Ухвала

від 17.06.2025 по справі 200/6466/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 червня 2025 року

м. Київ

справа № 200/6466/23

адміністративне провадження № К/990/22942/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року

у справі № 200/6466/23 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування постанов, -

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № НОМЕР_1 від 06.10.2023 про стягнення з ПрАТ "Концерн Стирол" виконавчого збору у розмірі 137 293 619, 18 грн, винесену в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 19.09.2017 у справі № 24/25-908/5753/14;

- визнати незаконною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № НОМЕР_1 від 06.10.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 401, 85 грн, винесену в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 19.09.2017 у справі № 24/25-908/5753/14.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, залишеним без змін Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову від 06.10.2023 року про стягнення виконавчого збору по ВП№НОМЕР_1 у розмірі 137 293 619,92 грн., винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюком Романом Анатолійовичем при примусовому виконанні наказу Господарського суду Запорізької області від 19.09.2017 року у справі № 24/25-908/5753/14.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся о Верховного Суду із касаційною скаргою.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.11.2023 у справі № 640/25130/19 та від 23.04.2024 у справі № 580/3571/19 щодо застосування абз. 1 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду викладених у вказаних постановах, з огляду на таке.

Висновки, викладені у постанові Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Так висновки, на які посилається скаржник, є загальними та не підтверджують факт неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування абз. 1 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VII.

Отже, оскільки вказані постанови є незастосовні до цієї справи, то Суд відхиляє посилання скаржника на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас, частково задовольняючі позовні вимоги, суди зазначили, що головним державним виконавцем під час прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору не враховано ухвалу не враховано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.01.2019 року про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 19.09.2017 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 934 521 527,38 грн. основного боргу та 73 080,00 грн. судового збору та не винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, а саме не внесено зміну у суму стягнення виконавчого збору.

Водночас, підстави касаційного оскарження викладені без взаємозв`язку з висновками судів у цій справі щодо часткового задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 200/6466/23 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування постанов - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська