Ухвала від 16.06.2025 по справі 160/17936/24

УХВАЛА

16 червня 2025 року

м. Київ

справа №160/17936/24

адміністративне провадження №К/990/23177/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 в адміністративній справі №160/17936/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 30.05.2025 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 в адміністративній справі №160/17936/24.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, ТОВ «ПРІМАРІУС» звернулось з позовом до суду в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, що прийняті 25.03.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, а саме:

- №0131830702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на 17 838 831,00 грн та накладено штрафну санкцію у розмірі 4 459 707,75 грн;

- №0131850702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на 15 296 573,00 грн та накладено штрафну санкцію у розмірі 3 824 143,25 грн;

- №0131840702, яким зобов`язано зменшити від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на 30 537 777 грн;

- №0131900702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з акцизу на 167 956,50 грн та накладено штрафну санкцію у розмірі 41 989,13 грн;

- №0131920702, яким накладено штрафну санкцію за платежем податок на додану вартість у розмірі 4 160 427,94 грн;

- №0131930702, яким накладено штрафну санкцію за платежем з податку на додану вартість у розмірі 6 596,11 грн;

- №0131870709, яким накладено штрафну санкцію за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 8 923 800,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.03.2024 №0131930702, яким накладено штрафну санкцію за платежем з податку на додану вартість у розмірі 6596,11 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суд застосував норми абзацу 2, 5 ст. 1, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.1 i 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 без врахування висновків Верховного Суду щодо визначення реальності господарських операцій (постанова Верховного Суду від 12.10.2022 у справі №520/2388/2020, від 08.08.2023 у справі №821/1871/16, від 09.08.2023 у справі №П/811/2549/15).

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України.

Скаржником не вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, однак зазначено, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (призначення судово-економічної експертизи), що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування рішень суду та направлення справи на новий розгляд.

Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що призначення судом експертизи є його правом, а не обов`язком, і експертизу у справі може бути призначено тільки у випадках, визначених частиною першою статті 102 КАС України у їх сукупності. При цьому, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду, й у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання, які позивач бажав з`ясувати шляхом проведення судово-економічної експертизи (щодо підтвердження документально висновків акту перевірки) стосуються наявності та повноти відомостей первинних документів господарської діяльності позивача у перевіряємий відповідачем період, тобто фактично мають суто інформаційний характер щодо цифрових значень у акті перевірки, первинних та інших документах господарської діяльності. При цьому, судом зауважено, що запропоновані представником питання до експерта має вирішувати суд при розгляді справи, оцінюючи фактичні обставини справи та приписи законодавства, з урахуванням чинної редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, скаржником не доведено, що його клопотання судом першої інстанції було відхилено необґрунтовано.

Також позивач вважає, що суд встановлював обставини справи ігноруючи його докази, виключно на підставі доказів контролюючого органу (дані податкових реєстрів), що є недопустимим у спорі з таким предметом і відповідно до пункту 4 частини 2 статті 353 КАС України є також підставою для скасування рішень суду та направлення справи на новий розгляд.

Верховний Суд зауважує, що пунктом 4 частини 2 статті 353 КАС України передбачена підстава для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд через порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Разом з цим, скаржником не обґрунтовано, чому досліджені та враховані судом докази є недопустимими.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що скаржником викладено позицію лише щодо реальності господарських операцій (податкові повідомлення-рішення податкових повідомлень-рішень від 25.03.2024 №0131830702, №0131850702, №0131840702, №0131900702, №0131920702, №0131930702, №0131870709). Разом з тим, ТОВ «ПРІМАРІУС» не наведено обґрунтування своєї позиції щодо своєчасності реєстрації податкових накладних (податкове повідомлення-рішення від 25.03.2024 №0131920702), порушення розрахунків у сфері ЗЕД (податкове повідомлення-рішення від 25.03.2024 №0131870709).

Верховний Суд зауважує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАРІУС» залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду