Постанова від 05.06.2025 по справі 917/914/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/914/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1" (вх.№752 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Кльоповим І.Г., повне рішення складено 13.03.2025) у справі №917/914/24

за позовною заявою ОСОБА_1 , м. Антрацит, Луганська область,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1", м.Полтава,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, м.Полтава,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , м.Полтава,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ліквідатора ОСББ "Чорновола 2б" Мірошниченка Євгена Олександровича, м.Полтава,

про скасування реєстраційної дії та стягнення 209 062,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1", в якій просив суд:

- скасувати реєстраційну дію від 29.12.2020 № 1009571070012003069 про внесення змін або відомостей про керівника юридичної особи;

- поновити позивача на посаді голови правління ОСББ "Ватутинець-1";

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 209 062,45грн за період з 07.12.2020 по 14.05.2024.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 у справі №917/914/24 позов задоволено; скасовано реєстраційну дію від 29.12.2020 №1009571070012003069 про внесення змін або відомостей про керівника юридичної особи; поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Ватутинець-1"; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 209 062,45 грн та 3028,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.05.2024 у справі № 917/1891/21, яке постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 залишено без змін, суд визнав недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1", оформлених протоколом від 06.12.2020 №3/2020. Заявлена позивачем позовна вимога про скасування реєстраційної дії від 29.12.2020 №100957107000012003069 щодо внесення змін держреєстратором відносно зміни керівника ОСББ Ватутинець-1 та поновлення позивача на посаді голови правління ОСББ Ватутинець-1 є похідною. Як зазначено судом, з огляду на задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1", вимоги про скасування реєстраційної дії від 29.12.2020 № 1009571070012003069, поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Ватутинець-1" підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу у розмірі 209 062,45 грн, суд зазначив, що рішенням зборів правління ОСББ "Ватутинець-1" від 02.08.2020 голові правління ОСББ "Ватутинець-1" ОСОБА_1 доручено виконати всі дії, необхідні для оформлення своїх трудових відносин у ОСББ "Ватутинець-1" на рівні мінімальної оплати праці, визначеної трудовим законодавством. Позивачем при розрахунку враховано положення Закону України "Про державний бюджет України", відповідно до якого станом на 01.09.2020 мінімальна заробітна плата становила 5 000 грн. Середньоденна заробітна плата (5 000,00 грн за листопад та 5 000,00 грн за грудень 2020) : 43 робочі дні = 232,55 грн. За визначений позивачем період вимушеного прогулу з 07.12.2020 по 14.05.2024 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 209 062,45 грн, яка задоволена судом у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження з приводу оскарження рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/914/24 про скасування реєстраційної дії від 29.12.2020 №1009571070012003069 про внесення змін або відомостей про керівника юридичної особи, поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Ватутинець-1" та стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 209 062,45 грн та 3028,00 грн судового збору; провадження стосовно поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Ватутинець-1" та стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 209 062,45 грн закрити, роз`яснивши позивачу право звернення в порядку цивільного судочинства; рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 в частині скасування реєстраційної дії від 29.12.2020 №1009571070012003069 про внесення змін або відомостей про керівника юридичної особи скасувати, повернувши на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- спір між фізичною особою ОСОБА_1 , який не є співвласником багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1", не є корпоративним та, враховуючи положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до юрисдикції господарських судів. Якщо спір виник з цивільних правовідносин між фізичною особою - не співвласником багатоквартирного будинку та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, позивач в такому спорі - не є суб`єктом господарювання в розумінні частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, а суб`єктний склад учасників такого спору відповідає положенням частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд такого спору віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватися в порядку цивільного судочинства;

- Господарський суд Полтавської області допустив порушення принципу змагальності сторін, задовольнивши докази та клопотання лише однієї сторони, тоді як докази та клопотання інших учасників процесу були безпідставно проігноровані;

- Господарський суд Полтавської області стягнув з ОСББ "Ватутинець-1" на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 209 062,45 грн, причому судом не зазначено з урахуванням податків ці суми чи без.

16.05.2025 до суду від Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради надійшло клопотання (вх.№6224), в якому третя особа просить провести судове засідання без присутності представника Департаменту. Зазначає, що рішення суду в частині віднесеній до компетенції державного реєстратора буде виконане в порядку, передбаченому чиним законодавством.

27.05.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6642), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що спір у цій справі пов`язанийз реалізацією загальними зборами ОСББ права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу, про обрання іншого складу органу управління, зокрема, заступника голови правління, а предметом спору є поновлення прав позивача. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні ознаки корпоративності спору сторін у цій справі та правильно розглянув справу за правилами господарської юрисдикції.

04.06.2025 до суду від третьої особи- ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення (вх.№7028), в яких остання зазначає, що оскільки позивач ОСОБА_1 на момент ухвалення оскаржуваного рішення 06.03.2025 не був та не є членом, засновником ОСББ "Ватутинець-1", оскільки не є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , на нього не можуть застосовуватися положення п. 3 частини першої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України. Зазначає, що станом на день подання додаткових письмових пояснень обрання позивача ОСОБА_1 головою правління ОСББ "Ватутинець-1" визнано недійсним, а отже безпідставні заявлені ним вимоги щодо скасування реєстраційного запису, поновлення на посаді голови правління ОСББ "Ватутинець-1" та стягнення на його користь заробітної плати у сумі 209 062,45 грн. Просить суд: поновити строк на подання додаткових письмових пояснень, у зв`язку із тим, що повний текст рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1639/24 було викладено після 30.05.2025; у зв`язку із укладенням договору на надання правової допомоги з адвокатом надати можливість представнику ОСББ "Ватутинець-1" особисто в судовому засіданні викласти правову позицію стосовно підстав обґрунтування апеляційної скарги, у зв`язку із чим розгляд апеляційної скарги, призначений до розгляду на "05" червня 2025 р. об 11:00 годині перенести на інший день.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином ухвалою суду від 12.05.2025.

Колегія суддів, розглянувши додаткові пояснення відповідача (вх.№7028 від 04.06.2025), зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу.

Порядок, строки, механізм подання цих заяв по суті справи чітко регламентується ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції не визнавалося необхідним подання додаткових пояснень щодо окремих питань учасниками справи.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання додаткових письмових пояснень відповідач посилається на те, що повний текст рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1639/24 було викладено після 30.05.2025; оскільки обставини, які мають суттєве значення для розгляду даної апеляційної скарги на момент подання апеляційної скарги не були відомі, а апелянт дізнався про них після 30.05.2025, він не міг своєчасно надати ці додаткові пояснення.

Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені відповідачем обставини та докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що вищенаведені пояснення не є заявою по суті справи, доводи відповідача в межах яких, відповідно до положень частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд справи, визначені в апеляційній скарзі, додаткові пояснення відповідача не приймаються судом до розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

З огляду на що надані відповідачем докази не приймаються судом до розгляду.

Щодо клопотання відповідача про перенесення розгляду справи на інший день, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В даному випадку відповідачем не наведено обґрунтувань, як неможливості вирішення апеляційного провадження в даному судовому засіданні, так і необхідності особистого викладення правової позиції стосовно підстав обґрунтування апеляційної скарги, та не надано жодних доказів неможливості явки в судове засідання представника відповідача.

Судом враховується, що у апеляційній скарзі відповідачем чітко викладено свою позицію щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.

Учасники провадження у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 12.05.2025.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 06.12.2020 відбулися загальні збори об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1" з порядком денним:

1. Визначення порядку голосування на загальних зборах ОСББ Ватутинець-1.

2. Обрання голови та секретаря зборів ОСББ Ватутинець-1 та уповноваження їх підписати протокол у нотаріуса.

3. Про припинення повноважень голови правління ОСББ "Ватутинець-1" ОСОБА_1 , виключення його зі складу правління, звільнення та виключення відомостей про нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як особу, яка мала право підпису від імені ОСББ "Ватутинець-1" без довіреності.

4. Перевибори правління ОСББ "Ватутинець-1".

5. Про обрання голови правління ОСББ "Ватутинець-1" ОСОБА_2 , включення відомостей про неї в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як про керівника та особу, яка має право підпису від імені ОСББ "Ватутинець-1" без довіреності та уповноважити її подати документи для державної реєстрації змін до відомостей про ОСББ "Ватутинець-1".

На зборах було прийнято рішення, оформлені протоколом № 3/2020:

1. Обрати наступний порядок голосування: кожний співвласник (його представник) під час голосування має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності;

2. Обрати головою установчих зборів ОСОБА_2 (власницю кв. АДРЕСА_1 ) та секретарем зборів ОСОБА_3 (власника кв. АДРЕСА_2 ) та уповноважити їх щодо підписання протоколу Загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1" № 3/2020 від 06 грудня 2020 року у нотаріуса;

3. Припинити повноваження голови правління ОСББ "Ватутинць-1" ОСОБА_1 згідно п. 3.13 Статуту "Ватутинець-1", виключити його зі складу правління, звільнити з 15 грудня 2020 р. та виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як особу, яка мала право підпису від імені ОСББ "Ватутинець-1" без довіреності;

4. Переобрати правління та затвердити його у наступному складі: 1. ОСОБА_2 (власниця кв. АДРЕСА_1 ), 2. ОСОБА_3 власник кв. АДРЕСА_2 ), 3. ОСОБА_4 (власник кв. АДРЕСА_3 ), 4. ОСОБА_5 (власник кв. АДРЕСА_4 ), 5. ОСОБА_6 (мешканець кв. АДРЕСА_5 ), 6. ОСОБА_7 (власниця кВ. АДРЕСА_6 ), 7. ОСОБА_8 (мешканець кв. АДРЕСА_7 );

5. Обрати голову правління ОСББ "Ватутинець-1" ОСОБА_2 з 16 грудня 2020, включити відомості про ОСОБА_2 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як про керівника та особу, яка має право підпису від імені ОСББ "Ватутинець-1" без довіреності та уповноважити її подати документи для державної реєстрації змін до відомостей про ОСББ "Ватутинець-1".

29.12.2020 на виконання рішення загальних зборів державним реєстратором внесено за №91009571070012003069 зміни до відомостей про юридичну особу в частині зміни керівника ОСББ Ватутинець-1: замість ОСОБА_1 головою правління ОСББ Ватутинець-1 стала ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.02.2024 у справі №917/1891/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1" (вул. Чорновола, 2-6, кв.22, м. Полтава, Полтавська область, 36003, ідентифікаційний код 35582353), оформлених протоколом від 06.12.2020 №3/2020.

Позивач зазначає, що заявлена ним позовна вимога про скасування реєстраційної дії від 29.12.2020 №100957107000012003069 щодо внесення змін держреєстратором про керівника ОСББ Ватутинець-1 та поновлення позивача на посаді голови правління ОСББ Ватутинець-1, є похідною в силу приписів ч.2 ст. 170 ГПК України. Оскільки основна вимога - визнання загальних зборів ОСББ недійсними задоволена судами у справі №917/1891/21, тому він звернувся до суду з даним позовом.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 209 062,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.12.2020 по 14.05.2024.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спір між фізичною особою ОСОБА_1 , який не є співвласником багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1", не є корпоративним та, враховуючи положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до юрисдикції господарських судів, і має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи- підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Стаття 20 ГПК України визначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29 листопада 2001 року № 2866-III.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ, об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Частиною третьою статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.08.2021 у справі № 310/8875/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника чи члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та керувалася такими критеріями щодо розмежування підсудності у вказаних справах.

У постанові від 28 листопада 2018 року № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що оскільки як на підставу поданого позову позивач послався на недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, що є порушенням прав учасника на управління товариством, а не трудових прав керівника товариства, то спір у цій частині за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

У справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18) спірні правовідносини стосувалися відсторонення голови правління приватного акціонерного товариства наглядовою радою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство. При вирішенні спорів, пов`язаних із порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. Суди розглянули по суті переважно корпоративний спір, який підлягав розгляду в порядку господарського судочинства (постанова від 30 січня 2019 року).

Велика Палата Верховного Суду вважала, що спори щодо законності відсторонення члена виконавчого органу товариства від виконання його повноважень та/або припинення таких повноважень уповноваженим органом за частиною третьою статті 99 ЦК України також підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18) Велика Палата зробила висновок, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними є корпоративні правовідносини.

За обставинами справи № 752/10984/14-ц (провадження № 14-351цс19) позивачка оскаржувала рішення загальних зборів і наглядової ради, прийняті відповідно до статей 52 і 61 Закону України Про акціонерні товариства та пов`язані, зокрема, з відстороненням її як директора товариства від виконання обов`язків. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки розгляд вимог позивачки вимагав оцінювання законності дій органів управління акціонерного товариства, зокрема відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства (постанова від 16 жовтня 2019 року, пункти 45, 47).

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19) Велика Палата зазначила, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження № 12-100гс19) зроблено висновок, що підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 ГПК України в редакції, чинній на час подання позову, згідно з пунктом 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

На час звернення позивача із цим позовом до суду в ГПК України передбачені категорії корпоративних спорів, які мали розглядатися за правилами господарського судочинства. До таких віднесено і справи за спорами учасників щодо участі в органах управління юридичної особи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19) Велика Палата зазначила, що позивач оскаржує рішення загальних зборів учасників ТзОВ Бобрик від 28 грудня 2012 року, тобто рішення органу управління, пов`язане з діяльністю товариства і управлінням ним, розгляд такої вимоги передбачає оцінювання законності дій зазначеного органу, зокрема їх відповідності вимогам цивільного, а не трудового законодавства.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що рішення про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Оскільки цей спір стосується саме правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства, то підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівниками чи членами органу управління суб`єктів господарювання. За правилами цивільного судочинства розглядаються спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 цього Кодексу (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України).

До юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення).

У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження№ 14-113цс20) Велика Палата Верховного Суду встановила, що позивач працював на посаді голови правління Старокостянтинівського РСТ та постановою позачергових зборів уповноважених товариства від 02 лютого 2016 року припинено його повноваження як голови правління та звільнено із займаної посади за пунктом 5 статті 41 КЗпП України, тому з урахуванням установлених обставин дійшла висновку, що вказаний спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) зроблено правовий висновок про те, що спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків стали положення Статуту товариства, тому такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як свідчать матеріали даної справи, 06.12.2020 відбулися загальні збори ОСББ Ватутинець-1, де, зокрема, були припинені повноваження позивача як голови правління ОСББ Ватутинець-1.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.02.2024 у справі №917/1891/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1", оформлених протоколом від 06.12.2020 №3/2020.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заявлена позивачем позовна вимога про скасування реєстраційної дії від 29.12.2020 №100957107000012003069 щодо внесення змін держреєстратором відносно зміни керівника ОСББ Ватутинець-1 та поновлення позивача на посаді голови правління ОСББ Ватутинець-1- є похідною.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, в зв`язку з чим відхиляє твердження апелянта про те, що спір у даній справі має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є корпоративними, а тому підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, в зв`язку з чим відхиляє твердження апелянта про те, що спір у даній справі має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п.2 ч.1 ст.25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону "Про виконавче провадження" щодо, зокрема:

- визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

- визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

- скасування реєстраційної дії / запису в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Практика Верховного Суду щодо скасування реєстраційних дій/записів, вчинених на підставі недійсного рішення загальних зборів юридичної особи, є усталеною.

Так, Верховний Суд у п.47 постанови від 03.03.2020 у справі №922/2120/19 дійшов висновку про наявність підстав для задоволення похідної позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, встановивши наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Як вже зазначалось, 06.12.2020 відбулися загальні збори об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1", на яких, зокрема, було прийнято рішення про припинення повноважень позивача як голови правління ОСББ Ватутинець-1.

29.12.2020 на виконання рішення загальних зборів державним реєстратором внесено за №91009571070012003069 зміни до відомостей про юридичну особу в частині зміни керівника ОСББ Ватутинець-1: замість ОСОБА_1 головою правління ОСББ Ватутинець-1 стала ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.02.2024 у справі №917/1891/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1", оформлених протоколом від 06.12.2020 №3/2020.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з огляду на задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1", вимоги про скасування реєстраційної дії від 29.12.2020 № 1009571070012003069, поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Ватутинець-1" є обґрунтованими, в зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу у розмірі 209 062,45 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У статті 235 КЗпП України визначено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

У постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №127/9479/21 зазначено, що системний аналіз ст.235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що до вимушеного прогулу призводять протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавлений можливості виконувати трудові обов`язки та отримувати заробітну плату.

Отже, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, яка визначається, зокрема, під час обрахунку вимушеного прогулу регулюється Порядком про обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (абз.2 п.4 Порядку №100).

У пункті 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Рішенням зборів правління ОСББ "Ватутинець-1" від 02.08.2020 голові правління ОСББ "Ватутинець-1" ОСОБА_1 доручено виконати всі дії, необхідні для оформлення своїх трудових відносин у ОСББ "Ватутинець-1" на рівні мінімальної оплати праці, визначеної трудовим законодавством.

Судом першої інстанції було задоволено вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 209 062,45 грн за період з 07.12.2020 по 14.05.2024.

Відповідачем не було надано до суду першої інстанції будь-яких зауважень на розрахунок позивача в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги також не стосуються правильності розрахунків позивача та висновків місцевого господарського суду щодо їх обґрунтованості, а тому у відповідності до вимог ст.269 ГПК України позовні вимоги в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що Господарський суд Полтавської області стягнув з ОСББ "Ватутинець-1" на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 209 062,45 грн, однак не зазначив з урахуванням податків ці суми чи без, з огляду на те, що обставини оподаткування вказаної суми не є предметом розгляду в межах даної справи.

Стосовно посилання апелянта на те, що Господарський суд Полтавської області допустив порушення принципу змагальності сторін, задовольнивши докази та клопотання лише однієї сторони, тоді як докази та клопотання інших учасників процесу були безпідставно проігноровані, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

Разом з цим, апелянтом чітко не зазначено які саме клопотання були проігноровані судом першої інстанції, і які саме докази не були розглянуті судом.

Враховуючи те, що скаржником не зазначено які конкретно докази та клопотання учасників процесу були безпідставно проігноровані судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до положень частин 1, 2 ст.269 ГПК України, позбавлений можливості надати оцінку даним твердженням апелянта про порушення судом норм процесуального права.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 у справі №917/914/24 без змін, як такого, що постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 у справі №917/914/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12.06.2025.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова