Рішення від 29.05.2025 по справі 910/12841/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2025Справа № 910/12841/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Україна»

до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: Сацюк Д.А., ОСОБА_1.

від відповідача: Бедюг І.А.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД-Україна» (далі - ТОВ «ЛД-Україна», позивач) до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - АТ «Креді Агріколь Банк», відповідач) про зобов`язання здійснити видачу грошових готівкових коштів у сумі 454 464,66 грн з поточних рахунків ТОВ «ЛД-Україна».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору банківського обслуговування та норм чинного законодавства України безпідставно відмовив позивачу у видачі з відкритого в банку рахунку ТОВ «ЛД-Україна» готівкових коштів для виплати заробітної плати керівнику позивача - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим незаконно обмежив право позивача розпоряджатися власними коштами.

У позові ТОВ «ЛД-Україна» просить зобов`язати АТ «Креді Агріколь Банк» здійснити видачу з поточних рахунків ТОВ «ЛД-Україна» готівкових коштів у сумі 454 464,66 грн, нарахованих директору товариства ОСОБА_1 в якості заробітної плати за період з березня 2022 по лютий 2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , відмовлено з підстав, наведений у цій ухвалі.

Відповідач у визначений законом строк надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що після надходження запиту позивача на здійснення фінансової операції щодо видачі готівкових коштів банком було здійснено ряд заходів щодо перевірки операцій по цьому рахунку та встановлено, що запитувана позивачем фінансова операція є підозрілою, оскільки кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЛД-Україна» є громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 , тому на підставі п. 15 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» рахунок позивача було заблоковано та по рахунку ТОВ «ЛД-Україна» зупинено здійснення видаткових операцій. Також відповідач вказав, що кошти, які намагається отримати позивач, є не заробітною платою, а переведеними позивачу іншою юридичною особою коштами в якості поворотної (безповоротної) фінансової допомоги, що свідчить про намагання ТОВ «ЛД-Україна» уникнути обмежень, встановлених законодавством. Крім того відповідач вважав позовні вимоги ТОВ «ЛД-Україна» заявленими всупереч вимогам Положення НБУ № 148 від 19.12.2017, оскільки банк не мав права одноразово видавати готівку з рахунку у сумі 454 464,66 грн.

У відповіді на відзив позивач вказав, що обмеження, передбачені п. 15 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022, не поширюються на операції зі здійснення виплат заробітної плати на користь громадян РБ, які офіційно працевлаштовані в Україні. Твердження відповідача про намагання товариством уникнути законодавчо встановлених обмежень є надуманими, позивач має право вільно використовувати свою власність, у тому числі розпоряджатися отриманими коштами у вигляді поворотної фінансової допомоги для виплати заробітної плати. Також позивач зазначив, що не вимагає від банку здійснення виплати грошових коштів одноразово, а лише просить погодити вирішення цього питання.

У підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 за клопотанням ТОВ «ЛД-Україна» про витребування доказів відповідача було зобов`язано надати засвідчені копії документів щодо визначення критеріїв ризиків, затверджених АТ «Креді Агріколь Банк», при здійсненні фінансового моніторингу банківською установою; порядку дій стосовно відмови у проведенні фінансової операції у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

20.02.2025 на виконання вказаної ухвали суду від 23.01.2025 АТ «Креді Агріколь Банк» було надано запитувані документи.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 27.02.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, представник позивача підтримав та обґрунтував заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Установлено, що 23.05.2019 між АТ «Креді Агріколь Банк» (банк) та ТОВ «ЛД-Україна» (клієнт) був укладений договір про надання банківських послуг № 596357/2266130, за умовами якого банк продовжуватиме надання послуг клієнту, які є предметом договору банківського рахунку № 13634/2266130 від 12.08.2014, включаючи обслуговування рахунків, що були відкриті на підставі останнього, але в порядку та на умовах, викладених в цьому договорі, надаватиме на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі та Правилами відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані послуги (пп. 3.1.1, 3.1.2 п. 3 договору).

Матеріали справи свідчать, що на підставі вказаного договору банком на ім`я позивача було відкрито поточні рахунки юридичної особи, зокрема, рахунок НОМЕР_1 .

У березні 2024 року позивач звернувся до відповідача із проханням видати готівкові кошти у сумі 454 464,66 грн, які знаходяться на рахунках ТОВ «ЛД-Україна» та нараховані в якості заробітної плати за період з березня 2022 по лютий 2024 керівнику ТОВ «ЛД-Україна» ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю банківського рахунку у вказаної особи.

Проте у здійсненні вказаної операції АТ «Креді Агріколь Банк» було відмовлено.

30.04.2024 та 30.08.2024 ТОВ «ЛД-Україна» звернулося до банку із заявами № 3 та № 11, в яких просило надати відповідь щодо можливості і строків виплати коштів для погашення заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 .

У відповідь на першу заяву банк листом № 12410/952 від 31.05.2024 повідомив позивача, що ОСОБА_1 є резидентом Республіки Білорусь, а також директором та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЛД-Україна», тому до нього застосовуються обмеження, визначені п. 15 підпункту 2 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 щодо зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів РФ/РБ, за рахунками юридичних осіб.

Листом № 12410/1569 від 19.09.2024 АТ «Креді Агріколь Банк» також відмовило ТОВ «ЛД-Україна» у видачі готівкових коштів з поточних рахунків товариства з тих самих підстав.

З огляду на блокування відповідачем рахунків позивача та зупинення здійснення платіжних операцій з видачі грошових коштів, позивач вважає порушеними свої права на користування та розпорядження належними йому грошовими коштами на рахунках, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

За змістом статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 64 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що банки мають право відкривати рахунки таким резидентам України: юридичним особам з місцезнаходженням на території України, які провадять діяльність відповідно до законодавства, їх відокремленим підрозділам, відокремленим підрозділам юридичних осіб - нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України від імені юридичної особи - нерезидента, фізичним особам, у тому числі фізичним особам-підприємцям, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність відповідно до законодавства.

Порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником.

Згідно зі ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до приписів статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Дії банку щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, зокрема, проведення фінансової операції за рахунком клієнта мають відповідати усім вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон про ПВК/ФТ) визначено, що банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти.

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених, відповідно, Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України згідно зі ст. 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закон про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, зокрема: забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону про ПВК/ФТ на банки покладено обов`язок здійснювати кожен із заходів належної перевірки, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Як вже встановлено судом, на запит позивача про видачу готівкових коштів зі свого рахунку в сумі 454 464,66 грн на сплату заробітної плати керівнику ТОВ «ЛД-Україна» ОСОБА_1. банк відповів відмовою у здійсненні такої фінансової операції та заблокував рахунок позивача на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та п. 15 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 вказаного Закону, згідно з якою суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

- подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

Також відповідно до п. 1 додатку 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України № 65 від 19.05.2020 банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених ч. 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ.

У таких випадках суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Отже в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі, шляхом відмови у проведенні підозрілої фінансової операції. Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20.

Водночас у вказаній постанові Верховний Суд зробив висновок, що право банку відмовитися від підтримання ділових відносин, проведення фінансової операції з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Згідно з пунктом 39 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління НБУ № 65 від 19.05.2020 (далі - Положення НБУ № 65).

Згідно п. 45, 46 Положення № 65 критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень СУО, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку.

Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику.

Відповідно до п. 55 Положення № 65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення № 65 банк встановлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо:

1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;

2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Згідно з п. 46 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції.

Розділом ІІ (п. 8) Положення НБУ № 65 передбачено, що банк під час розроблення власних географічних критеріїв ризику повинен, зокрема, урахувати: 1) державу (територію) резидентності, громадянства, реєстрації, місцезнаходження клієнта, та ключових контрагентів клієнта; 2) державу (територію), у якій здійснюється основна господарська діяльність клієнта; 3) державу (територію) походження клієнта, його КБВ та державу (територію), у якій вони мають суттєві особисті або ділові зв`язки; 4) держави (території), що віднесені Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон; що віднесені до переліку держав, які не виконують рекомендації FATF (чорний список); що мають стратегічні недоліки у сфері ПВК/ФТ відповідно до заяв FATF (сірий список); що визначені Європейською комісією як країни із слабкими режимами ПВК/ФТ; яким притаманний підвищений ризик корупції; яким притаманний підвищений ризик фінансування тероризму.

Відповідно до п. 4.1 Програми здійснення належної перевірки клієнтів АТ «Креді Агріколь Банк» № 3783 від 30.12.2024 (далі - Програма банку) банк для здійснення належної перевірки клієнтів проводить наступні заходи: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями). Періодичність (щодня, щотижня, щомісяця) здійснення моніторингу ділових відносин із клієнтами та фінансових операцій, що здійснюються в процесі таких відносин, визначається відповідно до діючої редакції Процедури моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнтів АТ «Креді Агріколь Банк» щодо їх відповідності інформації про клієнта, його діяльність та ризик; забезпечення підтримання в актуальному стані отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

У даному випадку банком було встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЛД-Україна» є громадянин та резидент Республіки Білорусь ОСОБА_1.В., тому на підставі п. 15 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 відповідач заблокував рахунок позивача та зупинив здійснення видаткових операцій по рахунку ТОВ «ЛД-Україна».

Водночас згідно з наведеним пунктом 15 постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" № 18 (далі - Постанова № 18) зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта банки здійснюють відповідно до додатку 4 до Положення НБУ № 65. Так, згідно з пунктами 4 і 5 додатка 4 до Положення № 65 банк під час встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта не повинен покладатися виключно на ЄДР, крім випадків, прямо визначених цим положенням. Вимоги щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника банк виконує з використанням ризик-орієнтованого підходу, ураховуючи виявлені критерії ризиків. Водночас обсяг дій банку зі збору необхідної інформації та глибина аналізу отриманої інформації мають бути пропорційні виявленим ризикам, зокрема, складності структури власності юридичної особи. У будь-якому разі банк має вжити заходів, достатніх для того, щоб бути впевненим, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником (або що кінцевий бенефіціарний власник відсутній), та для отримання розуміння права власності (контролю) та структури власності.

Отже банк самостійно встановлює КБВ клієнта з використанням ризик-орієнтованого підходу, в тому числі, з метою виконання вимог, передбачених у пункті 15 Постанови № 18, та, за потреби, вживає заходів, визначених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Згідно з пунктом 3 додатка 4 до Положення № 65 банк для встановлення та верифікації особи кінцевого бенефіціарного власника має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших відкритих джерелах, зокрема в іноземних державних реєстрах, подібних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Банк також може використовувати інформацію, отриману від клієнта, уживаючи необхідних заходів із перевірки отриманої інформації за допомогою інших джерел.

Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що кінцевим бенефіціарним власником та керівником ТОВ «ЛД-Україна» є ОСОБА_1 .

Відповідач зазначив, що за результатами здійсненої ним перевірки підозрілої фінансової операції було встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником та керівником ТОВ «ЛД-Україна» є громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 . Також на підставі посвідки на тимчасове проживання в Україні останнього відповідачем був зроблений висновок про те, що ОСОБА_1.В. є резидентом Республіки Білорусь.

Водночас слід зазначити, що законодавство України не встановлює порядку віднесення фізичних осіб до резидентів або нерезидентів інших країн, у тому числі до РФ або РБ.

Натомість статус фізичної особи - резидента або нерезидента стосовно нашої держави визначається, виходячи із норм діючого законодавства України.

Зокрема визначення понять "резидент" і "нерезидент" передбачено Податковим кодексом України. Так, згідно з положеннями підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, резиденти - це:

а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

в) фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Також відповідно до пункту 9 ч. 1 статті 1 Закону України "Про валюту і валютні операції" резидентами є:

а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Згідно з пунктом 2 розділу I Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ № 2 від 02.01.2019, фізичні особи-резиденти це - фізичні особи-громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, біженці, особи, які потребують додаткового захисту, які мають постійне місце проживання на території України, що підтверджується відповідним документом, до якого згідно із законодавством України включено інформацію про місце проживання особи на території України, уключаючи паспорт/паспортний документ або документ, що його замінює, посвідку на постійне проживання, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном, фізичні особи-підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України.

Фізичні особи-нерезиденти це - фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України (реєстрацію), у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України.

Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Таким чином достатньою підставою для визначення особи резидентом/нерезидентом України є визначення її основного місця проживання на території України.

У даному випадку в матеріалах справи наявна посвідка ОСОБА_1 на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 строком дії до 26.07.2026 року. Також із листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № П-625/6/8010-24/8010.6.2.1/122424 від 29.04.2024 вбачається, що ОСОБА_1 постійно отримував посвідки на тимчасове проживання в Україні починаючи з 14.05.2012 року по теперішній час на підставі працевлаштування.

Наведене свідчить про законне та тривале перебування на території України ОСОБА_1 , який вважається резидентом України.

Водночас відповідач не надав документів, окрім посвідки на тимчасове проживання в Україні, на підставі яких він визначив статус ОСОБА_1 в якості резидента Республіки Білорусь та застосував до нього обмеження встановлені п. 15 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022.

За таких обставин суд вважає, що АТ «Креді Агріколь Банк» неправомірно зробило висновок про те, що кінцевими бенефіціарним власником ТОВ «ЛД-Україна» є резидент Республіки Білорусь ОСОБА_1 , при тому що само ТОВ «ЛД-Україна», яке має відкритий рахунок у відповідача, не є резидентом Республіки Білорусь, а є резидентом України, зареєстроване за законодавством України та має місцезнаходження в Україні.

Стосовно доводів відповідача про те, що надана позивачу фінансова допомога не є доходом від здійснення господарської діяльності товариства, а тому не може бути використана в якості джерела коштів для виплати заробітної плати своїм працівникам, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що грошові кошти, які позивач просить видати з поточних рахунків у сумі 454 464,66 грн, були нараховані ОСОБА_1 в якості заробітної плати, що підтверджується довідкою про нараховану заробітну плату.

У своїх запереченнях банк вказав, що виписка по руху коштів по рахунку позивача НОМЕР_1 за період з 23.01.2024 по 23.10.2024 свідчить про те, що грошові кошти у сумі 470 000,00 грн були перераховані з рахунку ТОВ «Інтер.Вал» на рахунок ТОВ «ЛД-Україна» в якості надання та повернення коштів фінансової допомоги, що не можуть бути джерелом виплати заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Підпунктом 1 п. 3 4 п. 3 розд. I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУвід 29.12.2017 № 148, визначено, що виплати, пов`язані з оплатою праці - це виплати, віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.

Готівкова виручка (готівка) - сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (пп. 4 п. 3 розд. I Положення № 148).

Згідно з п. 17 розд. II Положення № 148 суб`єкти господарювання використовують готівкову виручку (готівку), у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).

Таким чином обмежень стосовно використання готівки, отриманої на підставі договору фінансової допомоги, для виплати заробітної плати діючим законодавством не встановлено, відтак, товариство може вільно використовувати такі готівкові кошти для виплати заробітної плати працівникам.

Наведене спростовує доводи відповідача в цій частині.

Крім того відповідно до п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору.

Із виписки по рахунку ТОВ «ЛД-Україна» НОМЕР_1 , наявної в матеріалах справи, вбачається, що позивач сплачував податки, які нараховувалися на суми заробітної плати, нарахованої з березня 2022 по квітень 2024.

Щодо інших доводів банку, зокрема, про кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Інтервал.Вал», яким до 17.06.2022 був ОСОБА_1 , а потім був змінений на іншу особу, що може свідчити про намагання позивача уникнути обмежень, встановлених п. 15 постанови НБУ № 18, то суд їх відхиляє, оскільки вказані твердження відповідача матеріалами справи не підтверджені.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно застосував до позивача обмеження, встановлені п. 15 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", щодо зупинення видачі готівкових коштів з рахунку ТОВ «ЛД-Україна», нарахованих в якості заробітної плати ОСОБА_1 .

А як вже зазначалося, пунктом 15 вказаної постанови передбачено зупинення видаткових операцій банками лише за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Окрім усього під час розгляду справи відповідач не надав належних доказів проведення власної перевірки клієнта ТОВ «ЛД-Україна».

Так, пунктом 4.8.4 Програми банку визначено, що у разі виявлення притаманних клієнту критеріїв неприйнятно високого рівня ризику та неможливості застосувати наявні заходи з управління ризиками ВК/ФТ або впровадити нові заходи з мінімізації такого ризику залишковий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з такими клієнтами оцінюється як неприйнятно високий. У такому разі визначеними працівниками ДФМ приймається рішення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) відповідно до вимог, визначених Додатком 6.

Відповідно до додатку 6 вказаної Програми банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачено ч. 1 статті 15 Закону, а саме: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у банку виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику; ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником банку недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману банк; виявлення у порядку, встановленому Національним банком України, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

У випадку прийняття працівниками ДФМ рішення стосовно відмови від підтримання ділових відносин/обслуговування клієнта шляхом розірвання ділових відносин або погодження ДФМ прийнятого уповноваженою особою банку відповідного рішення, працівники ДФМ здійснюють блокування всіх рахунків (із встановленням статусу «Заборонені всі операції по рахунку») клієнтів стосовно яких прийнято відповідне рішення у день прийняття такого рішення (п. 5 додатку 6 Програми банку).

Згідно з п. 6 додатку 6 Програми у випадках, передбачених п. 1 та п. 2 цього додатку (крім п. 2.2), працівник, уповноважений відповідальним працівником банку, зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноважений орган (СУО) про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/установити ділові відносини та/або провести фінансові операції, або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі статті 15 Закону, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, у проведенні яких було відмовлено. Порядок та строки повідомлення СУО, а також порядок ведення реєстру відмов регламентовано Правилами фінансового моніторингу.

Відповідно до п 10.1.1 додатку № 6 Програми рішення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції, можуть приймати: уповноважена особа банку за погодженням з ДФМ; визначені працівники ДФМ; відповідальний працівник банку або уповноважена ним особа; голова Правління банку через Арбітражний процес.

Уповноважена особа банку приймає рішення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмова у проведенні фінансової операції при виявленні підстав для відмови відповідно до пп. 1-2 цього додатку (за виключенням п. 1.2) в процесі безпосереднього обслуговування клієнта (як при встановленні ділових відносин, так і в процесі подальшого обслуговування, забезпеченні актуальності документів/даних, проведення посилених заходів належної перевірки тощо) (п. 10.2.1 додатку № 6 Програми).

Рішення повинно містити чітке зазначення підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 Закону у кожному випадку та інформацію про проведені уповноваженою особою банку заходів, за результатами яких було виявлено вказані підстави (п. 10.2.1.2, 10.2.1.3 додатку № 6 Програми).

Також відповідно до п. 5.3 Програми управління ризиком легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення в АТ «Креді Агріколь Банк» № 3702 від 04.07.2024 наявність відповідних критеріїв ризику визначається за результатами здійснення заходів належної перевірки відповідно до діючої у банку ризик-класифікації за всіма складовими. Рівень ризику ділових відносин (фінансових операцій без встановлення ділових відносин) із клієнтом встановлюється/розраховується у разі наявності хоча б одного критерію ризику, притаманного клієнту.

Суд зазначає, що зі змісту вищенаведених Програм банку вбачається, що у спірних правовідносинах відповідальна особа АТ «Креді Агріколь Банк», здійснивши належні заходи перевірки ТОВ «ЛД-Україна» та виявивши притаманні йому критерії неприйнятно високого рівня ризику, була зобов`язана прийняти відповідне рішення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом відмови у проведенні фінансової операції.

Проте в матеріалах справи відсутні матеріали такої перевірки банку та її результати, відсутнє відповідне рішення відповідальної особи банку, які б підтверджували факт встановлення критеріїв ризику ТОВ «ЛД-Україна», що стало підставою для блокування фінансової операції. Так само в матеріалах справи немає повідомлення банку на адресу спеціально уповноваженого орган (СУО) про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/установити ділові відносини та/або провести фінансові операції, як це передбачено чинним законодавством та внутрішніми нормативними актами банку з питань фінансового моніторингу.

При цьому представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що банк не може документально підтвердити результати проведеної перевірки позивача щодо виявлення критеріїв ризиків, на підставі яких ТОВ «ЛД-Україна» було відмовлено у здійсненні спірної фінансової операції. Також представник відповідача зазначив, що відповідальний працівник банку не видавав внутрішнього розпорядження про зупинення фінансових операцій по рахунку позивача, не повідомляв спеціально уповноважений орган в установленому порядку про підозрілу фінансову операцію позивача, рішення про зупинення видаткових операцій не оформлював та не поновлював проведення фінансових операцій по рахунку позивача.

Водночас статтею 23 Закону про ПВК/ФТ врегульовано порядок зупинення фінансових операцій. Зокрема за змістом вказаної статті:

- суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України;

- у день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції;

- спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України;

- спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до КПК України;

- у разі зупинення видаткових фінансових операцій відповідно до частини третьої цієї статті прибуткові фінансові операції не зупиняються. При цьому суб`єкт первинного фінансового моніторингу в день проведення, але не пізніше 12 години наступного робочого дня з дня здійснення прибуткової операції, зобов`язаний повідомити про здійснення прибуткових фінансових операцій та/або спробу здійснення видаткових фінансових операцій спеціально уповноваженому органу.

- у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:

ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій;

- суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції.

- суб`єкт первинного фінансового моніторингу не пізніше наступного робочого дня після поновлення проведення фінансових операцій інформує про це спеціально уповноважений орган.

З приводу дотримання вищевказаного порядку зупинення видаткової операції позивач банк лише вказав, що не може підтвердити наявність у ТОВ «ЛД-Україна» будь-яких ознак, за якими на нього не розповсюджуються обмеження щодо фінансових операцій, передбачених постановою НБУ № 18 від 24.02.2022 та внутрішніх положень банку.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач неправомірно, безпідставно та з порушенням порядку, визначеного законом, відмовив позивачу у підтриманні ділових відносин шляхом відмови у проведенні спірної фінансової операції, що є підставою для зобов`язання АТ «Креді Агріколь Банк» здійснити таку операцію шляхом видачі з поточних рахунків позивача готівкових коштів у сумі 454 464,66 для виплати заробітної плати директору товариства ОСОБА_1. з дотриманням вимог діючого законодавства.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, оцінивши доводи сторін, а також надані ними докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Україна».

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Україна до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про зобов`язання вчинити певні дій задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 42/4, ідентифікаційний код 14361575) здійснити видачу з поточних рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Україна» (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 48/50, квм. 516, ідентифікаційний код 37888970) готівкових коштів у сумі 454 464,66 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 66 коп., нарахованих ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в якості заробітної плати за період з березня 2022 по лютий 2024.

Стягнути з Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 42/4, ідентифікаційний код 14361575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Україна» (03151, м. Київ, вул.. Волинська, буд. 48/50, квм. 516, ідентифікаційний код 37888970) судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 29 травня 2025 року.

Повне рішення складене 10 червня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя К. І. Головіна