Постанова від 10.06.2025 по справі 946/4613/23

Номер провадження: 22-ц/813/2869/25

Справа № 946/4613/23

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

представника ТОВ «Придунайське регіональне МРГ» - адвоката Носенка І.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Швець Катерина Олегівна, на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 жовтня 2024 року, постановленої під головуванням судді Баннікової Н.В., про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство», Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення статутного капіталу у відповідному розмірі, визнання права власності на частку у статутному капіталі в порядку спадкування,

встановив:

26.06.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство» (далі - ТОВ «Придунайське регіональне МРГ»), Саф`янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Придунайське регіональне МРГ», визнання протиправною та скасування державної реєстрації установчих документів ТОВ «Придунайське регіональне МРГ» та визнання права власності на вклад статутного фонду ТОВ «Придунайське регіональне МРГ» в порядку спадкування.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2024 року провадження у справі було закрито (т.3, а.с.160-171).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Швець К.О. ставить питання про скасування ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2024 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.3, а.с.188-191).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ТОВ «Придунайське регіональне МРГ» - адвоката Носенка І.П., у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.4, а.с.89-105).

Колегією суддів також було враховано, що представник Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області надав суду апеляційної інстанції розглядати справи без участі представника Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (т.4, а.с.106, 108).

Крім того, в день розгляду справи представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Швець К.О. також надала суду апеляційної інстаніції клопотання про розгляд справи без їх участі (т.4, а.с.111-112).

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставівикладеного,а такожвраховуючи,що всвоїхрішеннях ЄСПЛнаголошує,що сторона,яка задіянав ходісудового розгляду,зобов`язана зрозумним інтерваломсама цікавитисьпровадженням уїї справі,добросовісно користуватисяналежними їйпроцесуальними правамита неухильновиконувати процесуальніобов`язки,колегія суддіввирішила слухатисправу заучастю представникаТОВ «Придунайськерегіональне МРГ»-адвоката НосенкаІ.П., у відсутність інших учасників справи, а також на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що зазначений спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства, з чим повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із позовних вимог, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилась спадщина на частину майна, що складає 41 810,00 грн. (29,34%) статутного фонду ТОВ «Придунайське регіональне МРГ». Спадкоємцями за законом першої черги є: ОСОБА_1 донька спадкодавця, ОСОБА_2 син спадкодавця, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 онуки спадкодавця ОСОБА_6 за правом представлення померлого сина ОСОБА_7

09.05.2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану частку статутного капіталу вищевказаного ТОВ. Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом було відмовлено з посиланням на те, що спадкодавець ОСОБА_6 фактично не вносила заявлений внесок до статутного капіталу і на підставі цього була виключена зі складу учасників цього товариства.

Позивачка вважає, що вказане не відповідає дійсності, а тому позовні вимоги мають бути задоволені з посиланням на певні докази.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 10.07.2023 р. за вказаним позовом було відкрито загальне провадження та призначено справу до слухання у підготовче судове засідання (т.1, а.с.103).

26.12.2023 р. представниками позивачки було змінено предмет позову та остаточно останні просили визначити статутний капітал у відповідному розмірі визнання права та визнати право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Придунайське регіональне МРГ» в порядку спадкування.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області до 02.02.2024 року участі у справі було залучено співвідповідача ОСОБА_5 (т.2, а.с.203).

З підстав викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства, так як ст.1та ч. ст.2 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України)визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано завдання господарського судочинства.

Так, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах,віднесенихзакономдо юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбаченихзакономзаходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4ГПК України).

Крім того, справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначеност.20 ГПК України, за змістом п.п. 3, 4, 15 ч.1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначенихзакономвипадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин.

Зазмістом ст. 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які діють за правилами цивільного і кримінального судочинства, а також господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У своїй постанові від 04.07.2023 р. у справі № 686/20282/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Правильне визначення юрисдикційності цього спору залежить від установлення того, чи виник між сторонами спір у корпоративних відносинах.

З цих підстав, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у даній справі виник спір корпоративний спір, який має розглядатись за правилами господарського судочинства, оскільки визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Придунайське регіональне МРГ» в порядку спадкування є похідним відоскарження розміру частки у спадщині, наявності або відсутності частки у спадщині.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу судуу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Швець Катерина Олегівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 жовтня 2024 року про закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.06.2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький