Касаційний господарський суд верховного суду
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/2595/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" і 2) заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 (суддя Горохов І. С.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 (головуючий суддя Мороз В. Ф., судді Парусніков Ю. Б., Чередко А. Є.)
у справі № 908/2595/23
за позовом виконуючого обов`язки керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто", 2) Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і 3) Державного підприємства "Сетам"
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними електронних торгів та актів про проведення електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна держави, звільнення земельної ділянки
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Шапка І. М., представник позивача - Букін С. М., представник відповідача - Никоненко О. О.),
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнені обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 07.04.2009 між Запорізькою міською радою (далі - позивач, Рада) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексім Трейд" (далі - ТОВ "Ексім Трейд") укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої між буд. 14А та 18 по вул. Професора Толока в м. Запоріжжя для розташування тимчасової відкритої охоронюваної платної автостоянки.
2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2013 у справі № 908/1163/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2013, вищевказаний договір оренди розірвано.
3. 17.03.2014 між Радою і ТОВ "Ексім Трейд" підписано акт приймання - передачі вказаної земельної ділянки, з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, згідно із яким на земельній ділянці знаходиться: освітлювальні стовпи, паркан, тимчасова металева конструкція, будівельні матеріали та конструкції, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Формула".
4. Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29.12.2015 державним реєстратором Запорізького міського управління юстиції Ілющенковим Сергієм Олександровичем зареєстровано об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 842017223101) будівля охорони літ. А, загальною площею 5.8 кв. м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К". Відомості внесено до реєстру 05.02.2016 (номер запису 13143138). Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало свідоцтво про право власності, на нерухоме майно № 52739387, видане 05.02.2016.
5. Відповідно до реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна № 842017223101, свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 52739387 від 05.02.2016 оформлено держаним реєстратором Ільющенковим С. О. в порядку п. 24 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (чинному при державній реєстрації вказаного об`єкту) на підставі прийнятого ним рішення від 05.02.2016 № 28108600 про державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на будівлю охорони літ. А за ТОВ "ВІТ ІК".
6. У реєстраційній справі об`єкта нерухомого майна №842017223101 містяться наступні документи: договір оренди землі від 07.04.2009 укладений між Радою і ТОВ "Ексім Трейд"; договір про здійснення спільної діяльності від 11.03.2010, укладений між ТОВ "Ексім Трейд" і ТОВ "ВІТ І К"; технічний паспорт від 15.10.2015; декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЗП142152571766 від 14.09.2015; лист ТОВ "РБТІ" на адресу районної адміністрації ЗМР по Ленінському району від 21.12.2015 № 1/21,12 з пропозицією присвоєння поштової адреси.
7. 19.06.2020 вказаний об`єкт нерухомості відчужений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" (далі - відповідач-1, ТОВ "АСК Авто") з прилюдних (електронних) торгів.
8. 29.12.2015 державним реєстратором Запорізького міського управління юстиції Ілющенковим Сергієм Олександровичем зареєстровано об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 841923923101) будівля охорони літ. Б, загальною площею 4,8 кв. м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В, власник: ТОВ "ВІТ І К". Відомості внесено до реєстру 05.02.2016 (номер запису 13141711). Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало свідоцтво про право власності, на нерухоме майно № 52732502, видане 05.02.2016.
9. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також 14.03.2014 зареєстровано виправлення права власності на вказаний об`єкт, відповідно до якого змінено номер свідоцтва про право власності на нерухоме майно з № 52732502 на № 52734019.
10. У паперовій версії реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна № 841923923101 вищевказане рішення державного реєстратора про внесення змін відсутнє.
11. Відповідно до вказаної реєстраційної справи свідоцтво про право власності на нерухоме майно №52734019 від 05.02.2016 оформлено держаним реєстратором Ільющенковим Сергієм Олександровичем в порядку п. 24 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (чинному при державній реєстрації вказаного об`єкту) на підставі прийнятого ним рішення від 05.02.2016 № 28307342 про державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на будівлю охорони літ. Б за ТОВ "ВІТ І К".
12. У реєстраційній справі об`єкта нерухомого майна № 841923923101 містяться наступні документи: договір оренди землі від 07.04.2009 укладений між Радою і ТОВ "Ексім Трейд"; договір про здійснення спільної діяльності від 11.03.2010, укладений між ТОВ "Ексім Трейд" і ТОВ "ВІТ І К"; технічний паспорт від 15.10.2015; декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЗП42152571766 від 14.09.2015; лист ТОВ "РБТІ" на адресу районної адміністрації ЗМР по Ленінському району від 21.12.2015 № 1/21.12 з пропозицією присвоєння поштової адреси.
13. 05.05.2020 вказаний об`єкт нерухомості відчужений на користь ТОВ "АСК Авто" з прилюдних (електронних) торгів.
14. 02.11.2020 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Коротич Максим Миколайович вищезазначені об`єкти нерухомості об`єднані, на підставі акта обстеження № 01/10/20 та технічного паспорту виготовлених Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецекспертиза".
15. Відповідно до вказаного акта обстеження від 27.10.2020 № 01/10/20, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В, знаходиться комплекс автостоянки, який складається з будівлі охорони літ. А, та будівлі охорони літ. Б, на земельній ділянці площею 0,6495 га (кадастровий номер 2310100000:04:031:0209).
16. За характеристикою об`єкта нерухомості, що міститься в технічному паспорті на вказану автостоянку, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецекспертиза" (інвентаризаційна справа №11288) роком спорудження будівель охорони літ. А та літ. Б значиться 2009 рік.
17. Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району № 93р від 14.02.2017, на підставі листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон", відкритій автомийці самообслуговування на 3 пости літ. Т присвоєно поштову адресу:
АДРЕСА_1 . Відповідно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інвентаризаційної справи № 50265/83345 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМБТІ", за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В, розташований об`єкт нерухомості сторожка літ. А-2, будівля електрощитової літ. М, склад літ. Н, вбиральня літ. Р, навіси літ. Б, літ. И, літ. К, літ. Л, літ. Ф, самочинно збудований сторожовий пост літ. У, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Центуріон", та яке знаходиться на земельній ділянці 2310100000:04:031:0258.
19. Відповідно до інформації містобудівного кадастру, який ведеться Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради відповідно до статті 22 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559 "Про містобудівний кадастр", з 14.04.2009 наявна інформація про реєстрацію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:031:0164. Реєстраційний номер 4084 від 02.09.2016. Реєстраційний номер містобудівного кадастру від 02.09.2016 № МБУ-2016/0053. Об`єкт будівництва: "Будівництво відкритої автомийки самообслуговування на 3 пости. Професора Толока, 14-В у м. Запоріжжя". Замовник: ТОВ "Центуріон". Інформація щодо реєстрації містобудівних умов та обмежень забудови на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:04:031:0209 та на території між будинками 14-В та АДРЕСА_2 , відсутня.
20. Таким чином, поштова адреса: АДРЕСА_3 спірним об`єктам, а саме: будівлі охорони літ. А, та будівлі охорони літ. Б - не присвоювалась.
21. Згідно із актом огляду земельної ділянки від 14.05.2020, складеним Управлінням з питань земельних ресурсів на земельній ділянці розташована тимчасова споруда у вигляді металевої будки із підключеними електромережами. Інших об`єктів нерухомості та/або тимчасових споруд виявлено не було.
22. У ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42022082020000029 призначено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку експерта, за результатами проведеного дослідження встановлено, що будівля охорони літ. А, загальною площею 5,8 кв. м та будівля охорони літ. Б, загальною площею 4,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В, за конструктивними характеристиками, відповідно до вимог нормативно-правових актів - є тимчасовими будівлями.
23. Таким чином, прокурор та позивач зазначають, що на підставі державної реєстрації тимчасових споруд (будівлі охорони літ. А та літ. Б) як об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, ТОВ "АСК Авто" використовує земельну ділянку комунальної форми власності, з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, загальною площею 0,6495 га, для розташування платної автомобільної стоянки, чим порушує право територіальної громади міста Запоріжжя на користування вказаною земельною ділянкою.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
24. Виконуючий обов`язки керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Ради звернувся з позовом до ТОВ "АСК Авто" (відповідача-1), Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач-2), Державного підприємства Сетам (далі - відповідач-3) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними електронних торгів та актів про проведення електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
25. Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 позов задоволено в повному обсязі.
25.1. Місцевий господарський суд дослідив, що відповідач-1 є власником комплексу автостоянки, який складається з будівлі охорони літ. А, та будівлі охорони літ. Б, на земельній ділянці площею 0,6495 га (кадастровий номер 2310100000:04:031:0209). Водночас, наголосив на тому, що відповідно до положень чинного законодавства автостоянка не є об`єктом нерухомого майна, оскільки утворюється за рахунок інших речей (огорожі, твердого покриття, освітлення, приміщень для обслуговування персоналу), які не є об`єктами нерухомого майна у розумінні статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки вони безпосередньо не пов`язані з земельною ділянкою, відтак вказаними нормами не визначено правового статусу автостоянки як об`єкта нерухомого майна.
25.2. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, що належить ТОВ "АСК Авто" фактично є комплексом тимчасових будівель, вказаний факт свідчить про неправомірне надання статусу "нерухоме майно" шляхом державної реєстрації об`єкта, який відноситься до тимчасових споруд.
25.3. Окрім того, суд першої інстанції також вказав на безпідставне використання ТОВ "АСК Авто" земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом розміщення на ній тимчасових споруд.
25.4. За таких обставин, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими заявлені позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом: скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними електронних торгів та актів про проведення електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, звільнення земельної ділянки в повному обсязі.
26. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 змінено. Позов задоволено частково.
26.1. Зобов`язано ТОВ "АСК Авто" звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 кв. м та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв. м. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
26.2. Суд апеляційної інстанції наголосив, що за встановлених у цій справі обставин, розташування на земельній ділянці за кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, площею 0,6495 га, тимчасових споруд, що належать ТОВ "АСК Авто", перешкоджає Раді вільно користуватися та розпоряджатися належним нерухомим майном (земельною ділянкою).
26.3. Враховуючи викладене а також те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 391 ЦК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Ради на земельну ділянку є подання до ТОВ "АСК Авто" негаторного позову.
26.4. Врахувавши також, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту є підставою для відмови в позові, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення решти позовних вимог.
Касаційні скарги
27. Не погодившись із прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволеної позовної вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.
28. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора (індексний номер рішення 54936880) про державну реєстрацію права власності на комплекс автостоянки, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14в (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2211367223101), за суб`єктом: ТОВ "АСК Авто" (номер відомостей про речове право: 38994467), з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача-1
29. У касаційній скарзі відповідач-1 посилається на правові висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 24.11.2024 про передачу справи № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
30. ТОВ "АСК Авто" зазначає, що є останнім набувачем спірного майна, водночас для правильного вирішення цього спору, вважає, має значення питання хто є належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва - останній набувач такого майна чи його забудовник.
31. Відповідач-1 вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не зупинив провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.
32. Відповідач-1 також наголошує, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимогу про звільнення земельної ділянки шляхом знесення спірного майна, не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.
33. ТОВ "АСК Авто" зазначає також, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача-1, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
34. Відповідач-1 наголошує також на тому, що йому необґрунтовано було відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Горохова І. С.
35. ТОВ "АСК Авто" також стверджує про те, що належними співвідповідачами, до яких має бути заявлена (адресована) вимога про скасування первинної реєстрації нерухомого майна, є і ТОВ "ВІТ І К" і ТОВ "Ексім Трейд". Окрім того, посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Ексім Трейд" та стягувача у виконавчому провадженні, який отримав грошові кошти від реалізації нерухомого майна з електронних торгів, що не були залучені до участі у справі.
36. Скаржник також наголошує на тому, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів в якості доказу та дослідження висновку експерта № 539-24 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за заявою від 04.06.2024.
37. Відповідач-1 також вважає акт приймання передачі земельної ділянки від 17.03.2014, а також судову будівельно-технічну експертизу, проведену в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42022082020000029, недопустимими доказами, на підставі яких ухвалені оскаржувані судові рішення.
Узагальнені доводи касаційної скарги прокурора
38. Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на комплекс автостоянки, з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна прийнята з неправильним застосуванням положень статті 19 Конституції України, статей 1, 14, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 та від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1938/23.
39. Прокурор посилається на неможливість поновлення прав та інтересів мешканців Запоріжжя від самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності шляхом безпідставної державної реєстрації права власності на тимчасові споруди як нібито об`єкти нерухомого майна, не дивлячись на постановлене судом рішення про знесення тимчасових споруд, з огляду на відсутність повноважень у прокуратури, органа місцевого самоврядування та державного реєстратора на закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на таке майно.
40. Прокурор посилається також на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо принципу реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно, викладені в постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13); про те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту в постановах від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
41. Скаржник посилається також на висновки, викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №821/1037/16 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №907/710/17 від 30.05.2019 у справ № 922/2598/18, від 17.01.2019 у справі № 708/254/18 про те, що право власності на знищене майно припиняється тільки за наявності заяви власника такого майна про внесення змін до Державного реєстру прав та у разі її відсутності державний реєстратор має право відмовити у проведенні реєстраційних дій.
Позиція інших учасників справи
42. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу відповідача-1 посилається на безпідставність та помилковість доводів про допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права. Прокурор наголошує також на тому, що наведена ТОВ "АСК Авто" судова практика не є релевантною до спірних правовідносин. Просить залишити касаційну скаргу відпоідача-1 без задоволення.
43. ТОВ "АСК Авто" у відзиві на касаційну скаргу прокурора посилається на те, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржників і висновків судів попередніх інстанцій
44. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
45. Судові рішення у справі оскаржується відповідачем-1 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурором - з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо касаційної скарги відповідача-1
46. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
47. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
48. При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
49. Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
50. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
51. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
52. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
53. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
54. Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду у справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, з огляду на таке.
55. Так, у справі № 925/1351/19 в межах розгляду справи про банкрутство Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" розглядався спір про витребувати із чужого незаконного володіння нежитлової будівлі, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на нежитлову будівлю, реєстрацію права власності ДП "МЗ "Оризон" на зазначене нерухоме майно.
56. Велика Палата Верховного Суду постановою від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 відмовила у задоволенні позовних вимог, вказавши на те, що відповідно до частини 2 статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
57. У цій же справі, яка розглядається, власник земельної ділянки - Рада просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом, у тому числі, звільнення земельної ділянки від незаконно розташованих на ній тимчасових споруд. При цьому, місцевий господарський суд наголосив, що пересувні тимчасові споруди не відносяться до нерухомих речей, можуть бути відділені від земельної ділянки і переміщені без їх знецінення та зміни призначення, а тому демонтаж пересувних тимчасових споруд, являючи собою їх фактичне перенесення з місця розташування, не завдає їм шкоди, не припиняє право власності на них. За такого, оскільки з матеріалів справи вбачається, що належний відповідачеві об`єкт не є об`єктом нерухомості, а являє собою тимчасову споруду, то не вбачається надмірний тягар для відповідача внаслідок її знесення (демонтажу).
58. За таких обставин, спір у справі № 908/2595/23 не стосується позбавлення відповідача права власності на нерухоме майно на підставі положень частини 2 статті 388 ЦК України, на відміну від справи № 925/1351/19, що свідчить про відмінні предмет, підстави позовів, установлені фактичні обставини, матеріально-правове обґрунтування, а відтак і про неподібність правовідносин.
59. Ухвала від 24.11.2024 у справі № 908/2388/21 не є тим судовим рішенням, про яке йдеться у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, а тому посилання на неї Судом відхиляються.
60. Окрім того, як уже було наголошено вище, предметом розгляду в справі, яка розглядається, в оскаржуваній частині, є вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки від незаконно розташованих на ній тимчасових споруд (демонтаж пересувних тимчасових споруд), відомості про які взагалі не підлягали реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є відмінним від установлених у справі № 908/2388/21 обставин та вимог щодо знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, що також свідчить про неподібність правовідносин. Наведене також узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, в якій остання не формувала висновку щодо питання визначення особи (забудовник чи останній набувач), зобов`язаної знести об`єкт самочинного будівництва, вказавши на те, що положення статті 376 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, адже спір не стосується нерухомого майна.
61. Викладеним вище у пункті 60 цієї постанови спростовуються (необґрунтовані належним чином з посланням на відповідні пункти частини 2 статті 287 ГПК України) доводи касаційної скарги відповідача-1 про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 228 ГПК України.
62. Отже, наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку чим касаційне провадження за касаційною скаргою в частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
63. Стосовно доводів відповідача-1 про які йдеться в пункті 33 цієї постанови, Суд зазначає таке.
64. Як убачається з матеріалів справи та оскаржуваних судових рішень, ТОВ "АСК Авто" було належним чином повідомлене про розгляд справи в суді першої інстанції на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте не брало участі в судових засіданнях 10.10.2023 та 13.11.2023. Суд апеляційної інстанції підставо врахував в цій частині висновки Верховного Суду, зокрема, про те, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20).
65. За наслідками проведення 13.11.2023 судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2595/23 до судового розгляду по суті на 06.12.2023 об 10:00 год., про що зазначено в протоколі судового засідання та повідомлено під розписку присутнім у судовому засіданні - прокурору та представникам позивача і відповідача-2. Представники ТОВ "АСК Авто" та Державного підприємства "Сетам" в судовому засіданні 13.11.2023 були відсутні.
66. Разом з тим, ТОВ "АСК Авто" зазначає про те, що в ухвалі суду першої інстанції від 13.11.2023 вказано: "Закрити підготовче провадження та призначити справу № 908/2455/23 до судового розгляду по суті на 06.12.2023 об 12:00 год.". З огляду на те, що фактично судове засідання відбулося 06.12.2023 об 10:00 год., скаржник вважає, що суд розглянув справу за відсутності ТОВ "АСК Авто", належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
67. У той же час, як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 27.11.2023 на адресу суду надійшла заява ТОВ "АСК АВТО" про ознайомлення з матеріалами справи № 908/2595/23, в якій зазначено, що останнє отримало ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023, з якої дізналось, що є стороною по справі № 908/2595/23. У подальшому, 29.11.2023 директор ТОВ "АСК Авто" Біліменко К. С. ознайомилася з матеріалами справи № 908/2595/23 в приміщенні суду, в тому числі з протоколом судового засідання, яке відбулося 13.11.2023, та з врученими позивачеві, відповідачеві-2 розписками про дату та час наступного судового засідання.
68. За наведеного, суд апеляційної інстанції вказав, що попри допущену судом описку в ухвалі від 13.11.2023, директор ТОВ "АСК Авто" була обізнана як про наявність справи № 908/2595/23, так і про дату та час наступного судового засідання (06.12.2023 о 10:00 год.).
69. Верховний Суд вже неодноразово наголошував, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", заява № 11681/85, пункт 35, від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06).
70. З урахуванням наведеного вище, ТОВ "АСК Авто" було обізнане з розглядом справи № 908/2595/23, а тому посилання відповідача на наявність передбачених пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень визнаються безпідставними і відхиляються.
71. Стосовно доводів відповідача-1, викладених у пункті 34 цієї постанови, Суд зазначає таке.
72. 10.01.2024 до місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" про відвід судді Горохову І. С. у справі № 908/2595/23. Заява мотивована тим, що після ухвалення рішення по суті спору суд прийняв ухвалу, датовану 06.12.2023, про виправлення описки в ухвалі від 13.11.2023 щодо часу призначення першого судового засідання для розгляду справи по суті на 06.12.2023 о 12 год. 00 хв., змінивши 12 год. 00 хв. на 10 год. 00 хв, що на думку заявника викликає сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.
73. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.01.2024 у справі № 908/2595/23 визнано необґрунтованою заяву ТОВ "АСК Авто" б/н від 09.01.2024 про відвід судді Горохова І. С. у справі № 908/2595/23. Передано заяву про відвід судді Горохова І.С. для розгляд в порядку, передбаченому ст. 39 ГПК України.
74. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2024 у справі № 908/2595/23 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "АСК Авто" б/н від 09.01.2024 (вх. № 525/08-08/24 від 10.01.2024) про відвід судді Горохова І. С. у справі № 908/2595/23.
75. Ухвала мотивована тим, доказів, які б свідчили про упередженість або необ`єктивність судді Горохова І. С., його заінтересованість у результаті розгляду справи №908/2595/23 у заяві не наведено, та до заяви не надано. Суд зазначив, що хоча заявником наведено посилання на пункт 5 частини 1 статті 35 ГПК України як підставу для відводу, зі змісту заяви про відвід вбачається, що фактично доводи заявника зводяться до його незгоди з процесуальними діями судді Горохова І. С. при розгляді справи, зокрема винесення ним ухвали про виправлення описки в ухвалі суду щодо часу розгляду справи по суті після ухвалення судового рішення. Проте відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
76. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
77. Вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, є оціночною категорією.
78. Приписами частин 2, 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.
79. Верховний Суд неодноразово наголошував, що посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або/та сумніви у об`єктивності судді.
80. Суд виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
81. Отже, стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був "безстороннім".
82. За усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.
83. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:
(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та
(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
84. За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (пункти 49, 50 рішення у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).
85. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
86. Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки, поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
87. Суд ураховує, що в цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, N 86).
88. Колегія суддів виходить також з того, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
89. Верховний Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
90. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
91. Частиною 4 статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
92. Самі по собі доводи відповідача-1 про упередженість та необ`єктивність судді Горохова І. С., про що свідчать, на думку скаржника, дії судді щодо винесення ухвали про виправлення описки, не є підставою для відводу у розумінні пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України, адже фактично зводяться до незгоди з процесуальним рішенням у цій справі.
93. З огляду на викладене місцевий господарський суд правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача-1 про відвід судді Горохова І. С.
94. Верховний Суд не вбачає порушень норм процесуального права при постановленні місцевим господарським судом ухвали від 12.01.2024 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "АСК Авто" б/н від 09.01.2024 (вх. № 525/08-08/24 від 10.01.2024) про відвід судді Горохова І.С. у справі № 908/2595/23.
95. За наведеного, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України, визнаються безпідставними і відхиляються.
96. Стосовно доводів відповідача-1 щодо належного складу співвідповідачів в цій справі, то вони належним чином розглянуті та відхилені судом першої інстанції, який встановив, що (1) ТОВ "Ексім Трейд" не є користувачем спірної земельної ділянки та не має зареєстрованих об`єктів нерухомого майна, які б знаходилися на спірній земельній ділянці; (2) ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі № 908/2916/20 ТОВ "ВІТ І К" ліквідоване, провадження у справі закрито. Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно належного складу відповідачів в цій справі. Більше того, посилаючись на те, що вказані підприємства повинні бути співвідповідачами за вимогою про скасування первинної реєстрації нерухомого майна, відповідач-1 в той же час не оскаржує судове рішення в частині відмови в задоволенні цих вимог.
97. Стосовно доводів скаржника про які зазначає в пункті 36 цієї постанови ,суд зазначає таке.
98. Так, ТОВ "АСК Авто" звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про долучення до матеріалів справи нових доказів - висновку Державного НДІ будівельних конструкцій щодо визначення наявності фундаментів будівель охорони (Літ. А, Б) комплексу автостоянки по вул. Толока професора, 14в в м. Запоріжжя, виконаного 09.09.2024 на замовлення згідно Договору № 328-24/24; "Висновку експерта № 539-24 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за заявою від 04.06.2024" Дніпропетровського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Запорізьке відділення.
99. Вказані клопотання детально розглянуті та відхилені судом апеляційної інстанції з посиланням, по-перше, на те, що відповідні висновки виготовлені на замовлення самого відповідача-1, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії на певному етапі, водночас, останній не довів винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які він намагається долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано і доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень; по-друге, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів, у той же час, відповідач-1 не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, та фактично подав до суду нові докази, які датовані: 09.09.2024 та 11.10.2024, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції (06.12.2023), що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам.
100. Колегія суддів зазначає, що відповідне правозастосування суду апеляційної інстанції цілком відповідає положенням ГПК України, а тому не вбачає необґрунтованого відхилення клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи, у зв`язку із чим відповідні доводи касаційної скарги визнаються безпідставними та відхиляються.
101. Стосовно доводів відповідача-1 про ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів (пункт 37 цієї постанови), Суд зазначає таке.
102. Згідно із частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
103. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 статті 73 ГПК України).
104. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
105. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.
106. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
107. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
108. Однак відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
109. У той же час відповідач-1 взагалі не зазначив наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених судами доказів (акта приймання передачі земельної ділянки від 17.03.2014, судової будівельно-технічної експертизу, проведеної в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42022082020000029) саме недопустимими. Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до необхідності вирішення питання щодо належності доказів, тобто переоцінки їх змісту (зокрема щодо відсутності речових прав на земельну ділянку, щодо віднесення будівель охорони до тимчасових споруд), що виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.
110. Окрім того, колегія суддів наголошує, що господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
111. Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку судовій будівельно-технічній експертизі, проведеній в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню, у сукупності з іншими доказами у справі. Доводи відповідача-1 в цій частині зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою вказаному доказу, а також спрямовані на переоцінку судом касаційної інстанції відповідного доказу, що до повноважень суду касаційної інстанції не входить.
112. За наведеного, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України, визнаються безпідставними і відхиляються.
113. Стосовно решти касаційної скарги відповідача-1, зокрема, таких як ненадання оцінки всім доказам та фактичним обставинам справи щодо: (1) правомірності вчинених реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно; (2) приналежності спірного комплекту автостоянки саме до нерухомого майна; (3) добросовісності ТОВ "АСК Авто" як набувача саме нерухомого майна, то вони підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
Щодо касаційної скарги прокурора
114. Прокурор оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на комплекс автостоянки, з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
115. Так, прокурор посилається на справу № 914/1785/22, у якій Львівська міська рада звернулася, зокрема, з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлові приміщення з припиненням права власності на це майно, зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень, посилаючись на те, що відповідач використовує земельні ділянки комунальної власності самовільно, а тому на підставі статті 376 ЦК України ці земельні ділянки підлягають поверненню позивачу шляхом знесення збудованих приміщень.
116. В той же час, у цій справі, яка розглядається, на відміну від справи № 914/1785/22, прокурор звернувся з вимогою (в оскаржуваній частині) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (стаття 391 ЦК України) шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності (а не скасування державної реєстрації права власності з припиненням такого права) на комплекс автостоянки, з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до частини 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права на тимчасові, некапітальні споруди.
117. Наведене вище, свідчить про відмінні предмет та підстави заявлених позовних вимог, установлені фактичні обставини, а також матеріально-правове обґрунтування позовних вимог, що свідчить про неподібність правовідносин у порівнюваних справах.
118. У справі № 916/1608/18 товариство звернулося з позовом до Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання неправомірними дій державного реєстратора, визнання недійсним рішення, визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. В позові товариство посилалося на те, що державний реєстратор дійшов помилкового висновку про те, що об`єкт нерухомого майна - павільйон є некапітальною спорудою.
119. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, а апеляційний суд частково закрив провадження у справі, а в частині позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності у позові відмовив. Велика палата Верховного Суду з постановою суду апеляційної інстанції погодилася та вказала, що позов про визнання права власності пред`явлений до неналежного відповідача, а позовна вимога про зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту.
120. У той же час, у цій справі, яка розглядається, спір стосується усунення перешкод власника земельної ділянки у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки від розташованих на ній тимчасових споруд, а також скасування вже проведеної державної реєстрації права власності на таке майно, що свідчить про відмінні установлені обставини та про неподібність правовідносин у цих двох справах.
121. У справі № 917/1938/23 спір стосувався питання щодо наявності / відсутності підстав вважати, що проведена реєстрація права власності за відповідачем на асфальтну площадку І (фактично її внесено до опису майна), розміщену на земельній ділянці, яку орендує позивач, є перешкодою у користуванні позивачем земельною ділянкою за договором оренди.
122. Водночас, єдиною заявленою позовною вимогою у справі № 917/1938/23 була вимога про скасування рішення державного реєстратора в частині державної реєстрації права власності на асфальтну площадку під зерно, на відміну від цієї справи, яка розглядається, в якій спір стосується усунення перешкод власникові земельної ділянки в користуванні такою ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки від тимчасових споруд, спору стосовно чого у справі № 917/1938/23 не виникало.
123. Звідси, правовідносини у наведеній скаржником справі № 917/1938/23 також є неподібними до правовідносин цієї справи, яка розглядається.
124. У справі № 496/1059/18 предметом розгляду є вимоги власника земельної ділянки про визнання недійсним з моменту укладання договору іпотеки та вилучення реєстраційних записів щодо нерухомого майна, мотивований тим, що відповідач на момент його укладення не мав прав власника на розпорядження земельною ділянкою, а записи необхідно вилучити з реєстру, адже вони порушують право власності позивача.
125. У справі № 914/2350/18 (914/608/20) у межах розгляду справи про банкрутство предметом розгляду були вимоги про визнання протиправними рішень про прийняття у власність з подальшою реалізацією рухомого і нерухомого майна, що є предметами іпотеки та застави, визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності, обґрунтовані тим, що вказане майно прийнято у власність банком у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника (в тому числі на задоволення вимог банка).
126. Наведене у пунктах вище свідчить про очевидну неподібність правовідносин у справах № 496/1059/18, № 914/2350/18 (914/608/20) зі справою № 908/2595/23.
127. За таких обставин, посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 та від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), а також на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1938/23, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, визнаються безпідставними та відхиляються.
128. Стосовно згаданих і частково процитованих скаржником висновків у справі № 918/1132/22 (спір про передачу в оренду земельної ділянки на позаконкурентній основі), № 48/340 (спір про визнання права власності на майно всесоюзних громадських організацій колишнього СРСР), № 911/3594/17 (спір щодо права спільної власності територіальних громад сіл, селищ на частину будівлі), № 910/2861/18 (спір про зобов`язання виконання умов інвестиційного договору, визнання права власності / розірвання інвестиційного договору), № 522/1528/15-ц (спір про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним), № 916/1415/19 (спір про визнання договорів іпотеки припиненими), № 821/1037/16 (адміністративний спір щодо правомірності / неправомірності дій державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення права власності на житловий будинок, закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи у зв`язку зі знищенням об`єкту нерухомого майна та проведенням державної реєстрації припинення права власності на нього), № 907/710/17 (спір про зобов`язання відповідача подати заяву про припинення права власності на нерухоме майно до суб`єкта, уповноваженого на здійснення реєстраційних дій), № 922/2598/18 (спір щодо усунення перешкод у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою лісового фонду), № 708/254/18 (спір про припинення права власності на частини житлового будинку, скасування державної реєстрації права власності на це майно, яке фактично є знищеним), то аналіз змісту наведених справ переконливо свідчить про їх неподібність до правовідносин цієї справи, яка розглядається, як за предметом та підставами заявлених позовних вимог, так і за матеріально-правовим регулюванням.
129. Звідси, посилання скаржник на постанови Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2023 у справі №821/1037/16, від 08.08.2019 у справі №907/710/17, від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18, від 17.01.2019 у справі № 708/254/18 визнаються безпідставними і відхиляються.
130. Декларативними також визнаються посилання прокурора на постанови Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (спір про скасування реєстраційної дії державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язане з банкрутством юридичної особи), № 904/7803/21 (спір про припинення права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення споруд), № 916/959/22 (спір про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про внесення змін стосовно об`єкта нерухомого майна, припинення права приватної власності на нежитлові будівлі, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі), оскільки жодної подібності правовідносин у наведених справах, з цією справою, яка розглядається, щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки від тимчасових споруд колегія суддів не вбачає і прокурор не обґрунтував в поданій касаційній скарзі. Більше того, протилежних висновків тим, з якими не погоджується прокурор у своїй касаційній скарзі, наведені постанови Верховного Суду не містять.
131. Аналогічне стосується посилань скаржника на постанови Верховного Суду у справі № 233/4365/18 (спір про оскарження електронних торгів з реалізації у виконавчому провадженні арештованого нерухомого майна - приміщення готелю державної форми власності), № 633/408/18 (спір щодо повернення земельної ділянки, отриманої для ведення фермерського господарства), а також процитованих у ній постанов від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31), правовідносини в яких є очевидно неподібними до правовідносин зі справою, яка розглядається.
132. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд зазначає, що цитування прокурором окремих висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище постановах, установлені фактичні обставини в яких є відмінними, а правовідносини - неподібними до правовідносин, що склалися в цій справі № 908/2595/23, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а зміст наведених скаржником постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків, викладених у них. Зазначене має наслідком закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора з цієї підстави (Суд також звертає увагу, що у зв`язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судом апеляційної інстанції).
133. Стосовно інших доводів касаційної скарги прокурора, то вони підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
134. У зв`язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзивів відповідача-1 і прокурора в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові і з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
135. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
136. Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача-1 на рішення і постанову і за касаційною скаргою прокурора на постанову на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційними скаргами відповідача-1 і прокурора необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
137. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
138. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана відповідачем-1 касаційна скарга на рішення і постанову в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 ГПК України, є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.
Розподіл судових витрат
139. Судові витрати в силу вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження у справі № 908/2595/23 за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 закрити.
2. Касаційне провадження у справі № 908/2595/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 908/2595/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 27.05.2025 |
Оприлюднено | 17.06.2025 |
Номер документу | 128132849 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них щодо усунення порушення прав власника |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Случ О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні