Постанова від 10.06.2025 по справі 420/12836/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12836/24

Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 10.09.2024

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову у застосуванні січня 2008 року, як базового місяця при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; зобов`язання застосувати січень 2008 року, як базовий місяць, при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 у справі №420/21338/21, та здійснити виплату донарахованих сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час проходження позивачем військової служби відповідачем протиправно не здійснювалося нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2028 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 позов задоволений.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-підприємців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. При цьому, у період з січня 2008 року по березень 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінилися, а тому відсутні підстави для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу з урахуванням базового місяця січня 2016 року.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди. При цьому, витрати на грошове забезпечення військовослужбовців здійснювалося у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення без нарахування та виплати індексації. Врахування базового місяця січень 2008 року не може бути задоволено тому, що 01.01.2016 відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії, тому базовим місяцем може бути тільки 01.01.2016.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.12.2020 №Д321/10/дск та розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 01.02.2021 №248/749, військова частина НОМЕР_2 ліквідована та її правонаступником з фінансових питань визначено військову частину НОМЕР_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 (набрало законної сили 14.02.2022) зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

24.06.2023 та 07.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року. /а.с.4-5/

Листом військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2023 №3873 повідомлено ОСОБА_1 про нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2016 року відповідно до вимог чинного законодавства. /а.с.9/

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 -XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-ХІІ.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону України №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами 1-2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України №1282-Х1І).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, що визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. (надалі Порядок №1078)

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до п. Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Крім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Спірним питанням під час нарахування позивачу індексації грошового забезпечення є встановлення базового місяця.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 (у редакції від 24.02.2016 на момент виникнення спору) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

В редакції від 24.11.2016, 24.10.2017 п. 5 Порядку №1078 є аналогічним.

В редакції 15.03.2018 п. 5 викладено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Отже, аналізуючи вищезазначене, місяць у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.

Відповідно до змісту п. 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Тож, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць.

Окрім того, відповідно до п. 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, а отже січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.

Зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у період проходження служби в Збройних Силах України підвищення посадового окладу позивача за посадою відбулось у січні 2008 року, тому обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватися наростаючим підсумком за цей період.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Отже, при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв