Постанова від 10.06.2025 по справі 494/1478/18

Номер провадження: 22-ц/813/2037/25

Справа № 494/1478/18

Головуючий у першій інстанції Римар І.А.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Коновалової В.А.,

учасники справи: позивач Березівське об`єднане управлінні Пенсійного фонду України Одеської області, правонаступником якого єГоловне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Магіс Ольги Олександрівни

на рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 липня 2024 року, ухвалене Березівським районним судом Одеської області у складі: судді Римаря І.А. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року позивач Березівське об`єднане управлінні Пенсійного фонду України Одеської області звернулось до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Березівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області з 18.12.2017 та отримує пенсію за віком. Після того, як відповідач звернувся до управління з питання призначення пенсії за віком, встановлено, що загальний стаж роботи складає 42 роки 8 місяців 16 днів, коефіцієнт страхового стажу становить 0,42667, заробітна плата з 01.07.2000 по 30.11.2017 складає 5953,17 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітку становить 1,58144, розмір пенсії 3530,67 грн. На момент звернення за пенсією 18.12.2017 ОСОБА_1 мав стаж роботи, який дає право на виплату одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, таким чином управлінням виплачено одноразову допомогу в розмірі 35306,70 грн.

Однак, на момент досягнення відповідачем пенсійного віку страховий стаж в галузі освіти складав 34 роки 11 місяців 18 днів та був недостатній для призначення одноразової допомоги. Така ситуація утворилась через помилкове зарахування грудня 2017 року.

У зв`язку з чим позивач із посиланням як на правову підставу своїх вимог на ч. 1 ст. 1213 ЦК України, ст. 1, 26 Закону № 1058, ст. 55 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 переплату пенсії в сумі 35306,70 грн, що виникла внаслідок отримання коштів без достатньої підстави.

Ухвалою суду від 08 січня 2020 року замінено позивача Березівське об`єднане управлінні Пенсійного фонду України Одеської області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у зв`язку з тим, що Березівське об`єднане управлінні Пенсійного фонду України Одеської області припинило свою діяльність за рішенням засновників.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 18.12.2017 перебуває на обліку в Березівському об`єднаному управлінні пенсійного фонду України Одеської області та отримує пенсію за віком. Вказав, що при зверненні з заявою про призначення пенсії надав всі необхідні документи, однак жодних недостовірних даних, які б могли вплинути на призначення та виплату одноразової допомоги та призначення пенсії, не надавав. Проте, у липні та серпні 2018 року позивачем утримувались кошти з пенсії відповідача без його згоди та за скаргою ОСОБА_1 кошти повернуто, зазначивши, що переплата виникла не з вини останнього, просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 53-54).

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла відповідь на відзив, зазначивши, що під час обробки заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 сталася розрахункова помилка, яка пов`язана з тим, що на момент звернення за пенсією 18.12.2017, згідно трудової книжки, відповідач працював вчителем та мав стаж роботи в галузі народного господарства, який дає право на виплату одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, який на момент звернення складав 35 років 0 місяців 6 днів. Однак на момент досягнення відповідачем пенсійного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , страховий стаж роботи в галузі освіти складав 34 роки 11 місяців 18 днів, тобто був недостатній для призначення вказаної виплати, таким чином управлінням помилково розраховано і виплачено одноразову допомогу.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 23 липня 2024 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Магіс О.О., посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 липня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було проаналізовано ст. 1212 ЦПК України, яка визначає підстави та порядок повернення безпідставно набутого майна; суд не врахував ті обставини, що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення надміру виплаченої пенсії у розмірі 35306,70 гривень, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом установлено, що 18.12.2017 відповідач звернувся з заявою про призначенням пенсії за віком до Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (а.с. 14).

Згідно п. 7-1 РозділуХVПрикінцеві положенняЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченогост. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Протоколом від 14.02.2018 № ОР 115301 призначено пенсію за віком та одноразову виплату в розмірі 10 місячних пенсій (35306,50 грн), всього в сумі 43962,54 грн (а.с. 17).

Рішенням Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 12.12.2018 вирішено утримати з ОСОБА_1 надміру виплаченої суми пенсії у розмірі 35306,70 грн (а.с. 19).

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про результати розгляду скарги ОСОБА_1 , стосовно правомірності дій Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо утримання з пенсії переплати від 05.10.2018, вбачається, що переплата відповідачу пенсії виникла не з його вини, а утриману переплату вирішено повернути заявнику (а.с. 55-56).

Отже, спірні відносини виникли між сторонами з приводу повернення відповідачем як отримувачем пенсії безпідставно утримуваних коштів - надмірно виплаченої йому, на думку позивача, одноразової грошової допомоги у розмірі 35306,70 грн, оскільки на день досягнення пенсійного віку у заявника був відсутній стаж на посадах, робота на яких дає право на виплату одноразової допомоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог ст. 1215 ЦК України не доведено факту, що відповідач вчинив будь-якої недобросовісної поведінки зі свого боку або подав позивачу недостовірну інформацію під час нарахування та виплати йому пенсії, тому стягнення надміру виплачених сум невірно нарахованої пенсії не допускається, а поняття рахункової помилки в українському законодавстві відсутнє.

Переглядаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджує такі висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно дост. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Частиною 1статті 1212 ЦК Українивизначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: має місце набуття або збереження майна; вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбаченихст. 11 ЦК України).

В той же час, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК Українине підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене устатті 1215 ЦК Українимайно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положеннястатті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Виходячи із аналізуст. 1215 ЦК Україниобов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, саме це є предметом доказування по справі в межах заявлених позовних вимог.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що недобросовісності з боку набувача пенсії немає, на таке відсутні посилання позивача та надання ним належних та допустимих доказів, а передплата пенсії виникла виключно внаслідок дій працівників управління Пенсійного фонду.

За таких обставин, при вирішенні спору суд вірно встановив, що позивач (платник грошових коштів) не довів факт недобросовісності відповідача (набувача грошових коштів), а тому правильно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі № 753/15556/15, положеннямист. 1215 ЦК Українипередбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила:по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи,яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Аналогічні висновки щодо застосування відповідних положеньст. 1215 ЦК Українитакож містяться у постановах ВС від 25.04.2018 року по справі № 524/2029/17; від 03.05.2018 року по справі № 473/2859/17; від 26.06.2018 року по справі № 174/404/16.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц (провадження № 61-4504св18), до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуваннізаконута інших нормативно-правових актів, що має місце у цій справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилкаце результат неправильного застосування правил арифметики,не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Доводи апеляційної скарги, що судом не було проаналізовано ст. 1212 ЦК України, яка визначає підстави та порядок повернення безпідставно набутого майна, не заслуговують до уваги, оскільки судом першої інстанції оцінено всі зібрані у справі докази, правильно встановлено характер правовідносин та вірно застосовано норми матеріального права, що підлягають застосуванню до виниклих спірних правовідносин.

При цьому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи в межах позовних вимог та їх обґрунтування позивачем, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі№ 904/5726/19).

Тому помилкове посилання позивачка у позові на вимоги ст. 1213 ЦК України, а в апеляційній скарзі на незастосування судом вимог ст. 1212 ЦК України не спростовує правильних висновків суду та застосуванню до виниклих спірних правовідносин сторін саме наведених норм права.

Оскільки позивачем в ході розгляду справи не доведено недобросовісності з боку відповідача, що є обов`язковою умовою для повернення безпідставно набутих виплат, а також набуття виплат в наслідок рахункової помилки, тому колегія суддів вважає посилання скаржника на ст.1212 ЦК Українитакими, що не заслуговують на увагу.

Більш того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Магіс Ольги Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови 10 червня 2025 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький