Постанова від 10.06.2025 по справі 500/7169/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7169/24 пров. № А/857/2244/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В, Довгої О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року (суддя- Мандзій О.П., ухвалене в м. Тернопіль) у справі № 500/7169/24 за позовом ОСОБА_1 до Бережанського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Козівська селищна рада про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бережанського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Козівська селищна рада про визнання незаконною і скасування постанови від 13.11.2024 старшого державного виконавця Відділу про закінчення виконавчого провадження згідно з виконавчим листом №500/1316/20, виданим 30.04.2021.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що не бажає брати участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи за їхньої участі, колегія суддів, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційнаскарга не підлягає дозадоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №500/1316/20 зобов`язано Будилівську сільську раду Козівського району Тернопільської області в установленому порядку здійснити обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1

Старшим державним виконавцем Козівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), правонаступником кого є відповідач, 05.05.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68938770 з виконання виконавчого листа №500/1316/20, виданого 30.04.2021 Тернопільським окружним адміністративним судом.

Вимогою державного виконавця від 23.10.2024 №51471 зобов`язано боржника здійснити обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом Козівської селищної ради від 04.11.2024 №01-2223/3-09 повідомлено державного виконавця про те, що комісією буде проводитись обмір присадибної земельної ділянки Андрусечко М.М. 12.11.2024.

З виїздом державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі 12.11.2024 здійснено обміри присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 в присутності стягувача, боржника, членів комісії, а також за участю понятих, про що складено акт державного виконавця.

В подальшому, державним виконавцем, 13.11.2024 керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №68938770.

Згідно оскаржуваної постанови вбачається, про фактичне виконання рішення суду, а саме: 12.11.2024 за адресою АДРЕСА_1 , здійснено обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , що підтверджується актом державного виконавця від 12.11.2024 та схемою повторного обміру присадибної земельної ділянки.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ ).

Згідно ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 і п.1 ч.2 ст.18 Закону№1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 ст.39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, даний спір стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції правильно вказав, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Відтак, закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" можливо лише за умови фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням суду у адміністративній справі №500/1316/20 зобов`язано Будилівську сільську раду Козівського району Тернопільської області в установленому порядку здійснити обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що згідно спірної постанови слідує фактичне виконання рішення суду, а саме: 12.11.2024 за адресою АДРЕСА_1 , здійснено обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , що підтверджується актом державного виконавця від 12.11.2024 та схемою повторного обміру присадибної земельної ділянки.

У схемі відображено зовнішні межі та відстані між поворотними точками координат земельної ділянки позивача, орієнтовна площа якої становить 0,32 га, що відповідає реальному здійсненню обміру присадибної земельної ділянки.

Разом з тим, твердження позивача про те, що у схемі обміру земельної ділянки, в тому числі приєднаної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 , посилаючись на зображення трьох земельних ділянок, не вказано яка з цих ділянок перебуває у користуванні ОСОБА_1 є безпідставними. Не зазначення у схемі кому належать інші дві ділянки, їх площа та призначення, не свідчать про неналежне виконання обов`язків як боржником, так і державним виконавцем.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи позивача про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не мали права бути понятими під час такого обміру, бо сусіди, з якими ведеться межовий спір, зацікавлені в його результатах, не спростовують фактичне виконання рішення суду.

У спірних правовідносинах виконавчі дії могли проводитися без присутності понятих, оскільки в силу приписів ч.2 ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Беручи до уваги вимоги виконавчого документу зобов`язати боржника в установленому порядку здійснити обмір присадибної земельної ділянки стягувача, суд першої інстанції вірно вказав про відсутність обов`язку встановлювати відповідність існуючих меж земельної ділянки позивача і сусідніх ділянок межам, які містяться в картографічних матеріалах с.Будилів і земельно-кадастровій книзі, як у боржника у схемі обміру земельної ділянки, так і державним виконавцем в акті та в оскаржуваній постанові.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово піднімає питання про встановлення межі однією із прилеглих сусідніх ділянок в сторону її ж сусідньої ділянки на три метри, тому виконання вимог виконавчого документу вже в третє не задовольняє інтереси стягувача.

Слід зазначити, що постанови про закінчення виконавчого провадження №68938770, винесені державним виконавцем 02.11.2022 та 04.06.2024, скасовано в судовому порядку постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №500/4252/22 та рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №500/3928/24 відповідно.

В даному спорі суд першої інстанції вірно вказав про наявність здійснення реального обміру присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , уповноваженими особами з належним відображенням у схемі повторного обміру (а.с. 83).

Відтак, фактична незгода позивачки з здійсненими обмірами та бажанням отримати схему обмірів більшої площі за рахунок земельних ділянок, які знаходяться поза межами встановленого паркану, не може бути підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2024 №68938770.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом №500/1316/20, виданим 30.04.2021 Тернопільським окружним адміністративним судом, та визнає спірну постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2024 №68938770 такою, що прийнята відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", а доводи апелянта такими, що не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції.

Згідност.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правиламистатті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного судувід 23 грудня 2024 року у справі №500/7169/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга