Ухвала від 12.06.2025 по справі 913/266/20

УХВАЛА

12 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 913/266/20(908/387/19)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

на рішення Господарського Луганської області від 10.10.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025

у справі № 913/266/20(908/387/19)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

до Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат"

про стягнення 521 523,54 грн

в межах справи № 913/266/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл"

до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

18.02.2019 ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" про стягнення основного боргу (овердрафту) в сумі 262 232,64 грн, нарахованих інфляційних втрат на основний борг у сумі 90 994,67 грн, відсотків у сумі 65288,41 грн, пені нарахованої на неповернення овердрафту на основну суму боргу в сумі 82 491,81 грн, пені нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 20 516,01 грн за договором надання овердрафту №104-2014 від 19.09.2014.

Рішенням Господарського Луганської області від 10.10.2023 у справі №913/266/20(908/387/19) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 рішення Господарського Луганської області від 10.10.2023 у справі №913/266/20(908/387/19) залишено без змін.

До Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського Луганської області від 10.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі №913/266/20(908/387/19) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №913/266/20(908/387/19) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025.

19.05.2025 суддя Білоус В.В. заявив самовідвід у розгляді справи №913/266/20(908/387/19) на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 заяву судді Білоуса В.В. про самовідвід у справі №913/266/20(908/387/19) задоволено. Справу №913/266/20(908/387/19) передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.05.2025 №32.2-01/876, у зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Білоуса В.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №913/266/20(908/387/19).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №913/266/20(908/387/19) між суддями від 20.05.2025 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Огороднік К.М.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно пп. 5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи вимоги касаційної скарги та предмет спору, за подання касаційної скарги ПАТ "Українська інноваційна компанія" у справі №913/266/20(908/387/19), сума судового збору становить 15 645,71 грн (521 523,54 грн грн х 1,5% х 200%).

Оскільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 12 516,57 грн (15 645,71 грн х 0,8).

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник має сплатити судовий збір в сумі 12 516,57 грн.

Проте матеріали касаційної скарги взагалі не містять доказів сплати судового збору у встановлених нормами Закону України "Про судовий збір" порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмо-тивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

ПАТ "Українська інноваційна компанія", крім пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилається на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження.

Водночас, в порушення вимог процесуального законодавства скаржник не обґрунтовує необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Cкаржник не вказує норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, не навдить сам висновок та не обґрунтовує необхідність відступлення від нього.

З огляду на викладене, пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не може бути у цьому випадку підставою для касаційного оскарження рішення Господарського Луганської області від 10.10.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі №913/266/20(908/387/19).

У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати суду документ про сплату (зарахування) судового збору в установленому законом порядку на суму 12 516,57 грн;

-- конкретизувати підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,

- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,

- код класифікації доходів бюджету - 22030102,

- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Верховний Суд повідомляє, що через технічний збій, який стався 06.06.2025 в локальній мережі Верховного Суду, з 06.06.2025 по 10.06.2025 включно втрачено доступ до серверів та баз даних суду, втрачено доступ до даних на мережевих ресурсах суду та на локальних комп`ютерах користувачів, виявлено пошкодження програмного забезпечення, у зв`язку з чим, було втрачено зв`язок з АСДС Верховного Суду та іншими електронними сервісами та ресурсами, про що Верховним Судом складено акти від 06.06.2025, 09.06.2025 та від 10.06.2025. Враховуючи викладене, касаційна скарга розглянута в розумні строки.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на рішення Господарського Луганської області від 10.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі №913/266/20(908/387/19) залишити без руху.

2. Надати Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія" усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

- надати суду документ про сплату (зарахування) судового збору в установленому законом порядку на суму 12 516,57 грн;

-- конкретизувати підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга.

4. Роз`яснити Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Жуков