Рішення від 20.11.2023 по справі 160/16290/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року Справа № 160/16290/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кадникової Г. В.

за участі секретаря судового засідання Мартинової А.О.

та учасників справи: представника позивача Володько О.О.

представника відповідача Стець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дніпрометиз» (далі ПрАТ «Дніпрометиз», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним й скасувати податкові повідомлення рішення від 21.06.2023:

-№ 609/32-00-04-01-02-05-05393145;

-№608/32-00-04-01-02-05-05393145.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зокрема, зазначає, що в ході проведення перевірки ПрАТ Дніпрометиз контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні розміру від`ємного значення суми з податку на додану вартість із контрагентами-постачальниками за період, що перевірявся. Окрім цього, представник позивача зазначає, що господарські операції між ПрАТ «Дніпрометиз» та контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Від відповідача до суду засобами електронного зв`зку через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке, з урахуванням матеріалів та обставин справи, задоволено ухвалою суду.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та у відповідності із вимогами законодавства, в результаті виявлених під час перевірки порушень.

Відповідач зазначив, що проведеною у період з 24.04.2023 по 12.05.2023 року документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПрАТ «Дніпрометиз» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн, по декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року (вх. від 20.03.2023 № 9054458341) не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ПрАТ «Дніпрометиз» (код ЄДРПОУ 05393145) та постачальниками: ТОВ «ТПК «Бараміст Україна» (код ЄДРПОУ 44522525), ТОВ «ВП «ЕПРОТЕХ» (код ЄДРПОУ 44265935), ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 44503991), ТОВ «ТД «Українська сталепромислова компанія» (код ЄДРПОУ 42668491), ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 44095437), ТОВ «Імпера Груп» (код ЄДРПОУ 38677154), ТОВ «Галеон С» (код ЄДРПОУ 42053238). ПрАТ «Дніпрометиз» створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, об`єктивно необхідної для виконання поставок, які були предметом перевірки, контрагенти ПрАТ «Дніпрометиз» були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, а також відсутність у ПрАТ «Дніпрометиз» документів, складенням яких опосередковується постачання продукції/надання послуг. Надані до перевірки ПрАТ «Дніпрометиз» видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери тощо не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці, що виключає правомірність їх відображення у податковому кредиті ПрАТ «Дніпрометиз». Перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без можливості підтвердження таких операцій постачальником.

Крім того, відповідач звертає увагу, що ПрАТ «Дніпрометиз» фігурує в провадженні №202/4934/23 (несвоєчасне визначення доходів громадян).

Також, відповідач зазначає, що ТОВ «Імпера Груп» (код ЄДРПОУ 38677154) фігурує в ухвалі від 30.01.2023 по справі № 908/2465/22, де зазначено як боржник, що свідчить про несумлінний характер ведення господарської діяльності відповідною юридичною особою.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує наведені відповідачем доводи у відзиві, вказує, що деякі пояснення стосуються відсутніх у позові аргументів та зазначає, що під час проведення перевірки позивачем були надані контролюючому органу всі первинні та бухгалтерські документи. Окремо звернув увагу на те, що позивачем були надані до перевірки всі первинні й договірні документи щодо господарських операцій зі вказаними в акті перевірки контрагентами, що відображено у додатках 3.1-3.6, 3.8 до Акту перевірки. Жодного акту про відмову законних представників позивача надати копії документів перевіряючим в порядку п.85.6 ст.85 ПКУ складено не було.

Позивач спростовує твердження відповідача, що ПрАТ «Дніпрометиз» фігурує в провадженні №202/4934/23, оскільки останній не є стороною у цій справі та відповідачем не зазначено на підтвердження чи спростування яких обставин зазначена ця інформація.

Щодо наведеної у відзиві інформації про відсутність у ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД» транспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних (ТТН), позивач зазначив про надання під час перевірки відповідачу всіх ТТН по взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом, які досліджені перевіряючими і описані у додатку 3.2 до Акту без жодних зауважень стосовно даних водіїв та транспортних засобів.

При цьому, позивач посилається на лист Державної податкової служби України від 29.03.2023 р. № 525/ЗПІ/99-00-21-03-02-10, за змістом якого ТТН не є документом, що містить інформацію для визначення об`єкта оподаткування ПДВ, а єдиною підставою для визначення об`єкта оподаткування ПДВ є здійснена платником ПДВ господарська операція з постачання товарів/послуг, факт здійснення якої має бути підтверджений первинними документами, що складаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. За результатами здійснення такої операції платник ПДВ постачальник товарів/послуг зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Також, у відповіді на відзив позивач послався на висновок Верховного Суду у постанові від 02.03.2023 у справі №804/644/16 (№ 109345448 у ЄДРСР), відповідно до якого наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

До суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначає про те, що позивачем під час проведення перевірки не були надані первинні документи в повному обсязі. Крім того, окремі документи містять недоліки, а податкова інформація, яка міститься в базах даних контролюючого органу свідчить про відсутність реального виконання господарських операцій. Звертає увагу, що у додатку № 3 до акту перевірки від 18.05.2023 року № 554/32-00-04-01-02-05-05393145 відображено про не надання Специфікації до Договору та не надано жодних сертифікатів якості на товар, придбаний у контрагентів. Відповідач вказує, що позивачем додаткових документів разом із запереченнями від 31.05.2023 № 40/26-1 на акт перевірки надано не було.

Відповідач зазначив, що відповідно до отриманої інформації від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) вх. від 12.06.2023 № 3949/5 у ПП «Сталь Торг Захід» (код ЄДРПОУ 44503991) наявні певні транспортні засоби, однак не ті, які вказані в товарно-транспортній накладній від 06.02.2023 № Р-96. Однак, у вищезазначеній товарно-транспортній накладній автомобільним перевізником вказано ПП «Сталь Торг Захід» (код ЄДРПОУ 44503991). Відповідна інформація була отримана від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) та долучена разом з відзивом на позовну заяву.

В інших додаткових поясненнях відповідачем, крім іншого, зазначено, що відповідно до отриманої інформації від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) від 22.08.2023 № 31/4-3233 (вх. від 28.08.2023 № 5711/5) зазначено, що у ТОВ «ТПК «БАРАМІСТ Україна» (код ЄДРПОУ 44522525) транспортні засоби не зареєстровані. Однак, наприклад, у товарно-транспортній накладній від 18.01.2023 № 4556 визначено транспортний засіб MERCEDES-BENZ ВК 32-35 НС, однак відповідний автомобіль не належить ТОВ «ТПК «БАРАМІСТ Україна» та не належить ВАТ «ІЛІТ ТРАНСГРУПП» (код ЄДРПОУ 41698237). Власником відповідного автомобіля є фізична особа.

Аналогічна ситуація по транспортним засобам ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ».

Також, відповідач наполягає, що в специфікаціях від 31.01.2023 № 25, від 02.02.2023 №26, які надані лише до суду, зазначено нормативним документом сертифікат якості, однак відповідний документ не було надано підприємством ні до перевірки, ні до суду.

До суду від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення, відповідно до яких позивач наполягає на пропуску відповідачем процесуального строку та стадії для подачі додаткових пояснень і доказів до них.

Разом з тим, щодо відсутності у контрагентів позивача транспортних засобів, вказаних у товарно-транспортних накладних, останній зазначає наступне:

- по взаємовідносинах з ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бараміст Україна» перевезення здійснювалося із залученням перевізника ВАТ «ІЛІТ ТРАНС ГРУПП», якому належить зазначений у ТТН автомобіль;

- по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Українська сталепромислова компанія» постачання товару здійснювалося із залученням кур`єрської служби доставка ТОВ «Нова пошта», що підтверджується відповідними експрес-накладними, копії яких долучені до позовної заяви за порядковими номерами 58, 61, 64 додатків до позовної заяви;

- по взаємовідносинах з ТОВ «Виробниче підприємство «ЕПРОТЕХ» у товарно-транспортній накладній №0434 від 24.02.2023 зазначено перевізником ПрАТ «Дніпрометиз», перевезення здійснювалося автомобілем Fiat Ducato реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_2 ), який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 дійсно зареєстрований за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41110750, юридична адреса: 04205, м.Київ, Оболонський проспект, буд.35-А, оф.300), але відповідно до Договору фінансового лізингу № 10846/07/21-Г від 23.07.2021, укладеного між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ПрАТ «Дніпрометиз» (том 3 а.с.245-247) та акту (видаткової накладної) прийому-передачі Об`єкта лізингу до Договору від 30.07.2021 (том 3 а.с.248-249) знаходиться у користуванні позивача.

Зазначений у вищевказаних ТТН водій ОСОБА_1 є працівником ПрАТ «Дніпрометиз» згідно наказу (розпорядження) про прийняття на роботу №485 від 31.08.2021 (том 3 а.с.250).

- по взаємовідносинах з ТОВ «Галеон С» постачання товару здійснювалося із залученням кур`єрської служби доставка ТОВ «Нова пошта», що підтверджується відповідною експрес-накладною, копія якої долучена до позовної заяви за порядковим номером 108 додатків до позовної заяви.

Також, позивач повторно наголосив, що до перевірки були надані всі первинні й договірні документи щодо господарських операцій зі вказаними в акті перевірки контрагентами, в тому числі ТТН по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Бараміст Україна», ТОВ «ВП «ЕПРОТЕХ», ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», ТОВ «ТД «Українська сталепромислова компанія», ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ», ТОВ «Імпера Груп», ТОВ «Галеон С», що відображено у додатках 3.1-3.6, 3.8 до Акту перевірки. Жодних зауважень щодо наведених у ТТН даних стосовно транспортних засобів та водіїв в Акті перевірки не зазначено.

Щодо відсутності зазначення в окремих специфікаціях до договорів та рахунках посад осіб підписантів цих документів, позивач звертає увагу, що такі документі не є первинними, а тому положення ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не застосовуються.

Разом з тим, позивач звернув увагу, що при підписанні договорів та специфікацій до них, посадові особи (Кравченко Р.А., Ватруба О.Д., Рябцев В.А.) діяли на підставі повноважень, наданих їм відповідними довіреностями.

Інші додаткові пояснення відповідача на заперечення позивача, що надійшли засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд», за змістом повністю ідентичні попереднім.

У поданих на ці додаткові пояснення письмових запереченнях, позивач зазначає, що правомірно використав перевезення придбаних у контрагентів ТОВ «ТД «Українська сталепромислова компанія» та ТОВ «Галеон С» із залученням кур`єрської служби доставка ТОВ «Нова пошта», оскільки всі ці товари поставлялися малими партіями, а тому їх перевезення із залученням окремого транспортного засобу є економічно недоцільним. ТОВ «Нова пошта» прийняла такі товари до перевезення та здійснила їх перевезення без жодних зауважень. Придбаний у ТОВ «Галеон С» товар це фасоване у мішках вугілля, належним чином запаковане задля безпечного його перевезення. Посилання відповідача на Правила перевезення вантажів навалом і насипом (затверджені наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001) позивач вважає безпідставним та недоречним, оскільки в даному випадку перевезення здійснювалося автомобільним транспортом, а не залізницею.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі повідомлення від 19.04.2023 № 57/32-00-07-06/5393145, виданого Східним МУ ДПС по роботі з ВПП та наказу від 19.04.2023 № 94-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Дніпрометиз» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн, по декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року (вх. від 20.03.2023 № 9054458341), за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.2023 № 554/32-00-04-01-02-0505393145.

Висновками Акту перевірки встановлено порушення податкового законодавства по взаємовідносинам ПрАТ «Дніпрометиз» (позивача по справі) за такими контрагентами:

1) ТОВ «ТПК «БАРАМІСТ Україна» (код ЄДРПОУ 44522525) на загальну суму 12 237грн. 75коп.; заявлені підстави для висновків контролюючого органу: недостовірність наведеної у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних інформації щодо фізичного переміщення (транспортування) товару та встановлення обриву ланцюга постачання товару;

2) ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ» (код ЄДРПОУ 44265935) на загальну суму 1 265грн. 20коп; заявлені підстави для висновків контролюючого органу: неможливість встановити походження товару та встановлення обриву ланцюга постачання товару;

3) ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 44503991) на загальну суму 21 918грн. 18коп.; заявлені підстави для висновків контролюючого органу: встановлення обриву ланцюга постачання товару;

4) ТОВ «ТД «УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42668491) на загальну суму 6 380грн. 52коп; заявлені підстави для висновків контролюючого органу: відсутність достатніх матеріальних та трудових ресурсів для виробництва товару та віднесення контрагента до переліку ризикових на підставі рішення від 11.04.2023 № 69213;

5) ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 44095437) на загальну суму 1 177грн. 68коп; заявлені підстави для висновків контролюючого органу: реєстрація місцезнаходження контрагента на тимчасово окупованій території;

6) ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38677154) на загальну суму 55500грн. 00коп; заявлені підстави для висновків контролюючого органу: встановлення обриву ланцюга постачання товару;

7) ТОВ «ГАЛЕОН С» (код ЄДРПОУ 42053238) на загальну суму 333грн. 33коп.; заявлені підстави для висновків контролюючого органу: віднесення контрагента до переліку ризикових на підставі рішення від 27.03.2023 № 32844.

По всіх зазначених контрагентах підстави невизнання податкового кредиту відсутність реально вчиненої господарської операції.

Акт перевірки від 18.05.2023 № 554/32-00-04-01-02-05-05393145 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 19.05.2023 та, відповідно до поштового повідомлення, вручено 23.05.2023 року.

Згідно з п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України ПрАТ «Дніпрометиз» подані заперечення від 31.05.2023 № 40/26-1 (вх. від 01.06.2023 № 3833/6).

Від позивача при розгляді заперечень представники участі не приймали.

Розгляд матеріалів перевірки (Акт перевірки) здійснено 14.06.2023 Постійною комісією Східного МУ ДПС по роботі з ВПП з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок.

З урахуванням висновків постійної комісії Східного МУ ДПС по роботі з ВПП з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, висновки Акту перевірки є правомірними та відповідають нормам діючого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Бараміст Україна» (код ЄДРПОУ 44522525), ТОВ «ВП «ЕПРОТЕХ» (код ЄДРПОУ 44265935), ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 44503991), ТОВ «ТД «Українська сталепромислова компанія» (код ЄДРПОУ 42668491), ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 44095437), ТОВ «Імпера Груп» (код ЄДРПОУ 38677154), ТОВ «Галеон С» (код ЄДРПОУ 42053238).

Східним МУ ДПС по роботі з ВПП було винесено податкові-повідомлення рішення:

-за ф.«В4» - про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 98 813 гривень;

-за ф.«В1» - про зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку на 131 757 гривень (з застосуванням штрафних санкцій 50 %).

Податкові повідомлення рішення від 21.06.2023 року № 608/32-00-04-01?-02-05-05393145 та від 21.06.2023 року № 609/32-00-04-01-02-05-05393145 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 21.06.2023 та, відповідно до поштового повідомлення, вручено 27.06.2023 року.

Скарга до Державної податкової служби України на податкові повідомлення рішення від 21.06.2023 року № 608/32-00-04-01-02-05-05393145 та від 21.06.2023 року № 609/32-00-04-01-02-05-05393145 не подавалася.

Не погодившись з цими рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом за захистом своїх прав свобод та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191.1 Податкового кодексу України (далі ПК України) зі змінами та доповненнями, до функцій контролюючих органів належить здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Згідно підпунктів 20.1.4 та 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право:

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV(далі Закон №996-XIV в редакції на час спірних відносин), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Отже, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у частині другій статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №1540/3501/18, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

При цьому, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ПрАТ Дніпрометиз та ТОВ «ТПК «Бараміст Україна» (код ЄДРПОУ 44522525), ТОВ «ВП «ЕПРОТЕХ» (код ЄДРПОУ 44265935), ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 44503991), ТОВ «ТД «Українська сталепромислова компанія» (код ЄДРПОУ 42668491), ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 44095437), ТОВ «Імпера Груп» (код ЄДРПОУ 38677154), ТОВ «Галеон С» (код ЄДРПОУ 42053238).

Зазначені обставини досліджені в ході судового розгляду справи, з урахуванням пояснень представників сторін та матеріалів справи.

Так, встановлено, що позивачем були надані до перевірки всі первинні й договірні документи щодо господарських операцій зі вказаними в акті перевірки контрагентами, що відображено у додатках 3.1-3.6, 3.8 до Акту перевірки. Відповідачем акти про відмову позивачем надати копії документів в порядку п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України не складалися.

Стосовно ненадання позивачем до перевірки таких документів як специфікації до договорів та сертифікати якості на придбані товари, суд приймає до уваги пояснення позивача, що вказані документи вході проведення перевірки не витребовувались відповідачем, про що свідчить відсутність акту (актів) про відмову в порядку п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право під час проведення перевірок запитувати та вивчати первинні документи, які використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Натомість, вказані документи не відноситься ні до первинних документів, ні до інших зазначених у пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України документів.

Укладені між позивачем і вказаними контрагентами договори не було визнано недійсними (нікчемними) в судовому порядку, вони не укладені з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави й суспільства. Відповідачем не наведено наявності протиправного умислу й мети при укладенні цих договорів з боку позивача й вказаних його контрагентів, натомість, ст.204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо відсутності зазначення в окремих специфікаціях до договорів та рахунках посад осіб підписантів цих документів, як зазначено у рішенні вище, такі документі не є первинними, а тому положення ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не застосовуються.

Щодо відсутності реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «ТД «УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», а також між позивачем та ТОВ «ГАЛЕОН С» через наявність рішень про відповідність таких контрагентів критеріям ризиковості платника податків, то відповідні рішення було прийнято податковими органами 11.04.2023 (щодо ТОВ «ТД «УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ») та 27.03.2023 (щодо ТОВ «ГАЛЕОН С»), в той час як господарські операції з поставки товарів між позивачем та ТОВ «ТД «УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» відбулися у листопаді 2022 року та лютому 2023 року, відповідно, а між позивачем та ТОВ «ГАЛЕОН С» у січні 2023 року.

Невизнання контролюючим органом реальності господарських операцій не може ґрунтуватися на рішеннях про відповідність контрагентів критеріям ризиковості. прийнятим після здійснення таких господарських операцій.

Щодо господарських операцій з ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ», то норма про заборону здійснення господарської діяльності юридичними особами, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, до зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України, а відтак й визнання правочину, вчиненого з такою юридичною особою, нікчемним, розповсюджується на території, визнані тимчасово окупованими в умовах воєнного стану, лише після поширення цієї норми на такі території відповідним рішенням Кабінету Міністрів України (ч.1 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). На час виникнення та розгляду спору таке рішення Кабінету Міністрів України відсутнє, тож і заборона здійснення господарської діяльності поки що на таких юридичних осіб не розповсюджується.

Також, суд приймає до уваги, що податкове повідомлення-рішення від 27.02.2023 № 171/32-00-07-06-19 та податкове повідомлення-рішення від 29.03.2023 № 231/32-00-07-02-12 є предметом судового оскарження (справи № 160/5026/23 та № 160/8116/23, відповідно). Судовий розгляд по справі № 160/5026/23 на день розгляду цієї справи ще не відбувся, а по справі № 160/8116/23 Дніпропетровським окружним адміністративним судом 23.06.2023 винесено рішення (№111748053 в ЄДРСР), яким ППР від 29.03.2023 №231/32-00-07-02-12 визнано протиправним та скасовано. Тож врахування зазначених в таких ППР неузгоджених грошових зобов`язань під час перевірки та при винесенні оскаржуваних ППР є неправомірним.

В межах господарських операцій позивача з ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «БАРАМІСТ Україна», за договором купівлі-продажу № 787/22 від 10.08.2022 (том 1 а.с.123-126) в січні 2023 р. контрагентом на ПрАТ Дніпрометиз було поставлено товар відповідно до наступної специфікації до цього договору: № 2 від 17.01.2023 (том 1 а.с.127).

Реальність поставки товару за вказаною специфікацією підтверджується наступними первинними й іншими документами: видаткова накладна № 3 від 18.01.2023 (том 1 а.с.128), товарно-транспортна накладна № 4556 від 18.01.2023 (том 1 а.с.129-130), прибутковий ордер № 91 від 18.01.2023 (том 1 а.с.131).

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначеної специфікації, контрагентом було виставлено наступний рахунок на оплату: № 3 від 18.01.2023 (том 1 а.с.132) з урахуванням акту про встановлення нової ціни № 1 від 21.02.2023 до видаткової накладної № 3 від 18.01.2023 (том 1 а.с.133).

В свою чергу, цю поставку товару було оплачено безготівковими коштами за вказаним рахунком, що підтверджено наступними відповідними платіжними дорученнями АТ «Банк Кредит Дніпро»: № 1328 від 24.02.2023 (том 1 а.с.134), № 1482 від 24.02.2023 (том 1 а.с.135).

В межах господарських операцій позивача з ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД» за договором купівлі-продажу №538/22 від 10.06.2022 (том 1 а.с.136-137) в лютому 2023 р. контрагентом на ПрАТ Дніпрометиз було поставлено товар відповідно до наступних специфікацій до цього договору: № 25 від 31.01.2023 (том 1 а.с.138), № 26 від 02.02.2023 (том 1 а.с.139).

Реальність поставки товару за вказаними специфікаціями підтверджується наступними первинними й іншими документами:

за специфікацією № 25:

видаткова накладна № 96 від 06.02.2023 (том 1 а.с.140), товарно-транспортна накладна № Р96 від 06.02.2023 (том 1 а.с.141), прибутковий ордер № 130 від 06.02.2023 (том 1 а.с.142),

за специфікацією № 26:

видаткова накладна № 94 від 06.02.2023 (том 1 а.с.143), товарно-транспортна накладна № Р94 від 06.02.2023 (том 1 а.с.144), прибутковий ордер № 129 від 06.02.2023 (том 1 а.с.145).

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, контрагентом було виставлено наступні рахунки на оплату: № 97 від 30.01.2023 (том 1 а.с.146), № 125 від 02.02.2023 (том 1 а.с.147).

В свою чергу, всі ці поставки товару було оплачено безготівковими коштами за вказаними рахунками, що підтверджено наступними відповідними платіжними дорученнями АТ «Банк Кредит Дніпро»: № 1137 від 10.02.2023 (том 1 а.с.148), № 1136 від 10.02.2023 (том 1 а.с.149).

В межах господарських операцій позивача з ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕПРОТЕХ» за договором купівлі-продажу №253/23 від 14.02.2023 (том 1 а.с.150-151) в лютому 2023 р. контрагентом на ПрАТ Дніпрометиз було поставлено товар відповідно до наступних специфікацій до цього договору:

-№ 1 від 21.02.2023 (том 1 а.с.152),

-№ 2 від 21.02.2023 (том 1 а.с.153),

-№ 3 від 21.02.2023 (том 1 а.с.154),

-№ 6 від 27.02.2023 (том 1 а.с.155).

Реальність поставки товару за вказаними специфікаціями підтверджується наступними первинними й іншими документами:

за специфікацією № 1:

видаткова накладна № РН-0000395 від 21.02.2023 (том 1 а.с.156), прибутковий ордер № 227 від 21.02.2023 (том 1 а.с.157), видаткова накладна № РН-0000434 від 24.02.2023 (том 1 а.с.158), товарно-транспортна накладна № 0434 від 24.02.2023 (том 1 а.с.159-160), прибутковий ордер № 245 від 24.02.2023 (том 1 а.с.161);

за специфікацією № 2:

видаткова накладна № РН-0000397 від 21.02.2023 (том 1 а.с.162),

прибутковий ордер № 231 від 21.02.2023 (том 1 а.с.163);

за специфікацією № 3:

видаткова накладна № РН-0000435 від 24.02.2023 (том 1 а.с.164),

прибутковий ордер № 251 від 24.02.2023 (том 1 а.с.165);

за специфікацією № 6:

видаткова накладна № РН-0000451 від 28.02.2023 (том 1 а.с.166), прибутковий ордер № 262 від 28.02.2023 (том 1 а.с.167).

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, контрагентом було виставлено наступні рахунки-фактури:

-№ СФ-ВП3743 від 17.02.2023 (том 1 а.с.168), № СФ-ВП3773 від 20.02.2023 (том 1 а.с.169),

-№ СФ-ВП3775 від 20.02.2023 (том 1 а.с.170),

-№ СФ-ВП3917 від 27.02.2023 (том 1 а.с.171).

В свою чергу, всі ці поставки товару було оплачено безготівковими коштами за вказаними рахунками, що підтверджено наступними відповідними платіжними дорученнями АТ «Банк Кредит Дніпро»: № 1458 від 23.02.2023 (том 1 а.с.172),

-№ 1620 від 01.03.2023 (том 1 а.с.173),

-№ 1519 від 27.02.2023 (том 1 а.с.174),

-№ 1813 від 07.03.2023 (том 1 а.с.175),

-№ 1723 від 06.03.2023 (том 1 а.с.176).

В межах господарських операцій позивача з ТОВ «ТД УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» за договором купівлі-продажу №654/19 від 27.06.2019 (том 1 а.с.177-178) в листопаді 2022 р. та в лютому 2023 р. контрагентом на підприємство Позивача було поставлено товар відповідно до наступних специфікацій до цього договору:

-№ 91 від 17.11.2022 (том 1 а.с.179), № 92 від 15.02.2023 (том 1 а.с.180), № 93 від 15.02.2023 (том 1 а.с.181).

Реальність поставки товару за цими специфікаціями підтверджується наступними первинними й іншими документами:

за специфікацією № 91:

видаткова накладна № РН-2111-01 від 21.11.2022 (том 1 а.с.182),

експрес-накладна № 59000892451932 від 21.11.2022 (том 1 а.с.183),

прибутковий ордер № 1074 від 22.11.2022 (том 1 а.с.184);

за специфікацією № 92:

видаткова накладна № РН-1602-06 від 16.02.2023 (том 1 а.с.185),

експрес-накладна № 59000929591835 від 15.02.2023 (том 1 а.с.186),

прибутковий ордер № 183 від 16.02.2023 (том 1 а.с.187);

за специфікацією № 93:

видаткова накладна № РН-1602-07 від 16.02.2023 (том 1 а.с.188),

експрес-накладна № 59000929588781 від 15.02.2023 (том 1 а.с.189),

прибутковий ордер № 182 від 16.02.2023 (том 1 а.с.190).

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, контрагентом було виставлено наступні рахунки-фактури:

-№ СФ-0001591 від 17.11.2022 (том 1 а.с.191),

-№ СФ-0000460 від 15.02.2023 (том 1 а.с.192),

-№ СФ-0000449 від 13.02.2023 (том 1 а.с.193).

В свою чергу, всі ці поставки товару було оплачено безготівковими коштами за вказаними рахунками, що підтверджено наступними платіжними дорученнями АТ «Банк Кредит Дніпро»:

- № 8461 від 18.11.2022 (том 1 а.с.194),

- № 1376 від 21.02.2023 (том 1 а.с.195),

- № 1375 від 21.02.2023 (том 1 а.с.196).

В межах господарських операцій позивача з ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ» за договором купівлі-продажу № 131/23 від 26.01.2023 (том 1 а.с.197-198) в січні-лютому 2023 р. контрагентом на ПрАТ Дніпрометиз було поставлено товар відповідно до наступних первинних та інших документів:

видаткова накладна № 14 від 30.01.2023 (том 1 а.с.199),

товарно-транспортна накладна №.14 від 30.01.2023 (том 1 а.с.200),

прибутковий ордер № 132 від 30.01.2023 (том 1 а.с.201),

видаткова накладна № 15 від 03.02.2023 (том 1 а.с.202),

товарно-транспортна накладна № 15 від 03.02.2023 (том 1 а.с.203),

прибутковий ордер № 155 від 03.02.2023 (том 1 а.с.204),

видаткова накладна № 36 від 14.02.2023 (том 1 а.с.205),

товарно-транспортна накладна № 36 від 14.02.2023 (том 1 а.с.206),

прибутковий ордер № 274 від 14.02.2023 (том 1 а.с.207),

видаткова накладна № 39 від 17.02.2023 (том 1 а.с.208),

товарно-транспортна накладна №39 від 17.02.2023 (том 1 а.с.209),

прибутковий ордер № 222 від 17,02.2023 (том 1 а.с.210),

видаткова накладна № 48 від 23.02.2023 (том 1 а.с.211),

товарно-транспортна накладна № 48 від 23.02.2023 (том 1 а.с.212),

прибутковий ордер № 238 від 23.02.2023 (том 1 а.с.213).

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, контрагентом було виставлено наступні рахунки на оплату:

№ 18 від 30.01.2023 (том 1 а.с.214),

№ 19 від 02.02.2023 (том 1 а.с.215),

№ 31 від 13.02.2023 (том 1 а.с.216),

№ 38 від 16.02.2023 (том 1 а.с.217),

№ 45 від 23.02.2023 (том 1 а.с.218).

В свою чергу, всі ці поставки товару було оплачено безготівковими коштами за вказаними рахунками, що підтверджено наступними платіжними дорученнями АТ «Банк Кредит Дніпро»:

№ 770 від 31.01.2023 (том 1 а.с.219),

№ 882 від 03.02.2023 (том 1 а.с.220),

№ 1860 від 08.03.2023 (том 1 а.с.221),

№ 1734 від 06.03.2023 (том 1 а.с.222),

№ 1486 від 24.02.2023 (том 1 а.с.223).

В межах господарських операцій позивача з ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» за договором купівлі-продажу №211/23 від 13.02.2023 (том 1 а.с.224-225) в лютому 2023 р. контрагентом на ПрАТ Дніпрометиз було поставлено товар відповідно до наступної специфікації до цього договору:

№ 1 від 13.02.2023 (том 1 а.с.226).

Реальність поставки товару за цією специфікацією підтверджується наступними первинними й іншими документами: видаткова накладна № Б272 від 14.02.2023 (том 1 а.с.227), товарно-транспортна накладна № Б36 від 14.02.2023 (том 1 а.с.228-229), прибутковий ордер №163 від 14.02.2023 (том 1 а.с.230).

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначеної специфікації, контрагентом було виставлено наступний рахунок на оплату: № Б365 від 09.02.2023 (том 1 а.с.231).

В свою чергу, цю поставку товару було оплачено безготівковими коштами за вказаним рахунком, що підтверджено наступним платіжним дорученням АТ «Банк Кредит Дніпро»: №1255 від 16.02.2023 (том 1 а.с.232).

В межах господарських операцій позивача з ТОВ «ГАЛЕОН С» за договором купівлі-продажу № 118/23 від 25.01.2023 (том 1 а.с.233-234) в січні 2023 р. контрагентом на ПрАТ Дніпрометиз було поставлено товар відповідно до наступної специфікації до цього договору: №1 від 25.01.2023 (том 1 а.с.235).

Реальність поставки товару за цією специфікацією підтверджується наступними первинними й іншими документами: видаткова накладна № 2 від 27.01.2023 (том 1 а.с.236), експрес-накладна № 59000922324490 від 28.01.2023 (том 1 а.с.237), прибутковий ордер № 102 від 30.01.2023 (том 1 а.с.238).

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначеної специфікації, контрагентом було виставлено наступний рахунок на оплату: № 2 від 20.01.2023 (том 1 а.с.239).

В свою чергу, цю поставку товару було оплачено безготівковими коштами за вказаним рахунком, що Підтверджено наступним платіжним дорученням АТ «Банк Кредит Дніпро»: № 655 від 26.01.2023 (том 1 а.с.240).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

За пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V ПК України.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

При цьому не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПК України (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у цьому абзаці документами, платник податку несе відповідальність відповідно до положень ПК України.

Відповідно до абз.1 п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін.

А п.201.8 ст.201 ПК України встановлює припис, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ в порядку, передбаченому ст.183 ПК України.

У свою чергу, відповідно до п.201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тож, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з виконання робіт чи поставки товарів, що призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника (замовника), у межах господарської діяльності, за відсутності з боку такого платника порушення вимог наведених норм при Формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14, зазначила, що будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 Податкового Кодексу України та статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема:

·достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть;

·особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом досліджено первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік та які складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, необґрунтованими, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

Також суд зазначає, що надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.

Так, рух активів при здійсненні вказаних операцій підтверджується документами про оплату, накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Водночас зібраними у справі доказами підтверджуються господарські операції позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначає про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №360/1283/20 та від 03.03.2023 у справі № 804/644/16.

Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 805/1357/16-а.

Таким чином, допущені контрагентами порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього самого та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС. Проте, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд зауважує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 у справі № 810/1052/15.

Щодо доводів відповідача викладених у додаткових поясненнях, стосовно зазначення транспортних засобів у товарно-транспортних накладних, суд вважає їх безпідставними, оскільки під час проведення перевірки позивачем були надані контролюючому органу всі товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, що вбачається із змісту Акту перевірки, при цьому жодних зауважень щодо наведених у товарно-транспортних накладних даних стосовно транспортних засобів та водіїв в акті перевірки зазначено не було.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки Верховного Суду, висловлені, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 у справі №320/4019/19.

Отже, суд доходить висновку, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17 та від 26.01.2023 у справі № 280/5647/19.

В контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

В свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом не подано доказів, які б свідчили про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 у справі №803/1198/16 та від 14.12.2022 у справі № 640/18058/19.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Згідно наявних у справі та досліджених в ході її розгляду матеріалів і обставин, реальність господарських операцій позивача відповідачем не спростована.

Відтак, відповідачем не доведено правомірність висновків про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ за лютий 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення, висновки акту перевірки № 554/32-00-04-01-02-0505393145 від 18.05.2023 року та прийнятих за його наслідками податкових повідомлень-рішень від 21.06.2023 № 609/32-00-04-01-02-05-05393145 та №608/32-00-04-01-02-05-05393145, спростовані у рішенні вище. А тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 4'446грн. 73коп. згідно платіжної інструкції №5384 від 30.06.2023.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.06.2023 № 609/32-00-04-01-02-05-05393145 та №608/32-00-04-01-02-05-05393145.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків (49600, м.Дніпро, просп. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпрометиз» (49000, м.Дніпро, просп. Слобожанський, 20, код ЄДРПОУ 05393145) судові витрати у розмірі 4'446грн. 73коп. (чотири тисячі чотириста сорок шість грн.73 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 листопада 2023 року.

Суддя Г. В.Кадникова