Ухвала від 09.06.2025 по справі 906/55/24

УХВАЛА

09 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/55/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави

до Черняхівської селищної ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Житомирської районної ради,

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростишівської окружної прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави про визнання протиправним та скасування рішення 12 сесії VIII скликання Черняхівської селищної ради від 13.08.2021 "Про внесення змін до рішення Черняхівської селищної ради від 11.12.2020 про безоплатне прийняття Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу Черняхівської музичної школи Черняхівського району із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Черняхівського району у комунальну власність Черняхівської селищної ради" та затвердження акту приймання-передачі", яким прийнято безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Черняхівського району у комунальну власність Черняхівської селищної ради юридичну особу, вказану у пункті 1 цього рішення разом із закріпленими за нею основними засобами (окрім будівлі початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Черняхівська музична школа" загальною площею 515,3 м2, яка знадиться за адресою: Житомирська область, Черняхівський район, смт Черняхів, вул. Шевченка, будинок, 8).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень та за наявності нескасованого рішення Черняхівської районної ради від 06.11.2020 про передачу безоплатно у комунальну власність Черняхівської селищної ради майно Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу Черняхівська музична школа Черняхівського району Житомирської області, прийняв рішення про неприйняття майна до комунальної власності громади. Спірне рішення є таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, абзацу 4 пункту 10 Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Прокурор зазначив, що будівля Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу є основним засобом цього освітнього закладу, без якого неможливе його функціонування, а тому не може бути самостійним об`єктом розпорядження і у відповідача не було права вибору поведінки, тобто дискреційних повноважень, а лише обов`язок прийняти у комунальну власність громади переданий Черняхівською районною радою майновий комплекс в повному обсязі.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 14.01.2025 позов задовольнив, мотивувавши рішення тим, що відповідач послідовно, прийнявши рішення про прийняття у комунальну власність громади будівлю музичної школи, надалі всупереч норм чинного законодавства та своїй попередній поведінці, прийняв рішення, яким виключив будівлю з переліку отриманого у комунальну власність майна, що є недобросовісною поведінкою.

Суд зазначив про відсутність у відповідача дискреційних повноважень, враховуючи імперативність норм абзацу 3 пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та той факт, що будівля музичної школи розташована на території смт Черняхів і задовольняє колективні потреби виключно селищної територіальної громади, а тому відповідно до закону мала бути передана та відповідно прийнята у власність територіальної громади селища.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 рішення суду скасоване, а у позові відмовлено.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що спірне рішення ради прийняте в інтересах громади та спрямоване на дотримання вимог частини 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зазначила, що майно комунальної власності у першу чергу має забезпечувати надання відповідних послуг. Однак надавати освітні послуги у відповідній будівлі, яка практично зруйнована, неможливо.

Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення суду залишити в силі.

Скаржник вважає, що постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм права (статей 19, 142, 143, 144 Конституції України, статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", статей 10, 59, 60, пункту 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 9, 27 Закону України "Про позашкільну освіту", статей 25, 80 Закону України "Про освіту", статей 76, 77, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)). Посилається на те, що висновки Верховного Суду щодо неможливості органом місцевого самоврядування (який перейняв права засновника навчального закладу) внести зміни до свого рішення та виключити прийняття у комунальну власність нерухомого майна цього закладу, за наявності імперативної норми щодо обов`язкового прийняття майна у комунальну власність, відсутні, а тому існує необхідність у його формуванні з урахуванням загальнонаціонального пріоритету охорони дитинства та з метою належного збереження мережі навчальних закладів.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив із встановлених обставин цієї справи про те, що спірна будівля практично зруйнована (більша частина приміщення повністю була демонтована підрядником). При цьому сектор культури, молоді та спорту Черняхівської райдержадміністрації, який як балансоутримувач укладав відповідні угоди щодо проведення ремонтних робіт будівлі, жодних заперечень на адресу відповідача щодо вчинення спірних дій не надіслав, а навпаки надав на затвердження акт майна музичної школи, окрім цієї будівлі.

Враховуючи обставини, які були виявлені при виконанні рішення І сесії VIII скликання Черняхівської селищної ради від 11.12.2020 "Про безоплатне прийняття Початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу Черняхівської музичної школи Черняхівського району із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Черняхівського району у комунальну власність Черняхівської селищної ради" та, керуючись частиною 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що територіальна громада правомірно відмовилася від прийняття відповідного майна і рада мала дискреційні повноваження самостійно ухвалювати рішення щодо прийняття його у комунальну власність.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рада діяла в інтересах свої громади з метою недопустимості ослаблення економічних основ місцевого самоврядування -спрямування з бюджету громади значних видатків на відновлення майна.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що орган місцевого самоврядування має забезпечувати надання якісних послуг населенню, а тому вчинення ним дій, котрі впливають на майнові операції, мають узгоджуватися з цим і не призводити до ослаблення економічних основ місцевого самоврядування (постанови від 22.09.2021 у справі № 915/2315/19, від 07.05.2024 у справі № 903/639/23, від 03.09.2024 у справі № 918/430/23, від 15.10.2024 у справі № 911/1305/22).

Колегія суддів зазначає, що посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що рада має діяти не на власний розсуд, як власник майна, а в інтересах громади, є правомірним, однак не спростовує висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем незаконності спірного рішення, яке як встановив суд апеляційної інстанції прийняте в інтересах громади та спрямоване на дотримання вимог частини 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", котра унормовує, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Крім того слід зазначити, що за сформованою практикою Верховного Суду ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (постанови від 01.11.2023 у справі № 910/236/22, від 20.11.2024 у справі № 911/3331/23, від 11.12.2024 у справі № 910/2476/24 тощо).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що майно комунальної власності у першу чергу має забезпечувати надання відповідних послуг, а надавати відповідні (освітні) послуги у відповідній будівлі, яка практично зруйнована, неможливо.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 128 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, дослідження доказів на предмет їх належності та достатності і встановлення обставин справи не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, що не підлягають розширеному тлумаченню.

Колегія суддів зазначає, що позивач (у цьому випадку прокурор), звертаючись в суд, має спрямовувати позовні вимоги на реальне відновлення порушених прав (інтересів) держави, а загальні посилання прокурора на кшталт "забезпечення реалізації прав дітей на освіту" та "охорона дитинства є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом" не спростовують факту звернення до суду із способом захисту прав, який не призведе до реального відновлення порушеного права.

У пунктах 7.6-7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від таких висновків, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України.

При цьому посилання прокурора на фундаментальне значення вирішення цього спору по суті для формування єдиної правозастосовчої практики та значний суспільний інтерес цієї справи не дає окремих правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки такі підстави для касаційного оскарження визначені для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено положеннями частини 3 статті 287 ГПК України, що прокурор мав усвідомлювати обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, однак дана справа не віднесена судом до малозначних, та не є такою де ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 906/55/24 за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач