Постанова від 05.06.2025 по справі 916/5756/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/5756/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» - адвокат Корнілов Л.О.

Від Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича адвокат Сафронюк П.В.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» - адвокат Швець К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025, суддя суду першої інстанції Рога Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 10.03.2025

по справі №916/5756/24

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

до відповідачів:

1) Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік»

про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» про солідарне стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 622 655,01 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на приписи ст. 526, 543, 924, 993, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 108 Закону України «Про страхування» та зазначає, що у зв`язку з тим, що вантаж був знищений під час перевезення, то після виплати страхового відшкодування у ТДВ «Альянс Україна» виникло право вимоги у розмірі виплаченого відшкодування солідарно до відповідачів в сумі 622 655,01 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 позовну заяву задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» майнову шкоду у розмірі 622 655,01 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 339,82 грн; у частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що саме ФОП Гуцуляк І.А. за договором перевезення вантажу №010923-01АМ є виконавцем перевезення з правом залучення третіх осіб до перевезення за умовами договору. Хоч ФОП Гуцуляк І.А доручив перевезення іншій особі, однак в силу приписів вищезазначених норм права, відповідальною особою є саме ФОП Гуцуляк І.А, а не безпосередній перевізник - ТОВ «Старлайт Лоджистік», тому позовні вимоги ТДВ "Альянс Україна" щодо солідарного стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 622 655,01 грн підлягають частковому задоволенню, та майнова шкода у розмірі 622 655,01 грн підлягає стягненню з ФОП Гуцуляк І.А.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24.

Апелянт вказує, що в даному випадку водій автомобіля з реєстраційними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ОСОБА_1 є найманим робітником ТОВ «Старлайт лоджистік», таким чином відповідно до п. 6 Постанови «ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ, Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», № 4 від 01.03.2013, (далі Постанова Пленуму №4), особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Апелянт зазначає, що зважаючи на той факт, що фактично послуга з перевезення вантажу надавалась ТОВ «Старлайт Лоджистік», то підстав для стягнення матеріальної шкоди з ФОП Гуцулюк І.А. немає в силу відсутності складових, які утворюють обов`язкову підставу для відшкодування збитків.

Відповідач-1 також вказав, що ФОП Гуцулюк І.А. в даному випадку не є особою, яка здійснює діяльність, пов`язану з використанням об`єкта підвищеної небезпеки, а також не несе відповідальність за завдані збитки, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданням шкоди, отже не виконується обов`язкова наявність всіх умов для настання цивільно правової відповідальності.

Апелянт зазначив, що внаслідок ДТП було завдано шкоду, яка була компенсована страховою компанією Альянс Україна частково, тобто не було компенсовано вартість пошкодженого контейнера MRKU7941265, яка складає 71 054 гривень (еквівалент 1 944 доларів США), а також ПДВ в розмірі 159 358 гривень, тобто загальна сума невідшкодованої шкоди склала 6 304 доларів США, які ФОП Гуцулюк І.А. сплатив на рахунок ТОВ «Ітеріс», а в подальшому на підставі претензії ТОВ «Старлайт Лоджистік» відшкодувало ФОП Гуцулюк І.А. в сумі 230 412 гривень 01.07.2024. Такі дії сторін свідчать про те, що сторони фактично визнали той факт, що кінцевим відповідачем за завдані збитки в даному випадку є ТОВ «Старлайт Лоджистік».

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/5756/24 від 10.03.2025 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" майнову шкоду у розмірі 622 655,01 грн, в задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" до Фізичної особи-підприємця Гуцулюк Ігора Анатолійовича відмовити.

Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24.

Відповідач-2 вказав, що правовідносини відшкодування шкоди у порядку суброгації виникли між ТДВ «Альянс Україна» та ФОП Гуцулюком, І.А., оскільки Страховик - ТДВ «Альянс Україна» здійснив страхове відшкодування (відшкодування шкоди) Страхувальнику - ТОВ «ІТЕРІС» замість його контрагента - ФОП Гуцулюк І.А. за Договором перевезення вантажу №010923-01АМ і набув права вимоги до ФОП Гуцулюк І.А.

Відповідач-2 зазначив, що після виплати страхового відшкодування у Позивача виникло право вимоги саме до ФОП Гуцулюк І.А., оскільки відповідно до ст. 924 ЦК України, та п 4.1.14 Договору №010923-01АМ від 01.05.2023 відповідальність несе саме ФОП Гуцулюк І.А. за пошкодження контейнерного обладнання за укладеним між сторонами договором.

На думку відповідача-2 в даному випадку саме ФОП Гуцулюком І.А. порушені договірні зобов`язання, оскільки він не забезпечив збереження контейнерів в повному обсязі.

Відповідач-2 також вказує, що він виконав свій обов`язок перед своїм контрагентом - ФОП Гуцулюк І.А. щодо відшкодування завданої шкоди вантажу «Олія соняшникова у флекситаку», контейнер - MRKU7941265 за маршрутом - завод Дельта Вілмар України, вул. Індустріальна, 6, Южне, Одеська область, Нові Біляри до Румунії, порт Костанца, термінал DP World та на сьогоднішній день не має зобов`язань перед ФОП Гуцулюк І.А. Вказане підтверджується платіжною інструкцією №1770 від 01.07.2024 року.

Керуючись викладеним вище, відповідач-2 просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24 - без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гуцулюк Ігора Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24 - без задоволення.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24.

Позивач вказав, що у зв`язку зі знищенням вантажу, то після виплати страхового відшкодування Позивач скористався своїм правом вимоги у розмірі виплаченого відшкодування до Відповідачів в сумі 622 655,01 грн, та як наслідок ця сума законно була стягнута з ФОП Гуцулюк І.А.

Позивач також зазначив, що з урахуванням наявності договору № 01/08/2023-1 про організацію перевезень автомобільним транспортом (укладеним між відповідачами), то після виплати та виконання рішення суду, ФОП Гуцулюк І.А. має безумовне право на звернення до ТОВ "Старлайт Лоджистік" з зворотною вимогою в розмірі виплаченої суми.

Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 10 березня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/5756/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., судді Аленіна О.Ю., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/5756/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5756/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5756/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24 залишено без руху; встановлено Фізичній особі-підприємцю Гуцулюку Ігорю Анатолійовичу строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 11 207,79 грн протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були долучені докази сплати судового збору у сумі 11 207,79 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.05.2025; призначено справу №916/5756/24 до розгляду на 05.06.2025 о 12:30.

05.06.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» - адвокат Корнілов Л.О., представник Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича адвокат Сафронюк П.В. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» - адвокат Швець К.О.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Між ТДВ "Альянс Україна" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітеріс» (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування вантажів №TRS 25522 від 13.02.2023, відповідно до п. 3.2 якого Страховик приймає на страхування вантажі Страхувальника, відносно яких отримано повідомлення, шляхом випуску Страхувальнику сертифікату, що підтверджує факт прийняття вантажу на страхування.

01 серпня 2023 року між Страховиком та Страхувальником був укладений страховий сертифікат №205 до Договору добровільного страхування вантажів №TRS 25522, назва вантажу сира ріпакова олія (п. 6.1. сертифікату), та в п. 5.2. якого зазначена дата початку страхового покриття - з 01.08.2023 по 25.11.2023.

01 травня 2023 року між ТОВ «Ітеріс» та ФОП Гуцулюк І.А. (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу №010923-01АМ, згідно з п. 1.1. якого цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов`язані з плануванням і здійсненням послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів в стандартних 20-ти і 40-футових контейнерах на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до п. 2.1. Договору взаємовідносини замовника і перевізника ґрунтуються на положеннях Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про транспорт», транспортними кодексами та статутами, іншими нормативно-правовими актами України, які приймаються у відповідність з ними.

Відповідно до п. 2.2. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ на кожну окрему послугу оформляється факсимільна копія (заявка, передана по електронній пошті) транспортного замовлення, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є додатком до цього договору і його невід`ємною частиною. Підтвердженням надання послуг є оригінал товаро-транспортної накладної встановленого зразка з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу (про отримання вантажу) і митних органів, а також акт наданих послуг, підписаний сторонами.

Розділом 4 Договору перевезення вантажу №010923-01АМ погоджено права та обов`язки сторін, зокрема:

- Перевізник зобов`язаний здійснювати надання послуг Замовнику відповідно до Заявки та іншими дорученнями, наданими замовником, суворо дотримуючись умов одержуваного замовлення (п. 4.1.1);

- Перевізник зобов`язаний подавати під завантаження транспортні засоби, узгоджені з замовником, в технічно справному стані, забезпечені всіма необхідними для належного надання послуг документами. Перевізник зобов`язаний письмово поінформувати Замовника про всі особливості наданого транспортного засобу/ якщо такі є. Подача автомобіля, непридатного для виконання перевезення або необхідним комплектом документ їв, прирівнюється до ненадання транспортного засобу під завантаження (п. 4.1.2);

- Перевізник зобов`язаний доставити ввірений йому Замовником вантаж в зазначений пункт призначення в обумовлений термін і здати його уповноваженій особі в цілості й схоронності, згідно СМР/ТТН накладної і переданим на місці навантаження і митного оформлення документами (п.4.1.7);

- У разі пошкодження контейнера/ів в період перевезення перевізник зобов`язується зробити його/їх ремонт за свій рахунок, або оплатити вартість ремонту на підставі виставленого рахунку замовника (п.4.1.8);

- Перевізник має право залучати до виконання своїх обов`язків за цим договором інших осіб, при цьому перевізник несе відповідальність за дії інших осіб перед замовником, як за свої власні (п. 4.1.14).

Як вбачається з п. 6.1. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ відповідальність Замовника та Перевізника визначаються чинним законодавством України, при цьому повна відповідальність за вантаж (включаючи ризик випадкової загибелі) в проміжок часу між прийняттям його для перевезення і його здачею вантажоодержувачу покладається на Перевізника.

У випадках втрати, недостачі чи пошкодження вантажу (у т.р. випадкових) в процесі надання послуг, передбачених цим Договором, Перевізник несе майнову відповідальність в розмірі повної вартості вантажу за рахунком в разі втрати вантажу (п. 6.7.1. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ).

Пунктом 8.3. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ встановлено, що всі збитки, відшкодування яких вимагає інша сторона, повинні бути нею документально обгрунтовані. До претензії додається розрахунок і підтверджуючі документи.

Пунктом 9.1. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ сторони погодили, що термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до « 31» грудня 2023 р. Термін дії Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвати Договір за 30 днів до закінчення терміну його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору перевезення вантажу №010923-01АМ була оформлена заявка на автоперевозку № НОМЕР_3 , в якій зазначено: дату і час подачі на завод 03.08.2023р., кількість контейнерів 01х20DV MAE, адреса флексовки: ТОВ «ЮГАС ЛТД», Новомосковська дор. 23/1; місце загрузки: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Індустріальна, 6, та порт здачі контейнера Constanta (CSCT).

Заявка на автоперевозку №250723-01АМ підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень.

01.08.2023 між ФОП Гуцулюк І.А. (Замовник) та ТОВ «Старлайт Лоджистік» (Виконавець) було укладено Договір №01/08/2023-1 про організацію перевезень автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язався організувати перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, погоджених Сторонами.

Згідно п. 2.1. Договору №01/08/2023-1 Замовник, виступаючи від свого імені, а також від імені та за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує оплату перевезення.

У відповідності до п. 2.2. Договору №01/08/2023-1 Виконавець, виступаючи від свого імені, а також від імені та за дорученням осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує наявність у нього всіх дозволів, ліцензій та інших документів, необхідних для безперешкодного перевезення його транспортними засобами вантажів, зазначених в заявці, високу якість обслуговування Замовника і несе перед Замовником майнову відповідальність за збереження та своєчасну доставку ввірених йому вантажів.

Згідно п. п. 3.1.14. п. 3.1. Договору №01/08/2023-1 у відповідності до цього Договору Замовник зобов`язаний: забезпечити наявність страхування Вантажу під час перевезення. У разі пошкодження/псування) вантажу, його повної або часткової втрати в період між моментом прийняття вантажу для перевезення і моментом його здачі належному вантажоодержувачу, яке відбулося внаслідок ненавмисних дій Виконавця, Замовник відшкодовує вартість Вантажу за рахунок страхового відшкодування. Виконавець несе відповідальність тільки за наявності прямого умислу щодо дій, за результатами яких відбулося пошкодження/псування вантажу

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1. Договору №01/08/2023-1 встановлено, що у відповідності до цього Договору Виконавець зобов`язаний: організовувати виконання перевезення вантажів відповідно до прийнятих заявок і забезпечувати доставку вантажу своїми автомашинами або автотранспортом залучених автоперевізників.

Відповідно до п. 6.1. Договору №01/08/2023-1 претензії, що пред`являються замовнику, розглядаються спільно виконавцем і замовником.

Відповідно до п. 6.3. Договору №01/08/2023-1 якщо договором або чинним законодавством не передбачено інше, сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у межах витрат, які виникли в зв`язку з таким невиконанням.

01.08.2023 сторони оформили заявку про виконання транспортних послуг до договору перевезення №01/08/2023-1, згідно якої визначили: маршрут завод Дельта Вілмар України, вул. Індустріальна, 6, Южне, Одеська область, Нові Біляри до Румунії, порт Костанца, термінал DP World, вантаж «Олія соняшникова у флекситаку», контейнер MRKU7941265, автомобіль DAF, реєстраційні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 .

Згідно інвойсу №90082650 від 03.08.2023, до перевезення було завантажено 23 920,00 кг ріпакової олії, загальною вартістю 20 659,70 доларів США з ПДВ.

18 серпня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода, автотранспорт реєстраційні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_4 на шляху прямування потрапив у ДТП, внаслідок чого контейнер MRKU7941265 був критично пошкоджений, що призвело до повної втрати вантажу.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 23.10.2023, ОСОБА_1 визнано особою винною у настанні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Акту огляду вих. №1908-01 від 19.08.2023, складеного ФОП Гуцулюк І.А. у присутності представника компанії-експедитора ТОВ «ІТЕРІС» Марущака А.В., вбачається, що було відкрито контейнер MRKU7941265, що 18.08.2023 потрапив у ДТП, для попереднього огляду залишку олії. В результаті огляду було зафіксовано факт повної втрати вантажу.

ТОВ «Ітеріс» звернулося до ТДВ «Альянс Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку, який мав місце 18.08.2023 та в результаті якого було знищено вантаж.

Крім того, в матеріалах справи міститься страховий акт №0138877 на проведення виплати страхового відшкодування.

На підставі заяви ТОВ «Ітеріс» про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку, який мав місце 18.08.2023 та в результаті якого було знищено вантаж, ТДВ «Альянс Україна» було визнано подію страховим випадком та в подальшому сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 622 655,01 грн.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника та страхового акту №0138877.

Факт виплати підтверджується платіжною інструкцією №240 від 15.02.2024.

Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» направило на адресу Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Лоджистік» вимогу про відшкодування майнової шкоди у розмірі 622 655,01 грн.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Між ТДВ "Альянс Україна" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітеріс» (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування вантажів №TRS 25522 від 13.02.2023 ( Договір страхування), відповідно до п. 3.2 якого Страховик приймає на страхування вантажі Страхувальника, відносно яких отримано повідомлення, шляхом випуску Страхувальнику сертифікату, що підтверджує факт прийняття вантажу на страхування.

01 серпня 2023 року між Страховиком та Страхувальником був укладений страховий сертифікат №205 до Договору добровільного страхування вантажів №TRS 25522, назва вантажу сира ріпакова олія (п. 6.1. сертифікату), та в п. 5.2. якого зазначена дата початку страхового покриття - з 01.08.2023 по 25.11.2023.

Згідно з ч.1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

01 травня 2023 року між ТОВ «Ітеріс» (Страхувальник) та ФОП Гуцулюк І.А. (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу №010923-01АМ, згідно з п. 1.1. якого цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов`язані з плануванням і здійсненням послуг з міжнародних та внутрішніх перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів в стандартних 20-ти і 40-футових контейнерах на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до п. 2.2. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ на кожну окрему послугу оформляється факсимільна копія (заявка, передана по електронній пошті) транспортного замовлення, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є додатком до цього договору і його невід`ємною частиною. Підтвердженням надання послуг є оригінал товаро-транспортної накладної встановленого зразка з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу (про отримання вантажу) і митних органів, а також акт наданих послуг, підписаний сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору перевезення вантажу №010923-01АМ була оформлена заявка на автоперевозку № НОМЕР_3 , в якій зазначено: дату і час подачі на завод 03.08.2023, кількість контейнерів 01х20DV MAE, адреса флексовки: ТОВ «ЮГАС ЛТД», Новомосковська дор. 23/1; місце загрузки: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Індустріальна, 6, та порт здачі контейнера Constanta (CSCT).

Заявка на автоперевозку № НОМЕР_3 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень.

Як вбачається з п. 4.14. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ, перевізник має право залучати до виконання своїх обов`язків за цим договором інших осіб, при цьому перевізник несе відповідальність за дії інших осіб перед замовником, як за свої власні.

ФОП Гуцулюк І.А., керуючись п. 4.1.14 Договору перевезення вантажу №010923-01АМ, залучив до виконання своїх обов`язків за цим договором ТОВ «Старлайт Лоджистік»

01.08.2023 між ФОП Гуцулюк І.А. (Замовник) та ТОВ «Старлайт Лоджистік» (Виконавець) був укладений договір №01/08/2023-1 про організацію перевезень автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується організувати перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, погоджених Сторонами.

Того ж дня сторонами оформлена заявка про виконання транспортних послуг до договору перевезення №01/08/2023-1, згідно якої перевезення здійснюється автомобілем, реєстраційні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 , дата подачі автомобіля 02.08.2023, дата завантаження автомобіля 02-08.2023-03.08.2023, маршрут: смт. Нові Біляри порт Констанца (Румунія), тип вантажу олія, адреса завантаження Одеська обл., смт. Нові Біляри, вул. Індустріальна, буд. 6.

Згідно інвойсу №90082650 від 03.08.2023, до перевезення було завантажено 23 920,00 кг ріпакової олії, загальною вартістю 20 659,70 доларів США з ПДВ.

Відповідно до матеріалів справи, 18 серпня 2023р. сталася дорожньо-транспортна пригода, автотранспорт реєстраційні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_4 на шляху прямування потрапив у ДТП, внаслідок чого контейнер MRKU7941265 був критично пошкоджений, що призвело до повної втрати вантажу.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 23.10.2023р., ОСОБА_1 визнано особою винною у настанні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Таким чином, водія компанії ТОВ «Старлайт Лоджистік» Бєлоусова Сергія Анатолійовича, залученої ФОП Гуцулюк І.А. до виконання своїх обов`язків за Договором перевезення вантажу №010923-01АМ, визнано винним у вчиненні ДТП, що в свою чергу призвело до повної втрати вантажу.

Факт втрати вантажу сторонами у справі не оспорюється.

Як вбачається з п. 6.1. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ відповідальність Замовника та Перевізника визначаються чинним законодавством України, при цьому повна відповідальність за вантаж (включаючи ризик випадкової загибелі) в проміжок часу між прийняттям його для перевезення і його здачею вантажоодержувачу покладається на Перевізника.

У випадках втрати, недостачі чи пошкодження вантажу (у т.р. випадкових) в процесі надання послуг, передбачених цим Договором, Перевізник несе майнову відповідальність в розмірі повної вартості вантажу за рахунком в разі втрати вантажу (п. 6.7.1. Договору перевезення вантажу №010923-01АМ).

Згідно з ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

На підставі заяви ТОВ «Ітеріс» про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку, який мав місце 18.08.2023 та в результаті якого було знищено вантаж, ТДВ «Альянс Україна» було визнано подію страховим випадком та в подальшому сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 622 655,01 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника та страхового акту №0138877. Факт виплати підтверджується платіжною інструкцією №240 від 15.02.2024.

Статтею 993 Цивільного кодексу України закріплено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до зазначених статей відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Суброгація є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 та від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц.

У даному випадку, ФОП Гуцулюк І.А., укладаючи Договір №010923-01АМ від 01.05.2023, взяв на себе зобов`язання щодо збереження ввіреного йому вантажу та ризики його знищення.

Вищезазначене підтверджується п. 4.1.14 Договору №010923-01АМ від 01.05.2023, відповідно до якого, як вже зазначалось вище, Перевізник - ФОП Гуцулюк І.А. несе відповідальність за дії інших осіб перед Замовником, як за свої власні та п. 6.7.1. Договору №010923-01АМ від 01.05.2023, відповідно до якого у випадках втрати, недостачі чи пошкодження вантажу (у т.р. випадкових) в процесі надання послуг, передбачених цим договором, Перевізник несе майнову відповідальність в розмірі повної вартості вантажу за рахунком в разі втрати вантажу.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Саме ФОП Гуцулюк І.А. за договором перевезення вантажу №010923-01АМ є виконавцем перевезення з правом залучення третіх осіб до перевезення за умовами договору та відповідає за дії, залучених ним співвиконавців.

Таким чином, саме ФОП Гуцулюк І.А., як перевізник за договором №010923-01АМ від 01.05.2023, був відповідальним перед ТОВ «Ітеріс» за втрату вантажу.

Однак, враховуючи те, що ТДВ «Альянс Україна», як страхувальник відшкодував ТОВ «Ітеріс» шкоду, за яку відповідальність несе ФОП Гуцулюк І.А., то судом першої інстанції було вірно встановлено, що у ТДВ «Альянс Україна» виникло право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Таким чином, безпідставними є посилання апелянта на те, що відповідальною особою у даному випадку є ТОВ «Старлайт Лоджистік», оскільки це прямо суперечить умовам договору перевезення вантажу №010923-01АМ.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що правовідносини, які виникли між ТДВ «Альянс Україна» та ФОП ОСОБА_2 у цій справі, є суброгацією.

Водночас, правовідносини, які виникли між ФОП Гуцуляком І.А та ТОВ «Старлайт Лоджистік» є регресом. Право регресу регулюється ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Главою 82 Цивільного кодексу України врегульовано питання щодо відшкодування шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 21.04.2020р. у справі №904/3189/19, від 10.12.2018р. у справі №902/320/17.

Як було встановлено вище, саме ФОП Гуцуляк І.А. за договором перевезення вантажу №010923-01АМ є виконавцем перевезення з правом залучення третіх осіб до перевезення за умовами договору.

Так, дійсно ФОП Гуцуляк І.А доручив перевезення іншій особі, однак в силу приписів вищезазначених норм права, відповідальною особою є саме ФОП Гуцуляк І.А, а не безпосередній перевізник - ТОВ «Старлайт Лоджистік».

У даному випадку, внаслідок ДТП, що було скоєно з вини водія ТОВ «Старлайт Лоджистік», було завдано шкоду ТОВ «Ітеріс», а саме втрачено вантаж. Однак, як було встановлено вище, хоч і винною особою у даному випадку є ТОВ «Старлайт Лоджистік», однак відповідальність за завдану шкоду несе саме ФОП Гуцуляк І.А. та враховуючи суброгацію, таку відповідальність він несе не перед ТОВ «Ітеріс», а перед ТДВ «Альянс Україна» у розмірі страхової виплати

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТДВ «Альянс Україна» щодо солідарного стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 622 655,01 грн підлягають частковому задоволенню, та майнова шкода у розмірі 622 655,01 грн. підлягає стягненню з ФОП Гуцуляк І.А. У частині позовних вимог до ТОВ «Старлайт Лоджистік» слід відмовити.

Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гуцулюка Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 по справі №916/5756/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

С.В. Таран