Постанова від 19.05.2025 по справі 902/1216/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року Справа № 902/1216/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" - адв. Бучок А.О.

відповідача фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича - адв. Якименко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2025 р.

постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 10.02.2025 р.

та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 10.02.2025 р.

постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 11.02.2025 р.

у справі № 902/1216/24 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех"

до відповідача фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича

про стягнення 384100,75 грн. збитків

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 29.01.2025 р. Господарський суд Вінницької області відмовив у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" до фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича про стягнення 384100,75 грн. збитків у справі № 902/1216/24.

Відповідно до додаткового рішення від 10.02.2025 р. Господарський суд Вінницької області задоволив заяву відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу у справі № 902/1216/24. Згідно з додатковим рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" на користь фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити та вирішити питання розподілу судових витрат.

Вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2025 р. у справі № 902/1216/24 є незаконним та необґрунтованим, ухваленим в результаті неправильної оцінки доказів та із неправильним і неповним встановленням обставин справи, а також з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Вважає хибним висновок суду першої інстанції відносно невиконання ФОП Лукашуком П.П. робіт на користь відповідача у листопаді 2020 року. Стверджує, що такі роботи саме в листопаді 2020 року виконав ФОП Лукашук П.П., що підтверджується актом про прийняття-передачу виконаних робіт від 30.11.2020 р., який підписаний ФОП Лукашуком П.П. та відповідачем, і копія якого міститься в матеріалах справи.

Також доводить, що відсутні підстави для розірвання спірного договору підряду, передбачені ч. 2 ст. 849 ЦК України, яка встановлює повільність виконання роботи підрядником як обов`язкову умову для розірвання договору підряду замовником. А недоліки роботи, які не пов`язані із строками її виконання, є підставою для розірвання договору відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України.

У зв`язку з цим звертає увагу, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.07.2023 р. у справі № 902/730/21 було встановлено, що ТОВ «Аллбаутех» «не порушував умови договору підряду № КМ 15375 від 23.05.2016 р., що мало б наслідком розірвання договору в порядку ч. 2 ст. 852 ЦК України.

Вважає, що факт належного виконання умови договору підряду № КМ 15375 від 23.05.2016 р. з боку ТОВ «Аллбаутех» (як і відсутність підстав у ФОП Лєхачова А. О. для розірвання вищевказаного договору підряду згідно з ч. 2 спи 852 ЦК України) встановлено рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.07.2023 р. в справі № 902/730/21 та не потребує доказування у даній справі.

Зазначає, що строк виконання робіт з монтажу додаткового обладнання за спірним договором підряду станом на 01.03.2025 р. ще не розпочався, тому у відповідача відсутні передбачені ч. 2 ст. 849 ЦКУ підстави для розірвання спірного договору підряду, пов`язані з порушенням строку виконання робіт, чи з несвоєчасним початком їх виконання.

Вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що укладення відповідачем договору поставки та виконання робіт № 3 від 02.11.2020 р. з ФОП Лукашуком П.П. не є односторонньою відмовою відповідача від спірного договору підряду, укладеного з позивачем, на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, а є реалізацією відповідачем передбаченого ч. З ст. 849 ЦК України права на доручення іншій особі виправлення недоліків в роботі позивача. Доводить, що конкретних недоліків в роботі позивача суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив. В оскаржуваному рішенні не наведено докази порушення позивачем умов п.п. З.5., 3.7. спірного договору підряду, а саме - несвоєчасне виконання робіт, чи порушення строку їх виконання.

Доводить, що оскільки сторони у договорі підряду визначили розмір збитків, які замовник зобов`язаний сплатити у випадку його відмови від цього договору у розмірі 25 % від загальної ціни робіт за цим договором, що становить 384100,75 грн. тому у позивача відсутній обов`язок доводити інший розмір збитків, ніж визначено договором. Право сторін передбачити відшкодування збитків в іншому розмірі (у меншому або більшому розмірі на власний розсуд) прямо передбачає ст. 22 ЦК України та відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 6 ЦК України.

Звертає увагу на наявний причинний зв`язок між поведінкою відповідача і збитками позивача, оскільки неможливість виконання робіт з 02.11.2020 р. і відповідно - отримати вигоду за спірним договором зумовлена виключно діями відповідача, свідомо направленими на це, а саме: укладенням договору на виконання робіт з монтажу додаткового обладнання до спірного басейну з іншим підрядником.

Вважає, що у даному випадку у позивача відсутній обов`язок доводити наявність взагалі будь-якого елементу складу цивільного правопорушення у діях відповідача, оскільки з`ясування вказаних обставин необхідно для настання деліктної відповідальності, тоді як відповідач порушив договірні зобов`язання.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції скаржник зазначає, що договір про надання правничої допомоги від 02.12.2024 р., копію якого долучено до матеріалів справи, не може бути належним та допустимим доказом понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у даній справі, оскільки стороною договору про надання правової допомоги може бути тільки адвокатське об`єднання, а не адвокат учасник об`єднання.

Просить рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01,2025 р. та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 10.02.2025 р. у справі № 902/1216/24 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю і змінити розподіл судових витрат та стягнути з фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллбаутех» 5761,51 грн судового збору та 26400,00 грн на професійну правничу допомогу.

Відповідач фізична особа-підприємець Лєхачов Андрій Олександрович подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти задоволення скарги.

Пояснює, що підрядник здійснив монтаж основного обладнання басейну, проте з недоліками. Так, згідно з актом приймання передачі від 08.09.2016 р. сторонами зафіксовано недоліки виконаних робіт: «сходи в басейн малі, потребують більшого розміру».

Посилається на п.3.11.1. договору, яким визначено десятиденний строк усунення підрядником недоліків та зазначає, що підрядник не усунув недоліків.

Звертає увагу, що підрядник почав виконувати монтаж додаткового обладнання у відповідності до умов договору, проте в подальшому в односторонньому порядку відмовився від його виконання з 10 червня 2020 року. У зв`язку з цим замовник неодноразово звертався до підрядника з вимогами та проханнями виконати роботи і встановити належне та справне додаткове обладнання.

Зауважує, що підрядник третій раз звертається до суду про стягнення вже збитків у зв`язку з тим, що підрядник не приступив до виконання робіт з монтажу додаткового обладнання та вважає, що замовник в односторонньому порядку розірвав договір підряду і звернувся до іншого підрядника, тоді як підрядник протягом чотирьох років стверджував у справах № 902/809/20 та № 902/148/24, що саме він якісно виконав усі підрядні роботи.

Щодо додаткового рішення пояснив, що адвокат Якименко О.О. входить до Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «Якименко та Партнери». Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що від імені адвокатського об`єднання договір про надання правничої допомоги підписується учасниками адвокатського об`єднання, уповноваженими на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання.

Зазначає, що у статуті Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «Якименко та Партнери» передбачено, що договори про надання правничої допомоги можуть укладатися партнером, адвокатом Об`єднання.

Таким чином, вважає, що договір про надання правничої допомоги, укладений 02.12.2024 р. Лєхачовим А.О. і адвокатом Якименко О.О., відповідає вищевказаним вимогам.

Зауважує, що позивач у відповідності до п. 6 ст. 126 ГПК України не довів неспівмірність заявлених витрат.

Просить відмовити в задоволення апеляційної скарги позивача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" подав відповідь на відзив.

Стверджує, що укладення відповідачем та ФОП Лукашуком П. П. договору поставки та виконання робіт № 3 від 02.11.2020 р. було вчинено з порушенням вимог п. 3.11. спірного договору, однак з підстав, передбачених в ч.4 ст. 849 ЦК України (не пов`язаних з порушенням умов договору з боку позивача), а тому у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу збитки, завдані розірванням такого договору.

Просить задовольнити повністю апеляційну скаргу ТОВ «Аллбаутех».

В судових засіданнях 06.05.2025 р. та 19.05.2025 р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити.

В судовому засіданні 19.05.2025 р. представник відповідача заперечив проти вимог скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

23.05.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" як підрядник та фізична особа-підприємець Лєхачов Андрій Олександрович як замовник уклали договір підряду № КМ 15375 /а.с. 23 - 25 у т.1/.

Відповідно п. 1.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи з монтажу, підключення електрообладнання та запуску в експлуатацію басейну за найменуванням, формою, розмірами, кольором та за адресою, які визначені у специфікації № КМ 15375 від 23.05.2016 р., що є невід`ємним додатком до цього договору, з використанням своїх матеріалів (обладнання), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх ціну на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна робіт за цим договором визначається сумарною вартістю матеріалів (основного та додаткового обладнання), які вказані у специфікації, монтажних робіт (робіт з монтажу основного та додаткового обладнання) й пусконалагоджувальних робіт (робіт з підключення електрообладнання та запуску басейну в експлуатацію), а також доставки матеріалів та/або проїзду монтажної бригади (транспортних витрат) і зазначається у специфікації до цього договору та становить 1536403 грн. в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 52616,55 євро, з них :

- 790568,10 грн. в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 27074,25 євро, становить загальна вартість основного обладнання басейну, вказаного в специфікації;

- 596789,60 грн. в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 20438,00 євро, становить загальна вартість додаткового обладнання басейну, вказаного в специфікації;

- 14600,00 грн в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 500,00 євро, становить вартість доставки матеріалів та/або проїзду монтажної бригади (транспортні витрати);

- 71316,00 грн в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 2520,00 євро, становить загальна вартість робіт з монтажу основного обладнання басейна;

- 57941,56 грн в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 1984,30 євро, становить загальна вартість робіт з монтажу додаткового обладнання басейна;

- 2920,00 грн в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 100,00 євро, становить загальна вартість пусконалагоджувальних робіт (підключення електрообладнання та запуск басейну).

Згідно з п. 2.2. договору замовник здійснює на умовах передоплати перший платіж у розмірі 70 % від ціни договору, що складає 10754820,00 грн та еквівалентно 36831,57 євро, протягом 30 банківських днів з моменту укладення цього договору та передачі документації згідно п. 1.3 договору.

Відповідно до п. 2.3 договору остаточний розрахунок за даним договором, що складає 460931,00 грн та еквівалентно 15784,96 євро, здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту закінчення виконання робіт за даним договором та передачі їх результатів замовнику.

Згідно п. 3.5 договору підрядник зобов`язаний розпочати роботи з монтажу основного обладнання басейну в день підписання ним акту огляду будівельного майданчику.

Відповідно до п. 3.7 договору підрядник зобов`язується виконати монтажні роботи (роботи з монтажу основного та додаткового обладнання басейну) протягом 30 календарних днів від дня початку виконання монтажних робіт, вказаного в п. 3.5 договору. Підрядник має право зупинити (чи відкласти початок) проведення робіт у випадках, якщо температура повітря буде нижчою за +10° С, чи вищою за + 35° С, або випадання атмосферних опадів, або порушення замовником вимог п. 3.6 договору, і відповідно продовжити строк виконання (чи початку) робіт на кількість днів, протягом яких було таке зупинення.

Згідно з п. 3.9 договору обов`язок підрядника з виконання монтажних робіт вважається виконаним з моменту прийняття таких робіт замовником.

Відповідно до п. 3.10 договору передання монтажних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом прийому-передачі виконаних робіт, підписаним обома сторонами.

За умовами п. 3.12 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання замовником підготовчих робіт, необхідних для виконання підрядником робіт з монтажу додаткового обладнання басейну (підготовчі роботи для монтажу додаткового обладнання), після виконання останнім робіт з монтажу основного обладнання басейну, замовник зобов`язаний прийняти фактично виконану підрядником роботу шляхом оформлення акту прийому передачі робіт з монтажу основного обладнання у строки і порядку, визначеному в п. 3.11 договору, та в день підписання акту прийому-передачі робіт з монтажу основного обладнання розпочати виправлення вказаних в ньому недоліків підготовчих робіт для монтажу додаткового обладнання.

За змістом п. 4.5 договору підрядник зобов`язаний розпочати пусконалагоджувальні роботи (підключення електрообладнання та запуск басейну) в день підписання ним акту завершення будівельних робіт.

Відповідно до п. 4.6 договору підрядник зобов`язується виконати пусконалагоджувальні роботи (підключення електрообладнання та запуск басейну) протягом 20 календарних днів від дня початку їх виконання, вказаного в п. 4.5. цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання сторонами (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від цього договору, сплативши підряднику частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, а також сплативши підряднику збитки у розмірі 25 % від загальної ціни робіт за цим договором.

08.09.2016 р. сторони підписали акт прийому передачі, за змістом якого виконавець відповідно до договору № КМ 15375 від 23.08.2016 р. передав, а замовник прийняв виконані роботи, а саме: виготовлення, доставка та монтаж басейну на вказаному замовником місці. Роботи виконані з дотриманням усіх домовленостей між сторонами в обумовлений термін, якісно і в повному обсязі. Всю необхідну документацію, попередньо обумовлену сторонами (гарантійний лист, акт прийому - передачі, паспорт до басейну) покупець отримав у повному обсязі. Монтаж обладнання до басейну буде проведено пізніше у зв`язку з неготовністю технологічного приміщення.

Сторонами також зафіксовано недоліки виконаних робіт: «сходи в басейн малі, потребують більшого розміру».

20.10.2016 р. сторони підписали специфікацію № КМ 15375, у якій погоджено перелік основного та додаткового обладнання, а також підтвердили ціну договору - 1536403,00 грн., що складає еквівалент 52616,55 Євро.

14.04.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллбаутех» подало до Господарського суду Вінницької області позовну заяву про стягнення з фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича 321850,00 грн. заборгованості.

Підставою звернення до суду із таким позовом визначено неналежне виконання фізичною особою-підприємцем Лєхачовим Андрієм Олександровичем розрахунків за договором підряду № КМ 15375 від 23.05.2016 р., тоді як, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллбаутех», ним виконані на користь ФОП Лєхачова А.О. роботи з монтажу басейну за договором підряду № КМ 15375 від 23.05.2016 р.

07.09.2020 р. ФОП Лєхачов А. О. подав до Господарського суду Вінницької області зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" 262423,00 грн. пені за невиконання умов договору підряду № КМ 15375 від 23.05.2016 р.

Господарський суд Вінницької області відповідно до рішення від 10.12.2020 р. у справі № 902/809/20 відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллбаутех» та у задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича.

Суд виснував про своєчасно надані замовником заперечення щодо прийняття завершених робіт і відсутність у зв`язку з цим обов`язку виконати розрахунки у заявленому позивачем розмірі.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що при нарахуванні пені ФОП Лєхачовим А.О. не доведено моменту початку виконання робіт та дати прострочення виконання зобов`язання, що унеможливлює визначення періоду нарахування пені та обчислення її суми.

Відповідно до постанови від 23.03.2021 р. Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 10.12.2020 р. у справі № 902/809/20. Рішення Господарського суду Вінницької області від 10.12.2020 р. та постанова суду апеляційної інстанції у справі № 902/809/20 у касаційному порядку не оскаржувалися та є чинними.

В подальшому фізична особа-підприємець Лєхачов Андрій Олександрович подав до Господарського суду Вінницької області позовну заяву про розірвання договору підряду № КМ 15375 від 23.05.2016 р. та стягнення 352668,90 грн. безпідставно збережених коштів.

Згідно з рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.07.2023 р. у справі № 902/730/21 у задоволенні позову відмовлено повністю, і відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судом у справі № 902/730/21 встановлено, що факт монтажу додаткового обладнання басейну відповідачем підтверджений доказами у справі, тому відмовлено у позові про розірвання договору.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.07.2023 р. у справі № 902/730/21 у касаційному порядку не оскаржувалося та є чинним.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" подало до Господарського суду Вінницької області позовну заяву про стягнення з фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича 632145,87 грн. заборгованості за договором підряду, з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних і штрафу.

Підставами позову в справі № 902/148/24 позивач визначив неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором підряду № КМ15375 від 23.05.2016 р. щодо оплати за виконані роботи з монтажу додаткового обладнання басейну, які позивач розпочав виконувати 02.06.2020 р. та завершив виконувати 10.06.2020 р., тоді як замовник відмовився підписати акт виконаних робіт з монтажу додаткового обладнання басейну.

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 09.07.2024 р. у справі № 902/148/24, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 р., у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 07.07.2024 р. у справі № 902/148/24 у касаційному порядку не оскаржувалося та є чинним.

Звертаючись з позовом у даній справі № 902/1216/24 позивач вважає, що фактом розірвання договору підряду № КМ 15375 від 23.05.2016 р. є укладення підприємцем Лєхачовим А.О. та підприємцем Лукашуком П.П. договору поставки та виконання робіт № 3 від 02.11.2020 р. /а.с. 47 48 у т.1/ та складання/підписання ними акту про прийняття-передачі виконаних робіт від 30.11.2020 р. /а.с. 49 у т.1/.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" доводить, що у акті про прийняття-передачу виконаних робіт від 30.11.2020 р. ФОП Лєхачов А.О. та ФОП Лукашук П.П. зазначили перелік робіт, які мав виконувати ТОВ «Аллбаутех» при монтажі додаткового обладнання на умовах договору підряду № КМ 15375 від 23.05.2016 р. Натомість позивач доводить, що він такі роботи не виконував і у зв`язку з розірванням підприємцем Лєхачовим А.О. договору підряду в односторонньому порядку у останнього виник обов`язок відшкодувати позивачу збитки, завдані розірванням договору.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що суду не надано, матеріали справи не містять повідомлення замовника про відмову від договору підряду, та виснував, що відповідач не здійснив односторонньої відмови від договору на підставі п. 4 ст. 849 ЦК України, а укладення відповідачем та ФОП Лукашуком П.П. договору поставки та виконання робіт № 3 від 02.11.2020 р. стало наслідком неналежного виконання позивачем як підрядником зобов`язань за договором підряду.

Колегія суддів погоджується із висновком про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи такі обставини.

На умовах договору № КМ 15375 від 23.05.2016 р. між сторонами відбулись правовідносини з будівельного підряду.

Відповідно до норм ст.ст. 317, 318 ГК України та ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 319 ГК України та ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх. Згідно зі ст. 875 ЦК України до договору будівельного підряду застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Колегія суддів встановила, що відсутні докази на підтвердження того, що підприємець Лєхачов А.О. повідомляв ТОВ «Аллбаутех» про розірвання договору підряду в односторонньому порядку.

ТОВ «Аллбаутех» у позові доводить, що факт розірвання договору підряду № КМ 15375 від 23.05.2016 р. є підтвердженим, оскільки ФОП Лєхачовим А.О. та ФОП Лукашуком П.П. укладений договір поставки та виконання робіт № 3 від 02.11.2020 р. /а.с. 47 48 у т.1/, а також - акт про прийняття-передачу виконаних робіт від 30.11.2020 р., і підприємець Лукашук П.П. виконував роботи, які мало виконувати ТОВ «Аллбаутех» згідно з умовами договору підряду № КМ15375 від 23.05.2016 р., тоді як ТОВ «Аллбаутех» такі роботи не виконувало.

Колегія суддів відхиляє такі доводи ТОВ «Аллбаутех», оскільки, як зазначено вище, судами при розгляді справ № 902/809/20 та № 902/730/21 встановлено факт монтажу додаткового обладнання басейну Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллбаутех». Більше того, в процесі розгляду цих справ, а також справи № 902/148/24 ТОВ «Аллбаутех» стверджувало (і на таких твердженнях будувало свої вимоги і заперечення у спорі), що ним як підрядником виконані роботи з монтажу додаткового обладнання басейну. Натомість у позові ТОВ «Аллбаутех» доводить протилежне стверджує, що ним не виконувалися роботи з монтажу додаткового обладнання басейну, оскільки такі роботи виконав піприємець Лукашук П.П.

Колегія суддів бере до уваги, що справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Зазначена правова позиція міститься в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 р. у справі № 461/9578/15-ц, від 20.10.2021 р. у справі № 910/4089/20, від 16.11.2021 р. у справі № 904/2104/19, від 18.11.2021 р. у справі № 907/12/19 та враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Отже, доводи скаржника як підстава позовної вимоги у даній справі про те, що він не виконував роботи з монтажу додаткового обладнання басейну, - не узгоджуються із засадами добросовісності та розумності поведінки у господарюванні, оскільки при розгляді справ № 902/809/20, № 902/730/21 та № 902/148/24 ТОВ «Аллбаутех» стверджувало про виконання ним робіт з монтажу додаткового обладнання басейну у повному обсязі.

Колегія суддів враховує, крім того, що Господарський суд Вінницької області в рішенні від 19.07.2023 р. у справі № 902/730/21 встановив введення спірного об`єкту в експлуатацію 21.07.2020 р., що підтверджується декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, у якій виконавцем робіт зазначено ТОВ «Аллбаутех».

Вищенаведені факти, встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили, не потребують доказування у даній справі, в якій беруть участь ті самі сторони, відповідно до норм ст.75 ГПК України.

Вищенаведені обставини в їх сукупності дозволяють колегії суддів дійти наступних висновків: оскільки суду не надані докази повідомлення замовником підряднику/позивачеві про відмову від договору підряду, тому відсутні підстави для висновку про односторонню відмову замовника/відповідача від договору на підставі п. 4 ст. 849 ЦК України; декларація про готовність до експлуатації об`єкта, згідно із якою його було введено в експлуатацію 21.07.2020 р., спростовує факт можливого виконання спірних робіт ФОП Лукашуком П.П. у листопаді 2020 року.

Підсумовуючи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено одностороннє розірвання договору підряду як підставу для сплати підряднику збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача.

За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2025 р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і не встановлено підстав для скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

У зв`язку з відмовою у позові правомірно відповідно до норм ст.129 ГПК України витрати на судовий збір покдадені на позивача. Щодо покладення на позивача відшкодування витрат відповідача на правову допомогу у суді першої інстанції в сумі 20000 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У відповідності до норм ст..126 та ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність наданих доказів.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відповідності до норм ст..126 та ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2021 р. у справі № 903/378/22, від 02.05.2023 р. у справі № 915/1788/21, та від 15.08.2023 р. у справі № 914/2848/20.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Отже, суд самостійно, без заперечень іншої сторони, може обмежити суми відшкодування з огляду на критерій реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та розумної необхідності) конкретної справи, і аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 р. № 922/2685/19, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19. Наведені висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору (у відзиві на позовну заяву) подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в т.ч. витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

29.01.2025 р., на стадії судового розгляду, до початку судових дебатів, відповідач подав до суду клопотання, у якому просив стягнути з позивача на користь відповідача 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу та долучив докази на підтвердження таких витрат /а.с. 225 у т.1/.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво відповідача у даній справі здійснювалось адвокатом Якименко Олексієм Олексійовичем на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.12.2023 р. /а.с. 226 зв. у т.1/ та ордеру на надання правничої допомоги від 03.12.2024 р. /а.с. 226 у т.1/.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правничої допомоги, який укладений 02.12.2024 р. адвокатом Якименко Олексієм Олексійовичем та ФОП Лєхачовим Андрієм Олександровичем як клієнтом, адвокат приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим договором, а саме ведення в Господарському суді Вінницької області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллбаутех» до фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича про стягнення коштів за договором підряду.

Згідно п. 2.1. договору вартість допомоги (гонорар) за цим договором становить двадцять тисяч гривень.

Відповідно до п. 2.4 договору оплата, передбачена в п. 2.1 цього договору, сплачується протягом одного місяця після проголошення судового рішення.

Згідно з п. 3.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного його виконання.

Суду надано також довідку, видану про те, що при наданні професійної правничої допомоги ФОП Лєхачову Андрію Олександровичу в Господарському суді Вінницької області у справі № 902/1216/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллбаутех» до фізичної особи-підприємця Лєхачова Андрія Олександровича про стягнення коштів за договором підряду надано наступну правову допомогу /а.с. 227 у т.1/:

- підготовка та складання відзиву на позовну заяву 10 год.;

- підготовка та складання заперечення на відповідь на відзив 10 год.;

- підготовка та складання заяви про надання доказів 5 год.;

- підготовка та складання письмового заключного слова 10 год.;

- участь у розгляді справи в апеляційному суду (згідно фактичного часу).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції були подані відзив на позовну заяву з додатками /а.с. 80 - 115 у т.1/, заперечення на відповідь на відзив /а.с. 125 129у т.1/, клопотання про долучення доказів /а.с. 212 213 у т.1/ та заключне слово /виступ в судових дебатах/ /а.с. 1 19 у т.2/, які підписані адвокатом Якименко О.О. Також представник відповідача адвокат Якименко О.О. брав участь у судових засіданнях 09.12.2024 р., 13.01.2025 р., 22.01.2025 р. та 29.01.2025 р. безпосередньо в залі суду загальною тривалістю 143 хвилини.

Такі надані адвокатом послуги як підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, клопотання про долучення доказів та письмового заключного слова, а також участь представника в судових засіданнях були необхідними відповідно до вимог господарського процесуального законодавства та реальними.

Колегія суддів відхиляє як необгрунтовані заперечення позивача/скаржника по те, що договір про надання правничої допомоги від 02.12.2024 р., копію якого долучено до матеріалів справи, не може бути належним та допустимим доказом витрат відповідача на правничу допомогу у даній справі, оскільки стороною договору про надання правової допомоги може бути тільки адвокатське об`єднання, а не адвокат - його учасник.

Як зазначено вище і підтверджено матеріалами справи, правову допомогу у даній справі адвокат Якименко Олексій Олексійович надавав клієнту/відповідачу на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АВ № 1146318 від 03.12.2024 р., яким посвідчено повноваження адвоката на надання правової допомоги ФОП Лєхачову Андрію Олександровичу у Господарському суді Вінницької області на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 02.12.2024 р. В ордері міститься посилання на свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19 грудня 2003 року № 185 та посвідчення адвоката із зазначенням, що ордер виданий Адвокатською компанією «Якименко та партнери». Також у ордері зазначено, що договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Отже, колегія суддів встановила, що ордер як письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги ФОП Лєхачову Андрію Олександровичу, містить необхідні реквізити відповідно до частини 2 статті 19, 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та пункту 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 р. № 41. При цьому ордер містить посилання на договір про надання правничої допомоги б/н від 02.12.2024 р. який наданий суду /а.с. 226 зв. у т.1/, що є достатнім підтвердженням повноважень адвоката як представника відповідача відповідно до норм ст. 60 ГПК України та в розумінні вищенаведених норм ст. 126-129 ГПК України. Суд першої інстанції надав належну оцінку таким документам.

Крім того, відповідач на спростування вищенаведених заперечень позивача надав суду першої інстанції Положення про порядок укладання угод (договорів) між клієнтом та партнером, адвокатом Об`єднання, яке затверджено 10.07.2017 р. президентом Адвокатської компанії «Якименко та Партнери» О. Якименко (далі по тексту Положення).

У пункті 1 Положення зазначено, що пунктом 10.1 статуту Об`єднання передбачено, що при наданні правової допомоги укладаються угоди (договори) між клієнтом і партнером, адвокатом Об`єднання.

Відповідно до п. 2 Положення за угодами (договорами), які укладаються між клієнтами і партнером, адвокатом Об`єднання, стороною є Об`єднання незалежно від того, чи це зазначено в угоді (договорі) чи зазначена лише особа партнера, адвоката Об`єднання.

За таких обставин заперечення скаржника проти додаткового рішення є безпідставними, про що і вказав суд першої інстанції. Інших заперечень, зокрема щодо співмірності витрат на правничу допомогу позивач не наводив ні суду першої інстанції ні у апеляційній скарзі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача як на підставу скасування додаткового рішення вказав неспівмірність витрат на правничу допомогу, відносно чого колегія суддів відзначає, що представник скаржника надав такі пояснення апеляційному суду без жодних пояснень стосовно того, що незгода позивача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються вимоги відповідача, не була доведена суду першої інстанції, зокрема, у запереченнях щодо розподілу витрат на правничу допомогу. Відповідно до норм ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 916/1714/20 і колегія суддів враховує такі висновки відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції врахував, що заперечення позивача щодо витрат на правничу допомогу зводяться не до зменшення суми понесених відповідачем судових витрат на послуги адвоката, а повної відмови в їх задоволенні з інших підстав.

За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги заперечення позивача щодо неспівмірності витрат відповідача на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів керується нормами ст. 129 ГПК України і погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу 20000,00 грн. підтверджена матеріалами справи і розмір таких витрат є розумним.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість оскаржуване рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає нормам ст. 236 ГПК України та практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

За результатом перегляду додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 10.02.2025 р. у справі № 902/1216/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтуються на чинному законодавстві і не встановлено підстав для їх скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллбаутех" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2025 р. та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 10.02.2025 р. у справі № 902/1216/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 902/1216/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 13.06.2025 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.