Рішення від 09.06.2025 по справі 295/3261/24

Справа №295/3261/24

Категорія 35

2/295/2621/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

у складі головуючого судді Чішман Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі виконавчого директора обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» Борденюк Т.І. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати членських внесків, що утворилася за період з 01.07.2018 по 31.01.2024 в розмірі 19948, 53 грн, з яких заборгованість зі сплати членських внесків - 16326, 40 грн, штраф - 716, 16 грн, 3% річних - 1442, 31 грн та інфляційні нарахування - 1768, 46 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що відповідач є членом Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» з 27.06.2001, у власності якого знаходиться гараж № НОМЕР_1 площею 32 кв.м. У відповідача виникла заборгованість зі сплати членських внесків за період з 01.07.2018 по 31.01.2024 в розмірі 16326, 40 грн. При цьому у випадку несвоєчасного внесення членського внеску членом кооперативу більше ніж за 3 місяці, йому нараховується штраф в розмірі 30% від суми заборгованості, що передбачено п. 14.6 Статуту кооперативу. Позивач посилається на те, що 27.06.2001 сторонами було підписано договір №132, відповідно до якого відповідач зобов`язаний регулярно та своєчасно кожний місяць сплачувати членські внески на утримання кооперативу на підставі рішення загальних зборів та правління кооперативу. Позивачем 13.02.2024 року було направлено відповідачу досудову вимогу щодо погашення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та виконання.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 19948, 53 грн, з яких заборгованість зі сплати членських внесків - 16326, 40 грн, штраф - 716, 16 грн, 3% річних - 1442, 31 грн та інфляційні нарахування - 1768, 46 грн, а також судові витрати.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14.06.2024 позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» заборгованість зі сплати членських внесків, що утворилася за період з 01.07.2018 по 31.01.2024 в розмірі 19948, 53 грн, з яких заборгованість зі сплати членських внесків - 16326, 40 грн, штраф - 716, 16 грн, 3% річних - 1442, 31 грн та інфляційні нарахування - 1768, 46 грн, а також судовий збір в сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500, 00 грн (а.с. 54-57).

01.10.2024 ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з даною заявою, продовжити строк для звернення до суду з даною заявою, скасувати заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира у даній справі від 14.06.2024 та призначити справу до розгляду в загальному порядку (а.с. 68-73).

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення зазначив, що жодних повісток про виклик до суду не отримував, про розгляд справи не був повідомлений належним чином, про існування рішення у даній справі дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справи 19.09.2024.

Крім цього зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, договір про прийняття в члени кооперативу від 27.06.2001 заявником не складався та не підписувався, останній був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування позовної давності.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.10.2024 прийнято заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 80).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23.10.2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14.06.2024 по справі №295/3261/24 за позовом обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 87).

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» подала 09.06.2025 заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності, задовольнити в повному обсязі позовні вимоги до ОСОБА_1

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав 06.06.2025 до суду заяву про розгляд справи без його участі. У такій заяві відповідач просив суд взяти до уваги той факт, що позивачем до матеріалів справи не додано жодного документу, згідно якого підтверджується площа належного йому гаражу 32 кв.м. Також зазначив, що матеріали справи не містять відомостей щодо прийняття рішення правління гаражного кооперативу щодо нарахування відносно нього штрафу, а тому вимоги у цій частині є безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.04.2025 зазначив, що розмір гаража становить 24 кв. м., просив оголосити в судовому засіданні перерву для надання доказів дійсного розміру гаража на спростування доводів позивача.

Вислухавши учасників судового розгляду, за їх участі в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Хмільники» є юридичною особою, вид економічної діяльності: комплексне обслуговування об`єктів (основний).

Відповідач ОСОБА_1 є членом ОК «ГК «Хмільники», має у власності гараж № НОМЕР_1 , що підтверджується копією заяви відповідача про прийняття його в члени кооперативу від 27.06.2001 (а.с. 30).

27.06.2001 між відповідачем та ОК «ГК «Хмільники» укладено договір, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 є членом вказаного кооперативу. Цим договором врегульовано права та обов`язки члена кооперативу та відповідальність кооперативу (а.с. 29).

Договором визначено, що член кооперативу зобов`язаний, серед іншого, дотримуватись і виконувати вимоги Статуту та внутрішніх документів кооперативу, виконувати рішення його органів управління та контролю, регулярно і своєчасно кожний місяць сплачувати членські внески на утримання кооперативу на підставі рішення загальних зборів та правління кооперативу.

У заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 посилався на те, що договір про прийняття в члени кооперативу від 27.06.2001 ним не складався та не підписувався.

Такі посилання є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, ОСОБА_1 належних доказів про те, що не підписував договір про прийняття його в члени кооперативу від 27.06.2001, не надав, як і не заявляв будь-яких клопотань про витребування доказів чи призначення експертиз.

Посилання ОСОБА_1 у заяві від 06.06.2025 на те, що матеріали справи не містять документів на підтвердження площі належного йому гаража та ствердження що вказана площа становить 24 кв. м. є необґрунтованими, оскільки на підтвердження таких посилань останній не долучив до матеріалів справи жодних доказів, хоча представником відповідача з цього приводу заявлялось клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні 23.04.2025 для надання відповідних доказів.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники», Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Хмільники» (далі - Кооператив) має статус окремої юридичної особи, утворений шляхом об`єднання фізичних осіб-громадян України на добровільних засадах на основі членства, для будівництва та експлуатації гаражного комплексу, а також для ведення, пов`язаної з цим, спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб, переважно членів кооперативу, на засадах самоврядування та поєднання колективних інтересів.

Основними завданнями Кооперативу є: комплексне обслуговування, експлуатація та ремонт службових приміщень, підсобних та технічних споруд, доріг, комунікацій та інших інженерних мереж; забезпечення охорони гаражів, що належать членам кооперативу, та іншого майна, що належить кооперативу; акумуляція фінансових коштів і матеріальних ресурсів членів кооперативу для вирішення статутних положень та завдань; надання побутових послуг членам кооперативу; забезпечення протипожежної, екологічної, санітарної, електробезпеки та вивезення відходів з території кооперативу; проведення діяльності, на яку кооператив має право відповідно до мети створення, кооперативу та вимог чинного законодавства України, у тому числі здійснення заходів щодо оренди та приватизації земельної ділянки, яка виділена кооперативу для використання; здача в оренду нерухомого майна кооперативу членам кооперативу, а також фізичним та юридичним особам, які не є членами кооперативу на платній основі (п. 4 Статуту).

Види діяльності кооперативу: організація та будівництво гаражів індивідуально кожним членом кооперативу за його рахунок; експлуатація та ремонт службових приміщень, підсобних та технічних споруд, доріг, комунікацій та інших інженерних мереж; забезпечення охорони гаражів з транспортними засобами на території кооперативу, що належать членам кооперативу та іншого майна, що належить кооперативу; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; утримання гаражів та гаражної території і належної йому інфраструктури (п. 3.2 Статуту).

За положеннями статті 2 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 №1087-IV зі змінами та доповненнями (далі Закон №1087-IV), кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання.

За статтею 6 вищевказаного Закону, кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно зі ст. 12 Закону №1087-IV, основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (ст.15 Закону №1087-IV).

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу, тощо.

Тлумачення абзацу 10 статті 2, частини першої та другої статті 15 Закону №1087-IV свідчить, що загальні збори членів кооперативу визначають шляхом прийняття рішень розмір членського внеску та порядок його сплати, в тому числі і періодичність оплати.

Основними обов`язками члена кооперативу, серед інших, є: дотримуватись вимог Статуту Кооперативу та внутрішніх нормативних документів (положення, інструкції, правила внутрішнього розпорядку того) кооперативу та виконувати рішення органів управління кооперативу; регулярно, у визначений термін, сплачувати членські внески та інші платежі, які затверджені загальними зборами за подання правлінням кооперативу. За невиконання своїх фінансових зобов`язань члени кооперативу сплачують кооперативу неустойку у вигляді пені, а за порушення правил внутрішнього розпорядку - у вигляді штрафу. Величини пені та штрафу визначається рішенням загальних зборів або зборів уповноважених членів кооперативу. При цьому розмір пені не може бути меншим ніж подвійна облікова ставка НБУ від суми простроченої заборгованості, а розмір штрафу меншим ніж 50% від розміру місячного членського внеску члена кооперативу (п. 6.2 Статуту) (а.с. 20-28).

Протоколом №1 загальних зборів (позачергових) обслуговуючого кооперативу ГК «Хмільники» від 16.07.2020 року затверджено рішення про встановлення щомісячного розміру членських внесків у сумі 6,15 грн. за 1 м.кв. площі гаражного приміщення (а.с. 15).

Рішенням зборів уповноважених Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» від 26.11.2020 №1 затверджено на 2021 рік вартість за 1 кв.м площі приміщення гаражу 9,00 грн. в місяць з 01.01.2021 (а.с. 16).

Відповідно до розрахунку заборгованості члена кооперативу ОСОБА_1 по гаражу № 132 (32 кв.м) за період з 01.07.2018 по 31.01.2024 заборгованість зі сплати членських внесків складає 16021, 6 грн., штраф - 716, 16 грн, 3% річних - 1442, 31 грн та інфляційні нарахування - 1768, 46 грн (а.с. 9-11).

Зі змісту розрахунку ( а.с. 12) заборгованість, члена кооперативу ОСОБА_1 - власника гаражу № НОМЕР_1 , до липня 2018 відсутня, відповідач став членом гаражного кооперативу в 2001 році. Зазначені обставини вказують на те, що відповідач визнавав себе членом кооперативу та сплачував членські внески до липня 2018 року, питань щодо незгоди з розміром площі гаража не заявляв, як і не надав доказів що до липня 2018 року площа гаража була меншою за 32 кв.м.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ N 1078).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Норма пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у даному випадку не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки обов`язок щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних виник до Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники», який в розумінні закону не є кредитодавцем (позикодавцем).

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті членських внесків за період з 01.07.2018 по 31.01.2024, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 16 021, 60 грн.

Оскільки членські внески в сумі 16 021, 60 грн. відповідачем не були своєчасно сплачені, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які за період з червня 2023 року (право позивача визначити період стягнення) по січень 2024 складають: інфляційні втрати - 1 768, 46 грн., 3% річних - 1 442,31 грн.

Відповідач заперечень з приводу нарахування та стягнення інфляційних витрат та 3% річних не подавав. За таких обставин, вимога про стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягає до задоволення.

Вимога про стягнення штрафних санкцій в розмірі 719,16 грн. до задоволення не підлягає, виходячи з наступного. Відповідач заперечуючи вказану вимогу зазначив, що стягнення штрафу хоча і передбачено статутом, проте відсутне рішення загальних зборів, яке було б підставою для стягнення вказаного виду санкції. Позивачем долучено до матеріалів справи копію статуту, проте вказана копія подана не в повному обсязі, сторінки щодо порядку нарахування та стягнення штрафних санкцій, а саме сторінка з п. 14.6 статуту відсутня. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити правомірність нарахування штрафу.

Щодо строків позовної давності.

Відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

У відповідності зі ст. 256 ЦК України 2003 року, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому як за ст. 71 ЦК України 1963 року, так і за ст. 257 ЦК України 2003 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності зі ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність також переривається у разі пред`явлення особою позову до одного або кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Однак, згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239, від 22 квітня 2020 року № 291, від 20 травня 2020 року № 392, від 17 червня 2020 року № 500, від 22 липня 2020 року № 641 карантин продовжувався, відповідно, до 24 квітня, до 11 травня, до 22 червня, до 31 липня, до 31 серпня 2020 року на усій території України.

17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Згідно з пунктом 2 цього Закону пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України викладено в такій редакції: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

20-денний строк з часу набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» закінчився 06 серпня 2020 року.

Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, відповідно до наведених норм закону 20-денний строк з часу набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчився 06 серпня 2020 року.

Аналогічні висновки щодо перебігу процесуальних строків містяться в постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 932/3458/20 (провадження № 61-12447св20), від 16 червня 2021 року у справі № 675/1437/19 (провадження № 61-2867св21).

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Суд вважає, що перебіг трирічного строку позовної давності розпочався з 01.07.2018 (початку стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача), який мав сплинути 01.07.2021.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду щодо продовження процесуальних строків під час дії карантину: На усій території України карантин установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 і від 02.04.2020 №255 та продовжено до 11 травня 2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291).

Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону №540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року. Проте, ураховуючи що запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу.

Законом №540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Згідно із Законом №540-ІХ строк, на який продовжені процесуальні строки, визначений строком закінчення карантину, тобто моментом, коли Кабінет Міністрів України ухвалить офіційне рішення про його закінчення.

Дія карантину через COVID-19 та режиму надзвичайної ситуації у зв`язку з пандемією коронавірусу припинилася з 01 липня 2023 року, а позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 01.03.2024, тобто, у межах строків, визначених законодавством України.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією).

Позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою, в якій просив сплатити заборгованість по сплаті членських внесків, однак станом на момент звернення до суду така досудова вимога залишена відповідачем проігнорованою (а.с. 31).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, будучи членом Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники», своїх обов`язків щодо сплати членських внесків не виконує, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення заборгованості у загальному розмірі 16021,60 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За звернення до суду з даною позовною заявою, позивач сплатила судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 1).

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 3028,00 грн. судового збору.

Представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 26.02.2024, додаток до договору, який визначає вартість правової допомоги, зокрема складання позовної заяви -2500,00 грн., участь в судовому засіданні- 1000,00 грн( а.с.39), акт виконаних робіт ( а.с.40), рахунок на оплату виконаних робіт( а.с.44), платіжну інструкцію щодо сплати вартості виконаних робіт від 01.03.2024( а.с.40), ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.02.2024(а.с. 66).

Матеріалами справи підтверджується, що представник відповідача приймала участь у судових засіданнях 23.04.2025, та 29.04.2025.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом готувалася позовна заява, адвокат приймала участь у двох судових засіданнях.

Відповідач та його представник заперечень щодо розміру гонорару не подавали, як і не заявлялось про неспівмірність витрат на правову допомогу, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами стороною відповідача також не заявлялось.

Враховуючи викладене, зважаючи на об`єм та характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи характер справи, кількість судових засідань з розгляду даної справи, підготовку та подачу позовної заяви, клопотання про призначення експертизи, участь в судових засіданнях тощо, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4500, 00 грн .

Керуючись ст.ст. 509, 524, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 264, 265, 284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву позовом обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» заборгованість зі сплати членських внесків, що утворилася за період з 01.07.2018 по 31.01.2024 в розмірі 19232,37 грн, з яких заборгованість зі сплати членських внесків - 16021,60 грн, 3% річних - 1442, 31 грн та інфляційні нарахування - 1768, 46 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Хмільники» судовий збір в сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Хмільники» місцезнаходження: м. Житомир, вул. Захисників України, 6, код ЄДРПОУ: 13545116.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 09 червня 2025 року.

Суддя Л.М. Чішман