Ухвала від 17.06.2025 по справі 917/2382/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

17 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/2382/24

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Россолов В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. №1165) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 у справі №917/2382/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (код ЄДРПОУ 42225136, вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610)

до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 24388300, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 02318315, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук Полтавської області, 39600)

про стягнення 53 865 917,30 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Даний спір виник через несплату Кременчуцькою міською радою (відповідачем у справі) Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (позивачу у справі) заборгованості з відшкодування різниці між економічно обґрунтованими тарифами та визначеними до застосування тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води для населення за опалювальний період 2021-2022 роки.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 року позов задоволено повністю; стягнуто з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" 53 865 917,30 грн заборгованості по відшкодуванню різниці між тарифами за опалювальний період 2021-2022 років та 646 391,01 грн витрат зі сплати судового збору.

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області з відповідним рішенням суду першої інстанці не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2382/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції; копію ухвали надіслано скаржнику та в Господарський суд Полтавської області.

06.06.2025 на адресу апеляційного суду надійшли матеріали справи №917/2382/24.

У відповідності до Витягу із табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду, суддя-доповідач Россолов В.В. перебував у відпустці з 02.06.2025 по 16.06.2025 включно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 5.3. Рішення зборів суддів №2 від 02.04.2025, матеріали справи передані судді-доповідачу після виходу з відпустки, тобто 17.06.2025.

Як вбачається із матеріалів справи, разом з апеляційною скаргою скаргою скаржник просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення апеляційним судом рішення у зв`язку з тим, що в бюджеті на 2025 рік передбачено кошти для сплати судового збору в розмірі 360 000,00 грн. Скаржник зазначає, що не має можливості додати докази сплати судового збору, але відповідний платіж розпочато і докази сплати будуть надані найближчим часом.

20.05.2025 від позивача надійшли заперечення проти відкритя апеляційного провадження. У зазначеному клопотанні Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" вказує, що: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області не належить до категорії осіб, яким може бути надано право відстрочки сплати судового збору; позов подано у 2024 році, а отже відповідач мав передбачити витрати, пов`язані з цією справою у 2025 році.

Розглянувши заявлене скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору, суддя доповідач не знайшов підстав для його задоволенню з огляду на таке.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до господарського суду позовної заяви, яка містить вимогу майнового характеру розмір судового збору становить: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви, яка містить вимогу немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи характер вимог апеляційної скарги, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що судовий збір за подання наразі відповідачем апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 775 669,20 грн, з урахуванням коефіцієнта 0,8.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Так, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 статті 6 та ч.2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №940/2276/18).

Отже, нормами статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік умов, за яких суд може ухвалою за клопотанням сторони відстрочити, розстрочити, зменшити розмір або звільнити від сплати судового збору. При цьому законодавець пов`язує можливість застосування відповідного процесуального заходу виключно з певними категоріями фізичних осіб або з предметом спору, пов`язаним із захистом соціальних, трудових, житлових, сімейних прав чи відшкодуванням шкоди здоров`ю.

Оскільки скаржник юридична особа (орган місцевого самоврядування), а предмет спору не стосується зазначених категорій прав, правових підстав для застосування положень статті 8 цього Закону не вбачається. Посилання апелянта на заплановані бюджетні асигнування та обіцянку надання доказів сплати судового збору в майбутньому не звільняють його від обов`язку дотримання вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України щодо додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

Таке клопотання не відповідає передбаченим законом умовам для його задоволення, а тому має бути відхилене. Суд діє виключно у спосіб, межах повноважень та на підставі, передбачених Конституцією та законами України.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. №1165) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 у справі №917/2382/24 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2.Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. №1165) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 у справі №917/2382/24 залишити без руху.

3. Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області встановити строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали.

У вказаний строк заявником має бути надано суду:

-докази сплати судового збору в розмірі 7351,36 грн.

4.Роз`яснити апелянтові, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянтові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя В.В. Россолов