роботи позивача, ані чинного на момент звернення позивача за призначенням пенсії законодавства.

Крім того, відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, посаду секретаря до вказаного переліку не віднесено.

Також професію секретаря не віднесено до пільгових Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Таким чином, підстави для зарахування до стажу за вислугу років періоду роботи позивача з 01.09.2000 по 01.12.2000 відсутні.

Пунктом "е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Однак, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 року пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (далі - Закон № 213-VIII) було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 року також було внесено зміни згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення пункту "а"статті 54, статті55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XIIзі змінами, внесенимизаконами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 24.12.2015 N 911-VIII.

УРішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змінЗаконом № 213-VIIIдо оспорюваних положеньЗакону №1788-ХІІщодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеноїстаттею 51 Закону № 1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Діястатті 51 Закону № 1788-ХІІпоширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях54, 55Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положеньЗакону № 1788-ХІІвипливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж"статті 55 Закону № 1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIIIщодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відповідно до п. 2 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, положення пункту "а" статті54, статті55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XIIзі змінами, внесенимизаконами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, зазначені положенняЗакону України "Про пенсійне забезпечення"втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватисястаттею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"в редакції чинній до внесення до неї змінЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIIIта «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е"статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Професію учителя віднесено до Переліку № 909.

Таким чином, зарахуванню до стажу позивача до вислуги років за пунктом "е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) підлягають періоди її роботи з 09.09.1996 по 13.06.2000 та з 01.12.2000 по 30.08.2024.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про протиправність спірного рішення, та, як наслідок, його скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, в даному випадку, обов`язок розглянути заяву позивача про призначення пенсії, прийняти відповідне рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії покладено саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В свою чергу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві покладено лише обов`язок виплачувати позивачу вже призначену пенсію.

Враховуючи, що позивачу пенсію призначено не було, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що в силу положень Порядку 22-1 розгляд заяви позивача віднесено до дискреційних повноважень відповідача 2.

Суд не має повноважень самостійно розраховувати стаж позивача для призначення їх пенсії.

В силу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства позовна заява була розглянута в межах позовних вимог, а отже, оцінка зарахуванню до вислуги років, страхового стажу позивача будь-яких інших періодів роботи та/або навчання позивача, аніж визначених позивачем у прохальній частині позовної заяви, та права позивача на призначення будь-якого іншого виду пенсії, судом не здійснювалась.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо обраного позивачем способу захисту його порушеного права, суд зазначає наступне.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 №262140015327;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 року відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16) та зарахувати до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 09.09.1996 по 13.06.2000, та з 01.12.2000 по 30.08.2024.

Суд зазначає, що вказаний спосіб захисту буде належним та достатнім для поновлення порушених прав позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що підставою звернення до суду стали неправомірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судом залишено без задоволення, судовий збір в цій частині на користь позивача не стягується.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 №262140015327 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ періоди роботи з 09.09.1996 по 13.06.2000, з 01.09.2000 по 01.12.2000, з 01.12.2000 по 30.08.2024 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1996 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16), починаючи з 12.03.2025 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.03.2025 №262140015327.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 04.03.2025 відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16) та зарахувати до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 09.09.1996 по 13.06.2000, та з 01.12.2000 по 30.08.2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 10 червня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська