Рішення від 22.05.2025 по справі 910/12012/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2025Справа № 910/12012/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Панасюк Ю.М. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМПАС»

до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

третя особа Адміністрація служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

за участі Офісу Генерального прокурора

про визнання пункту договору недійсним

за участі представників:

від позивача - Закарлюка Н.С.

від відповідача - Воляник С.Б.

від третьої особи - Дєєв О.В.

від прокуратури - Косенко Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМПАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання пункту договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.2023 позивачем було виконано зобов`язання за п.4.1. Договору щодо повернення коштів попередньої оплати у повному обсязі. Позивач зазначає, що повернення суми попередньої оплати в даному випадку є обов`язком, правомірною та необхідною дією, а не правопорушенням. Відповідачем нараховано позивачу два штрафи, а саме 20% штрафу від суми попередньої оплати за невиконання зобов`язання (п.7.6. Договору) та 20% штрафу від суми непоставленого товару у разі не поставки товару (п.7.8. Договору). Позивач зазначає, що пункти 7.6 та 7.8. укладеного між сторонами Договору №244-10 про закупівлю товару за державні кошти від 30.06.2023 передбачають накладення ідентичної штрафної санкції за одне й те ж діяння, а саме за непоставку товару. Так, оскільки п.7.6. Договору порушає права позивача, покладаючи на нього подвійний тягар відповідальності за одне діяння, позивач просить суд визнати недійсним пункт 7.6. Договору.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що передбачена п.7.6. Договору відповідальність застосовується за порушення строків використання та закриття суми попередньої оплати, а відповідальність передбачена п.7.8. Договору застосовується за непоставку товару. Відповідач вказав, що штрафні санкції, передбачені п. 7.6. та п. 7.8. не є господарсько-правовою відповідальність за одне і те ж правопорушення, а тому при укладенні спірного Договору вимоги ст. 61 Конституції України сторонами дотримано.

Третя особа та прокурор заперечили проти задоволення позову, зазначивши, що пунктами 7.6., 7.8. Договору встановлюється відповідальність у вигляді штрафних санкцій за два окремі порушення, а саме за повернення попередньої оплати та нездійснення постачання товару. Крім того, сторони зазначили, що фактичним результатом для відповідача внаслідок укладання зазначеного Договору є вилучення майже на 4 місяці з його грошового обороту близько 99787730,47 грн бюджетних коштів, передбачених для сектору безпеки та оборони України, товар за Договором взагалі не поставлено позивачем, а тому діяння у вигляді повернення попередньої оплати, що пов`язане з невиконанням зобов`язань за Договором не направлене на досягнення мети Договору і не може визнаватися правомірною поведінкою. Також прокурор зазначив, що пред`явленню даного позову передувало звернення прокурора в інтересах держави з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій за невиконання вказаного Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Крім того, в судовому засіданні 19.11.2024 суд протокольно ухвалив здійснювати розгляд справи в закритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 22.05.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача, третьої особи та прокурор в судовому засіданні проти позову заперечили, просили суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкомпас» (далі - Виконавець) та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Замовник, Департамент) укладено Договір №244-10 про закупівлю товару за державні кошти (далі - Договір) відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується продати Замовнику, а Замовник зобов`язується придбати і оплатити обладнання спеціального призначення - безпілотний авіаційний комплекс «FlyEye 3.0.» (включаючи 4 комплекти платформ) (далі - Товар) у комплектації, в порядку та на умовах, визначених цим договором. (п.1.1. Договору)

Загальна кількість, номенклатура та асортимент товару, технічні характеристики, що є предметом закупівлі за цим договором, визначаються відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) та технічних вимог (додаток 2 до договору). (п.1.2. Договору)

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість товару за договором становить 157195542,65 грн без ПДВ.

Згідно з п.4.1 Договору Замовник на підставі цього договору відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку Виконавця має право перерахувати на розрахунковий рахунок Виконавця, відкритий у Державній казначейській службі України, попередню оплату в розмірі, що складає 99787730,47 грн без ПДВ, яка обмежується строком постачання товару, визначеним у п. 5.1 цього договору. Виконавець надає Замовнику рахунок не пізніше 10 календарних днів із дати укладання договору. Після закінчення терміну закриття попередньої оплати незакриті суми попередньої оплати повертаються Замовнику.

Остаточний розрахунок за товар складає 57407812,18 грн без ПДВ і здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів із дати отримання партії товару (понад обсяг авансового платежу) на підставі підписаних сторонами видаткових накладних на партію товару відповідно до додатка 4 до договору, але в будь-якому разі після надходження Замовнику коштів із Державного бюджету України на зазначені цілі (п.4.3 Договору)

Відповідно до п.4.6 Договору у випадку відмови Виконавця від постачання товару в строк, визначений п. 5.1 договору, Виконавець зобов`язаний протягом 10 банківських днів із моменту повідомлення Замовника про відмову від постачання товару або кінцевого строку постачання товару повернути на розрахунковий рахунок Замовника отриману попередню оплату (її відповідну частину) та сплатити штрафні санкції, передбачені розділом 7 цього договору.

Пунктом 5.1. Договору визначено строк поставки товару/партії товару - до 31.08.2023. Доставка товару/партії товару здійснюється відповідно до Додатку №4 до Договору.

Згідно з п.6.4.1. Договору Замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку відповідно до положень ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у випадку невиконання або неналежного виконання Виконавцем зобов`язань, передбачених цим договором, повідомивши Виконавця про припинення дії договору у письмовій формі за 10 календарних днів.

У разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін умов цього Договору, винна Сторона відшкодовує іншій стороні заподіяння таким невиконанням або неналежним виконанням збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України та Договором. (п.7.1. Договору)

Відповідно до п.7.6. Договору у разі повернення попередньої оплати Замовнику пов`язаної з невиконанням Виконавцем зобов`язань за Договором стягується штраф у розмірі 20% суми повернутої попередньої оплати.

Відповідно до п.7.8. Договору у разі непоставки товару визначеного Додатком №4 до Договору Виконавець сплачує штраф у розмірі 20% від суми непоставленого товару.

Згідно з п.10.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023.

Додатком 1 «Специфікація» до Договору сторони узгодили поставку 5 комплексів БпАК «FlyEye» (включаючи 4 комплекти платформ) загальною вартістю 157195542,65 грн без ПДВ.

Додатком 4 «Календарний графік поставки товару» до Договору встановлено строк поставки товару - до 31.08.2023.

На виконання умов Договору відповідачем перераховано позивачу попередню оплату у сумі 99787730,47 грн, що підтверджується платіжної інструкцією №1350 від 05.07.2023 (дата виконання 06.07.2023).

Листом №01-03/399-13 від 11.08.2023 позивач посилаючись на повідомлення від виробника продукції, просив відповідача перенести строки поставки продукції та зафіксувати зміни підписанням відповідної додаткової угоди. Також зазначено, що орієнтований час затримки - 2 місяці.

Додатковою угодою №244-10-10/1 від 31.08.2023 до Договору сторони виклали пункт 5.1 Договору у новій редакції, якою встановлено строк постачання товару / партії товару - до 31.10.2023. Доставка товару / партії товару здійснюється відповідно до додатка 4 до цього договору. Також, викладено в новій редакції додаток 4 «Календарний графік поставки товару» до Договору із зазначенням строку постачання товару - до 31.10.2023.

Листом №01-03/399-19 від 19.10.2023 ТОВ «Інкомпас» повідомило Департамент про продовження обставин, які унеможливлюють постачання товару, до кінця жовтня 2023 року з боку виробника. Вказаним листом позивач просив відповідача розглянути можливість продовження строку поставки до 31.12.2023.

У відповідь на вищезазначений лист позивача, відповідач листом від 23.10.2023 №13/17/04-6091 вказав, що обставини зазначені у листі ТОВ «Інкомпас», не є наслідком обставин непереборної сили, а повторне перенесення строків не гарантує експорту товару до кінця 2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2023 ТОВ «Інкомпас» повернуло відповідачу попередню оплату за Договором у розмірі 99787730,47 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2768 від 31.10.2023.

Претензією №21 (лист від 08.11.2023 №15/14-6378) відповідач посилаючись на п.7.6. Договору вимагав сплати позивачем штрафу у розмірі 19957546,09 грн.

Крім того, листом від 01.12.2023 №13/14-6872 відповідач зазначив, що станом на 30.11.2023 товар позивачем не поставлено та повідомив ТОВ «Інкомпас» про дострокове розірвання Договору №244-10 із 10.12.2023 у зв`язку з його невиконанням та необхідність сплати штрафних санкцій передбачених п.7.6. та п.7.8. Договору, а також додано відповідний розрахунок штрафних санкцій.

Листом №25328/ВС від 15.12.2023 позивач просив розглянути можливість зустрічі із керівництвом Виконавця для обговорення ситуації, яка сталася.

Претензією №1 (лист від 05.01.2024 №13/15-70) відповідач повторно зазначив, що у встановлені строки товар за Договором поставлено не було. Посилаючись на п.7.6. та п.7.8. Договору просив позивача перерахувати нараховану суму штрафних санкцій.

Листом №71/ВС/13 від 05.02.2024 позивач заперечив щодо задоволення претензії №1 відповідача, вказавши, зокрема, що ТОВ «Інкомпас» не відмовлялось від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а також зазначив, що позивач повернув попередню оплату відповідачу не з підстав невиконання зобов`язання за Договором, а з підстав виникнення істотної зміни обставин.

Листом №13/15-32/СЕД від 12.02.2024 відповідачем було повідомлено позивача про прийняття рішення про судове врегулювання спірних правовідносин.

Як встановлено судом, 06.08.2024 заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомпас» з позовними вимогами, зокрема, про стягнення за договором від 30.06.2023 № 244-10 штрафу в розмірі 20 % за повернення попередньої оплати, пов`язане з невиконанням зобов`язань за договором, у сумі 19957546,09 грн., штрафу в розмірі 20 % за нездійснення постачання товару в розмірі 31439108,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/9725/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомпас» на користь Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, зокрема, за договором від 30.06.2023 №244-10 штраф у розмірі 20 % за повернення попередньої оплати, пов`язане з невиконанням зобов`язань за договором, у сумі 15966036,87 грн, штраф у розмірі 20 % за нездійснення постачання товару в розмірі 25151286,82 грн.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину (його частини) недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 Цивільного кодексу України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Суд зазначає, що оскільки пунктом 7.6. Договору сторони передбачили відповідальність позивача у вигляді штрафу у розмірі 20% суми повернутої попередньої оплати, у разі повернення попередньої оплати Замовнику пов`язаної з невиконанням Виконавцем, а пунктом 7.8. Договору передбачено відповідальність позивача у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми непоставленого товару у разі непоставки товару визначеного Додатком №4 до Договору, суд приходить до висновку, що пунктами 7.6, 7.8. Договору №244-10 від 30.06.2023 передбачено застосування господарсько-правової відповідальності (два окремі штрафи) за порушення двох окремих видів господарських зобов`язань, нарахування яких здійснюється на суму повернутої попередньої оплати (при невиконаному зобов`язанні з поставки товару) та на вартість товару, поставка якого не здійснена, а відтак в даному випадку нарахування вказаних штрафів не є подвійним стягненням за одне й те ж правопорушення, як зазначає позивач.

Проаналізувавши умови Договору №244-10 від 30.06.2023 суд зазначає, що умови вказаного Договору відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що позивач беззастережно схвалив та прийняв умови договору до виконання (права та зобов`язання за укладеним правочином), та у подальшому виконання умов договору було схвалено позивачем, шляхом отримання ним від відповідача суми попередньої оплати.

Тобто договір був укладений сторонами внаслідок повного розуміння правової природи правовідносин та вільного волевиявлення сторін, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до моменту звернення прокурора до суду із позовною заявою про стягнення штрафних санкцій, зокрема, за Договором №244-10 від 30.06.2023 нарахованих в тому числі згідно п.7.6 Договору (справа №910/9725/24) позивачем не заперечувалась дійсність пункту 7.6. Договору, позивач не звертався до суду з відповідним позовом.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними пункту 7.6. Договору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 10.06.2025

Суддя Я.В. Маринченко