Постанова

від 05.06.2025 по справі 757/56692/23-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/56692/23-ц

Провадження № 22-ц/4808/625/25

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Баркова В.М., Василишин Л.В.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , представника відповідача акціонерного товариства «Райффайзен Банк» Сандуляк С.А., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 адвоката Зелінського П.Л., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» адвоката Петришина П.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доакціонерного товариства«Райффайзен Банк»,треті особи ОСОБА_2 ,ТОВ «Фінансовакомпанія «Форінт»про визнаннязобов`язань посплаті вартостізаставного майнавиконаними тавидачу довідкипро повнийрозрахунок посплаті вартостізаставного майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Сухарник І.І. 21 лютого 2025 року в м. Калуш Івано-Франківської області, повний текст якого складено 26 лютого 2025 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі АТ «Райффайзен Банк») про визнання зобов`язань по сплаті вартості заставного майна виконаними та видачу довідки про повний розрахунок по сплаті вартості заставного майна.

В обґрунтування позову зазначив, що 12 липня 2006 року між АТ «Райффайзен Банк» (попередня назва АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду № 010/14-20/631, в рамках якої укладено Кредитний договір № 014/14-10/427G від 19.08.2008 року та Кредитний договір № 014/14-20/631-1 від 12.07.2006 року (Кредитні договори).

14.07.2006 року в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки від 14.07.2006 року, яким в іпотеку Банку передано нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди майнового комплексу в цілому, що знаходяться у АДРЕСА_1 (Предмет іпотеки).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2011 року по справі № 2-64/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.07.2011 року, з ОСОБА_2 та його поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно стягнуті кошти в сумі 2 903 153,52 грн на користь Івано-Франківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

У червні 2011 року виконавчий лист по вказаній цивільній справі пред`явлений до виконання у Калуський відділ державної виконавчої служби. Після вчинення державним виконавцем всіх необхідних виконавчих дій, предмет іпотеки був переданий на реалізацію торгівельній організації «Укрспецюст». Оскільки торги не відбулись, а банк відмовився залишити предмет іпотеки за собою, державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та повернув стягувачу виконавчий лист без виконання.

Після безрезультатних прилюдних торгів та повернення відповідачу виконавчого листа без виконання, під час робочої зустрічі керівництва відповідача з боржником ОСОБА_2 за участі позивача, позивачу як третій особі було запропоновано придбати заставне майно (предмет іпотеки) з відтермінуванням розрахунку за нього.

Розпочався переговорний процес. Листом за №97-2-7-00/855 від 01.03.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що рішенням малого КПК від 17.01.2013 року надано дозвіл на продаж йому (позивачу), як потенційному покупцю іпотечного майна, яке належить ОСОБА_2 , а саме нежитлових будівель та споруд майнового комплексу в цілому, загальною площею 1582,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

31.01.2013 року відповідач направив листа №140-13-2-00/16-49 приватному нотаріусу Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М. про те, що надає свою згоду на продаж ОСОБА_1 , як потенційному покупцю, іпотечного майна за ціною 750 000 грн. Також в даному листі вказано, що будуть внесені зміни до договору іпотеки. Вважає, що даним документом конкретизовано вартість продажу заставного майна у розмірі 750 000,00 грн.

18.02.2013 року відповідач направив йому письмову оферту про можливість викупу іпотечного майна, де вказана вартість предмету іпотеки 750000,00 грн та графік внесення коштів на рахунки відповідача: 500 000,00 грн - до 18.02.2013 року та 250 000,00 грн - до 05.03.2013 року.

Після повної сплати ним вартості заставного майна у сумі 750 000,00 грн з направленням суми на погашення заборгованості за кредитними договорами № 014/14-10/427G від 19.08.2008 року та № 014/14-20/631-1 від 12.07.2006 року, відповідач гарантує вивільнення заставного майна з Державних обтяжуючих реєстрів та не виставлятиме інших вимог до нього (позивача) щодо будь-яких інших оплат по кредитній заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Зі змісту даних листів вбачається, що у разі оплати 750000,00 грн на вказаний відповідачем рахунок, він повністю розрахувався за заставне майно.

18 лютого 2013 року він частково виконав взяті на себе зобов`язання, здійснивши переказ коштів у розмірі 500000,00 грн на рахунок відповідача. Поступово було перераховано і решта суми у розмірі 250000,00 грн. Станом на 08 травня 2014 року він (позивач), хоч й із запізненням, яке було письмово погоджено з відповідачем, виконав зобов`язання і повністю розрахувався за придбання предмету іпотеки.

Однак у квітні 2019 року відповідач виявив недоїмку у розрахунках у розмірі 1,00 грн, про що повідомив позивача листом від 23 квітня 2019 року за № 140/8/332 та зобов`язав його сплатити на вказаний рахунок. Позивач вказав, що негайно ним був проведений платіж на суму 1,00 грн на рахунок, вказаний відповідачем, з призначенням платежу «за придбання нерухомого майна, предмету іпотеки».

Відповідач своїм листом від 23.02.2022 року за № 188/2/120 повідомив, що готовий за його заявою звільнити предмет іпотеки від обтяжень шляхом видалення його з реєстру іпотек.

Таким чином, позивач вважає, що між ним та відповідачем виникли договірні зобов`язання.

09.10.2023 року він звернувся до відповідача з листом про видачу документу (довідки), яка б підтверджувала повне виконання взятих на себе зобов`язань зі сплати коштів за викуп заставного майна (предмету іпотеки). У відповідь, листом від 11.11.2023 року № 188/2/800 відповідач повідомив, що не видасть довідку, оскільки вважає, що питання розрахунку за нерухоме майно позивач повинен вирішувати з ОСОБА_2 , який є власником зазначеного нерухомого майна.

Вважає дану відповідь такою, що суперечить зобов`язанням сторін, адже він не мав жодних домовленостей з ОСОБА_2 , ніяких коштів йому не передавав. Відповідач отримав від нього 750 000,00 грн і вже протягом 10 років використовує їх.

Просив ухвалити рішення про визнання зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ «Райффайзен Банк» по сплаті вартості заставного майна, а саме нежитлових будівель та споруд майнового комплексу в цілому загальною площею 1582,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , виконаними. Зобов`язати АТ «Райффайзен Банк» видати йому довідку про повне виконання зобов`язань по сплаті вартості даного заставного майна (предмету іпотеки) та стягнути з відповідача сплачений судовий збір (а.с.1-6, том 1).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2024 року до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_2 (а.а.234-235, том 1).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (а.с.122-126, том 3).

Короткий змістоскаржуваного рішеннясуду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.35-53, том 4).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:

Не погодившисьз рішеннямсуду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що судом встановлена обставина сплати ним (апелянтом) коштів у розмірі 750000,00 гривень. Однак, суд не виснував, за що саме він сплачував цю суму.

Вказує, що правочин (пропозиція) відповідача від 13 лютого 2013 року про можливість викупу іпотечного майна, підпадає під приписи статті 509 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, оскільки він (апелянт), отримавши дану пропозицію фактично висловив свою згоду на таку пропозицію шляхом вчинення певної дії негайно, через 5 днів, після отримання оферти здійснив 18 лютого 2013 року банківський платіж на користь відповідача у розмірі 500000,00 гривень, на вказаний відповідачем рахунок, а, отже, почав виконувати свої зобов`язання перед відповідачем.

Він, довіряючи Банку та отримавши запевнення, що матиме у майбутньому із сім`єю житло у вигляді адміністративних будівель майнового комплексу по АДРЕСА_1 , 31 січня 2013 року продав належне на праві власності домоволодіння, добившись в органу опіки дозволу на відчуження будинку, у якому мешкають неповнолітні діти, віддав усі виручені від продажу кошти банку.

Станом на час розгляду справи він, дружина та діти не мають житла. Отже, на думку апелянта, відбувся обман.

Крім того, продовжуючи вчинення шахрайських дій, відповідач 08 грудня 2016 року повторно продає кредитні зобов`язання ОСОБА_2 ТОВ ФК «Форінт», не повідомляючи про наявність інтересів третіх осіб, які фактично погасили кредитну заборгованість ОСОБА_2 .

Щодо існування зобов`язальних відносин між ним та відповідачем, крім наведеного вище, сам відповідач у відзиві та у клопотанні про накладення арешту на заставне майно зазначав про існування зобов`язань перед ним (апелянтом) і які він не зможе виконати у разі реалізації заставного майна відділом Державної виконавчої служби на прилюдних торгах на користь ТОВ ФК «Форінт».

Просить звернути увагу на те, що похідною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої (основної вимоги), якою є зобов`язання сплатити кошти у розмірі вартості заставного майна у сумі 750000,00 гривень.

Зазначає, що предметом позову не є зобов`язання відповідача продати предмет іпотеки (заставного майна), не є вимога визнання прав власності на предмет іпотеки, не є вимога позивача зобов`язати відповідача вчинити будь-які дії, спрямовані на набуття права власності на предмет іпотеки.

Не погоджується із висновком суду про те, що власником заставного майна є ОСОБА_2 і сплачувати вартість цього майна позивач може тільки власнику майна, а не банку. Відповідно, банком не може бути видана довідка про виконання зобов`язань по сплаті заставного майна.

Даний висновок прямо суперечить укладеному між сторонами договору іпотеки в частині звернення стягнення та задоволення вимог Кредитора. Договір іпотеки від 14.07.2006 року на момент розгляду справи не визнаний недійсним та не є нікчемним, а отже є діючим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Вказує, що суд не навів у рішенні мотиви, з яких вбачав підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Наголошує, що поведінка відповідача є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці та такою, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інші сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Також просить суд звернути увагу на те, що у своїх поясненнях відповідач зазначає, що відступив право вимоги ВАТ «Вектор Банк», який у подальшому відступив право вимоги ТОВ ФК «Форінт». Зазначив також, що до даного Товариства у нього (апелянта) не може бути будь-яких претензій, оскільки у ТОВ ФК «Форінт» була відсутня інформація про те, що між банком та позивачем існують будь-які відносини та наявні певні зобов`язання.

За наведених підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з АТ «Райффайзен Банк на його користь судові витрати (а.с.76-97, том 4).

Позиція інших учасників справи

Від представника ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.130-140, том 4).

Від представника акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.145-151, том 4).

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , представника відповідача акціонерного товариства «Райффайзен Банк» Сандуляк С.А., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 адвоката Зелінського П.Л., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» адвоката Петришина П.М., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про її необґрунтованість, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини справи

12 липня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Генеральну кредитну угоду № 010/14-20/631 від 12 липня 2006 року, у межах якої, зокрема, було укладено кредитний договір № 014/14-10/427G010/14-20/631 від 19 серпня 2008 року та кредитний договір № 014/14-20/631-1 від 12 липня 2006 року (том 1, а.с. 10, 147).

14 липня 2006 року у забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 14 липня 2006 року, що посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О. М. та зареєстрований в реєстрі за № Д-819, яким в іпотеку банку передано нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди майнового комплексу в цілому, що знаходяться у АДРЕСА_1 . 20.08.2008 року внесено зміни в договір іпотеки у зв`язку зі змінами до Генеральної кредитної угоди. (том 1, а.с. 10-11, 141-146, 147-148).

Рішенням Калуськогоміськрайонного судувано-Франківськоїобласті від23березня 2011року усправі №2-64/11стягнуто солідарноіз ОСОБА_2 та йогопоручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користьІвано-Франківськоїобласної дирекціїАТ «РайффайзенБанк Аваль»ПАТ «РайффайзенБанк Аваль»2903153,52грн боргуза кредитнимдоговором №010/14-20/631-1від 12липня 2006року такредитним договором№ 014/14-10/427Gукладеними умежах Генеральноїкредитної угоди№ 010/14-20/631від 12липня 2006року,а такожзакредитнимдоговором №010/14-10-851від14листопада2007року,втомучислі зарахунокзаставногомайна:нежитловібудівліта спорудимайновогокомплексуу цілому,щознаходятьсяв АДРЕСА_1 (том 1, а.с.76, т.2, а.с.65-68, 188-189).

На виконання рішення суду видано виконавчий лист № 2-64/2011 про стягнення з солідарно з ОСОБА_2 та його поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 2 903 153, 52 грн боргу та 1 820, 00 грн судового збору, який пред`явлено до виконання до Калуського МР ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області (т. 1, а.с.68; т.2, а.с.77-78).

Постановою головного державного виконавця Калуського МР ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 21 листопада 2012 року виконавчий лист повернуто стягувачу, що значиться у постанові Київського апеляційного суду від 20.01.2022 (том 1, а.с.77).

18 лютого 2013 року Івано-Франківська дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль» листом за вих. № 140-13-2-00/16-74 повідомила ОСОБА_1 , що не має заперечень щодо проведення попередньої оплати ним як потенційним покупцем коштів у сумі 750000,00 грн за придбання майна ОСОБА_2 , а саме: нежитлової будівлі та споруди майнового комплексу в цілому за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до строків: 500000,00 грн до 18 лютого 2013 року, 250000,00 грн - до 05 березня 2013 року. Після повної оплати потенційним покупцем ОСОБА_1 вартості заставного майна в сумі 750000,00 грн з направленням грошових коштів у сумі 750000,00 грн на погашення заборгованості по кредитному договору № 014/14-10/427G від 19 серпня 2008 року, № 014/14-20/631-1 від 12 липня 2006 року, Івано-Франківська ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» гарантує вивільнення заставного майна з Держаних обтяжуючих реєстрів та не виставлятиме інших вимог до ОСОБА_1 щодобудь-яких інших оплат по кредитній заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» (том 1, а.с. 8).

Також 18 лютого 2013 року ОСОБА_1 сплатив 500000,00 грн на рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» з призначення платежу "кошти від добровільної реалізації майнового комплексу власника ОСОБА_2 " (том 1, а.с.12).

01 березня 2013 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направив ОСОБА_1 лист № 97-2-7-00/855 у відповідь на звернення останнього, повідомивши, що банк підтверджує намір здійснення угоди купівлі-продажу майна між позивачемта ОСОБА_2 . Орієнтовне завершення процесу оформлення документів та договорів - початок березня 2013 року. Банком було проведено ретельний аналіз звернення ОСОБА_1 та встановлено, що 17 січня 2013 року рішенням Малого КПК Банку надано дозвіл на продаж іпотечного майна, яке належить ОСОБА_2 , а саме: нежитлової будівлі та споруди майнового комплексу у цілому загальною площею 1582,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 7).

В подальшому ОСОБА_1 було здійснено наступні оплати, які підтверджено квитанціями: 04.03.2013 оплачено 10000,00 грн (том 1, а.с.13), 12.08.2013 оплачено 15000,00 грн (том 1, а.с.15), 20.09.2013 оплачено 10000,00 грн (том 1, а.с.17), 14.10.2013 оплачено 15000,00 грн (том 1, а.с.14), 29.10.2013 оплачено 20000,00 грн (том 1, а.с.13). В платіжних дорученнях вказано призначення платежу: погашення кредиту, кошти від продажу нерухомості.

8 грудня 2016 року між АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «ВЕКТОР БАНК» укладений договір факторингу, відповідно до якого ПАТ «Вектор Банк» отримав право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором №014/14-20/631-1 від 12.07.2006 року та Кредитним договором №014/14- 10/427G010/14-20/631 від 19.08.2008 року, що укладені в межах Генеральної кредитної угоди №010/14-20/631 від 12.07.2006 року (том 1, а.с.66).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2017 року у справі № 2-64/11 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» про заміну у виконавчому провадженні сторони (стягувача) її правонаступником задоволено: замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» у виконавчому листі № 2-64/2011 від 27 квітня 2011 року, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області на виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2011 року про стягнення боргу із ОСОБА_2 . Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2018 року залишено без змін ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2017 року (т.2, а.с.69-71, 72-76, 190-191, 192-194).

Станом на 11.09.2024 рішення суду перебуває у Калуському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавче провадження №61122627 (стягувач - ТОВ «ФК «Форінт», боржник ОСОБА_2 ). Виконавче провадження відкрито 03.02.2020 року постановою державного виконавця, яке в подальшому приєднано постановою від 05.10.2023 року до зведеного виконавчого провадження №67683190 (т.2, а.с.79-82, 83-87, 88-91, 229-237).

23 квітня 2019 року банк надав відповідь ОСОБА_1 на його лист від 05 березня 2019 року, що станом на 11 квітня 2019 року банком від нього як від третьої особи у зобов`язанні отримано у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитними договорами і зараховано на таке погашення кошти у розмірі 749999,00 грн. АТ «Райффайзен Банк Аваль» й надалі підтверджує свої зобов`язання за раніше досягнутою домовленістю щодо звільнення предмета іпотеки за договором іпотеки з-під іпотеки банку предмета іпотеки за умови сплати ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитними договорами коштів у сумі 750000,00 грн (том 1, а.с.18).

12 лютого 2020 року ОСОБА_1 сплатив 01,00 грн на рахунок банку, вказавши призначення "погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 за придбання нерухомості майна предмету іпотеки" (том 1, а.с19).

27.07.2023 року банк на вимогу ОСОБА_1 повідомив листом за вих. № 188/2/526, що АТ «Райффайзен Банк» гарантував вивільнення нежитлових будівель та споруд майнового комплексу у АДРЕСА_1 з-під іпотеки за умови сплати ОСОБА_1 як третьою особою у відповідності до ст.528ЦивільногокодексуУкраїни коштів у сумі 750000,00 грн у строк до 15 серпня 2013 року. Проте, зазначені умови ОСОБА_1 у відведений для цього термін виконані не були. Також повідомлено, що Банк був готовий виконати свої зобов`язання щодо виведення майна з-під забезпечення після надання ОСОБА_1 своєї письмової згоди/заяви на таке виведення (том 1, а.с. 20).

09.10.2023 року ОСОБА_1 звертався до АТ «Райффайзен Банк» з заявою про видачу йому довідки про отримання банком коштів у сумі 750000,00 грн, які сплачені за вартість заставного майна (т.1, а.с.21).

На дану заяву банком була надана відповідь, в якій зазначено, що питання про видачу довідок потрібно вирішувати з ОСОБА_2 , який є власником/іпотекодавцем зазначеного нерухомого майна (т.1, а.с.22).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.11.2023 та від 12.02.2024, нежитлові будівлі та споруди майнового комплексу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності ОСОБА_2 та перебувають в іпотеці ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (т.1, а.с.129-140, 152-158, 184-195; т.3, а.с.18-21).

Згідно повідомлення Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області від 12.02.2024 року, в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем 27.09.2023 року описано та арештовано належне на праві власності ОСОБА_2 нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди майнового комплексу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.150-151, т.3 а.с.17). Також до матеріалів справи додано постанови про опис та арешт майна від 27.09.2023 року, від 13.10.2023 року (т.1, а.с.163-164; т.3, а.с.111-114).

Листами від 24.11.2023 року, від 01.03.2024 року АТ «Райффайзен Банк» повідомляє Калуський ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області про те, що нежитлові будівлі та споруди майнового комплексу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 перебувають в іпотеці АТ «Райффайзен Банк», договір іпотеки є дійсним, накладена заборона та іпотека є чинною та не скасованою в будь-який спосіб. АТ «Райффайзен Банк» як іпотекодержатель не надає згоду на вчинення державним виконавцем будь-яких дій примусового характеру щодо вказаного нерухомого майна (т.1, а.с.165; т.3, а.с.22-23).

Рішеннями судів раніше були встановлені обставини, що стосуються предмету даного позову.

У справі №345/4670/18-ц, що розглядалася Печерським районним судом міста Києва Бак А.С. звернувся із позовом про визнання його новим кредитором у генеральній кредитній угоді № 010/14-20/631, укладеній 12 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в рамках якої 12 липня 2006 року укладено кредитний договір № 014/14-20/631-1 та 19 серпня 2008 року кредитний договір № 014/14-10/427G010/14-20/631.

Так, постановою Київського апеляційного суду у справі №345/4670/18-ц від 20.01.2022 року, рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання його новим кредитором відмовлено у повному обсязі. З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 не звертався. (т.1, а.с. 73-81, т.2 а.с.94-107, 195-201).

У серпні 2022 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява про визнання ОСОБА_1 новим кредитором. Відкрито провадження у справі №757/21848/22ц. Однак, за заявою самого позивача, позов залишено без розгляду, про що винесена відповідна ухвала від 12 червня 2023 року у справі №757/21848/22ц (т.2, а.с.108, 202).

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.07.2023 року у справі 910/3548/23 позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним укладеного між АТ "Райффайзен Банк" та ПАТ "Вектор Банк" договору факторингу (портфельного відступлення прав вимоги) від 8 грудня 2016 року в частині відступлення прав вимоги за генеральною кредитною угодою від 12 липня 2006 року № 010/14-20/631, укладеною між Банком та ОСОБА_2 , у межах якої були укладені кредитні договори: від 12 липня 2006 року № 014/14-20/631-1 та від 19 серпня 2008 року № 014/14-10/4270010/14-20/631 відхилені у повному обсязі та встановлено наступне: «Згідно листа АТ "Райффайзен Банк Аваль" № 140-13-2-00/16-34 від 23 січня 2014 року Позивача повідомлено, що згідно умов протоколу від 17 січня 2013 року про надання згоди на добровільну реалізацію нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме: нежитлових будівель та споруд майнового комплексу в цілому, що знаходяться в за 750000,00 грн. та протоколів про продовження строку дії даного проколу, позивач мав внести кошти до 17 квітня 2013 року. Листом директора виконавчого директора ІФ ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» надано остаточний строк для оплати до 15 серпня 2013 року, станом на 23 січня 2014 внесено 734000,00 грн. Як встановлено судами, позивач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати коштів у сумі 750000,00 грн в обумовлений сторонами строк до 15.08.2013. Позивачем не доведено наявність у нього будь-яких прав кредитора за генеральною кредитною угодою № 010/14-20/631 від 12.07.2006, укладеною між ОСОБА_2 та АТ "Райффайзен Банк Аваль", в межах якої були укладені кредитні договори № 014/14- 20/631-1 від 12.07.2006, № 014/14-10/4270010/14-20/631 від 19.08.2008. Крім того, загальний розмір зобов`язань боржника становить 2903 153,52 грн, а не 750000,00 грн, в зв`язку з чим в будь-якому випадку у позивача не може виникнути право вимоги до боржника за всіма зобов`язаннями за кредитними договорами.». Вказане рішення залишене без змін відповідно до Постанови Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2023 року (т.1, а.с.65, 83-94; т.2 а.с.109-121, 122-130, 203-214).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/45569/23-ц від 29.11.2023 також відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а саме в зобов`язанні банку видати позивачеві довідку про проведення повного розрахунку за придбання предмету іпотеки, а саме нежитлових будівель та споруд майнового комплексу, загальною площею 1582,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному судовому рішенні, яке набрало законної сили, судом надано оцінки листам, які були долучені в якості доказів у цій справі, а саме: «18 лютого 2013 року Івано-Франківська дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль» листом за вих. № 140-13-2-00/16-74 повідомила ОСОБА_1 , що не має заперечень щодо проведення попередньої оплати ним, як потенційним покупцем, коштів у сумі 750000,00 грн за придбання майна ОСОБА_2 , а саме: нежитлової будівлі та споруди майнового комплексу в цілому по АДРЕСА_1 відповідно до строків: 500 000,00 грн до 18 лютого 2013 року, 250000,00 грн 05 березня 2013 року. Після повної оплати потенційним покупцем ОСОБА_1 вартості заставного майна в сумі 750 000, 00 грн з направленням грошових коштів у сумі 750 000,00 грн на погашення заборгованості по кредитному договору № 014/14-10/427G від 19 серпня 2008 року, № 014/14-20/631-1 від 12 липня 2006 року, Івано-Франківська ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» гарантує вивільнення заставного майна з Держаних обтяжуючих реєстрів та не виставлятиме інших вимог до ОСОБА_1 щодо будь-яких інших оплат по кредитній заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль». Також 18 лютого 2013 року ОСОБА_1 сплатив 500000,00 грн на рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» з призначення платежу «кошти від добровільної реалізації майнового комплексу власника ОСОБА_2 .. 01 березня 2013 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направив ОСОБА_1 лист № 97-2- 7-00/855 у відповідь на звернення останнього, повідомивши, що банк підтверджує намір здійснення угоди купівлі-продажу майна між ним та ОСОБА_2 . Орієнтовне завершення процесу оформлення документів та договорів початок березня 2013 року. 17 січня 2013 року рішенням Малого КПК Банку надано дозвіл на продаж іпотечного майна, яке належить ОСОБА_2 , а саме: нежитлової будівлі та споруди майнового комплексу у цілому загальною площею 1582,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 8/. Іпотекодавець, згідно з статтею 1 Закону від 05 червня 2003 року № 898-IV, особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель кредитор за основним зобов`язанням. У відповідності до приписів статті 5 Закону України «Про іпотеку», нерухоме майно, передане в іпотеку, належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація. Таким чином, іпотекодавець ОСОБА_2 залишався власником предмету іпотеки нежитлової будівлі та споруди майнового комплексу у цілому загальною площею 1582,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , банк іпотекодержатель, як кредитор за основним зобов`язанням. Позивач стверджує, що лист банку від 18 лютого 2013 року за вих. № 140-13-2-00/16-74 є офертою (пропозиція) стосовно викупу майна у банку та закриття всієї заборгованості ОСОБА_2 перед банком. Однак з таким твердженням суд не може погодитися, оскільки, як вбачається з матеріалів, наявних у матеріалах справи, вказане майно перебувало в іпотеці в AT «Райффайзен банк», а не у власності, тобто банк був іпотекодержателем предмета іпотеки, переданого власником ОСОБА_2 (іпотекодавцем) у забезпечення виконання останнім своїх грошових зобов`язань перед кредитодавцем банком. За спеціальним законом, банк не має права укладати договір купівлі-продажу майна, оскільки власником об`єктів нерухомості предмету іпотеки (нежитлові будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 1582, 2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_2 . Виключно власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, як закріплено у положеннях частини першої статті 317 Цивільного кодексу України. У своїх листах Банк підтверджував свої зобов`язання припинити обтяження нерухомого майна, у разі здійснення ОСОБА_1 перерахування коштів у розмірі та у строк, який було запропоновано банком, задля усунення перешкоди у вигляді зареєстрованої у реєстрі нерухомого майна заборони (запису про заборону) відчуження майна, обтяженого іпотекою, та надання можливості ОСОБА_2 продати, а ОСОБА_1 придбати будівлі по АДРЕСА_1 .» (т.1, а.с. 104-110; т.2, а.с.131-136, 185-187).

Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 05.12.2023 року ухвалено рішення у справі №757/13512/22-ц, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання новим іпотекодержателем відмовлено у повному обсязі. Рішенням також встановлено, що «З наявного у матеріалах справи листа АТ «Райффайзен Банк Аваль» №140/8/332 встановлено, що у 2013 році у зв`язку із небезпекою втратити право на майно боржника ОСОБА_2 внаслідок звернення кредитором (банком) стягнення на нього, між позивачем та відповідачем досягнуто домовленість щодо вивільнення з-під іпотеки банку предмета іпотеки за умови сплати позивачем, як третьою особою, на користь банку грошових коштів у сумі 750 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитними договорами.» (т.1, а.с.95-103; т.2, а.с.137-145, а.с.215-219).

До матеріалів справи долучено зазначений в рішенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківськоїобласті від 05.12.2023року усправі №757/13512/22-ц лист від 31.01.2013 року від Івано-Франківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», адресований до приватного нотаріуса Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М. (а.с.9, том 1).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року у справі № 757/26242/23-ц відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль» за участю третьої особи ТОВ «ФК «Форінт» про визнання кредитних зобов`язань виконаними (т.1, а.с.218-231; т.2, а.с.146-158, 220-226).

Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2019 по справі № 757/39453/18-ц закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Форінт», ПАТ «Вектор Банк» про визнання договору факторингу частково недійсним. Предметом спору було визнання договору факторингу недійсним в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним 14.07.2006 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 . Під час розгляду даної справи судом встановлено, що згідно договору факторингу право вимоги за іпотечним договором не відступалось, тому предмет спору відсутній (т.2, а.с.159-160, 227).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст.16ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1ЗаконуУкраїни«Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 2Закону України«Про забезпеченнявимогкредиторів тареєстрацію обтяжень» передбачено, що боржник - це особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов`язання, або майновий поручитель за таким зобов`язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов`язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження; уповноважений орган - це орган державної влади або його посадова особа, який відповідно до закону наділений повноваженнями обтяжувати рухоме майно, що належить юридичній чи фізичній особі; обтяжувач - це уповноважений орган при публічному обтяженні; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов`язанням; власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника; будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частина 2 ст.642ЦКУкраїни встановлює, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до стаття 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Так, відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (стаття 510 ЦК України).

Згідно зі статтею 511 ЦК України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає в тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, в якому виникло таке зобов`язання.

Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм матеріального права зобов`язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов`язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов`язки кредитора у зобов`язанні.

Крім покладення виконання обов`язку на іншу особу (частина перша статті 528 ЦК України) як виду правовідносин з участю третіх осіб, виконання третіми особами обов`язку боржника з основного (головного) цивільного правовідношення може мати місце й за умов, про які йдеться в частині третій статті 528 ЦК України, яка надає третій особі право саме з її власної ініціативи й у власному інтересі виконати зобов`язання замість боржника без його згоди. Умовою такого виконання є небезпека втрати права на майно боржника (право оренди, право застави тощо). Тобто, якщо третя особа розуміє, що невиконання боржником зобов`язання може потягнути за собою втрату його прав на майно, яке знаходиться у володінні та/або користуванні такої третьої особи, остання без отримання згоди боржника і навіть без його повідомлення вправі виконати зобов`язання боржника перед кредитором. В такому разі до виконавця переходять всі права кредитора в зобов`язанні, тобто зобов`язання зберігається, але відбувається заміна кредитора.

За загальним правилом кредитор може звернути стягнення на майно боржника тільки в разі невиконання чи неналежного виконання ним обов`язку, що, як наслідок, може призвести до настання для третьої особи правових наслідків негативного характеру, що є можливим виключно за наявності відповідного правового зв`язку третьої особи з боржником основного зобов`язання.

Виконання третьою особою обов`язку замість боржника на підставі частини третьої статті 528ЦКУкраїни фактично є різновидом суброгації, під якою розуміють передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи (суброганта) в результаті виконання зобов`язання боржника третьою особою на користь кредитора (суброгата) в рамках чинних зобов`язальних правовідносин внаслідок здійсненого платежу.

Суброгація прав кредитора третій особі виникає на підставі виконання останньою обов`язку боржника за наявності таких умов: 1) третя особа є носієм права на майно боржника (право оренди, право застави тощо); 2) наявність небезпеки втрати третьою особою цього права, яка має місце не тільки за прострочення боржника, а й за загрози такого прострочення; 3) указана небезпека втрати права на майно боржника виникає внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, причому не обов`язково, щоб звернення стягнення на майно боржника вже було реально розпочато.

Водночас, якщо в разі покладення виконання (частина перша статті 528 ЦК України) третьою особою опосередковується задоволення інтересу боржника основного (головного) зобов`язання, то за виконання третьою особою обов`язку замість боржника на підставі частини третьої вказаної статті опосередковується задоволення її власного інтересу, що обумовлено специфікою кожного з цивільних правовідношень.

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про іпотеку», правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тобто, відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.

У розумінні наведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем.

Згідно із частиною другою статті 3ЗаконуУкраїни«Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Водночас, за змістом частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством. Тому виникнення прав у нового іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 911/2392/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 751/2322/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 569/16312/17-ц та від 12 жовтня 2020 року у справі № 15/148-10-4045.

Із матеріалів справи встановлено, що 12.07.2006 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_2 (позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду № 010/14-20/631, в рамках якої укладено Кредитний договір № 014/14-10/427G 010/14-20/631 від 19.08.2008 року та Кредитний договір № 014/14-20/631-1 від 12.07.2006 року.

14.07.2006 року в забезпечення виконання зобов`язань за зазначеними Кредитними договорами між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М. та зареєстрований в реєстрі за №Д-819, яким в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі та споруди майнового комплексу в цілому, що знаходяться по АДРЕСА_1 (предмет іпотеки).

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитними договорами банк 23.03.2011 року Калуським міськрайонним судом винесено рішення у справі № 2-64/2011 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу по кредитних договорах у сумі 2 903 153,52 грн. Видано виконавчі листи. У подальшому банком вжиті заходи для виконання рішення суду в примусовому порядку.

ОСОБА_1 у 2013 року з АТ «Райффайзен Банк Аваль» досягнуто домовленості щодо вивільнення Банком з-під іпотеки та зняття заборони з предмета іпотеки задля його придбання ОСОБА_1 у ОСОБА_2 , за умови сплати ОСОБА_1 як третьою особою відповідно до п. 3 ст. 528 Цивільного кодексу України Банку грошових коштів у сумі 750000,00 грн в строк до 15.08.2013 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Кредитними договорами.

Однак, зазначені умови у визначений для цього строк і в належному обсязі ОСОБА_1 виконані не були, що не заперечується сторонами у спорі.

Порушення строків оплати позивачем свідчить про невиконання позивачем умов домовленості або про її неналежне виконання, а це, в свою чергу, позбавляє позивача права вимагати виконання зустрічних зобов`язань від банку (зокрема, вивільнення з-під іпотеки), або вимагати довідки про повний розрахунок.

Як встановлено судом, спірне майно перебувало в іпотеці в AT «Райффайзен банк», а не у власності, тобто банк був іпотекодержателем предмета іпотеки, переданого власником ОСОБА_2 (іпотекодавцем) у забезпечення виконання останнім своїх грошових зобов`язань перед кредитором - банком. Банк не має права укладати договір купівлі-продажу майна, оскільки власником об`єктів нерухомості - предмету іпотеки (нежитлові будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 1582,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_2 .

Виключно власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, як закріплено у положеннях частини першої статті 317 Цивільного кодексу України.

Банк підтверджував свої зобов`язання припинити обтяження нерухомого майна у разі здійснення ОСОБА_1 перерахування коштів у розмірі та у строк, який було запропоновано банком, задля усунення перешкоди у вигляді зареєстрованої у реєстрі нерухомого майна заборони (запису про заборону) відчуження майна, обтяженого іпотекою, та надання можливості ОСОБА_2 продати, а ОСОБА_1 придбати вищевказані будівлі.

Власником заставногомайна залишаєтьсяборжник (або інша особа, що надала майно в заставу). Банк не є власником заставного майна. Банк має лише право обтяження (застави або іпотеки) на це майно. Це право дає Банку можливість задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна, якщо боржник не виконує своїх зобов`язань за кредитом.

Крім того, за містом частини 1 статті 316 ЦК України правом власностіє правоособи наріч (майно),яке воназдійснює відповіднодо законуза своєюволею,незалежно відволі іншихосіб.Хоча іоднією зпідстав припиненняправа власностіможе бутизвернення стягненняна майноза зобов`язаннямивласника (п.8частини 1статті 346ЦК України),однак це відбуваєтьсяу процедурі,яка завершуєтьсяпримусовою реалізацієюмайна,в іншомувипадку,до завершенняцієї процедури ОСОБА_2 залишається власником майна, тому усі дії щодо майна, які не передбачені договором іпотеки, повинні були узгоджуватися з ним, як власником майна, в тому числі і дії, спрямовані на викуп майна іншою особою, зокрема позивачем. Це стосується також і сплати частини боргу замість ОСОБА_5 . Тому домовленість між банком та позивачем щодо зобов`язань ОСОБА_5 і його майна по суті є нікчемною.

У листі АТ «Райффайзен Банк» за №140-13-2-00/16-74 від 18.02.2013 року зазначено, що після повної оплати потенційним покупцем ОСОБА_1 вартості заставного майна в сумі 750 000,00 грн з направленням грошових коштів на погашення заборгованості по кредитному договору №014/14- 10/427G від 19.08.2008р., №014/14-20/631-1 від 12.07.2006р., Івано-Франківська ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» гарантує вивільнення заставного майна з Державних обтяжуючих реєстрів та не виставлятиме інших вимог до ОСОБА_1 щодо будь-яких інших проплат по кредитній заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позивач стверджує, що зазначений лист є офертою стосовно викупу майна, яке перебуває у Іпотеці АТ «Райффайзен банк».

Разом з тим, даний лист вірно не прийнятий судом як належний доказ, оскільки не містить вихідного номеру та не містить підпису уповноваженої особи Банку (а.с.9, том 1).

08 грудня 2016 року між АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «ВЕКТОР БАНК» укладений договір факторингу, відповідно доякогоПАТ «Вектор Банк» отримав право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором №014/14-20/631-1 від 12.07.2006 року та Кредитним договором №014/14-10/427G010/14-20/631 від 19.08.2008 року, що укладені в межах Генеральної кредитної угоди №010/14-20/631 від 12.07.2006 року. З дати відступлення права вимоги АТ «Райффайзен Банк» перестав бути стороною в зобов`язаннях, які виникли на підставі кредитних договорів.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.12.2017 року у справі №2-64/11, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.08.2018 року, АТ «Райффайзен Банк» замінено як стягувача його правонаступником ТОВ «ФК Форінт».

Цей договір не визнаний недійсним, що підтверджуться рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.2023 року у справі 910/3548/23, яким в тому числі, встановлено обставини, що позивач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати коштів у сумі 750000,00 грн в обумовлений сторонами строк до 15.08.2013 року.

Товариство, яке придбало право вимоги на заставне майно, набуває право вимоги до власника даного майна.

Слід розмежовувати поняття власності намайно та права на стягнення боргу. Платіж позивача Банку у розмірі 750000,00 грн є фінансовою операцією, яка впливає на розмір боргу, але не є операцією купівлі-продажу заставного майна. Саме тому позивач не може вимагати від Банку довідки про виконання зобов`язань по сплаті вартості заставного майна, оскільки такої сплати (як купівлі) Банку не здійснювали.

ОСОБА_1 звертався до суду із позовом про визнання його новим кредитором за Генеральною кредитною угодою № 010/14-20/631, укладеною 12 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в рамках якої 12 липня 2006 року укладено кредитний договір № 014/14-20/631-1 та 19 серпня 2008 року кредитний договір № 014/14-10/427G010/14-20/631, однак постановою Київського апеляційного суду у справі №345/4670/18ц від 20.01.2022 року позов відхилено у повному обсязі.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку, що АТ «Райффайзен Банк» не має повноважень для укладення правочину відчуження щодо предмету іпотеки та видачі довідки про повний розрахунок по сплаті вартості заставного майна, оскільки власником такого майна є ОСОБА_2 і лише у разі надання останнім своєї згоди і повної оплати боргу може відбутися передача майна у власність іншої особи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті спору.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Позивач має право обрати інший спосіб для захисту свого порушеного права, а саме стягнення з банку сплачених коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонногосуду Івано-Франківської області від 21 лютого 2025 року без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняухвалення,однак можебути оскарженав касаційномупорядку безпосередньодо ВерховногоСуду протягомтридцяти днівз дняскладення повногосудового рішення.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: В.М. Барков

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 13 червня 2025 року.