Рішення від 16.06.2025 по справі 336/12793/24

ЄУН: 336/12793/24

Провадження №: 2/336/1213/2025

16.06.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у загальному позовному провадженні в залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Преображенської сільської ради Преображенської об`єднаної територіальної громади Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на домоволодіння у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить визнати за собою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою села Тишкова Златопільського району Кіровоградської області, РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванняпозову зазначено,що будинок АДРЕСА_2 належить позивачці на праві приватної власності, дане право зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації» Оріхівської районної ради Запорізької області. Після повномасштабного вторгнення рф на території України позивачка, вимушена була виїхати разом з сином до м. Запоріжжя. ЇЇ син ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку липня 2024 позивачці стало відомо про значні руйнування будинку, вона звернулась до ЦНАП Шевченківського району з завою про оформлення реєстрації зруйнованого житла для отримання грошової компенсації. Рішенням реєстратора їй було відмовлено у вчиненні такої дії, оскільки оригінал свідоцтва про право власності було втрачено при евакуації, а данні про реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок в Преображенській сільській раді відсутні, архіви БТІ Оріхівського району не збереглись. Враховуючи викладене, позивачка вимушена звернутись за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки в позасудовому порядку вирішити це питання не сталося можливим.

На підставі Розпорядження Верховного Суду № 29/0/9-22 від 10.05.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», розгляд справ, які відносяться до територіальної підсудності Оріхівського районного суду Запорізької області здійснюється Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

Ухвалою судді від 27.12.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивачкою належним чином усунуто всі недоліки.

Ухвалою від 27.01.2025 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 07.03.2025 загальне провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні вимог наполягає.

Представник відповідача також в судове засідання не з`явився, надав відзив про визнання позовних вимог, просив розглянути справу за його відсутності.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву про визнання позову, письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Преображенської сільської ради 09.07.2001 (а.с. 10), яке зареєстровано в КП «БТІ» Оріхівської районної ради Запорізької області (а.с. 11).

У відповідності до довідки № 2302-5001279918 від 21.04.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9).

Позивачці ОСОБА_1 рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Білай Оленою Павлівною Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради № 75551082 від 15.10.2024 відмовлено в проведені реєстраційних дій з підстав відсутності відомостей про зареєстровані права стосовно об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 15).

Відмова у здійсненні реєстрації прав на житловий будинок чинить останній перешкоду у реалізації її права на отримання грошової компенсації після руйнування житла.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК), статей 4, 5 ЦПК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституція України в ст.41 гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (№ 1952-IV від 01.07.2004), державна реєстрація права власності проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Розкриття змісту права власності передбачено у ч.1 ст.317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. В ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи те, що у позивача оригінал свідоцтва про право власності на житловий будинок відсутній, на сьогоднішній день у нього виникла перешкода у реалізації свого права на його реєстрацію та отримання грошової компенсації за пошкоджене майно.

Також суд враховує, що відповідачем позов визнано, надано копію рішення виконавчого комітету Преображенської сільської ради від 26.04.2001 № 87, яке засвідчує право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до статті 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у пункті 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, заявлені вимоги є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, тому суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України.

Таким чином, позивачці необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору в сумі 795,00 гривень = (1 590,00 грн./2)

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивачки по сплаті судового збору повинні бути стягнуті з відповідача на її користь, проте, оскільки позивачкою не заявлена відповідна вимога, 50 відсотків сплаченого ним судового збору в сумі 794,60 гривень розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 10, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% від сплаченого судового збору у розмірі 189,40 грн. за квитанцією № 1442916142 від 17.01.2025.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. за квитанцією № 1432903283 від 24.12.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_5 .

Відповідач: Преображенська сільська рада Преображенської об`єднаної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, ЄДПРОУ 0435392, фактичне місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Седова, 1.

Суддя: Н.С. Звєздова