Постанова від 03.06.2025 по справі 920/1117/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2025 р. Справа№ 920/1117/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 (повний текст рішення складено та підписано 24.12.2024)

у справі № 920/1117/24 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство»

до Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп»

про стягнення 183 951,60 грн

В С Т А Н О В И В :

05.09.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 175338,00 грн з урахуванням ПДВ заборгованості за надані землевпорядні послуги та 8613,60 грн. господарських санкцій, в тому числі: 7722,54 грн пені в розмірі подвійної ставки НБУ, 891,06 грн 3% річних, а також 3028,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг за договорами на надання послуг №35, №37, №38 від 30.04.2024.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» на користь Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» в особі Північної регіональної філії Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» 175 338,00 грн основного боргу, 3 674,44 грн пені, 847,95 грн 3% річних, а також 3028,00 грн судового збору. В іншому відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Недригайлівське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Недригайлівський лісгосп» звернулося 13.01.2025 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 у справі № 920/1117/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Відповідач вважає, що судом не враховано, що акти виконаних робіт не оформлені належним чином, зокрема, не містили дат прийняття робіт. А тому, скаржник вважає необґрунтованим та таким, що не підтверджується доказами по справі, висновок суду щодо правомірності вимог позивача щодо стягнення з відповідача 175338,00 грн. вартості наданих послуг за договорами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 справу № 920/1117/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В. судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 задоволено заяву суддів Суліма В.В., Майданевича А.Г., Коротун О.М., про самовідвід від розгляду справи №920/1117/24 за апеляційною скаргою Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 року у справі № 920/1117/24. Матеріали апеляційної скарги №920/1117/24 передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025, справу №920/1117/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яценко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 апеляційну скаргу Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 у справі №920/1117/24 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків для надання доказів, що підтверджують доплату судового збору у розмір 3 542,00 грн.

14.02.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду від Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» надійшла заява про усунення недоліків, з доказами доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 у справі № 920/1117/24. Відмовлено у задоволенні клопотання Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» про розгляд справи за участі уповноваженого представника апелянта (з повідомленням учасників справи). Призначено до розгляду на 15.04.2025 без повідомлення (виклику) осіб.

13.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначив, що акти були підписані сторонами, що свідчить про прийняття робіт з боку відповідача. Водночас, діюче законодавство не визначає серед вимог до актів виконаних робіт зазначення дати його підписання.

Розгляд справи №920/1117/24 15.04.2025 не відбувся у зв`язку з перебуванням суддів у відрядженні та у відпустках.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 розгляд справи №920/1117/24 за апеляційною скаргою Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 у справі №920/1117/24 призначено на 03.06.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 07 серпня 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №920/1117/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30.04.2024 між Недригайлівським дочірним агролісогосподарським підприємством «Недригайлівський лісгосп» та Північною регіональною філією Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» укладено договори №35, №37 та №38 на надання послуг (далі відповідно договір від 30.04.2024 №35, договір від 30.04.2024 №37, договір від 30.04.2024 №38, а разом договори).

Відповідно до п. 1.1 договорів виконавець зобов`язувався надати послуги з розробки технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які знаходяться в постійному користуванні Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, розташованих за межами населених пунктів на території:

-Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області площею 401,0 га (договір на надання послуг від 30.04.2024 №35),

-Деркачівського старостинського округу Роменського району Сумської області площею 320,9 га (договір на надання послуг від 30.04.2024 №37),

-Козелянського старостинського округу Роменського району Сумської області площею 137,6 га (договір на надання послуг від 30.04.2024 №38),

а Замовник зобов`язувався прийняти та оплатити результати наданих послуг, вартість, яких визначена у пунктах 2.1. договорів:

за договором на надання послуг від 30.04.2024 №35 в сумі 81804,00 грн, ПДВ (20%) 13634,00 грн;

за договором на надання послуг від 30.04.2024 №37 в сумі 65463,60 грн, ПДВ (20%) 10910,60 грн;

за договором на надання послуг від 30.04.2024 №38 в сумі 28070,40 грн, ПДВ (20%) 4678,40 грн.

Строки надання послуг мали визначатись у додатку №2 до договорів, а саме, погодженим сторонами календарним планом (п. 1.3 договорів).

Відповідно до п. 2.2 договорів загальна вартість послуг визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на надання послуг (додаток 1).

Згідно з п. 3.1 договорів приймання наданих послуг за цими договорами оформляється актом приймання-передачі (далі - акт).

Порядок приймання-передачі послуг визначений п.3.2-3.6. договорів, де передбачено, що замовник зобов`язаний підписати акт протягом 5 робочих днів із дня його одержання, або надіслати мотивовану відмову від прийняття наданих послуг. У випадку не підписання Замовником акту при відсутності мотивованої відмови від його підписання протягом 15 робочих днів із дня отримання акту, послуги вважаються прийнятими і мають бути оплачені в беззаперечному порядку на підставі одностороннього акту. У разі мотивованої відмови Замовника від приймання послуг, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і строків їх виконання. Виконавець зобов`язується усунути виявлені недоліки протягом 20 календарних днів з моменту складання Акту. Виявлені недоліки, зафіксовані у Акті, усуваються Виконавцем рахунок.

Замовник має право затримати частково та/або повністю розрахунки (оплату), перенести на пізніше строк розрахунку за виконані роботи, на строк усунення недоліків. Якщо в процесі надання послуг виявляється неминучість отримання негативного результату або недоцільність подальшого надання послуг, Виконавець зобов`язаний припинити надання послуг, письмово повідомивши про це Замовника в 5-ти денний строк. В даному випадку Замовник спільно з Виконавцем повинні в 15-ти денний строк розглянути питання про доцільність подальшого надання послуг.

Пунктом 4.1 договорів встановлено, що початок надання послуг та їх закінчення визначається згідно з календарним планом, погодженим сторонами (додаток 2).

Відповідно до п. 5.3 договорів у разі прострочення виконання зобов`язання сторонами, що його прострочила сплачує іншій стороні пеню в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до кінця року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 8.1 договорів).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання п. 3.1 договору між сторонами спору без жодних зауважень підписано акти приймання-передачі наданих послуг на суму 175338,00 грн з ПДВ, а саме: за договором від 30.04.2024 №35 на суму 81804,00 грн, за договором від 30.04.2024 №37 на суму 65463,60 грн та за договором від 30.04.2024 №38 на суму 28070,40 грн.

Проте, відповідачем послуги оплачені не були, внаслідок чого 26.06.2024 виконавець надіслав замовнику претензію №40/01-09 з вимогою сплатити заборгованість, в тому числі за договорами, заборгованість за якими є предметом спору. Вказану претензію відповідач залишив без задоволення.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 173 Господарського кодексу України, де визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 чт. 903 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач умови договору виконав в повному обсязі, що, зокрема, підтверджується витягами з Державного земельного кадастру на земельні ділянки, за результатом чого між сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі наданих послуг по спірним договорам без зауважень та претензій з обох сторін.

Водночас, відповідач належним чином свої зобов`язання в частині розрахунків за надані послуги за договорами не виконав. Станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача за надані послуги за договорами №35, №37 та №38 склала 175338,00 грн.

З огляду на зазначене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 175338,00 грн вартості наданих послуг за договорами суд визнає правомірними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника, що акти виконаних робіт не оформлені належним чином, зокрема, не містили дат прийняття робіт, виходячи з наступного.

В ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Разом з тим, абзацом 11 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п.2.1). Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.3-2.4).

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту отримання/надання послуг, сторони не позбавлені можливості доводити отримання/надання послуг іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

При цьому колегія суддів відзначає, що обов`язок доведення обставин лежить на стороні, яка на них посилається. Отже за умови, що інша сторона надала пакет первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення сторонами господарської операції, а інша сторона не визнає факт надання їй послуг, саме ця сторона має довести зазначене наданням про це доказів. Саме за таких обставин, з урахуванням принципу змагальності господарського судочинства, інша сторона має доводити іншими доказами факт передання нею товару.

Дослідивши складені та підписані обома сторонами акти приймання-передачі послуг за договорами на надання послуг №35, №37, №38 від 30.04.2024, колегія суддів встановила, що вони містять такі обов`язкові реквізити, як назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється надання послуг; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "від замовника" та "від виконавця", а також підписи уповноважених осіб та відтиски печаток сторін, а отже в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Умовами договору передбачено, що оплата робіт здійснюється шляхом перерахування замовником коштів на банківський рахунок виконавця, тобто сторони не визначили строк здійснення оплати.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, 26.06.2024 позивач направив відповідачеві претензію з вимогою оплатити заборгованість. Відповідач, в свою чергу, зазначений факт не заперечив.

А тому, враховуючи норми ст. 530 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач мав оплатити заборгованість після пред`явлення позивачем вимоги у строк до 03.07.2024, проте свого обов`язку не виконав, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем в сумі 175338,00 грн.

Внаслідок порушення свого обов`язку відповідачем, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 7722,54 грн за період з 01.07.2024 по 31.08.2024.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що нарахування пені має починатись з 04.07.2024, і відповідно правомірними та обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7348,87 грн пені, в іншій частині стягнення 373,687 грн пені суд відмовив за необґрунтованістю.

Разом з тим, суд першої інстанції зменшив розмір пені, що підлягав стягненню на 50% з власної ініціативи, в обґрунтування чого посилався на існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України.

Проте, лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України і на який посилався відповідач у судах попередніх інстанцій, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торговопромислові палати в Україні».

Наявність сертифіката ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто зазначені обставини не мають преюдиційного характеру і в разі їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести не лише наявність таких обставин, а й те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію рф проти України, сам по собі не є підставою для зменшення або звільнення від відповідальності за невиконання / неналежне виконання договірних зобов`язань. Зазначена правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 29.06.2023 у справі № 922/999/22.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

А сама по собі наявність форс-мажорних обставин, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання. Судом має бути з`ясовано й перевірено причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами і неналежним виконанням зобов`язання у даному конкретному випадку.

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів неможливості виконання основного зобов`язання з боку відповідача, поважності причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, добросовісної поведінки відповідача, яка свідчила б про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а тому необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 50%.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені, що підлягав стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 891,06 грн, що нараховані за період з 01.07.2024 по 31.08.2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд вірно зазначив, що правомірним періодом суд вважає період з 04.07.2024 по 31.08.2024, з підстав, викладених вище, а тому обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в частині 847,95 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 236-238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення.

А тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 у справі № 920/1117/24 підлягає задоволенню частково, а рішення у вказаній справі скасуванню в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, з прийняттям нового рішення у відповідній частині.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 у справі № 920/1117/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2024 у справі № 920/1117/24 в частині стягнення пені в сумі 3674,44 грн (три тисячі шістсот сімдесят чотири грн 44 коп.) скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (вул. Велика Васильківська, буд. 69, м. Київ, 03150; код за ЄДРПОУ 04722078) в особі Північної регіональної філії Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 98-А, м. Суми, 40021; код за ЄДРПОУ 43031880) про стягнення з Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» (вул. Будівельна, буд. 22, с. Засулля, Роменський р-н, Сумська обл., 42107; код за ЄДРПОУ 45021979) задовольнити частково в сумі 7348,87 грн. (сім тисяч триста сорок вісім) гривень 87 копійок, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» (вул. Будівельна, буд. 22, с. Засулля, Роменський р-н, Сумська обл., 42107; код за ЄДРПОУ 45021979) на користь Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (вул. Велика Васильківська, буд. 69, м. Київ, 03150; код за ЄДРПОУ 04722078) в особі Північної регіональної філії Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 98-А, м. Суми, 40021; код за ЄДРПОУ 43031880) 175338 (сто сімдесят п`ять тисяч триста тридцять вісім) грн 00 коп. основного боргу, 7348 грн (сім тисяч триста сорок вісім) грн 87 коп. пені, 847 (вісімсот сорок сім) грн 95 коп. 3% річних, а також 3021 грн (три тисячі двадцять одна) грн 14 коп. судового збору.

3.В іншій частині в позові відмовити.».

4. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

5. Видачу наказу по справі №920/1117/24 доручити Господарському суду Сумської області.

6. Матеріали справи №920/1117/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 12.06.2025

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга