Рішення від 09.06.2025 по справі 924/700/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"09" червня 2025 р. Справа № 924/700/24 (924/417/25)

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Висоцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області

про визнання недійсною фінансової аграрної розписки №8122 від 28.01.2022

(в межах справи №924/700/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області про банкрутство Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області)

За участю:

від позивача: Покотило Ю.В. згідно Ордера серія ВО№1103061 від 19.04.2025 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Стеценко А.І. згідно Довіреності від 12.08.2024 (в режимі відеоконференції)

розпорядник майна арбітражний керуючий не приймав участі

З оголошенням перерви в судовому засіданні 22.05.2025.

09.06.2025 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024 відкрито провадження у справі №924/700/24 (суддею В.О. Кочергіною) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області про банкрутство юридичної особи.

21.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області про визнання недійсною фінансової аграрної розписки, посвідченої приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М., зареєстрованої в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №117, про що внесено запис до Реєстру аграрних розписок про видачу цієї фінансової аграрної розписки №8122 від 28.01.2022.

В обгрунтування позовних вимог зазначає про те, що оспорюваний правочин було вчинено представником позивача (боржника за аграрної розпискою), який був одночасно представником відповідача (кредитора за аграрної розпискою), що підтверджується відомостями Реєстру аграрних розписок, який є невід`ємною частиною правочину, тому фінансова аграрна розписка від 28 січня 2022 року №8122, є недійсною.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.04.2025, справу №924/700/24 (924/417/25) передано для розгляду судді Кочергіній В.О. (підстави передачі: згідно п. 5.1.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Хмельницької області).

Ухвалою суду від 25.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/700/24(924/417/25) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00год. 22.05.2025.

12.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/3623/25) із запереченнями. У відзиві на позов, відповідач зазначає про те, що у позові позивач посилається на порушення частини третьої статті 238 ЦК України, відповідно до якої, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. При цьому, вбачається, що позивач вважає, що аграрні розписки є саме двостороннім правочином і мають укладатися (підписуватися) боржником та кредитором, навіть не зважаючи на рішення судів трьох інстанцій у справі № 924/700/24 (924/760/24), які не підтримали таку позицію позивача. Стаття 6 Закону України "Про аграрні розписки" містить вимогу виключно про підпис боржника. Отже, аграрна розписка за своєю юридичною природою є одностороннім правочином. З тексту самої оспорюваної розписки стверджується, що цей правочин є одностороннім і був підписаний лише боржником, в особі представника за довіреністю, жодного підпису кредитора оспорювана розписка не містить. Позивач в свою чергу, підтверджував, те що розписка була вчинена лише боржником, мотивуючи відсутність підпису кредитора, як причину нікчемності розписки у справі №924/700/24 (924/760/24). Зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 №665 було затверджено Порядок ведення Реєстру аграрних розписок (далі - Порядок). Відповідно до п. 3 Порядку, реєстр створюється з метою накопичення, оброблення, зберігання та подання відповідно до закону інформації про видані боржниками аграрні розписки, а також про осіб, що є боржниками і кредиторами за такими розписками. Тобто, зазначення даних особи, яка безпосередньо підписала аграрну розписку від імені юридичної особи не передбачено чинним законодавством, а отже не є обов`язковим. Оскільки, ТОВ "Суффле Агро Україна" ніколи не видавало жодної довіреності на ім`я ОСОБА_1, то 29.04.2025 звернулося до приватного нотаріуса Щербатюк Наталії Михайлівни з повідомлення про виявлення помилки у витязі з Реєстру аграрних розписок, яким просили перевірити відповідність відомостей, що містяться у Реєстрі аграрних розписок, інформації, наведеній в Фінансовій аграрній розписці, зареєстрованій в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №117, а в Реєстрі аграрних розписок за №8122 від 28.01.2022; виправити допущену помилку стосовно того, що дану аграрну розписку зі сторони кредитора ТОВ "Суффле Агро Україна" підписує представник за довіреністю ОСОБА_1 та видати витяг з виправленими даними. 06.05.2025 ТОВ "Суффле Агро Україна" було отримано лист №81/01-16 (підписаний електронним підписом), в якому приватний нотаріус Щербатюк Наталія Михайлівна вказала наступне: "при реєстрації в реєстрі аграрних розписок фінансової аграрної розписки, виданої боржником ФГ "Золотий Жайвір", посвідченої 28 січня 2022 року мною, Щербатюк Н.М., приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області за реєстровим № 117 та зареєстрованої в реєстрі аграрних розписок за №8122 помилково внесено запис в графі кредитор "підписує представник за довіреністю ОСОБА_1 ". У зв`язку з тим, що по вищезазначеній фінансовій аграрній розписці 17 травня 2023 року вчинено виконавчий напис, реєстраційні дії щодо неї є завершеними, тому технічно неможливо зробити виправлення в реєстрі. Разом з тим повідомляю, що при посвідченні фінансово аграрної розписки чітко дотримано вимоги чинного законодавства.". Таким чином, нотаріусом було підтверджено, що при внесенні нею даних до Реєстру аграрних розписок, було допущено помилку. Відповідно допущення помилки нотаріусом не може тягнути за собою недійсність Розписки, особливо враховуючи, що інформація про підписантів не є обов`язковою для внесення до реєстру з огляду на норми Порядку ведення Реєстру аграрних розписок.

22.05.2025 позивачем до суду через систему "Електронний суд" надіслано заяву (вх.№05-22/3981/25) з зазначенням про те, що оригінал аграрної розписки знаходився у розпорядженні ТОВ "Суффле Агро Україна", 30 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку був направлений Господарському суду Хмельницької області для огляду в судовому засіданні у справі №924/700/24. Оригінал витягу з Реєстру аграрних розписок знаходиться у приватного нотаріуса Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. Оригінал постанови Верховного Суду від 02.04.2025 року у справі №924/700/24(924/960/24) знаходиться в матеріалах вказаної судової справи. Оригінал ухвали Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024 року у справі №924/700/24 знаходиться в матеріалах вказаної судової справи.

22.05.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 11:00год. 09.06.2025, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 09.06.2025 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.06.2025 (в режимі відеоконференції) проти позову заперечувала, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

28.01.2022 Фермерським господарством "Золотий жайвір", м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11, Волочиського району, Хмельницької області (код ЄДРПОУ 35578504) - Боржник, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1, на підставі довіреності, посвідченої 22.12.2020 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. за реєстровим №2694 було видано фінансову аграрну розписку.

Відповідно до п. 1 Розписки від 28.01.2022, розписка встановлює безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити кредитору грошову суму у 2555000,00грн, що є еквівалентом в товарному розрахунку (загальна кількість врожаю пшениці "Зерно" 350тонн, розрахункова ціна за 1 тонну зерна 7300грн, у строк до 25.06.2022 включно).

Згідно з п. 2 Розписки від 28.01.2022, кредитором та отримувачем коштів за цією Аграрною розпискою є ТОВ "Суффле Агро Україна", с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 43, Славутського району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 34863309).

Згідно з п. 3 Розписки, статус кредитора підтверджується Договором №1300028292 від 01.12.2019, укладеним між боржником та кредитором.

Боржник зобов`язується здійснити оплату згідно п. 1 розписки в безготівковій формі на рахунок кредитора НОМЕР_1 в АТ "Креді Агріколь Банк". Під "Здійсненням оплати" розуміється зарахування грошових коштів на зазначений вище рахунок кредитора (п. 4 Розписок).

Пунктом 13 Розписки визначено, що Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок і діє до повного її виконання. Відомості про предмет застави за Аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Розписка підписана представником боржника згідно довіреності ОСОБА_1.

Розписка від 28.01.2022 посвідчена приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М., зареєстровано в Реєстрі аграрних розписок за №117, про що внесено запис до Реєстру аграрних розписок про видачу цієї Фінансової аграрної розписки №8122 від 28.01.2022.

В матеріалах справи наявний Витяг з реєстру аграрних розписок №8122/1 від 28.01.2022.

У витязі з реєстру аграрних розписок №8122/1 від 28.01.2022 в графі Боржники вказано - Фермерське господарство "Золотий жайвір" адреса: Хмельницька, Волочиський, Волочиськ, Запорізька, 11, підписує представник за довіреністю ОСОБА_1; в графі Кредитор вказано - ТОВ "Суффле Агро Україна" адреса: Хмельницька, Славутський, Крупець, Богдана Хмельницького, 43, підписує представник за довіреністю ОСОБА_1.

Листом б/н від 29.04.2025р. ТОВ "Суфле Агро Україна" звернулась до приватного нотаріуса Щербатюк Н.М. щодо здійснення перевірки відомостей, що містяться в Реєстрі аграрних розписок по Фінансьвій аграрній розписці за №8122 від 28.01.2022р., а саме зазначені в графі Кредитор ТОВ "Суфле Агро Україна" підписант за довіреністю ОСОБА_1.

У відповідь на лист від 29.04.2025р. приватний нотаріус Щербатюк Н.М. листом №81/01-16 від 06.05.2025р. повідомила ТОВ "Суфле Агро Україна" про те, що зазначення в реєстрі аграрних розписок, в графі кредитор ТзОВ "Суфле Агро" підписанта представника за довіреністю ОСОБА_1 є технічної помилкою нотаріуса.

Позивач, вважаючи, що оспорюваний правочин було вчинено представником позивача (боржника за аграрної розпискою), який був одночасно представником відповідача (кредитора за аграрної розпискою) та посилаючись на приписи ч.3 ст.238 ЦК України, ст.244 ЦК України просить суд визнати недійсною фінансову аграрну розписку від 28.01.2022р., зареєстровану в реєстрі за №117.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись із позовом до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що оспорюваний правочин було вчинено представником позивача (боржника за аграрної розпискою), який був одночасно представником відповідача (кредитора за аграрної розпискою), що підтверджується відомостями Реєстру аграрних розписок, який є невід`ємною частиною правочину. Тому, посилаючись на приписи ст.ст. 202, 203, 215, 237, 238 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що оскаржувана фінансова аграрна розписка від 28 січня 2022 року №8122, має бути визнана недійсною.

За змістом ч.1, ч.3 статті 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 Цивільного кодексу України визначено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч.1 ст.245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Згідно з ч.1 ст.246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Матеріали справи не містять довіреності виданої ТзОВ "Суфле Агро" на ім`я ОСОБА_1 для представництва інтересів товариства. Також відсутні і акт органу юридичної особи - товариства щодо наділення представницькими повноваженнями ОСОБА_1.

В судовому засіданні 09.06.2025р. представник відповідача повідомив, що ні довіреність, ні акт органу товариства щодо надання повноважень на здійснення представництва інтересів товариства на ім`я ОСОБА_1. не видавались.

Також представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що зазначення в реєстрі аграрних розписок, в графі кредитор ТзОВ "Суфле Агро" підписанта представника за довіреністю ОСОБА_1 є технічної помилкою нотаріуса, що підтверджується листом від 06.05.2025р. №81/01-16, який надано у відповідь на звернення ТОВ "Суфле Агро Україна".

Відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України "Про аграрні розписки".

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про аграрні розписки":

- аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах;

- боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах;

- кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

За змістом частини першої статті 2 Закону України "Про аграрні розписки" аграрні розписки використовуються в операціях з сільськогосподарською продукцією.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про аграрні розписки" фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.

Верховний Суд неодноразово наголошував:

- аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов`язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки;

- аграрна розписка не є додатком до договору поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника;

- аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання (Закон України "Про аграрні розписки"), товаророзпорядчим документом, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору (постанови від 11.07.2024 у справі №902/171/23, від 27.01.2022 у справі №924/233/21).

Суд зазначає, що у рішенні суду по справі №924/700/24 (924/760/24) від 06.11.2024р., яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025р. та постановою Верховного Суду від 02.04.2025р., судом встановлено, що при видачі спірної фінансової аграрної розписки позивачем дотримано порядку їх оформлення та останні містять усі реквізити, що передбачені нормами Закону України "Про аграрні розписки".

Зважаючи на відсутність доказів наявності представницьких відносин між ТОВ "Суфле Агро Україна" та ОСОБА_1 , підтвердження у листі приватного нотаріуса Щербатюк Н.М. допущення технічної помилки щодо внесення до реєстру аграрних розписок в графі кредитор інформації щодо підписанта представника за довіреністю ОСОБА_1., суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо визнання недійсною спірної аграрної розписки на підставі порушення ч.3 ст.238 ЦК України не знайшли свого підтвердження, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню як такі, що не обґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

У зв`язку із відмовою у позові, судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області про визнання недійсною фінансової аграрної розписки №8122 від 28.01.2022 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 13.06.2025.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 4 примірники:

1- до справи (в паперовому екз.);

2- позивачу ФГ "Золотий жайвір" (barselonar@ukr.net на електронну пошту, до електронного кабінету);

3-відповідачу ТОВ "Суффле Агро Україна" (до електронного кабінету);

4 - розпоряднику майна арбітражному керуючому Білику О.А. (до електронного кабінету).