Ухвала
від 07.12.2010 по справі 13556/10/2070
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

У Х В А Л А

"07" грудня 2010 р. № 2а- 13556/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Міхно А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду питання внесення виправлень до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 року по адміністративній справі

за позовом -

Державного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України"

до

Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

про

визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

При оформленні матеріалів даної адміністративної справи судом було з’ясовано, що при виготовленні повного тексту постанови від 16.11.2010р. допущена технічна помилка у викладенні обставин спірних правовідносин та висновків суду стосовно вимоги про скасування податкових повідомлень –рішень.

З огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6, ст.128 КАС України судовий розгляд означеного питання здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

З огляду на викладене слід виправити технічну помилку, яка була допущена при складанні повного тексту постанови від 16.11.2010р., виклавши текст мотивувальної частини судового рішення від словосполучення «стосовно вимог про скасування податкових повідомлень - рішень» до словосполучення «Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є…»в наступній редакції:

«Стосовно вимог про скасування податкових повідомлень - рішень

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст. 1 Закону України “Про ПДВ”, виникає в межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України “Про ПДВ” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

За матеріалами справи 01.11.2007р. між позивачем, Державним спеціалізованим Автотранспортним підприємством по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України" (в якості замовника) та ТОВ “ПБК “Вертикаль” (в якості виконавця) було укладено договір №1101, предметом якого є виконання робіт з завантаження, розвантаження, сортування, перезатарювання відходів, в тому числі хімматеріалів, фармпрепаратів та інш.

Оглянувши копії первинних документів, які у спірних правовідносинах були складені з посиланням на названий договір, суд відзначає, що оглянуті документи не узгоджуються з вимогами п.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, згідно з яким первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінюючи надані позивачем на підтвердження отримання послуг за договором від 01.11.2007р. №1101 документи, суд керується ст.86 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3), і доходить до висновку, що приєднані до матеріалів справи акти приймання-передачі послуг та податкові накладні носять загальний характер, що не дозволяє визначити зміст та обсяг господарської операції, на підтвердження якої ці акти та податкові накладні були складені. А відтак, ці акти та податкові накладні не можуть підтверджувати факту отримання позивачем послуг, вартість яких була включена до складу валових витрат обігу та виробництва, позаяк не можуть доводити наміру осіб на реальне настання обумовлених правочином наслідків.

Провівши системний аналіз норм Закону України "Про ПДВ", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за договором, який не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, зокрема, ч.5 цієї статті, згідно з якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В ході розгляду справи позивач не подав до суду належних та допустимих доказів наявності об'єктивної потреби в отриманні результатів робіт за договором від 01.11.2007р. №1101 для організації власної господарської діяльності, доказів фактичного виконання робіт по договору від 01.11.2007р. №1101 саме ТОВ “ПБК “Вертикаль”, а також використання цих робіт в межах господарської діяльності позивачем до суду також подано не було, внаслідок чого суд погоджується з висновком ДПІ про нікчемність зазначеного правочину, бо за вказаним правочином позивачем без оформлення належним чином складених первинних документів отримав податкову вигоду у вигляді збільшення розміру валових витрат обігу та виробництва та розміру податкового податкового кредиту з ПДВ.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б показували на те, що у спірних правовідносинах саме ТОВ “ПБК “Вертикаль” здійснило виконання робіт за договором від 01.11.2007р. №1101.

Водночас з цим, матеріалами справи встановлено, що за укладеним з ТОВ “ПБК “Вертикаль” правочином у вигляді договору від 01.11.2007р. №1101 позивач отримав податкову вигоду, а тому згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України даний правочин є нікчемним.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості внаслідок дефекту їх походження.

За таких обставин, висновок ДПІ про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" визнається судом юридично обґрунтованим.

Юридично обґрунтованим слід визнати також і висновок ДПІ про порушення Державним спеціалізованим Автотранспортним підприємством по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН "України" вимог п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позаяк в силу приписів ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.1Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення) первинні документи, що були складені посиланням на нікчемний правочин не мають юридичної сили та доказовості внаслідок дефекту їх походження.».

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.160, 165, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Внести виправлення до мотивувальної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010р. по справі №2а-13556/10/2070, виклавши текст мотивувальної частини судового рішення від словосполучення «стосовно вимог про скасування податкових повідомлень-рішень» до словосполучення «Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є…» в наступній редакції:

«Стосовно вимог про скасування податкових повідомлень - рішень

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст. 1 Закону України “Про ПДВ”, виникає в межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про ПДВ”передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України “Про ПДВ”поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.