Постанова від 10.06.2025 по справі 908/1734/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1734/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Сушко Л.М.) від 16.01.2025р. у справі № 908/1734/22

за заявою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, 04119, м. Київ, вул. Кошиця, 3

до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Солді Інфініті, 69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 43144891

про визнання грошових вимог в розмірі 169 912,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025р. у справі № 908/1734/22 грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, 04119, м. Київ, вул. Кошиця, 3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Солді Інфініті, 69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 43144891 на суму 169 912,71 грн. відхилено.

Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025р. у справі № 908/1734/22 та прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у повному обсязі, зобов`язати арбітражного керуючого Литвиненко Сергій Сергійович здійснити відповідні зміни, щодо включення кредиторських вимог Центрального міжрегіонального ДПС по роботі з великими платниками податків в реєстр вимог кредиторів.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ Солді Інфініті п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме: завищено податковий кредит на суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Західсоцпостач» на загальну суму 13 709 888,00 грн., у тому числі за жовтень 2021 року у сумі 382 500,00 грн., за листопад 2021 року у сумі 13 327 388,00 грн. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 15.03.2024 № 521/Ж5/31-00-07-01-03-20/43144891 та винесено податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 25.04.2024 № 941/Ж10/31-00- 07-01-03-25 на загальну суму 20 564 832,00 грн. та від 25.04.2024 № 940/Ж10/31-00- 07-01-03-25 на загальну суму 7 100,00 грн

Оскільки ТОВ Солді Інфініті не було сплачено суми грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні рішення від 25.04.2024 № 941/Ж10/31-00-07- 01-03-25 протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, в інтегрованій картці платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) (ккдб 14010100) нараховано пеню за період з 14.05.2024 по 10.06.2024 на загальну суму 169 912,71 грн. При цьому, пеня за період з 01.12.2021 по 13.05.2024, відповідно до вимог чинного законодавства, не була нарахована.

Враховуючи вищевикладене, Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП вважає, що пеня на податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 941/Ж10/31-00-07-01-03-25 була нарахована правомірно.

Також, скаржник зазначає, що в оскаржуваній Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП ухвалі, суд першої інстанції жодним чином не навів докази та не обґрунтував чому саме наведені доводи скаржника у заяві про кредиторські вимоги повинні бути відхиленими. Також Господарський суд Запорізької області взагалі не взяв до уваги судову практику щодо поточних сум грошових зобов`язань, включаючи ту, що зазначалась скаржником у заяві про кредиторські вимоги.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.01.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025р. у справі № 908/1734/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.06.2025р.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М. 09.06.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Іванов О.Г., Мороз В.Ф.

Скаржник та інші учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні та не забезпечили явку представників.

Враховуючи, що неявка представників учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а їх явка в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представників учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2022. відкрито провадження у справі № 908/1734/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Солді Інфініті, 69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 43144891. Визнані грошові вимоги кредитора - Приватного підприємства Рурал Інформ, 04086, м. Київ, вул. Бугорна, 9 до боржника на суму 83 310,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 750 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

03.11.2022. за № 69473 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Солді Інфініті, 69063, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 43144891.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 04.04.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю Солді Інфініті визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024. відсторонено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Солді Інфініті. Новим ліквідатором призначено арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича (свідоцтво №2055 від 14.01.2022 року, адреса: АДРЕСА_1 ).

13.09.2024. до Господарського суду Запорізької області в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з грошовими вимогами до боржника в загальному розмірі 169 912,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025р. у справі № 908/1734/22 грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю Солді Інфініті на суму 169 912,71 грн. відхилено.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025р. у справі № 908/1734/22, яка і є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На час відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Частиною 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Порядок же виявлення кредиторів боржника встановлений у ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Зі змісту заяви Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про грошові вимоги до боржника вбачається, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ Солді Інфініті п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме: завищено податковий кредит на суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Західсоцпостач» на загальну суму 13 709 888,00 грн., у тому числі за жовтень 2021 року у сумі 382 500,00 грн., за листопад 2021 року у сумі 13 327 388,00 грн.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 15.03.2024 № 521/Ж5/31-00-07-01-03-20/43144891 та винесено податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 25.04.2024 № 941/Ж10/31-00- 07-01-03-25 на загальну суму 20 564 832,00 грн. та від 25.04.2024 № 940/Ж10/31-00- 07-01-03-25 на загальну суму 7 100,00 грн

Оскільки ТОВ Солді Інфініті не було сплачено суми грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні рішення від 25.04.2024 № 941/Ж10/31-00-07- 01-03-25 протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, в інтегрованій картці платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) (ккдб 14010100) нараховано пеню за період з 14.05.2024 по 10.06.2024 на загальну суму 169 912,71 грн. При цьому, пеня за період з 01.12.2021 по 13.05.2024, відповідно до вимог чинного законодавства, не була нарахована.

Отже, заявлені Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків кредиторські вимоги до банкрута на загальну суму 169 912,71 грн., нараховані за період та виникли після визнання боржника банкрутом, тому не є поточними вимогами, якими є лише вимоги, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство та до визнання боржника банкрутом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

ПК України у пункті 129.1 статті 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов`язання: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3).

Зокрема, за змістом пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт129.4 статті 129 ПК України).

В п. 5.1 ст. 5 Податкового кодексу України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Як визначено в п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 встановлена статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

З урахування вищевикладеного, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов`язання зі сплати обов`язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

04.04.2023р. Господарським судом Запорізької області визнано ТОВ Солді Інфініті банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, тому в податкового органу були відсутні підстави для нарахування пені у сумі 169 912,71 грн. за прострочку виконання боржником грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, адже вона нарахована за період після визнання його банкрутом (з 14.05.2024 по 10.06.2024).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі № 813/2095/16 зазначено наступну правову позицію: «З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли правомірного висновку, щодо вимог Інспекції, включених до конкурсних вимог у справі про банкрутство Товариства, не застосовуються норми Податкового кодексу України, а решта вимог Інспекції не підлягають задоволенню, з огляду на визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наслідки визнання боржника банкрутом».

Крім цього, дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2020 року у справі №15/293-б, в якій зазначено: «У ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом (висновок Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16). Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (ч. 1 ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. В цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Враховуючи наведене вище, а також висновки Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16 (щодо застосування приписів статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у поєднанні з положенням Податкового кодексу України), колегія суддів у цій справі дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення заявлених ГУ ДФС грошових вимог. З цих же підстав, колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 911/254/16».

Правова позиція з цього питання викладена і в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 року у справі № 916/4181/14: «боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин. Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Водночас, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні вимог Чорноморської ОДПІ на суму 8 332,20 грн., суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, які аналогічні наведеним у статті 38 Закону про банкрутство, оскільки навіть у разі самостійного подання боржником відповідних звітів до контролюючого органу такий факт не може бути передумовою виникнення у боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів. Нарахування за відповідними зобов`язаннями боржника повинні здійснюватися лише до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Наведене відповідає висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16 та від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 і судом касаційної інстанції не встановлено підстав, які б зумовлювали необхідність відступу від зазначено правового висновку. 10. Висновок щодо застосування норми права. 10.1. З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила».

Також, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.06.2019 року у справі № 826/22478/15 зазначено: «Посилання контролюючого органу на те, що грошові зобов`язання з орендної плати за землю є поточними зобов`язаннями на які дія мораторію не поширюється, а відтак застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов`язань є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів та ліквідаційна процедура мають різні правові режими, зокрема наслідки мораторію застосовується до вимог кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство, тоді як наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута».

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство у постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 зазначив наступне: положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.

Отже, враховуючи вищевикладену правову позицію в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, донарахування грошових зобов`язань у виглялі пені, які відповідають поняттю «додаткові зобов`язання» в розумінні ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, за період після визнання ТОВ Солді Інфініті банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є неправомірним.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у визнанні грошових вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ТОВ Солді Інфініті на суму 169 912,71 грн.

З огляду на усе вищевикладене апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що відповідає нормам матеріального та процесуального права, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025р. у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті скаржником судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025р. у справі № 908/1734/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від Запорізької області від 16.01.2025р. у справі № 908/1734/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 12.06.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя В.Ф. Мороз