Ухвала від 06.10.2025 по справі 826/5444/15

УХВАЛА

06 жовтня 2025 року

Київ

справа № 826/5444/15

адміністративне провадження № К/990/36691/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 826/5444/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2025 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МУ ДПС, скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 04.09.2025.

Верховний Суд ухвалою від 17.09.2025 зазначену касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку; надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало, зокрема те, що касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для цього, а клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення неможливо було вирішити зміст через відсутність у ньому посилання на причини, які позбавляли можливості своєчасно звернутися із належним чином оформленою касаційною скаргою.

26.09.2025 на виконання вимог ухвали суду від Центрального МУ ДПС через підсистему «Електронний суд» надійшла уточнена касаційна скарга, у якій скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити його і прийняти до розгляду уточнену касаційну скаргу. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку, встановленого КАС України. Повторні подання касаційних скарг відбувалось невідкладно, що свідчить про бажання відповідача реалізувати своє право на касаційне оскарження. Також зазначає, що в інших справах Верховний Суд поновлював строк на касаційне оскарження судових рішень. Звертає увагу на недопустимість суворого застосування норм процесуального права під час воєнного стану і наводить практику Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо сплати судового збору, а також належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Верховний Суд у цій справі неодноразово роз`яснював скаржникові вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Однак, скаржник, фактично, таких роз`яснень не врахував, що і стало підставою для постановлення Верховним Судом ухвал від 24.07.2025, 12.08.2025, 28.08.2025 у цій справі.

Такий проявлений Центральним МУ ДПС підхід до виконання вимог ухвал Верховного Суду не можна вважати проявом добросовісного ставлення скаржника до наявних у нього прав та їх реалізації. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, касаційні скарги були повернуті, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника, що недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання визначених законодавством завдань.

Суд звертав увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Однак, у клопотанні про поновлення строку, поданій на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2025, Центральне МУ ДПС так і не наводить обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк. Не обґрунтовує скаржник і проміжки часу, що спливали між датами отримання ухвал про повернення касаційних скарг і до моменту їх чергового подання, як такі, що були об`єктивно необхідні задля приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.

Приведена скаржником практика Європейського суду з прав людини не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. У даному випадку, скаржник не навів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення Центральним МУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що Центральне МУ ДПС на пропозицію суду не навело поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а наведені - не можуть оцінюватися як поважні.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 826/5444/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко