Постанова від 09.06.2025 по справі 242/6129/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/354/25 Справа № 242/6129/21 Суддя у 1-й інстанції - Черков В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 242/6129/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Корчистої О.І.

сторони:

позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»,

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Матюха Катерина Олександрівна, на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 лютого 2022 року, яке ухвалено суддею Черковим В.Г. у місті Селидові Донецької області області та повне судове рішення складено 15 лютого 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (надалі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго»), від імені якого виступає ВП «ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Мирноградтепломережа», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником майна квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зареєстрована за зазначеною адресою.

У зв`язку з неналежним виконанням обов`язків по сплаті послуг з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який відповідає квартирі АДРЕСА_2 , в період з 01.11.2004 по 31.08.2021, утворилась заборгованість у розмірі 80 629,41 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості у розмірі 80 629,41 грн., 3 % річних у розмірі 12127,66 грн., втрати від інфляційних процесів у розмірі 39772,17 грн. та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію в розмірі 28814 грн. 62 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 2744 грн. 55 коп., 3 % річних в сумі 1271 грн. 16 коп. та судові витрати в сумі 567 грн. 50 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Матюха К.О., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не було взято до уваги доводи сторони відповідача щодо фактичного споживання послуг з постачання теплової енергії. Так, квартира відповідача відключена від централізованого опалення, що підтверджено відповідними Актами обсеження, а тому він не зобов?язаний оплачувати послуги, які ним не споживаються.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОКП «Донецьктеплокомуненерго»зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ціна позову у даній справі становить 132 529 гривень 24 копійки, що менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а, згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, в редакції станом на час подання апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

З особового рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що за адресою відповідача: АДРЕСА_1 , вартість послуг з теплопостачання нараховується, однак оплачується несвоєчасно та не в повному розмірі, у період з 01.11.2004 по 31.08.2021 утворилась заборгованість у розмірі 80629,41 грн.

Позивачем було розроблено договір у відповідності до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».Інформація про розміщення тексту договору на офіційному сайті ОКП «Донецьктеплокомуненерго» опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» 03.03.2017. Також, інформація для ознайомлення споживачів з цим Договором розміщена у газеті «Родной город» № 11 від 17.03.2017, на офіційному сайті ОКП «Донецьктеплокомуненерго» hpp://kpdtke.com.ua; на інформаційному стенді «Куточок споживача» у приміщенні підприємства за адресами: АДРЕСА_3 , та м.Селидове, бульвар Шахтарської Слави,9а.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Самовільне відключення відмережі централізованого опаленняне є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплати за надані послуги із постачання теплової енергії.

Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, позивач має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

01 травня 2019 року вступив в діюЗакон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 5Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIIIдо житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.

Індивідуальний споживач - фізичнаабо юридична особа, яка є власником(співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першоїЗакону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7вказаного Законувстановлено, що індивідуальний споживач зобов`язанийукладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом,оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Судом встановлено, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак, відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Статтею 9 Закону Закон України«Про житлово-комунальніпослуги» від9листопада 2017року №2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а тому зобов`язаний нести витрати по її утриманню.

Доводи апеляційної скарги щодо неотримання відповідачем наданих

послуг з опалювання (постачання теплової енергії) у спірний період, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосуваннявідповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15 зроблено висновок, що «відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла. Оскільки відповідач відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2019 року (справа № 490/11619/15-ц, провадження №61-23337св18) та від 18 червня 2020 року (справа №643/133/17, провадження № 61-38460св18).

Як вбачається з матеріалів справи, від`єднання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від мереж централізованого теплопостачання у даному будинку здійснено власником самовільно та доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи викладене суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права ОКП «Донецьктеплокомуненерго», дійшов правильного висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання централізованого опалення та обслуговування мереж опалення, а самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.

Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за опалення, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, за період з 01.11.2004 по 31.08.2021, у визначеному позивачем розмірі, що становить 80629,41 грн.

Згідно із ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно достатті 625 ЦК України, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення виконання зобов`язання по сплаті грошових коштів, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Матюха Катерина Олександрівна, - залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міськогосуду Донецькоїобласті від15лютого 2022року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.

Головуючий:

Судді: