Герб України

Постанова від 10.06.2025 по справі 216/4973/22

Дніпровський апеляційний суд

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4884/25 Справа № 216/4973/22 Суддя у 1-й інстанції - ХОМИК І. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 216/4973/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року, яке ухвалено суддею Хомик І.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 квітня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» (надалі - ТОВ «Авентус Лізинг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна (предмету лізингу) з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 25 листопада 2020 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № КВ-903, за умовами якого лізингодавець набув у власність і передав на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу майно (об`єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу та сплатити лізингові та інші платежі відповідно до умов договору.

Позивач виконав свої зобов`язання своєчасно, належним чином, та в повному обсязі, зокрема, придбав предмет лізингу, а саме: автомобіль марки PEUGEOT 308, VIN код НОМЕР_1 , рік випуску 2015. Вартість об`єкта лізингу з ПДВ, на дату укладення договору склала 350 948,24 грн. Разом з тим, відповідач не виконував визначений договором графік сплати платежів, чим порушив умови договору фінансового лізингу.

29.09.2022 ТОВ «Авентус Лізинг», засобами поштового зв`язку, повідомило відповідача про усунення порушення за договором фінансового лізингу щодо погашення несплаченої заборгованості у строк до 23:59 год 09.10.2022, однак, заборгованість сплачена не була.

14.10.2022 ТОВ «Авентус Лізинг», засобами поштового зв`язку, повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу з вимогою про повернення об`єкта фінансового лізингу до 17:00 год 24.10.2022, однак, відповідач не виконав обов`язку щодо повернення позивачу автомобіля PEUGEOT 308.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив суд: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та передати власнику ТОВ «Авентус Лізинг» автомобіль PEUGEOT 308, 2005 року випуску, номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 25.11.2020 ТСЦ № 8044, державні номерні знаки, ключі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , та передано власнику ТОВ «Авентус Лізинг» автомобіль PEUGEOT 308, 2005 року випуску, номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 25.11.2020 ТСЦ № 8044, державні номерні знаки, ключі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Лізинг» судовий збір у розмірі 5264 грн 25 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність рішення суду та порушення судом його права на доступ до правосуддя.

Апеляційна скрага мотивована тим, що суд не повідомляв відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд не дослідив усіх доказів, зокрема, факту несвоєчасного повідомлення відповідача про судовий процес. Також, вказує на те, що він є учасником бойових дій та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, й мобільний зв?язок, через постійні потужні обстріли, є вкрай поганим, а тому він не мав можливсті спілкуватись та отримувати актуальну інформацію з особистих питань.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, відповідач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за її відсутності, а представник позивача ТОВ «Авентус Лізинг» про причини неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані умови договору фінансового лізингу та передано предмет лізингу відповідачу, тоді як останнім не виконано належним чином зобов`язання щодо сплати платежів, передбачених умовами договору фінансового лізингу, в результаті чого договір фінансового лізингу було розірвано в односторонньому порядку, добровільно предмет лізингу не повернуто, а, отже, лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме предмет лізингу, яким він користувався за вказаним договором.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача ОСОБА_1 , без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року судом прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Авентус Лізинг» до ОСОБА_1 про витребування майна (предмету лізингу) з чужого незаконного володіння.

Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (ас. 90).

Судові повістки на адресу відповідача ОСОБА_1 не направлялися.

Повідомлення відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи здійснено судом першої інстанції, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України" та направлення повідомлень у «Viber».

У статті 175 ЦПК України встановлено перелік відомостей, які повинні міститись в позовній заяві. Зокрема пунктом 2 частини третьої цієї статті передбачено, що в позовній заяві повинні бути зазначені місце проживання чи перебування сторін та інших учасників справи.

Відповідно до частин 6, 10 статті 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

Отже, через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України" учасник справи може бути повідомлений про час та місце розгляду справи виключно у випадку, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи.

Натомість, за відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 17 травня 2013 року по теперішній час (а.с. 39), про що достеменно було відомо суду першої інстанції, а тому правові підстави для повідомлення останнього про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України" не відповідає вимогам ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформлюється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі Судової влади України.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про отримання SMS-повідомлень через систему «Viber».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про повідомлення відповідача ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду на 25 квітня 2023 року, у порядку встановленому ЦПК України.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8 12, 128 130 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження №61-13667сво21) зроблено висновок: «Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Право відповідача знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.

Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , без обов`язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг». Відповідно до статті 1 цього Закону лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування.

За частинами другою, третьою статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є, зокрема: у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об`єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об`єкта та умовам договору фінансового лізингу; попередити лізингоодержувача про всі права третіх осіб на об`єкт фінансового лізингу, всі відомі йому особливі властивості та недоліки об`єкта фінансового лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого об`єкта фінансового лізингу під час володіння та/або користування ним; відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати передбачені таким договором зобов`язання щодо утримання об`єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу; прийняти об`єкт фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу або в разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу надавалося право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу. Лізингодавець може мати також інші права та обов`язки відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема: у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також, у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу, та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу. Лізингоодержувач може мати також інші права та обов`язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу.

Судом встановлено, що 25 листопада 2020 року між ТОВ «Авентус Лізинг» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № КВ-903, відповідно до якого лізингодавець набув у власність і передав лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу майна автомобіль марки PEUGEOT 308, VIN код НОМЕР_1 , рік випуску 2015, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 350 948,24 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 25.11.2020 ТСЦ № 8044, автомобіль марки PEUGEOT 308, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ТОВ «Авентус Лізинг» (а.с.18).

Відповідно п. 2.1. договору фінансового лізингу, всі платежі за користування об`єктом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка платежів.

Згідно п.п. 9.2.6 вказаного договору у разі закінчення строку фінансового лізингу, а також у разі дострокового припинення договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу, повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором фінансового лізингу.

Пунктом 3.3. Загальних умов визначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, предмет лізингу вважається таким, що був прийнятим лізингоодержувачем в належному технічному стані та у відповідності до вимог останнього,до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу). Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність та покриває всі витрати, збитки та штрафні санкції, пов`язані з використанням предмета лізингу, в тому числі перед третіми особами (а.с.7-13).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу, 29.09.2022 ТОВ «Авентус Лізинг», засобами поштового зв`язку, повідомило відповідача про усунення порушення щодо погашення несплаченої заборгованості у строк до 23:59 год 09.10.2022, однак останнім заборгованість сплачена не була (а.с.19-20).

14.10.2022 ТОВ «Авентус Лізинг», засобами поштового зв`язку, повідомило відповідача про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу з вимогою про повернення об`єкта фінансового лізингу до 17:00 год 24.10.2022, однак відповідачем не було виконано обов`язку повернення позивачу автомобіля PEUGEOT 308 (а.с.21-23).

Відповідно до п. 8.2. Загальних умов лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір (відмовитися від договору) та вилучити об`єкт лізингу у випадку якщо, зокрема лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу.

Отже, судом встановлено, що відповідач системно не виконував умови договору фінансового лізингу, не сплачував лізингові платежі, на вимогу позивача про повернення об`єкта фінансового лізингу не реагував.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст.ст.525,526,527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно з ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Норма статті 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Пунктом 19 вказаної постанови передбачено, що застосовуючи положення ст. 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачем виконані умови договору фінансового лізингу та передано предмет лізингу відповідачу, тоді як останнім не виконано належним чином зобов`язання щодо сплати платежів передбачених умовами договору фінансового лізингу, в результаті чого договір фінансового лізингу було розірвано в односторонньому порядку, добровільно предмет лізингу не повернуто, а отже лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме предмет лізингу, яким він користувався за вказаним договором, а тому позов слід задовольнити.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги задоволено повністю, а тому колегія суддів стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Лізинг» 5264,25 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» до ОСОБА_1 про витребування майна (предмету лізингу) з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , та передати власнику - Товариству зобмеженою відповідальністю «АвентусЛізинг» автомобіль PEUGEOT308,2005року випуску,номер кузова(шасі,рама): НОМЕР_1 ,номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 25.11.2020 ТСЦ № 8044, державні номерні знаки, ключі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Авентус Лізинг» судовийзбір урозмірі 5264(п?ятьтисяч двістішістдесят чотири)гривні 25(двадцятьп?ять)копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 червня 2025 року.

Головуючий:

Судді:

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення10.06.2025
Оприлюднено12.06.2025
Номер документу128019917
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: витребування майна із чужого незаконного володіння

Судовий реєстр по справі —216/4973/22

Постанова від 10.06.2025

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зубакова В. П.

Ухвала від 02.05.2025

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зубакова В. П.

Ухвала від 01.05.2025

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зубакова В. П.

Ухвала від 17.04.2025

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зубакова В. П.

Ухвала від 03.04.2025

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зубакова В. П.

Ухвала від 11.03.2025

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зубакова В. П.

Рішення від 25.04.2023

Цивільне

Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу

ХОМИК І. І.

Ухвала від 27.02.2023

Цивільне

Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу

ХОМИК І. І.

Ухвала від 20.02.2023

Цивільне

Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу

ХОМИК І. І.

Ухвала від 30.11.2022

Цивільне

Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу

КОВАЛЬ В. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні