Постанова від 18.06.2025 по справі 1-6/11

Справа № 1-6/11

(1/199/5/25)

ПОСТАНОВА

іменем України

18.06.2025 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.309, ч.1 ст.129 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

10.02.2009 року о 09:30 годині ОСОБА_5 перебуваючи у приміщенні Добропільського держвиконкому, за адресою: Донецька область, м.Добропілля, вул..Першотравнева,83, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на фоні побуту почав висловлювати погрозу вбивством ОСОБА_6 , при цьому достав з кишені куртки розкладний ніж і став його демонструвати, при цьому приставив гр. ОСОБА_6 в область ребер з лівої сторони. Перебуваючі поряд гр. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 злякавшись за життя та здоров`я ОСОБА_6 , почали захищати останню, ставши між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та словами почали відмовляти його від запланованих дій ОСОБА_5 . Налякавшись за своє життя та здоров`я ОСОБА_6 почала голосно кричати та прохати про виклик працівників міліції, після чого ОСОБА_5 припинив свої злочинні дії та залишив приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому погрози ОСОБА_5 про вбивство, ОСОБА_6 прийняла реально, побоюючись за своє життя.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями погрожував вбивством, при наявності реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози, чим вчинив злочин за ч.1 ст.129 КК України.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_5 11.02.2009 року у під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , біля сходів першого поверху знайшов бумажний згорток, який розгорнув та знайшов та речовину розслинного походження коноплю, яку незаконно шляхом присвоєння придбав та поклав до кишені своєї куртки. Після чого переніс його до місця мешкання своєї знайомої ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_2 ., де ОСОБА_5 залишив знайдений бумажний згорток у ванній кімнаті під кришкою унітаза, з метою зберігання наркотичного засобу для особистого вживання, без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми умиснимидіями незаконнопридбав тазберігав наркотичнийзасіб канабіс висушений,без метизбуту,чим вчинив злочин за ч.1 ст.309 КК України.

До судунадійшло клопотанняпрокурора ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальноївідповідальності заскоєні злочини,передбачені ч.1ст.309,ч.1ст.129КК України,на підставі ч. 2 ст. 49 КК України, а кримінальну справу щодо нього закрити.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора ОСОБА_4 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

29.04.2009 до Добропільського міськрайонного суду Донецької області направлено кримінальну справу № 33-20669 від 19.02.2009, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції 801-VI від 14.01.2009).

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Пункт 5 ч. 1 ст. 7-1 КПК України (в редакції 1960) визначає закінчення строків давності як одну із підстав закриття судом провадження в кримінальній справі

Відповідно до ч. 2 ст. 11-1 КПК України (в редакції 1960) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв?язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Відповідно до ст. 49 КК України (в редакції 801-VI від 14.01.2009) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки: один рік з дня вчинення будь-якого з злочинів, передбачених статтями 106 і 125 частина 1, або злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання не більш суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон; три роки з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше двох років, (крім злочинів, передбачених статтями, які вказані в пункті 1 цієї статті); п?ять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше п?яти років; десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п?ять років.

Перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, переховується від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло п?ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.

Як вбачається з ч. 2 ст. 49 КК України (в редакції 801-VI від 14.01.2009) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з?явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку п?ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п?ятнадцять років.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 за результатами розгляду справи №735/1121/20, визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п?ятнадцяти років з моменту вчинення злочину), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 8 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз?яснив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов?язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 за результатами розгляду справи № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов?язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.

Приписами ч. 1 ст. 248 КПК України (в редакції 1960) встановлено, що при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч. 1 ст. 7, ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

У зв`язкуз тим,що змоменту скоєння ОСОБА_3 злочинів передбаченихч.1ст.129КК Українита ч.1ст.309КК України(10.02.2009та 11.02.2009)минуло 16років,керуючись ч.2ст.49КК України,ст.11-1КПК України(вредакції 1960), суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_4 задовольнити.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.309, ч.1 ст.129 КК України, - закрити на підставі ч. 1 ст. 248 КПК України (в редакції до 19.11.2012), а ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд ОСОБА_3 скасувати.

Скасувати арешт накладений відповідно до постанови слідчого СВ Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 14.04.2009 року на трикімнатну квартиру у АДРЕСА_3 що належить ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Речові докази відповідно до постанов від 13.03.2009 у справі №33-20669 та від 18.03.2009 у справі №33-20674, а саме ніж та паперовий згорток з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору знищити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду міста Дніпра ОСОБА_10