Постанова від 04.06.2025 по справі 910/18144/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/18144/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024

у справі №910/18144/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"

про банкрутство.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18144/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (далі - ТОВ "Грінко-Київ", боржник) за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Ніко-Тайс", ініціюючий кредитор).

Ухвалою попереднього засідання від 01.07.2023 визнанні грошові вимоги конкурсних кредиторів до боржника:

- ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на загальну суму 38 858 626,54 грн, з яких: 32896 грн - судовий збір (перша черга); 38 355 291,24 грн - основний борг (четверта черга), 470 439,30 грн - штрафні санкції (шоста черга);

- Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на загальну суму 97 655,59 грн, з яких: 6056 грн - судові витрати (перша черга); 85 896,61 грн - основний борг (друга черга); 5702,98 грн - пеня (шоста черга);

- Головного управління ДПС у м. Києві на загальну суму 8 761 355,44 грн, з яких: 6056 грн - судовий збір (перга черга); 7 299 185,05 грн - основний борг (третя черга), 16 681,66 грн - ЄСВ (друга черга), 1 439 432,73 грн - штрафні санкції (шоста черга).

У травні 2024 року ініціюючий кредитор подав заяву про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку порушенням керівником ТОВ "Грінко-Київ" ОСОБА_1 строку, встановленого частиною 6 статті 34 КУзПБ, для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника.

В обґрунтування заяви ініціюючий кредитор посилається на наступні обставини.

З 26.12.2014 до початку судових процедур банкрутства керівником ТОВ "Грінко-Київ" був ОСОБА_1 , який перебуваючи на посаді мав доступ до усієї первинної документації та банківських рахунків товариства, а тому повинен би бути достеменно обізнаним про його фінансовий стан. Втім, ОСОБА_1 повідомив розпорядника майна боржника, що фактично функції з управління боржником не здійснював, йому не була передана документація боржника від попереднього керівника, не передавались ключі доступу до банківських рахунків тощо.

Кредиторська заборгованість боржника виникла протягом 2012-2014 років, що підтверджується рішеннями судів, та складає згідно ухвали попереднього засідання 47 717 637,57 грн. При цьому, згідно відповідей контролюючих органів, боржник щонайменше останні 5 (п`ять) років не подає фінансову та статистичну звітність, рух грошових коштів на рахунках у банках відсутній. Отже, станом на 31 грудня 2022 року боржник перебував у стані надкритичної неплатоспроможності, у зв`язку з чим директор ОСОБА_1 був зобов`язаний звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше 31.01.2023.

Ухвалою суду від 29.05.2024, серед іншого, прийнято до розгляду заяву ТОВ «Ніко-Тайс» про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ «Грінко-Київ» ОСОБА_1 та призначено її до розгляду, залучено до участі у справі у якості особи, щодо якої заявлена вимога про покладення солідарної відповідальності у зв`язку із доведенням до банкрутства ТОВ «Грінко-Київ» ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали та постанови судів першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/18144/23 задоволено заяву ТОВ "Ніко-Тайс" та покладено на ОСОБА_1 солідарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Грінко-Київ" перед кредиторами у зв`язку із доведенням до банкрутства.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як керівник боржника, володіючи інформацією про фінансовий стан ТОВ "Грінко-Київ", мав доступ до банківських рахунків ТОВ "Грінко-Київ" як керівник та відповідальна особа за здійснення господарської діяльності боржника, однак за наявності грошових зобов`язань перед кредиторами та неспроможності їх виконати, допустив порушення вимог частини 6 статті 34 КУзПБ.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 змінено та викладено другий пункт резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "Покладено на ОСОБА_1 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справі № 910/18144/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (код 32982190)". В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/18144/23 залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував в даному випадку норми матеріального права, поклавши на керівника боржника солідарну відповідальність перед кредиторами саме у зв`язку із доведенням боржника до банкрутства, тому дійшов висновку, що в цій частині ухвалу суду першої інстанції належить змінити.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Ніко-Тайс" про покладання на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права та процесуального права, без врахування правової позиції судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 та Касаційного господарського суду у постанові від 05.12.2024 у справі № 924/408/21.

Скаржник вважає хибними висновки судів першої та апеляційної інстанції, що встановлення факту солідарної відповідальності без застосування стягнення коштів на користь боржника є належним та достатнім способом захисту.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення про задоволення заяви ініціюючого кредитора про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів.

Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Згідно з абзацом першим частини шостою статті 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).

Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності третіх осіб за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.

Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 від 04.09.2024 у справі №908/3236/21).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 дійшла висновку, що тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому:

- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;

- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

- якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення;

- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

Окрім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.

Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.

У справі, яка розглядається, ініціюючий кредитор - ТОВ «Ніко-Тайс» звернувся до суду у межах справи про банкрутство ТОВ «Грінко-Київ» з заявою про покладення на керівника боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з порушенням строку, встановленого частиною шостою статті 34 КУзПБ.

Як на підстави посилався, зокрема, на те, що неплатоспроможність боржника підтверджується наявністю значної кредиторської заборгованості, що виникла протягом 2012-2014 років, а в подальшому боржник не вів підприємницьку діяльність, не вживав заходів з погашення наявної заборгованості, не подавав фінансової та статистичної звітності тощо.

Задовольняючи заяву ТОВ «Ніко-Тайс», суди виходили з того, докази на спростування наведених обставин, керівник боржника суду не подав, а матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в даному випадку ініціюючий кредитор не заявляв майнові вимоги до керівника боржника з метою погашення своїх грошових вимог, а поставив перед судом питання про встановлення факту вчинення керівником цивільного правопорушення із застосуванням відповідних правових наслідків - покладення відповідальності за вчинене порушення, що цілком відповідає нормі частини шостої статті 34 КУзПБ.

У зв`язку з чим виснував, що в подальшому, в разі недостатності майнових активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі, кредитори або сам боржник в особі ліквідатора будуть мати право заявити вимоги до винної особи, що несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, з метою поповнення ліквідаційної маси, та як наслідок, погашення вимог кредиторів у цій справі.

У контексті наведеного колегія суддів наголошує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Відтак, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21).

Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми.

Колегія суддів також враховує, що у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21 також наведено висновок, відповідно до якого звернення до суду із вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення. Без зазначення в заяві про покладення солідарної відповідальності розміру цієї відповідальності та за відсутності вимоги про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності відповідної суми звернення із такими вимогами є неналежним, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції задовольнили заяву ТОВ «Ніко-Тайс» встановивши наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з порушенням ним вимог частини шостої статті 34 КУзПБ, без застосування стягнення коштів на користь боржника.

Водночас, суди не досліджували питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту, не визначили суму збитків, завданих боржнику його керівником через неподання (несвоєчасне подання) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, а також не вирішили питання щодо стягнення такої суми, що суперечить положенням частини шостої статті 34 КУзПБ та висновкам про застосування вказаної норми права, які зазначені у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21.

Неправильне застосування приписів частини шостої статті 34 КУзПБ стало підставою для того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі та не встановили наявність чи відсутність суми збитків, які були завдані боржнику його керівником через неподання (несвоєчасне подання) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника та не вирішили питання щодо стягнення такої суми, у випадку наявності підстав для задоволення заяви ініціюючого кредитора про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 86, 236 ГПК України, неправильно застосовано норми матеріального права - статті 34 КУзПБ, тому оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу в скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/18144/23 скасувати.

3. Справу №910/18144/23 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.