Ухвала від 10.06.2025 по справі 490/4026/22

490/4026/22

н\п 1-кс/490/2220/2025

10.06.2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4026/22

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

10 червня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представника скаржника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання представника ПАТ «Миколаївськааграрна компанія» адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна. Зазначає, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.10.2022 слідчий суддя наклав у кримінальному провадженні №22022150000001076 від 12.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110-2 ККУкраїни,арешт на майно, в тому числі:

Грошові кошти у на банківських рахунках ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» відкритих у АТ «Альфа Банк» (МФО банку 300346), а саме:

- НОМЕР_1 валюта рахунку: 978 - Євро;

- НОМЕР_2 валюта рахунку: 840 - долар США;

- НОМЕР_3 валюта рахунку: 980 - українська гривня;

- НОМЕР_4 валюта рахунку: 980 - українська гривня;

- НОМЕР_5 валюта рахунку: 980 - українська гривня;

Грошові кошти у на банківських рахунках ПрАТ «Миколаївська аграрна компанія» відкритих у АТ «ОТР БАНК» (МФО банку 300328), а саме:

- НОМЕР_6 валюта рахунку: 980 - українська гривня;

- НОМЕР_6 валюта рахунку: 840- долар США;

- НОМЕР_7 валюта рахунку: 980 - українська гривня;

- НОМЕР_8 валюта рахунку: 840 - долар США.

Зазначає, що підприємство не є учасником кримінального провадження, накладення арешту блокує підприємницьку діяльність та ставить в скрутне становище при сплаті податків, а тому просить скасувати накладений на арешт на рахунки.

Представник скаржника ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив скасувати арешт.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання. Вважає, що на даний час є передчасним скасування арешту, оскільки проводиться комплекс заходів для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, а також збираються докази на підтвердження вини. Крім того, 01.04.2025 слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва розглядалось аналогічне клопотання представника заявника ПАТ «Миколаївська аграрна компанія», та було відмовлено в частині скасування арешту з рахунків.

Заслухавши доводи учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього письмові документи, вважаю, що в задоволені клопотання слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні СВ УСБУ в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №22022150000001076 від 12.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110-2, ч.2 ст.364-1 ККУкраїни.

13.10.2022 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва за результатами розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №22022150000001076 від 12.07.2022, накладено арешт, в тому числі, на майно, яке зазначено представником в клопотанні.

Крім того, доводи представника ОСОБА_4 щодо необґрунтованості накладення арешту на грошові кошти, які зберігаються на рахунках банку, були перевірені в судовому засіданні та ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.04.2025 було встановлено, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів і для виконання завдань кримінального провадження, а тому в цій частині було відмовлено.

В судовому засідання прокурор також вважав передчасним скасування арешту, оскільки власник ПАТ «Миколаївська аграрна компанія» ОСОБА_5 є також засновником російських юридичних осіб та згідно відкритих відомостей за звітній 2023 рік сплатила до бюджету країни агресора близько 130 млн. руб., що підтверджуються відповіддю щодо виконання доручення № 64/20-2661 від 01.04.2025 з додатками.

Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що із клопотанням про скасування арешту майна, окрім сторони кримінального провадження, а саме підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, може звернутися інший власник або володілець такого майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, майно на яке накладено арешт, відповідає визначеним у ч. 2, 3 ст.170 КПК України критеріям та має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

А тому є достатні підстави вважати, що арешт накладений на майно, має суттєве значення для кримінального провадження, та виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів і для виконання завдань кримінального провадження.

Інші доводи, на які посилається в клопотанні представник, не можуть бути підставою для скасування арешту майна, та підлягають перевірці під час досудового розслідування.

Крім того, представником не надано нових доказів, які б обґрунтовували повторне звернення до суду майже через півтора місяця з моменту попереднього судового засідання щодо перевірки доводів представника підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, таке клопотання про скасування арешту може бути подано підозрюваним, їх захисником, інший власником або володільцем майна, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час досудове розслідування ще триває, проводяться слідчі (розшукові) дії, твердження представника вже були предметом судового розгляду, що в свою чергу свідчить про те, що потреба у застосуванні арешту цього майна на час розгляду клопотання не відпала, в зв`язку з чим клопотання про скасування арешту задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.117, 170-173, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволеніклопотання представника ПАТ«Миколаївська аграрнакомпанія» адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.10.2022 у кримінальному провадженні №22022150000001076 від 12.07.2022 відмовити.

Відповідно до ст.309 КПК України, ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1