Постанова

від 26.12.2007 по справі 24/13б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 26 грудня 2007 р.                                                                                   

№

24/13б 

Вищий господарський 

суд України у складі колегії суддів:

головуючої:

Поляков

Б.М.

суддів:

Катеринчук

Л.Й. (доповідач) Ткаченко Н.Г.

розглянувши

касаційну скаргу

Арбітражного

керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1

на

постанову

Київського

апеляційного господарського суду від 09.07.2007

у

справі  господарського суду

№

24/13-б міста Києва

за

заявою

Товариства

з обмеженою відповідальністю «Сітрі»

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю «Агрослуч»

про

визнання

банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від

заявника касаційної скарги

ОСОБА_1

від

заявника

не

з'явились

від

боржника

не

з'явились

від

Старокостянтинівської ОДПІ

Онищук

Н.Ф. (дов. №12 від 29.10.2007)

В С Т А Н О В И В 

:

  Ухвалою господарського суду м. Києва від   27.12.2006 року       у    

справі

№

24/13-б за заявою ТОВ «Сітрі»(далі -ініціюючого кредитора) було порушено

провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрослуч»(далі -боржника)  відповідно до процедури, визначеною статтею

52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом»(далі -Закон).

Заява

ініціюючого кредитора обґрунтована тим, що боржник має перед ним визнану за

претензією заборгованість в розмірі 4 500,00 грн., яка виникла внаслідок

невиконання умов договору № 15 про надання консультаційних послуг від

19.12.2005 року. Оскільки з листопада 2006 року місцезнаходження боржника

невідоме, то в грудні 2006 ТОВ “Сітрі” звернулося із заявою про визнання ТОВ

“Агрослуч” банкрутом в порядку статті 52 Закону.

Постановою

господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року боржника визнано банкрутом в

порядку статті 52 Закону та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором

банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, якого зобов'язано за

результатами роботи надати господарському суду міста Києва звіт та

ліквідаційний баланс.

Ухвалою

господарського суду міста Києва від 01.03.2007 року у справі № 24/13-б

затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, боржника ліквідовано як

юридичну особу у зв'язку з банкрутством.

Не

погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 01.03.2007 року у

справі № 24/13-б, Старокостянтинівська об'єднана державна податкова інспекція

Хмельницької області (далі -Старокостянтинівська ОДПІ) звернулась з апеляційною

скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.

В

обґрунтування апеляційних вимог Старокостянтинівська ОДПІ зазначила, що при

прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми

матеріального та процесуального права, а зокрема, суд, розглядаючи справу про

банкрутство боржника, не врахував, що боржник перебував на обліку платників

податків в Старокостянтинівській ОДПІ, 

не повідомив Старокостянтинівську ОДПІ про зміну адреси, ліквідатор

боржника не повідомив її про порушення провадження у справі про банкрутство,

позбавивши Старокостянтинівську ОДПІ права звернутись із заявою про визнання

кредиторських вимог до боржника.

Постановою

Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2007 апеляційну скаргу

було задоволено, ухвалу суду від 01.03.2007 скасовано, справу направлено на

розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Не

погоджуючись з прийнятою постановою, арбітражний керуючий (ліквідатор)  ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського

суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду

апеляційної інстанції та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції,

аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 3-1, 25, 52

Закону, статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку

постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних

обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та

процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для

задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно

до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України,

провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим

кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права,

превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального

кодексу України.

Відповідно

до вимог частин 1, 2 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин -підприємець -

боржник або керівні органи боржника  -

юридичної особи  відсутні за її

місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів

державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій,

документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що

свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про

порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана

кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання

зобов'язань.

Відповідно

до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор

подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про

реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори

купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з

даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують

погашення вимог кредиторів.

Господарський

суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів

або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та

ліквідаційного балансу.

Отже,

законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора,

які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в

судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та визначено особливий

порядок встановлення кредиторів шляхом надіслання ліквідатором повідомлень усім

можливим кредиторам боржника . Для встановлення потенційних кредиторів

ліквідатор повинен витребувати дані про наявність застав (арештів) майна

боржника, дані про рух коштів на особових рахунках, встановити місце реєстрації

боржника як платника податків та обов'язкових зборів в органах ДПІ та фондах

соціального страхування. Належне вчинення дій ліквідатором у ліквідаційній

процедурі оцінюється судом в засіданні, за наслідком проведення якого

затверджується звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Відповідно

до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як

вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від

27.12.2006. порушено провадження у справі за спрощеною процедурою, а Постановою

господарського суду міста Києва від 23.01.2007 боржника визнано банкрутом,

відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного

керуючого ОСОБА_1. Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2007

затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Зазначена ухвала була

скасована постановою суду апеляційної інстанції.

Матеріалами

справи підтверджується зміна боржником адреси місцезнаходження: з міста

Староконстантинів Хмельницької області, проспект Василя Барки 31 змінено адресу

місцезнаходження на місто Київ, вул. Григоровича-Барського, 3 кім.156 (а.с. 8,

9, 11), в матеріалах справи відсутні докази безспірності грошових вимог

кредитора, якими згідно статті 1 Закону є докази звернення в ДВС про стягнення

боргу, відсутні докази правового статусу боржника, як юридичної особи на момент

звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Судом

апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції про

затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу

звіту ліквідатора; не дає оцінки ліквідаційному балансу, з якого вбачається

відсутність пасиву боржника, що унеможливлює його ліквідацію за наслідками

ліквідаційної процедури; не дає оцінки чиї вимоги виявились незадоволеними за

наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про

необхідність ліквідації юридичної особи боржника; реєстр вимог кредиторів не

долучено до звіту ліквідатора; в матеріалах відсутні докази повідомлення органу

ДПІ та органів соціального страхування по місцю реєстрації боржника, як

платника податків про порушення провадження у справі та право їх, як кредиторів,

звернутися з грошовими вимогами до боржника. Зазначеним обставинам була дана

оцінка садом апеляційної інстанції, як таким, що є підставою скасування ухвали

суду за наслідком підсумкового судового засідання в ліквідаційній процедурі

боржника.

Ухвала

суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення

провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке

підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити

обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій

ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості

відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів,

встановлення неможливості задоволення визначених за реєстром вимог кредиторів

та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати

послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про

його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх

правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та

підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

(Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

З

огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України

погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, про те, що ухвала суду

першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права та

підлягає скасуванню.

Доводи

ліквідатора про повноту вчинення ним дій в ході ліквідаційної процедури

спростовуються висновками суду апеляційної інстанції. Відтак, колегія суддів

Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових

підстав для задоволення касаційної скарги ліквідатора ОСОБА_1

На підставі

викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111

ГПК України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу арбітражного

керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського апеляційного

господарського суду від 09.07.2007 залишити без змін.

Головуючий                                                                            

Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                Н. Ткаченко