Постанова від 12.06.2025 по справі 157/1877/24

Справа № 157/1877/24 Головуючий у 1 інстанції: Ходачинський Р. О. Провадження № 22-ц/802/680/25 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «УПСК», про відшкодування шкоди в порядку суброгації за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» подану його представником Петровою Альоною Ігорівною на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року в складі судді Ходачинського Р. О.,

встановив:

В листопаді 2024 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (надалі ПрАТ «СК «Євроінс Україна») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.05.2020 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 018003-2111-1000083 відносно транспортного засобу марки «Lexus RX 300», державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

10.07.2020 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Audi 80 Avant 2.0 Е», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з автомобілем марки «Lexus RX 300», державний номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок вищезазначеної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови було встановлено вину в ДТП відповідача. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом № АО 2708180 в ПрАТ «УПСК», то ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було отримано страхове відшкодування у розмірі 40685 грн 52 коп.

Оскільки ПрАТ «УПСК» не здійснила виплату в повній мірі страхового відшкодування, позивач, до якого у порядку зворотної вимоги перейшло право на отримання від відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, просило стягнути з ОСОБА_1 шкоду завдану в результаті ДТП в сумі 9866 грн 06 коп.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року відмовлено у здоровленні позову.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у стягненні з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відповідно до ст. 993, 1194 ЦК України має право на відшкодування в повному обсязі завданої матеріальної шкоди. При цьому, оскільки ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі визначеному ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Законом № 1961-IV), а саме, вартість відновленого ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу та за мінусом розміру франшизи у сумі 1300 грн, то в такому разі різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою повинна відшкодувати особа, яка завдала шкоду, в загальному порядку. При цьому у страховика відповідача - ПрАТ «УПСК», не виникло обов`язку з відшкодування вказаної різниці незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі (9866 грн 06 коп.) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у даній справі є 12.06.2025, тобто дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з таким.

З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2020 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класична» № НОМЕР_3 щодо транспортного засобу марки «Lexus RX 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з яким ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зобов`язалось виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження транспортного засобу, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (п. 6.2.1. Договору).

10 липня 2020 року біля 10 год 35 хв неподалік будинку № 231 на вул.. Соборна у м. Рівне сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю Lexus RX 300 були спричинені механічні пошкодження.

Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03.08.2020 ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він керуючи автомобілем марки «Audi 80 Avant», номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком руху та перестроюванням не переконався, що це буде безпечно, не створить небезпеки або перешкоди іншим учасниками дорожнього руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Lexus RX 300, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , в наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив пункти 2.3б, 10.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У протоколі огляду транспортного засобу від 02.07.2020 з фото таблицями, складеному експертом/оцінювачем ОСОБА_3 за підписом власника ОСОБА_2 , зафіксовано виявлені на автомобілі Lexus RX 300 пошкодження, а саме:

1. «Дверка пер.права» Характер пошкоджень «подряп.» - Фарб. «V»;

2. «Дверка задня.права» Характер пошкоджень «подряп.» - Фарб. «V».

Згідно з ремонтною калькуляцією вартість ремонту транспортного засобу без ПДВ становить 59 976, 81 грн. Ця ж сума встановлена у розрахунку № 31025/20 суми страхового відшкодування від 20.07.2020 та страховому акті № 31025/20.

ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «Євгрінс Україна» із заявою-повідомленням № 31025 про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування.

Розпорядженням № 31025/20 та платіжною інструкцією № 4845 від 17.08.2020 підтверджується оплата на рахунок ОСОБА_4 страхового відшкодування у сумі 59976,81 грн, згідно зі страховим актом № 31025/20 на виконання договору страхування 018003-2111-1000083 від 20.05.2020.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 щодо експлуатації автомобіля AUDI застрахована в ПрАТ «УПСК» за полісом № АО 2708180 від 15.12.2019 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

ПрАТ «УПСК» розглянуло претензію ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на виплату страхового відшкодування у порядку регресу за договором страхування та визначило, що «підлягає перерахуванню страхове відшкодування у розмірі: 40685,52 грн» (пункт 2.2 Висновків), згідно зі страховим актом № ОЦ/004/000/20/0113.

01 жовтня 2020 року у м. Києві між ПрАТ «УПСК» та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підписана Угода про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, що пов`язана з відшкодуванням збитків завданих транспортному засобу Lexus RX 300. Цією угодою погоджена сторонами сума страхового відшкодування за даним випадком становить 40685,52 грн.

Платіжним дорученням № 14378 від 06.10.2020 підтверджується здійснення платежу ПрАТ «УПСК» у розмірі 40685,52 грн на рахунок ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в порядку регресу як виплата відшкодування згідно зі страховим актом № ОЦ/004/000/20/0113 від 06.10.2020.

Пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України пердбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до частин 16, 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).

Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц: стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_1 , в порядку суброгації.

Отже, відносини між ОСОБА_1 та його страховиком ПрАТ «УПСК» регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Законом № 1961-IV.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961 - IV встановлюють певні умови (обмеження) для визначення розміру шкоди (збитків),яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: виключно відшкодовується:

1) оцінена шкода, а розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленому у полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону №1961- IV);

2) розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу;

3) розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону № 1961 - IV).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961- IV передбачено, що в разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 2-3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розкомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку. (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розкомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що ПрАТ «УПСК» застосовано коефіцієнт фізичного зносу. Тобто, Страховик ПрАТ «УПСК» діяв в межах Закону України № 1961-IV.

Аналогічні позиції, а саме щодо стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що такої різниці неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах, зокрема: у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1,6 статті 81 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції не звернув увагу, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме з врахуванням зносу при відшкодуванні витрат та розміру франшизи, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За наведених обставин, саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити скаржнику таку різницю, між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи убачається, що при виплаті страхового відшкодування страхова компанія відповідача вирахувала знос транспортного засобу та розмір франшизи, внаслідок чого і не покрила нанесений збиток відповідачем у розмірі фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу (ст.22 ЦК України.)

ПрАТ «УПСК» повинно було здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у розмірі визначеному ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка дорівнює вартості відновленого ремонту пошкодженого автомобіля з рахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,2656%%, розміру франшизи - 13000 грн та становить 45206,13 грн.

Різницю в сумі 14770,68 грн. між фактичним розміром шкоди (59976,81 грн., яка не спростована відповідачем) і страховою виплатою, яка повинна була виплатити страхова компаній завдавача шкоди, відповідно до вимог Закону № 1961- IV (45206,13 грн.) повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_1 , як винна особа, яка завдала шкоду.

При цьому, у страховика відповідача - ПрАТ «УПСК» не виникло обов`язку з відшкодування вказаної різниці незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності) за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» подаючи позовну заяву самостійно визначив розмір позовних вимог в розмірі 9866,06 грн., тому сама цю суму необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення позову не зазначено жодних конкретних та фактичних обставин які свідчать про неправильність визначеного матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, не подано доказів на спростування доводів позивача про розмір заподіяної шкоди унаслідок ДТП, а також не заявлялось клопотань про проведення експертизи на предмет визначення заподіяних позивачеві матеріальних збитків.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою є помилковим.

У суді першої інстанції представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності, однак воно до задоволення не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Таким чином, при регресі строк позовної давності обчислюється з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12.03.2020).

Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12.03.2020. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності). Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №27/55(914/4078/21).

Закон № 540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності на строк дії карантину, який відповідно до Постанови № 211 починається саме з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

Право на позов у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виникло 18.08.2020, тобто після введення карантину 12.03.2020, а тому строк позовної давності не сплив.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підлягають задоволенню, із ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, який був сплачений позивачем при подані позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6661,60 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» подану його представником Петровою Альоною Ігорівною задовольнити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «УПСК», про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, код ЄДРПОУ 22868348) 9866,06 грн. (девять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 06 копійок) завданих збитків.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, код ЄДРПОУ 22868348) 6661,60 грн. судових витрат по оплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді