Постанова від 11.06.2025 по справі 826/5444/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5444/15 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,

при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,

за участі представника позивача - Куліди А.А., Букуєвої О.О.,

представника відповідача - Норця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 №0000014050,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 №0000014050.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірні господарські операції позивача з ТОВ «Алген», ТОВ «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Литвин Іван Віталійович» підтверджені документально, в тому числі документами третіх осіб, а також тим, що позивачем дотримано відповідні вимоги Податкового кодексу України, зокрема, щодо формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції протиправно не бере до уваги наявність вироку від 02.09.2014 (провадження 1 КП-200-548-14) по справі 183/5054-14-к Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.

Апелянт стверджує, що перевіркою встановлено порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VI (із змінами та доповненнями), ТОВ «АТ Каргілл» неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати пов`язані з придбанням товарів у ТОВ «Алген» на загальну суму 7 423 245 грн, в т.ч. за 2012 рік у розмірі 7 131 911 грн та за 2013 рік у розмірі 291 334 грн.

Посилання податкового органу на фактичну наявність кримінального провадження має значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вищенаведені обставини, на думку контролюючого органу, ставлять під сумнів здійснення господарських відносин між ТОВ «АТ Каргілл» та контрагентами, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи не розкривають зміст господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду та ділову мету.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивач проводив діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди іншим особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції обмежився виключно твердженнями та доказами позивача, що в свою чергу не має давати підстав суду апеляційної інстанції вважати оскаржуване рішення такими, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судом першої інстанції взагалі не було надано належної оцінки викладеним в акті перевірки доводам щодо обставин та належним чином не досліджено зібрані у справі докази у їх сукупності.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від ТОВ «АТ Каргілл» 16.05.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною, фактично зводиться до відтворення змісту акту перевірки. Стверджує, що вирок не є абсолютним та достатнім доказом нереальності господарських операцій певного платника податків, а лише одним із доказів, які повинні досліджуватися у сукупності для встановлення реальності певних господарських операцій.

В судове засідання з`явилися сторони, їхні представники, учасники процесу надали свої пояснення та аргументи, обмінялися питаннями.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 30.07.2014 по 09.12.2014 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АТ «Каргілл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ТОВ «Алген», ТОВ «Агро-Самара», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Фірма «Агропроменерго ЛТД», ТОВ «Фоліант Груп», ТОВ «Дельта В.В.В», ТОВ «Вента - Трейд», ТОВ «Станколідер», ТОВ «КЛМ Транс», ТОВ «ТС «Реальто», ТОВ «Астер Груп», ПП «Джевел Стайл», ТОВ «Ель Лібро», ТОВ «Ліа Компані», ТОВ «Цетеріс», ТОВ «Юдіс Інвест», ТОВ «Люкс - Спецторг», ТОВ «Пактор-А», ТОВ «Геліос - Груп», ТОВ «Вектор Ц», ПП «Компанія Інвестиційні технології», ПП «Буд - Владлена», ФГ «Литвин Іван Віталійович», ТОВ «Центуріон ЛТД», ТОВ «Зерно Дім» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №64/28-10-40-50/20010397 від 26.12.2014, в якому встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме завищення суми витрат у розмірі 9461005,00 грн, у тому числі за 2012 рік на суму 8269412,00 грн, за 2013 рік на суму 1191593,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1962980,00 грн, у тому числі за 2012 рік у сумі 1736577,00 грн, за 2013 рік у сумі 226403,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів по взаємовідносинах з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ТОВ «Алген» та ФГ «Литвин Іван Віталійович», у зв`язку з непідтвердженням реальності господарських операцій, виходячи із отриманням податкової інформації, у тому числі у вигляді актів про результати перевірки контрагентів, щодо порушень постачальниками вимог оподаткування та формування ними сумнівного податкового кредиту; відсутністю у контрагентів достатніх можливостей та засобів для виконання спірних операцій; наявністю кримінальних проваджень та вироку суду відносно службових осіб контрагентів постачальників.

На підставі акту перевірки №64/28-10-40-50/20010397 від 26.12.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2015 № 0000014050 (форма «Р»), згідно якого позивачу за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 2944470,00 грн, у тому числі 1962980,00 грн за основним платежем та 981490,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Так, у межах даної справи розглядається правомірність формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за операціями позивача з ТОВ «Алген», ТОВ «Агрофірма Сокільське», ФГ «Литвин Іван Віталійович» з постачання сількогосподарської продукції.

Щодо господарських операцій позивача з TOB «Алген» з придбання насіння соняшника, колегія суддів зазначає таке.

Позивачем укладено з ТОВ «Алген» договори поставки соняшнику №CVP37305 від 26.09.2012, №CVP37371 від 27.09.2012, №CVP37464 від 27.09.2012, №CVP38114 від 08.10.2012, №CVP38553 від 15.10.2012, №CVP39077 від 24.10.2012, №CVP 37764 від 03.10.2012, №CVP 38287 від 10.10.2012, №CVP 38287 від 10.10.2012, №CVP 38458 від 12.10.2012, №CVP 38958 від 22.10.2012, №CVP 39019 від 23.10.2012.

У межах виконання договорів сторонами складено видаткові накладні №58 від 27.09.2012, №1004 від 02.10.2012, №1008 від 04.10.2012, №1009 від 04.10.2012, №1019 від 08.10.2012, №1020 від 08.10.2012, №1021 від 08,10.2012, №1022 від 08.10.2012, №1037 від 10.10.2012, №1043 від 11.10. 2012, №1044 від 11.10. 2012, №1049 від 15.10. 2012, №1053 від 15.10. 2012, №1059 від 16.10. 2012, №1066 від 18.10. 2012, №1113 від 24.10.2012, №РН-0001038 від 11.10.2012, №РН-0001027 від 09.10.2012, №РН-0001048 від 15.10.2012, №РН-0001056 від 16.10.2012, №РН-0001067 від 19.10.2012, №РН-0001075 від 20.10.2012, №РН-0001079 від 20.10.2012, №РН-0001087 від 24.10.2012, №РН-0001092 від 25.10.2012, №РН-0001093 від 24.10.2012.

Також в межах здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Алген» складено податкові накладні: №58/2 від 27.09.2012, №1004/2 від 02.10.2012, №1008/2 від 04.10.2012, №1009/2 від 04.10.2012, №1019/2 від 08.10.2012, №1020/2 від 08.10.2012, №1021/2 від 08.10. 2012, №1022/2 від 08.10.2012, №1037/2 від 10.10.2012, №1043/2 від 11.10.2012, №1044/2 від 11.10.2012, №1049/2 від 15.10.2012, №1053/2 від 15.10.2012, №1059/2 від 16.10.2012, №1066/2 від 18.10.2012, №1113/2 від 24.10.2012, №1038/2 від 11.10.2012, №1027/2 від 09.10.2012, №1048/2 від 15.10.2012, №1056/2 від 16.10.2012, №1067/2 від 19.10. 2012, №1075/2 від 20.10.2012, №1079/2 від 20.10.2012, №1087/2 від 24.10.2012, №1092/2 від 25.10. 2012, №1093/2 від 24.10.2012.

Контрагентом для оплати товару виписані рахунки №58 від 27.09.2012, №1004 від 02.10.2012, №1008 від 04.10.2012, №1009 від 04.10.2012, №1019 від 08.10.2012, №1020 від 08.10.2012, №1021 від 08.10.2012, №1022 від 08.10.2012, №1037 від 10.10.2012, №1043 від 11.10.2012, №1044 від 11.10.2012, №1049 від 15.10.2012, №1053 від 15.10.2012, №1059 від 16.10.2012, №1066 від 18.10.2012, №1113 від 24.10.2012, №1038 від 11.10.2012, №1027 від 09.10.2012, №1048 від 15.10.2012, №1056 від 16.10.2012, №1067 від 19.10.2012, №1075 від 20.10.2012, №1079 від 20.10.2012, №1087 від 24.10.2012, №1092 від 25.10.2012, №1093 від 24.10.2012.

Здійснення позивачем оплати за постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ «Алген» підтверджується довідкою ПАТ «Креді Агріколь Банк» №14 116/OL-456 від 04.07.2014. Оплата за поставлений товар згідно п. 5.1 договору поставки відбулась лише після фактично отримання товару.

Постачання ТОВ «Алген» сільськогосподарської продукції на адресу позивача за договорами, які передбачають постачання на умовах EXW Інкотермс, додатково підтверджується трьохсторонніми актами приймання-передачі (за участі представника позивача, ТОВ «Алген» та зернового складу TOB «Агрофірма «Контрактова») №406 від 27.09.2012, №416 від 02.10.2012, №471 від 04.10.2012, №472 від 04.10.2012, №533 від 05.10.2012, №534 від 05.10.2012, №535 від 05.10.2012, №536 від 05.10.2012, №638 від 10.10.2012, №679 від 12.10.2012, №678 від 12.10.2012, №681 від 15.10.2012, №682 від 15.10.2012, №726 від 16.10.2012, №728 від 18.10.2012, №826 від 24.10.2012, картками аналізу зерна №53 від 27.09.2012, №56 від 02.10.2012, №60 від 04.10.2012, №61 від 04.10.2012, №63 від 05.10.2012, №64 від 05.10.2012, №65 від 05.10.2012, №69 від 10.10.2012, №72 від 12.10.2012, №71 від 12.10.2012, №73 від 15.10.2012, №75 від 15.10.2012, №80 від 16.10.2012, №82 від 18.10.2012, №85 від 24.10.2012, погашеними складськими квитанціями №406 від 27.09.2012, №416 від 02.10.2012, №471 від 04.10.2012, №472 від 04.10.2012, №533 від 05.10.2012, №534 від 05.10.2012, №535 від 05.10.2012, №536 від 05.10.2012, №638 від 10.10.2012, №679 від 12.10.2012, №678 від 12.10.2012, №713 від 15.10.2012, №714 від 15.10.2012, №726 від 16.10.2012, №735 від 18.10.2012, №826 від 24.10.2012, а також журналом кількісно-якісного обліку хлібопродуктів за ф. 36.

У подальшому придбаний на умовах EXW соняшник зберігався на зерноскладі TOB «Агрофірма «Контрактова» (на підставі договору №6 від 02 липня 2012 року), після чого соняшник було перевезено до переробного підприємства TOB «Комбінат Каргілл» залученими позивачем перевізниками TOB «Алекс-Трейд і Ко» на підставі договору транспортного експедирування №А1/12 від 17 серпня 2012 року та TOB «Термінатор Плюс» на підставі договору транспортного експедирування №А1346/13 від 01 січня 2013 року.

Перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними №985576 від 07.11.2012, №985581 та №985580 від 29.11.2012, №985578, №985577 та №985579 від 28.11.2012, №985573 та №985572 від 27.11.2012, №985568 та №985567 від 26.11.2012, №985584 та №985582 від 30.11.2012, №985628 та №985629 від 13.12.2012, №985624, №985625 та №985626 від 12.12.2012, №985620 від 11.12.2012, №985616 та №985621 від 10.12.2012, №985622 від 11.12.2012, №985615, №985614 від 10.12.2012, №985590, №985593 та №985591 від 04.12.2012, №985589, №985587 та №985586 від 03.12.2012, №985583 від 30.11.2012, №985608, №985606 та №985607 від 07.12.2012, №985595 та №985597 від 05.12.2012, №985601, №985602 від 06.12.2012, №985603 від 06.12.2012, №985596 від 05.12.2012, №985655, №985653, №985654 від 09.01.2013, №985652, №985650, №985651 від 08.01.2013, №985749 від 13.02.2013, №985727, №985729, №985728, №985735 від 05.02.2013, №985737, №985738 від 07.02.2013, №985736 від 06.02.2013, №985739, №985740, №985741 від 01.02.2013, №985743, №985742 від 08.02.2013, №985744 від 11.02.2013, №985748, №985747, №985746 від 12.02.2013, №985750 від 13.02.2013, №985722 від 04.02.2013.

У свою чергу, постачання ТОВ «Алген» соняшника на умовах DAP Інкотермс відбувалось до TOB «Комбінат Каргілл» та Каховської філії ТОВ «АТ Каргілл» залученими ТОВ «Алген» перевізниками ПП «Загуменная», ПП «Фурса», ПП «Бербер», ПП «Дерменжиєв», ПП «Аблаєв», ПП «Діденко», ПП «Горшунов», ПП «Кулешов», ПП «Краснопер», ПП «Нестеренко», що підтверджується товарно-транспортними накладними №859093 від 10.10.2012, №859089 від 04.10.2012, №859092 від 06.10.2012, №859090 від 04.10.2012, №859091 від 04.10.2012, №859094 від 11.10.2012, №859096 від 12.10.2012, №859026 від 12.10.2012, №859097 від 18.10.2012, №859098 від 18.10.2012, №001 від 19.10.2012, №843930 від 22.10.2012, №843930 від 22.10.2012, №843932 від 23.10.2012, №843926 від 23.10.2012, №843930 від 23.10.2012, №859040 від 24.10.2012.

Прийняття цих партій насіння соняшникового на переробних підприємствах підтверджується реєстрами даних вагової системи Каховської філії ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «Комбінат Каргілл» (м. Донецьк) із зазначенням номерів товарно-транспортних накладних, якими здійснювалось перевезення (Т.4, а.с. 153-154) та ваговими білетами №№1210100057 від 10.10.2012, 1210050026 від 05.10.2012, 1210060011 від 06.10.2012, 1210060009 від 06.10.2012, 1210070074 від 07.10.2012, 1210110129 від 12.10.2012, 1210130018 від 13.10.2012, 1210120114 від 13.10.2012, 1210180042 від 18.10.2012, 1210190027 від 19.10.2012, 1210190081 від 19.10.2012, 1210230015 від 23.10.2012, 1210220096 від 22.10.2012, 1210230037 від 23.10.2012, 1210230131 від 23.10.2012, 1210230085 від 23.10.2012, 1210240028 від 24.10.2012.

Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Алген» підтверджені належним чином оформленими документами.

Згаданими документами підтверджується реальне понесення позивачем витрат - сплата коштів за придбане насіння соняшника, а також використання цього соняшника у господарській діяльності позивача, а тому такі документи спростовують претензії контролюючого органу щодо правомірності формування позивачем витрат.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експертів від 27.11.2015 №11635/21012-21014/15-45, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у даній справі від 23.04.2015.

Надані на дослідження документи в їх сукупності свідчать про здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ «АТ «Каргілл», ТОВ «Алген», ТОВ «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Литвин Іван Віталійович» в період з грудня 2011 року по березень 2013 року, як наслідок, витрати, сформовані ТОВ «АТ «Каргілл» у період з грудня 2011 року по березень 2013 року в сумі 9 461 005 грн за такими операціями документально підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами; а висновки акта перевірки від 26 грудня 2014 року №64/28-10-40-50/20010397 про порушення ТОВ «АТ «Каргілл» пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 962 980,00 грн, документально не підтверджуються.

Враховуючи викладене, матеріали справи містять докази, які підтверджують дійсність господарських операцій позивача з ТОВ «Алген», понесення позивачем витрат, а тому й правомірність формування позивачем витрат.

Щодо доводів апелянта про те, що судом протиправно не взято до уваги наявність вироку від 02.09.2014 (провадження 1 КП-200-548-14) по справі 183/5054-14-к Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, колегія суддів зазначає наступне.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 зазначено, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

У вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2014 у справі №183/5054-14-к зазначено, що у травні 2012 року ОСОБА_1 придбав ТОВ «Алген» з метою прикриття незаконної діяльності. Після реєстрації ТОВ «Алген» самостійна підприємницька діяльність засудженим не здійснювалася, угод фінансового характеру він не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність. Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані органами досудового слідства за частиною першою статті 205 Кримунального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором відділу управління нагляду за додержанням законів органами податкової міліції Генеральної прокуратури України та обвинуваченим.

Отже, у згаданому вироку не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ «Алген» по взаємовідносинах із позивачем та не досліджено жодних доказів на підтвердження таких обставин.

Щодо посилання апелянта на протокол допиту директора ТОВ «Агрофірма Сокільське» ОСОБА_2 слід зазначити, що в силу вимог частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Відтак, матеріали кримінального провадження до набрання законної сили не можуть слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій.

Наведене узгоджується з положеннями згаданої Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19, в якій зазначено, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Щодо господарських операцій позивача з TOB «Агрофірма Соколівське» та ФГ «Литвин Іван Віталйович» з придбання насіння соняшника, колегія суддів зазначає таке.

Господарські операції позивача з TOB «Агрофірма Сокільське» відбувались в межах виконання договору поставки №CVP25168 від 13.12.2011.

Здійснення постачання підтверджується видатковою накладною №12/12 від 13.12.2011. За наслідком здійснення господарської операції складено податкову накладну №26/2 від 13.12.2011. Оплата за отриманий товар підтверджується банківською довідкою №14 116/OL-454 від 04.07.2014.

Постачання TOB «Агрофірма Сокільське» насіння соняшника відбувалось на умовах EXW Інкотермс. Фактичне прийняття товару відбувалось на зерноскладі ТОВ «Фісаковський елеватор», що підтверджується трьохстороннім Актом прийому-передачі та складською квитанцією №440 від 13.12.2011, карткою аналізу зерна, витягом з Реєстру складських документів на зерно №11423 від 13.11.2015.

ТОВ «Комбінат Каргілл» на підставі договору №3/2007 від 01.01.2007 насіння соняшника перероблене на соняшникову олію, що підтверджується актом переробки №03 від 29.03.2013. Надалі соняшникова олія була реалізована на експорт, що підтверджується експортним контрактом №CVS 16926 від 17.06.2011, вантажно-митною декларацією 500040402/2012/000605 від 05.06.2012.

Господарські операції операцій позивача з ФГ «Литвин Іван Віталійович» відбувались в межах виконання договорів поставки №CVP 44905 від 22.03.2013, №CVP 45076 від 27.03.2013.

Здійснення постачання підтверджується видатковими накладними №РН-0000157 від 26.03.2013, №РН-0000159 від 28.03.2013, №РН-0000158 від 28.03.2013, рахунками №157 від 26.03.2013, №159 від 28.03.2013, №158 від 28.03.2013.

Оплата за договором поставки підтверджується платіжним дорученням №5401 від 26.03.2013, №5682 від 29.03.2013, №5684 від 29.03.2013.

За наслідком здійснення господарської операції складено податкові накладні №1157/2 від 26.03. 2013, №1159/2 від 28.03.2013, №1158/2 від 28.03.2013, здійснення позивачем оплати за отриманий товар підтверджується довідкою №14 116/OL-453 від 04.07.2014.

Постачання ФГ «Литвин Іван Віталійович» насіння соняшника відбувалось на умовах DAP Інкотермс на адресу переробного підприємства TOB «Комбінат Каргілл» залученими ФГ «Литвин І.В.» перевізниками СПД «Пендюр», СПД «Солдатенко», ПП «Хасія», ПП «Ковтун», ПП «Діденко», ПП «Макс» що підтверджується товарно-транспортними накладними №001 від 23.03.2013, №007 від 27.03.2013, №002 від 23.03.2013, №008 від 27.03.2013, №318 від 23.03.2013, №319 від 23.03.2013, №320 від 23.03.2013, №321 від 23.03.2013, №519 від 27.03.2013, №520 від 27.03.2013, №521 від 27.03.2013, №522 від 27.03.2013. Прийняття соняшника на переробному підприємстві підтверджується реєстрами даних вагової системи ТОВ «Комбінат Каргілл» (м. Донецьк) із зазначенням номерів товарно-транспортних накладних, якими здійснювалось перевезення.

Після фактичного отримання насіння соняшника, позивач сплатив ФГ «Литвин Іван Віталійович» грошові кошти: 26.03.2013 у розмірі 524 309,05 грн, в тому числі ПДВ 87 384,84 грн, що підтверджується довідкою банку №14 116/OL від 04.07.2014; 29.03.2013 у розмірі 190 051,08 грн, в тому числі ПДВ 31 675,18 грн, що підтверджується довідкою банку №14 116/OL від 04.07.2014; 29.03.2013 у розмірі 365 950,36 грн, в тому числі ПДВ 60 991,73 грн, що підтверджується довідкою банку №14 116/OL від 04.07.2014.

Одержане від ФР «Литвин Іван Віталійович» насіння соняшнику ТОВ «Комбінат Каргілл» на підставі договору №3/2007 від 01.01.2007 протягом листопада 2012 року перероблене на соняшникову олію, що підтверджується актом переробки №03 від 29.03.2013.

Надалі позивачем соняшникова олія реалізована на експорт, що підтверджується експортним контрактом №CVS 44638 від 15.03.2013, вантажно-митною декларацією №500040406/2013/001918 від 24.04.2013.

Позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій з TOB «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Литвин І.В.» надано документи на підтвердження правового статусу своїх контрагентів, а також наявності у них ресурсів, зокрема, довідку Олексіївської сільської ради про використання TOB «Агрофірма Сокільське» земельних ділянок загальною площею 1 134,782 га, а також довідку Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області про те, що ФГ «Литвин» має у постійному користуванні 2 258 га земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з TOB «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Литвин» підтверджуються документально. Крім того, матеріали справи містять підтвердження наявності у TOB «Агрофірма Сокільське» та ФГ «Литвин» відповідних ресурсів.

Посилання апелянта на акти перевірок, які складені щодо ТОВ «Ален», ТОВ «Соколівське» та ФГ «Литвин Іван Віталійович», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять вищевказаних документів.

Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19, а також викладено в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №804/6909/17 та від 21 лютого 2020 року у справі №815/253/16.

Оцінюючи наведені аргументи, колегія суддів виходить з того, що жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

Суд апеляційної інстанції враховуючи встановлені обставини, які підтверджені відповідними доказами, вважає, що судом першої інстанції правильно досліджено і надано оцінку первинним документам, які позивачем надіслані відповідачу на підтвердження його позиції, і судом першої інстанції правильно зроблено висновок про необґрунтованість позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо всіх інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі №826/5444/15- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

О.В.Карпушова