Ухвала від 18.06.2025 по справі 904/2278/24

УХВАЛА

18 червня 2025 року

м. Київ

cправа №904/2278/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду (Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.)

від 24.04.2025 (повний текст складений 29.04.2025)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор"

про стягнення 3 131 575,50 грн,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор"

до Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ"

про стягнення 1 110 568,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. 24 травня 2024 року Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор" (далі - Відповідач) про стягнення збитків у сумі 3 131 575,50 грн, завданих неналежним виконанням умов договору від 26.06.2020 №5670/20-Д (УЗ) (далі - Договір).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не дотримався вимог пункту 3.7 Договору та не здійснював реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у строки, передбачені законодавством та Договором. У зв`язку з цим Позивач був позбавлений можливості сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на загальну суму 3 131 575,50 грн, що є його збитками.

3. 17 червня 2024 року Відповідач подав зустрічну позовну заяву, у якій просив стягнути з Позивача грошові кошти в сумі 1 110 568,69 грн за порушення ним строків оплати за поставлений товар за Договором, з яких: 223 315,51 грн - три проценти річних, 887 253,18 грн - інфляційні втрати.

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2024 у справі №904/2278/24 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача збитки у розмірі 3 027 973,00 грн та 36 335,68 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 221 996,77 грн трьох процентів річних, 884 249,70 грн інфляційних втрат та 16 593,70 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

У порядку частини одинадцятої статті 238 та частини одинадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України здійснено зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Зараховано зустрічні позовні вимоги Відповідача до Позивача про стягнення трьох процентів річних у розмірі 221 996,77 грн, інфляційних втрат у розмірі 884 249,70 грн за порушення строків оплати поставленого товару, а всього - 1 106 246,47 грн, та 16 593,70 грн судового збору в рахунок погашення частини первісних позовних вимог Позивача до Відповідача про стягнення збитків у розмірі 3 027 973,00 грн та судового збору в розмірі 36 335,68 грн.

Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, ухвалено стягнути з Відповідача на користь Позивача збитки у розмірі 1 921 726,53 грн та судовий збір у розмірі 19 741,98 грн.

Повернуто Позивачу з Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 9 394,73 грн, що був надмірно сплачений згідно з платіжною інструкцією від 08.04.2024 №739591.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 апеляційну скаргу Відповідача задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2024 у частині стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків у сумі 3 027 973,00 грн та витрат зі сплати судового збору у сумі 36 335,68 грн скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову повністю.

У зв`язку зі скасуванням в зазначеній частині рішення суду першої інстанції ухвалено не здійснювати зустрічне зарахування за первісним та зустрічним позовами в порядку частини одинадцятої статті 238 та частини одинадцятої статті 129 ГПК України.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2024 про часткове задоволення зустрічного позову залишено без змін.

Здійснено перерозподіл судових витрат у справі. Судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову, за винятком надмірно сплаченої суми 9 394,73 грн згідно з платіжною інструкцією від 08.04.2024 №739591, покладено на Позивача.

Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 16 593,70 грн судового збору за подання зустрічної позовної заяви, а також 68 129,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2024 залишено без змін.

6. 19 травня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №904/2278/24, у якій просить скасувати її повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2024; стягнути з Відповідача сплачений судовий збір; розгляд касаційної скарги здійснювати за присутності представника Скаржника.

7. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

8. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, - Центральний апеляційний господарський суд застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21, від 07.06.2023 у справі №916/334/22, від 01.12.2023 у справі №926/3347/22. Суд апеляційної інстанції також не врахував висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі №910/155/23.

9. Скаржник у касаційній скарзі також зазначає, що:

- факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки Відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни;

- суд апеляційної інстанції на противагу правовим позиціям Верховного Суду, не маючи в матеріалах справи жодних доказів, ухвалив постанову, яка не ґрунтується на вимогах процесуального права, зокрема, в частині дотримання принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів;

- подання / неподання заяви зі скаргою на продавця до податкової декларації з ПДВ не поновлює прав Скаржника та не відшкодовує завданого збитку, адже не призводить до формування податкового кредиту покупцем товарів / послуг.

На думку Скаржника, оскільки Відповідач не зареєстрував податкові накладні протягом 365 календарних днів із дати виникнення зобов`язання та в терміни і порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 01.12.2019 №1165, та не подав повідомлення на розблокування податкових накладних, Скаржник втратив право на податковий кредит.

10. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

11. Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

13. Суд наголошує, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначити у касаційній скарзі: 1) норму матеріального та / або процесуального права (статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка неправильно застосована чи порушена судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень; 2) висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях; 3) постанову Верховного Суду (дату її ухвалення та номер справи), а також викладений у ній висновок щодо застосування саме цієї норми права; 4) обґрунтування, в чому полягає таке порушення або неправильне застосування; чи є правовідносини в справі, що розглядається, та у справі, у якій Верховний Суд виклав свій висновок, подібними.

14. Крім того, підставою касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції з метою обґрунтування мотивувальної частини постанови.

15. У касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах; наводить постанови Верховного Суду, де, на його думку, викладені висновки, які мав урахувати суд апеляційної інстанції.

16. Водночас усупереч вимогам пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник не зазначає, яку саме норму (з посиланням на статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо) неправильно застосував або порушив суд апеляційної інстанції; не наводить висновку щодо застосування цієї конкретної норми в оскаржуваній постанові; не наводить висновку щодо її застосування у постанові Верховного Суду та обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

17. У свою чергу, посилання Скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (зокрема, в частині дотримання принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів) має наводитися не узагальнено, а у взаємозв`язку із відповідним пунктом (пунктами) частини другої статті 287 ГПК України.

18. Суд звертає увагу, що в разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до ухвалення незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, Скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не були досліджені судами попередніх інстанцій. Якщо Скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

19. Отже, вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не були виконані Скаржником з огляду на відсутність належного обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України.

20. Відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

21. Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які Скаржник не навів у тексті касаційної скарги, або самостійно визначати конкретну підставу. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

22. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства та підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.

23. Для усунення недоліків Скаржник має належним чином обґрунтувати підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, з урахуванням викладеного у цій ухвалі (пункти 10-18).

24. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.

25. Текст ухвали складено в межах розумного строку, зокрема, з огляду на перешкоди, викликані технічним збоєм із 12:45 год. 06 червня 2025 року, який потягнув призупинення роботи електронних сервісів та автоматизованих систем Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1824765/).

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №904/22784/24 залишити без руху.

2. Надати Публічному акціонерному товариству "Мотор Січ" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Усунути недоліки, встановлені в ухвалі, у такий спосіб - належним чином обґрунтувати підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог Верховного Суду касаційна скарга у справі №904/22784/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська